Постанова

від 27.04.2009 по справі 47/324-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/324-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2009 р.                                                           Справа № 47/324-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Такмаков Ю.В., судді Барбашова С.В. ,  Бухан А.І.

при секретарі Черкашиній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Чепиженко Є.В., Новаков О.І.

відповідача -  Плужник О.О.3-я особи –не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтсервіс», м. Харків (вх. № 443 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 30.01.09 р. по справі № 47/324-08

за позовом ПП "Укренергоснаб" м. Харків

до ТОВ "Ліфтсервіс" м. Харків

 стягнення 57000,00 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфт сервіс», м. Харків

до Приватного підприємства «Укренергоснаб», м. Харків

3-я особа Відкрите акціонерне товариство «МЕЛ», м. Москва

про зобов'язання доукомплектувати поставлений товар та передати технічну документацію, -

встановила:

У лютому 2008 року позивач, ПП «Укренергоснаб», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, ТОВ «Ліфтсервіс»,  57 000,00 грн. заборгованості за поставлену по видатковим накладним продукцію, а також просив віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ТОВ «Ліфтсервіс»звернувся з зустрічною позовною заявою, в якій, з урахуванням наданих  уточнень, просило суд зобов'язати ПП «Укренергоснаб»доукомплектувати  поставлену продукцію згідно складених актів та передати відповідну технічну документацію, а також застосувати при розгляді первісного позову строк позовної давності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.01.2009р. по справі                  № 47/324-08 (головуючий суддя Тихий П.В. судді Присяжнюк О.О., Усатий В.О.) первісний позов ПП «Укренергоснаб»задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 57 000,00 грн. заборгованості, 5 700,00 грн. витрат на послуги адвоката, 570,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження по зустрічному позову ТОВ «Ліфтсервіс»припинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

ТОВ «Ліфтсервіс»з рішенням суду першої інстанції не погодилося, звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що при винесенні рішення місцевим господарським судом були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісних вимог відмовити, зустрічний позов задовольнити у повному обсязі, мотивуючи тим, що всі направлені позивачем на протязі 2004-2005 років рахунки, що надані до справи, були сплачені товариством, а сума перерахованих позивачу коштів значно перевищує суму виставлених ним рахунків. При цьому зазначає, що ним неодноразово в процесі розгляду справи ставилось питання та надавались відповідні клопотання до суду про уточнення позивачем своїх вимог із зазначенням за якою саме накладною, за яким правочином та за яким рахунком не сплачена сума боргу, однак місцевий господарський суд не задовольнив надане клопотання та прийняв рішення тільки на підставі доводів позивача. Крім того, посилається на те, що суд першої інстанції проігнорував та не надав ніякого значення заявленому клопотанню про застосування строку позовної давності до даних правовідносин.

ПП «Укренергоснаб»надало письмові заперечення по апеляційній скарзі, вважає  оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

3-я особа, ТОВ «МЕЛ», відзив на апеляційну скаргу не надала, але в матеріалах справи знаходиться лист № 822 від 27.10.2006р., в якому ТОВ «МЕЛ»повідомляє, що на адресу ПП «Укренергоснаб», директором якого є Борщов А.А., по заводським номерам №№ 734110112, 734110114, 734110145, 734110154, 734110157, 734110158, 7362100111 відвантажувались некомплектні ліфти в зв'язку з побажанням покупця (т. 2, а.с. 53).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.03.2009р. розгляд апеляційної скарги по даній справі відкладено та зобов'язано ПП «Укренергоснаб» надати до суду апеляційної інстанції більш детальне обґрунтування своїх позовних вимог, а саме: за якою поставкою виник борг, підстави проведення поставки (договірні стосунки або усна домовленість); строк постачання продукції та строк її оплати; наявність заборгованості за кожною окремою накладною та за кожним рахунком (вимогою) до сплати в межах позову.

Крім того, зазначеною ухвалою також зобов'язано сторони провести звірку розрахунків поставок продукції на підставі первинних документів (договорів, інших правочинів, накладних, рахунків про сплату та платіжних доручень про сплату цих рахунків), а у разі виникнення розбіжностей при складанні двостороннього акту звірки по тим чи іншим питанням сторонам у тому ж акті зазначити мотивовані заперечення, з правовим обґрунтуванням та посиланням на відповідні документи.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 17.03.2009р. позивач надав письмові пояснення, в яких, зокрема посилається на те, що між сторонами по справі на протязі 2004-2005 було укладено ряд договорів поставки. Окрім поставок за договорами, між ПП «Укренергоснаб» та  ТОВ «Ліфтсервіс»існувала усна домовленість, відповідно до якою за спірними накладними був поставлений товар, вартість якого відповідачем у повному обсязі залишилась не сплаченою. При цьому також зазначає, що, оскільки надходженні від ТОВ «Ліфтсервіс»кошти за поставлені ліфти зараховувались позивачем в календарній послідовності відпуску товару та надходження платежів відповідно, тому вважає, що  борг у розмірі 57 000,00 грн.  виник за накладною № 14 від 14.10.2005р., яка не сплачена у визначений ст. 530 ЦК  України термін з дня надсилання письмової вимоги кредитора про сплату залишку боргу.

