Рішення

від 16.04.2009 по справі 30/116

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

30/116

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/116

16.04.09

За позовом

До

ПроТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт»Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд цивільного будівництва»розірвання договору про надання консультаційних послуг від 04.06.08. та стягнення 176 328, 47 грн.

                                                                                        Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

В засіданнях приймали участь представники:

Від позивача      Пахущий П.В. –представник за довіреністю № 1 від 30.01.09.;

                           Бондар Т.І. –представник за довіреністю № 4 від 17.03.09.

Від відповідача  Багмет Т.М. –представник за довіреністю № б/н від 16.03.09.

                           Бєдна О.Д. –представник за довіреністю № б/н від 16.03.09.

Рішення прийнято 16.04.09. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 17.03.09. по 31.03.09., з 31.03.09. по 16.04.09.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд цивільного будівництва»про розірвання договору про надання консультаційних послуг від 04.06.08. з урахуванням додаткової угоди № 1 до Договору від 10.06.08. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд цивільного будівництва»заборгованості у розмірі 176 328, 47 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.09. порушено провадження у справі № 30/116, розгляд справи було призначено на 17.03.09. о 16-15.

12.03.09. до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог мотивуючи свої заперечення тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонд цивільного будівництва» належним чином виконує свої зобов'язання за договором та зазначає про те, що договором не визначені строки надання послуг та не передбачений обов'язок відповідача надавати звіти про виконання робіт, а тому позивач не має права стверджувати про ненадання відповідачем консультаційних послуг протягом півроку та вимагати повернення перерахованих грошових коштів.

Крім того, у своєму відзиві відповідач зазначає, що позивач не має правових підстав заявляти вимоги про стягнення з відповідача перерахованих грошових коштів, враховуючи індекс інфляції, оскільки норми ст. 625 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач, застосовуються до боржника за порушення грошового зобов'язання перед кредитором, а відповідно до умов договору та додаткової угоди відповідач не має перед позивачем жодних грошових зобов'язань.

З урахуванням зазначеного, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними та просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача надав суду письмові пояснення, у яких зазначив, що відповідачем протягом півроку послуги за договором не надавались, докази надання консультаційних послуг відсутні, у зв'язку з чим Звіт виконавця під отриманий аванс в розмірі 170 037, 10 грн. для позивача є неприйнятим.

Також позивач відзначає, що листом вих. № 08-4/42-38 від 28.11.08. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» надіслало проект Додаткової угодою № 2 про розірвання договору про надання консультаційних послуг від 04.06.08. та таким чином запропонував відповідачу розірвати договір і повернути борг у сумі 170 037, 10 грн. на поточний рахунок позивача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

У судовому засіданні 17.03.09.  на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 31.03.09. о 16-30.

24.03.09. до Господарського суду міста  Києва від відповідача надійшов відзив на пояснення, у якому відповідач зазначає, що у зв'язку з істотним порушенням позивачем умов договору та додаткової угоди, вони підлягають розірванню.

При цьому, відповідач не визнає вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт»про стягнення заборгованості у розмірі 176 328, 47 грн., та просить суд у цій частині у позові відмовити.

У судовому засіданні 31.03.09. представник позивача надав суду письмові пояснення, відповідно до яких позивач наполягає на розірванні договору про надання консультаційних послуг від 04.06.08. та Додаткової угоди № 1, у зв'язку з невиконанням відповідачем його умов, та просить стягнути аванс (переоплату) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт»в повному обсязі.

Представник відповідача проти заявлених вимог позивача про стягнення авансу (переоплати) у з розмірі 176 328, 47 грн. заперечив.

У судовому засіданні 31.03.09. судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву для виготовлення повного тексу рішення до 16.04.09. о 14-15.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

  04.06.08. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт»(Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фонд цивільного будівництва»(Виконавець) було укладено Договір про надання консультаційних послуг (далі –Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, виконавець зобов'язується надавати замовнику консультаційні послуги з питань отримання вихідних даних на проектування стадії «ПП», «Проект», «Робоча документація» та з питань відведення земельної ділянки об'єкту реконструкції з надбудовою комплексу будівель і споруд, офісних приміщень по вул. Набережне шосе, 25, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги виконавця і сплатити їх вартість на умовах договору.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що вартість робіт за цим Договором складає 283, 457, 00 грн., в тому числі 47 242, 83 грн. –ПДВ.

При цьому сторони передбачили, що попередня оплата робіт в сумі 85 037, 10 грн. в тому числі 14 172, 85 грн. –ПДВ здійснюється замовником протягом 2 банківських днів з моменту укладення цього договору; сума 113 382, 80 грн. в тому числі 18 897, 13 грн. –ПДВ, як поточний розрахунок  перераховується замовником на користь виконавця по 20 000, 00 грн. щомісяця до повної її сплати; остаточний розрахунок за роботи здійснюється замовником протягом 2 банківських днів з дати складання акту приймання-передачі виконаних робіт в сумі 85 037, 10 грн., в тому числі 14 172, 85 грн. –ПДВ.

Договір, відповідно до п. 7.1., набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно з п .7.2. Договору, договір може бути розірваний достроково за письмовою згодою сторін.

10.06.08. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору від 04.06.08. про надання консультаційних послуг (далі –Додаткова угода), якою встановили, що виконавець зобов'язується надавати замовнику консультаційні послуги з питань отримання Розпорядження про дозвіл на проектування і будівництво комплексу будівель і споруд, офісних приміщень по вул. Набережне шосе, 25, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги виконавця і сплатити їх вартість на умовах додаткової угоди.

