Ухвала

від 12.12.2013 по справі 257/5449/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія - 51 Головуючий у 1 інстанції - Чудопалова С.В.

Доповідач - Зінов'єва А.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Зінов'євої А.Г.

суддів: Кішкіної І.В.

Азевича В.Б.

при секретарі: Забавіній М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Донецька від 19 листопада 2013 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність начальника Головного управління державної виконавчої служби (далі ГУДВС) Могильного Ю.В., начальника та заступника начальника відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку (далі ВДВС) Пахомова Д.С. і Бельської І.М. щодо виконання рішення Київського районного суду м. Донецька від 28.02.2012 р., заінтересована особа дочірнє підприємство (далі ДП) «ЮТЕМ-Індустрія» ВАТ «Південтеплоенергомонтаж»-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 19 листопада 2013 року ОСОБА_2 у задоволенні скарги на бездіяльність начальника ГУДВС, начальника та заступника ВДВС було відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 приніс апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати як таку, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи. Просив постановити нову ухвалу, якою задовольнити його вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги стягувач посилався на те, що при розгляді справи судом першої інстанції були порушені всі права сторони, передбачені процесуальним законодавством, не розглянуті та не задоволені клопотання тощо. Ухвала суду за своєю формою грубо порушує матеріальне право заявника, не містить мотивів та обґрунтувань наданих на підтвердження невиконання судового рішення в період 2009-2013 рр. щодо захисту його трудових прав. В порушення вимог постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. суд замість рішення, яке ухвалюється іменем України, постановив ухвалу. Суд також безпідставно на задовольнив обґрунтовані відводи судді Чудопалової С.В., якою були відхилені всі його вимоги щодо виклику та допиту в судовому засіданні заінтересованих осіб, дослідження зведеного виконавчого провадження тощо. Суд в порушення вимог діючого законодавства не зазначив в ухвалі заінтересованих осіб, яких він просив притягнути до участі в справі. Ним неодноразово оскаржувалися постановленні по даній справі ухвали, які були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і по яким останнім приймалися незаконні судові рішення. Відмовляючи у задоволенні його вимог, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в умовах ситуації, яка склалася, державний виконавець зобов'язаний зупинити провадження по справі, а не закривати його. В описовій частині ухвали від 19.11.2013 р. неправильно зазначені дати виконання певних виконавчих дій. Посилаючись на прийняті державним виконавцем постанови, суд вважає їх діяльністю ВДВС, не звертаючи уваги на те, що замість виконання одних дій, останнім приймаються інші, незаконні, результатом яких є невиконання рішення суду про поновлення його трудових прав. Посилаючись на акт про утилізацію виконавчого провадження, суд не звернув уваги на те, що ВДВС не прийнято заходів щодо його відновлення, в результаті чого рішення, яке підлягає негайному виконанню до тепер не виконане. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що надані ВДВС відомості щодо реєстрації юридичної особи, не містять фактичних даних і у виниклій ситуації необхідно, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», провести заміну сторони у виконавчому провадженні. Поза увагою суду залишилися ті обставини, що виконавчою службою не реалізовано можливість притягнення винних осіб до відповідальності.

До судового засідання сторони не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Від ОСОБА_2 в день слухання справи також надійшла заява, з якої вбачається, що він, будучи належним чином повідомлений про день час та місце слухання справи, не дочекався розгляду справи (слухання призначене на 10.00 год., заяву подано в 11.30 год.).

Відповідно до вимог ст. 305 ЦПК України, апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Як вбачається з наданої стягувачем заяви, вона не містить клопотання про відкладення розгляду справи, а лише зауваження щодо розгляду інших клопотань та доповнень до апеляційної скарги. За вказаних обставин у суду першої інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_2

Так, при розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Донецька від 28 лютого 2012 року були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2, пред'явлені до ДП «ЮТЕМ-Індустрія» ВАТ «Південтеплоенергомонтаж», зокрема: ОСОБА_2 було поновлено на попереднє місце роботи на посаді економіста кошторисно-договірного відділу ДП «ЮТЕМ-Індустрія» ВАТ «ПТЕМ». При цьому з останнього на користь ОСОБА_2 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 17937 грн. 50 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в розмірі 6000 грн. Крім того, з відповідача в дохід держави стягнуто судовий збір в сумі 321 грн. 90 коп. При цьому, рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 1375 грн. підлягало негайному виконанню, а в решті - після набрання ним законної сили. На підставі вищевказаного рішення суду 14.03.2012 р. видані виконавчі листи щодо кожної вимоги, які передані до ВДВС Київського районного управління юстиції у м. Донецьку для виконання. Постановами державного виконавця ВДВС від 20.03.2012 р. за вказаними виконавчими документами відкриті виконавчі провадження і боржнику запропоновано в п'ятиденний строк у добровільному порядку виконати судове рішення з повідомленням його про наслідки невиконання. Постановами державного виконавця ВДВС від 28.03.2012 р. всі виконавчі документи приєднані до зведеного виконавчого провадження, відкритого на підставі постанови державного виконавця ВДВС від 03.03.2012 р.