Позивачем також наданий акт звірки взаємних розрахунків станом на 23.04.2009р., який не був узгоджений з відповідачем.

ТОВ «Ліфтсервіс»на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції надало додаткові пояснення по справі, в яких викладені мотивовані заперечення з приводу надісланого позивачем акту звірки взаємних розрахунків та, зокрема, зазначено, що в надісланому акті не вказано за якою поставкою виник борг,  наявність заборгованості за кожною окремою накладною та за кожним рахунком до сплати, що стало підставою для його не підписання. Крім того, відповідач визнає існування у нього заборгованості перед позивачем, але не за спірними накладними, а за укладеними договорами № 03 від 10.10.2004р. та № 04 від 11.11.2004р. в зв'язку з поставкою останнім некомплектного ліфтового обладнання.

В судове засідання представник 3-ї особи, ТОВ «МЕЛ», не з'явився, докази належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101  Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Між ПП «Укренергоснаб» та  ТОВ «Ліфтсервіс»на протязі 2004-2005 років існували тривалі договірні правовідносини по постачанню ліфтового обладнання, а саме укладено договори поставки продукції № 03 від 10.10.2004р.; № 04 від 11.11.2004р.; № 05 від 01.06.2005р.

Крім того, ПП «Укренергоснаб»мав усні домовленості з ТОВ «Ліфтсервіс»з поставки продукції.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було здійснено позадоговірну поставку ліфтового обладнання відповідачу на підставі видаткових накладних: № 6 від 29.06.2005р.; № 9 від 29.07.2005р.; № 10 від 17.08.2005р.; № 11 від 08.09.2005р.; № 13 від 30.09.2005р.; № 14 від 14.10.2005р.  на загальну суму 509 500,00 грн.

Звертаючись до господарського суду Харківської області з позовною заявою, позивач послався на те, що відповідач за отриману продукцію за вказаними накладними розрахувався частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 57 000,00 грн. На підтвердження викладених обставин позивачем  надані копії відповідних товарних накладних, акт звіряння взаєморозрахунків (не узгоджений з відповідачем), а також платіжна вимога від 22.01.2008р. про сплату залишку заборгованості у розмірі 57 000,00 грн. за спірними накладними.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 57 000,00 грн. суд першої інстанції, виходячи з встановленого факту отримання відповідачем ліфтового обладнання, послався на надані позивачем документи, які були прийняті судом як достовірний доказ, та визнані такими, що  підтверджують наявність боргу у відповідача у розмірі 57 000,00 грн.

За таких обставин, суд першої визнав позовні вимоги ПП «Укренергоснаб»щодо стягнення з ТОВ «Ліфтсервіс»заборгованості у розмірі 57 000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть  спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи щодо порушення судом першої інстанції матеріальних та процесуальних норм права під час розгляду справи, надані позивачем докази в обґрунтування заявленої до  стягнення суми заборгованості, а також викладені в оскаржуваному рішенні доводи суду стосовно правомірності заявлених позовних вимог ПП «Укренергоснаб», колегія суддів визнає помилковість висновків місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлене ліфтове обладнання в розмірі 57 000,00 грн., оскільки, вирішуючи спір між сторонами по справі, господарський суд не з'ясував дійсні обставини справи, не дослідив, з урахуванням тривалих договірних та позадоговірних стосунків між сторонами по справі,  за якою саме поставкою та за якою накладною виник борг, не взяв до уваги відсутність в матеріалах справи обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості по представленим позивачем накладним, проігнорував позицію відповідача та його неодноразові звернення під час розгляду справи про уточнення позивачем заборгованості за кожною накладною зазначеною в позові, та не дав взагалі ніякої оцінки заявленому відповідачем клопотанню про застосування строку позовної давності, що призвело до невірного застосування норм матеріального права до даних правовідносин.

Як свідчать матеріали справи, за усною домовленістю сторін та у відповідності до видаткових накладних № 6 від 29.06.2005р.; № 9 від 29.07.2005р.; № 10 від 17.08.2005р.; № 11 від 08.09.2005р.; № 13 від 30.09.2005р.; № 14 від 14.10.2005р. ПП «Укренергоснаб»було поставлено ТОВ «Ліфтсервіс»ліфтове обладнання на загальну суму 424 004,00 грн.

Отже, між сторонами по справі фактично відбулась позадоговірна поставка товару. Відтак обов'язку позивача поставити ліфтове обладнання, кореспондує обов'язок відповідача перерахувати постачальнику оплату за отриманий товар.