Розділом 2 Додаткової угоди сторони передбачили, що вартість робіт за цією додатковою угодою складає 90 000, 00 грн., в тому числі 15 000, 00 грн. –ПДВ. При цьому оплата за цією додатковою угодою проводиться у такому порядку: попередня оплата робіт в сумі 45 000, 00 грн. в тому числі 7 500, 00 грн. –ПДВ здійснюється замовником протягом 2 банківських днів з моменту укладення цієї додаткової угоди; остаточний розрахунок за роботи здійснюється замовником протягом 2 банківських днів з дати складання акту приймання-передачі виконаних робіт в сумі 45 000, 00 грн., в тому числі 7 500, 00 грн. –ПДВ.

Відповідно до п. 3.1., Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору.

Позивачем на виконання умов Договору від 04.06.08. про надання консультаційних послуг перераховано на користь відповідача грошові кошти у розмірі 170 037, 10 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 13 від 02.07.08., належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

За таких обставин, позивач належним чином виконав своє зобов'язання зо договором від 04.06.08. про надання консультаційних послуг.

Але, як стверджує позивач, відповідач свої обов'язки за Договором не виконав та консультаційні послуги не надав.

31.10.08. позивач надіслав відповідачу лист вих. № 08-4/42-35 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи) щодо виконання умов договору про надання консультаційних послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Фонд цивільного будівництва», яким просив відповідача негайно надати належні докази виконання умов договору у строк семи днів з дати отримання листа (згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як стверджує позивач, у відповідь на лист, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонд цивільного будівництва»надіслав лист вих. № ФГС.ИС.НАБ.011 від 05.11.08. з додатками, які нібито підтверджують надання консультаційних послуг з Договором: звіт про виконані роботи до проекту, акт виконаних робіт, копія проекту, розпорядження про надання дозволу  Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма Катран-К», рахунок-фактура, а також протоколи містобудівної ради.

На зазначений лист відповідача, позивач направив Товариству з обмеженою відповідальністю «Фонд цивільного будівництва»лист вих. № 08-4/42-38 від 28.11.08., в якому зазначає, що не погоджується з викладеним у звіті Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд цивільного будівництва»та заперечує належне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором з тих підстав, що документи надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Фонд цивільного будівництва»не мають відношення до договору, а тому звіт виконавця під отриманий аванс у розмірі 170 037, 10 грн. для позивача є неприйнятим.

Також позивач у своєму листі зазначає, що у звіті Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд цивільного будівництва»визначено інший перелік документів, які підготовлені до виходу на містобудівну раду стадія «ПП», які були отримані та сплачені іншою юридичною особою –Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Катран-К». крім того, відповідачем до звіту включено позиції, які не мають відношення до суті договору.

При цьому у своєму листі позивач повідомляє, що за умови повернення відповідачем суми отриманого авансу не заперечує проти розірвання договору від 04.06.08. про надання консультаційних послуг (з додатковою угодою до нього) за згодою сторін.

До зазначеного листа позивачем було додано проект Додаткової угоди № 2 про розірвання Договору від 04.06.08. про надання консультаційних послуг, якою позивач запропонував відповідачу розірвати вказаний Договір і повернути суму боргу у розмірі 170 037, 10 грн. на поточний рахунок позивача.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що  відповідачем було порушено умови Договору від 04.06.08. про надання консультаційних послуг та Додаткової угоди 1 від 10.06.08.

Доказів належного виконання відповідачем свого зобов'язання за Договором відповідачем суду не надано.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  розірвання договору.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як встановлено ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Слід зазначити, що відповідно до відзиву, відповідач не заперечує проти розірвання Договору від 04.06.08. про надання консультаційних послуг та Додаткової угоди № 1 від 10.06.08.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо розірвання Договору від 04.06.08. про надання консультаційних послуг та Додаткової угоди № 1 від 10.06.08., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фонд цивільного будівництва» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд цивільного будівництва»заборгованість у розмірі 176 328, 47 грн., що складається з суми авансового платежу у розмірі 170 037, 10 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6 291, 37 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи те, що Договір від 04.06.08. про надання консультаційних послуг та Додаткова угода № 1 від 10.06.08. підлягають розірванню, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд цивільного будівництва»авансового платежу у розмірі 170 037, 10 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від   відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином вказаною статтею передбачено відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, в той час як на відповідача згідно з Договором від 04.06.08. про надання консультаційних послуг та додатковою угодою № 1 від 10.06.08. покладено виключно майнові зобов'язання з виконання робіт.

Разом з тим, суд зазначає, що оскільки відповідач одержав суму попередньої  оплати за виконання робіт, але свої зобов'язання за Договором від 04.06.08. про надання консультаційних послуг та Додатковою угодою № 1 від 10.06.08. не виконав, то за таких обставин, вимоги позивача, щодо повернення суми авансового платежу з урахуванням інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, для визначення справедливого, розумного та обґрунтованого розміру штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами суд вважає за доцільне керуватись положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку фактично має місце повернення позивачу грошових коштів, якими неправомірно користувався відповідач.

Позивачем надано суду розрахунок, згідно якого розмір інфляційних втрат становить 6 291, 37 грн.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона  доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано жодних доказів на спростування обставин, викладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» у позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що  позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста   Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт»задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір про надання консультаційних послуг від 04.06.08. з урахуванням Додаткової угоди № 1 до Договору від 10.06.08., укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фонд цивільного будівництва».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд цивільного будівництва»(04053, м. Київ, вул. Артема, 73, пов. 13, код ЄДРПОУ 35333475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт»(01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 11, код ЄДРПОУ 35624424) авансовий платіж у розмірі 170 037 (сто сімдесят тисяч тридцять сім) грн. 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 291 (шість тисяч двісті дев'яносто одна) грн. 37 коп.), 1 763 (одна тисяча сімсот шістдесят три) 29 коп. - державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                              Т.М. Ващенко