Факт отримання товару за вказаними накладними підтверджується відповідними довіреностями, виданими відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Доказами перерахування коштів за отриманий товар вважаються відповідні платіжні доручення, виставлені рахунки, тощо.

ПП «Укренергоснаб»посилається на те, що вартість поставленого обладнання за вказаними накладними відповідачем була сплачена частково у сумі 367 004,00 грн. у період з 09.06.2005р. по 23.12.2005р.

За твердженнями позивача, сплата заборгованості ТОВ «Ліфтсервіс»відбувалася без зазначення у розділі «призначення платежу»своїх платіжних доручень номера та дати накладної, за якою саме відбувається сплата вартості товару, тому ПП «Укренергоснаб»зараховував платежі, які надходили від боржника, в рахунок погашення за вказаними накладними у відповідності до співвідношення календарної дати передачі товару боржнику і календарної дати надходження коштів від ТОВ «Ліфтсервіс».

Таким чином, позивач вважає, що у відповідача обліковується заборгованість по сплаті отриманого ліфтового обладнання за накладною № 14 від 14.10.2005р. у розмірі 57 000,00 грн.

Відповідно до накладної № 14 від 14.10.2005р. відповідачу було передано  ліфт пасажирський ЛП-0411 на загальну суму 85 000,00 грн.

Слід зазначити, що підтвердженням прийняття постачальником замовлення є  відповідний рахунок-фактура, що виставляється покупцю.

Позивачем не надано до суду доказів виставлення відповідачу відповідних рахунків-фактури на переданий за спірними накладними товар, як підстави для проведення оплати замовленого товару, не представлено рахунку, який був надісланий підприємству відповідача та ним не сплачений.

ПП «Укренергоснаб»до позовної заяви додана копія банківської виписки за період березень-грудень 2005 року (т. 1, а.с. 22-24) про перерахування  коштів ТОВ «Ліфтсервіс» за отримані ліфти. Однак, зазначена банківська виписка не містить конкретних посилань на спірні накладні, та вона не свідчить по якому саме правочину (договірному чи усному) проведена сплата товару, тому вона не може вважатися доказом підтвердження заборгованості відповідача за представленими позивачем накладними.

Колегія суддів не приймає до уваги представлений позивачем акт звірки взаєморозрахунків, як доказ на підтвердження наявності боргу відповідача за спірними накладними, оскільки даний акт не засвідчений відповідачем та відсутні первинні документи в обґрунтування цього акту, а саме: рахунки про сплату, платіжні доручення про сплату цих рахунків, які б свідчили про наявність боргу у відповідача перед позивачем.

Окрім того, в даному акті зазначено, що за накладною № 14 від 14.10.2005р. на суму 85 000,00 грн. відповідачем за період з 17.10.2005р. по 23.12.2005р. сплачено всього 79 000,00 грн. Таким чином, відповідно до акту залишок заборгованості за накладною № 14 від 14.10.2005р. становить 6 000,00 грн., тоді як за твердженнями позивача у відповідача обліковується заборгованість по сплаті отриманого ліфтового обладнання за вказаною накладною у розмірі 57 000,00 грн.

За таких обставин колегія суддів не може вважати наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків належним доказом на підтвердження існуючої заборгованості відповідача за спірними накладними, оскільки такий акт не має доказової сили.

Таким чином, позивачем не підтверджено належними документальними доказами  залишку боргу у ТОВ «Ліфтсервіс»в розмірі 57 000,00 грн. за спірними накладними, у тому числі і за накладною № 14 від 14.10.2005р.

Проте, відповідачем до матеріалів справи додані копії відповідних платіжних доручень, з яких вбачається, що за період з 09.06.2005р. по 23.12.2005р., на який посилається позивач, ТОВ «Ліфтсервіс»сплачено ПП «Укренергоснаб»всього 452 500,00 грн. (т. 1, а.с. 110-124), що перевищує суму в розмірі 424 004,00 грн., поставленого позивачем ліфтового обладнання за спірними накладними.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що позивач під час розгляду справи в обґрунтування позовних вимог не надав належних та допустимих доказів існування боргу у відповідача за  спірними накладними та не навів нормативного та документального обґрунтування  заявленої до стягнення суми в розмірі 57 000,00 грн., а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ПП «Укренергоснаб».

Матеріалами справи підтверджено, що на протязі взаємовідносин сторін між ними було укладено три договори на постачання ліфтів, а саме: договір № 03 від 10.10.2004р., договір № 04 від 11.11.2004р., договір № 05 від 01.06.2005р.

Представлений позивачем акт звірки взаємних рахунків містить посилання не тільки на спірні накладні, а ще й на інші накладні № 19 від 14.10.2004р.; № 22 від 24.11.2004р.; № 2 від 09.03.2005р..

Як було з'ясовано під час розгляду справи ТОВ «Ліфтсервіс»відмовилось підписати акт звірки взаємних рахунків, посилаючись на те, що борг в розмірі 57 000,00 грн. виник саме за укладеними договорами № 03 від 10.10.2004р. та № 04 від 11.11.2004р. згідно зазначеним в акті накладним. Причиною недоплати стало те, що ПП «Укренергоснаб»скупувало некомплекте ліфтове обладнання та постачало його підприємству відповідача, що, зокрема, підтверджується листом ВАТ «МЕЛ», м. Москва, залученим до матеріалів справи (т. 2, а.с. 53).

Враховуючи зазначені обставини, ТОВ «Ліфтсервіс»при розгляді справи в суді першої інстанції було заявлене клопотання про застосування строку позовної давності. Але, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні взагалі не дав ніякої оцінки заявленому клопотанню (т. 2, а.с. 48-49)..

Таким чином, ТОВ «Ліфтсервіс»факт отримання ліфтового обладнання визнається, залишок несплаченої його вартості у розмірі 57 000,00 грн. не спростовується, але відповідач посилається на сплив строку позовної давності по заявленим вимогам, оскільки залишок боргу виник за укладеними договорами № 03 від 10.10.2004р. та № 04 від 11.11.2004р.

Стаття 256 Цивільного кодексу України встановлює, що позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки.

Згідно частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права, або про особу, яка його порушила. А частиною 5 статті передбачено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений, або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Колегією суддів не приймається до уваги направлена позивачем 22.01.2008р. телеграма-вимога відповідачу про сплату коштів в розмірі 57 000,00 грн. з посиланням на накладні № 6 від 29.06.2005р.; № 9 від 29.07.2005р.; № 10 від 17.08.2005р.; № 11 від 08.09.2005р.; № 13 від 30.09.2005р.; № 14 від 14.10.2005р., оскільки заявлена ПП «Укренергоснаб»сума боргу в розмірі 57 000,00 грн. виникла у ТОВ «Ліфтсервіс»за раніше укладеними договорами № 03 від 10.10.2004р. та № 04 від 11.11.2004р.

Будь-яких інших доказів направлення вимог до відповідача про сплату залишку заборгованості у розмірі 57 000,00 грн. ПП «Укренергоснаб»до суду не представлено.

Враховуючи загальні умови застосування строку позовної давності, запроваджені статтею 257 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає, що по заявленій позивачем вимозі про сплату заборгованості в розмірі  57 000,00 грн. за поставлене ліфтове обладнання у 2004-2005 роках, строк позовної давності сплинув відповідно у 2007-2008 роках.

В силу пункту 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий та передчасний висновок про задоволення позовних вимог ПП «Укренергоснаб», оскільки не надав належної оцінки наведеним обставинам, а також аргументованим доказам відповідача, не дослідив на підставі яких первинних документів виникла заборгованість та за яким конкретно правочином, враховуючи тривалі стосунки між сторонами по справі, як договірні, так і усні, а прийняв рішення на підставі доводів позивача, які позбавлені доказової сили.

За таких обставин,  оскаржене рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог ПП «Укренергоснаб» щодо стягнення з ТОВ «Ліфтсервіс»суми заборгованості в розмірі 57 000,00 грн. підлягає скасуванню, а в позові ПП «Укренергоснаб» повинно бути відмовлено.

Що стосується зустрічного позову, на думку колегії суддів, провадження  в цій частині місцевим господарським судом обґрунтовано припинено відповідно до пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки рішенням господарського суду Харківської області від 24.01.2007р. по справі № 47/435-06, яке набрало законної сили, вже вирішено спір між тими ж сторонами про той же предмет спору та х тих же підстав.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення первісних позовних вимог, в зв'язку з чим в позовних вимогах в цій частині слід відмовити.

З огляду на зазначене та керуючись ст.ст. 256, 257, п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, ст.  ст. ст.  32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п.  4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтсервіс», м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2009 року по справі № 47/324-08 в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 57 000,00 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства «Укренергоснаб», м. Харків (61115, м. Харків, вул. 3-го Інтернаціонала, 5, код за ЄДРПОУ 24132775, п/р 26001301732362 в ОБВФ Комінтернівського відділення «Промінвестбанку м. Харкова, МФО 351362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтсервіс», м. Харків (61112, м. Харків, Салтівське шосе, б. 141, кв. 231, код ЄДРПОУ 32870439, п/р 26001819520800 у Новосалтівському від. ХОФ АКБ «Укрсоцбанк»м. Харкова, МФО 351016) витрати  по сплаті держмита у розмірі 285,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.   

         Головуючий суддя                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                 Судді                                                                    Барбашова С.В.  

                                                                                                               Бухан А.І.