У добровільному порядку ДП «ЮТЕМ-Індустрія» ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» рішення суду не виконане. В ході його примусового виконання, державним виконавцем (Бельською І.М.) проведені наступні дії: 03.04.2012 р., 17.05.2012 р. та 21.06.2012 р. направлено запити до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Куйбишевському районі м. Донецька з вимогами надання інформації про розрахункові банківські рахунки ДП «ЮТЕМ-Індустрія», майно боржника, місце його знаходження, надання звітів та балансів, звідки відповідь була отримана лише 16.10.2012 р. з повідомленням про новий порядок отримання такої інформації, який набрав чинності з 01.06.2012 р. Крім того, постановою ВДВС 19.04.2012 р. накладений арешт на рахунки ДП «ЮТЕМ-Індустрія». В ході виконання зведеного виконавчого провадження направлені запити до БТІ, МРЕВ та ДРУ «Центр державного земельного кадастру», звідки отримані були відповіді про відсутність відомостей про наявність майна у боржника.

На черговому засіданні наглядової ради ПАТ «Південтеплоенергомонтаж» (яке є правонаступником ВАТ «Південтеплоенергомонтаж») 10.04.2012 р. прийняте рішення про припинення діяльності ДП «ЮТЕМ-Індустрія». За місцем реєстрації та останнього відомого місця знаходження боржник не встановлений. Вказані обставини стали підставою для звернення ВДВС 28.04.2012 р. до прокуратури Київського району м. Донецька та 05.04.3013 р. до Київського РО ДГУ УМВС України в Донецькій області з поданням про притягнення до кримінальної відповідальності директора ДП «ЮТЕМ-Індустрія» та ліквідатора, в ході проведення перевірки за якими було встановлено, що всі рахунки підприємства арештовані але коштів на них не має (такі ж відповіді отримані ВДВС від Банків), як і не має у боржника майна, оскільки останній з 2010 р. не здійснює свою діяльність. На підстави постанови Господарського суду Донецької області від 18.06.2013 р. ДП «ЮТЕМ-Індустрія», розташоване за адресою: м. Донецьк-18, Куйбишевський район, вул. Пятницького, 155, визнано банкрутом.

18.02.2013 р. та 04.04.2013 р. ВДВС до банків, в яких обслуговувався боржник, були надіслані платіжні вимоги, які повернуті без виконання у зв'язку з накладеними на них арештами та відсутністю на них коштів.

Вищевикладені обставини ускладнюють виконання рішення суду від 28 лютого 2012 р.

Постановою державного виконавця від 23.09.2013 року виконавче провадження по виконанню рішення суду від 28.02.2012 р. закрито у зв'язку з набранням чинності постанови господарського суду Донецької області про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (в редакції за станом на день виникнення правовідносин) (далі Закон), примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно ст. 19 Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення

При цьому, як вбачається з вимог ст. 27 Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

В ході слухання справи судом було встановлено, що ВДВС були прийняті виконавчі листи на користь ОСОБА_2, по ним відкрите провадження, вони приєднані до зведеного виконавчого провадження і встановлено строк для добровільного їх виконання.

Згідно ст. 30 Закону, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження. У разі якщо рішення підлягає негайному виконанню,державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізнішенаступного робочого дня після надходження документів, зазначених устатті 17 цього Закону, і невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Заходами примусового виконання рішень, відповідно до ст. 32 Закону, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 82 Закону,рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бутиоскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження(крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівникавідповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи досуду.

Згідно ст.83 Закону, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діямидержавного виконавця під час виконання рішень має право у разі,якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину),винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнатинедійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язатидержавного виконавця провести виконавчі дії в порядку,встановленому цим Законом.

Керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби уразі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановоюта надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій,передбачених частинами другою і третьою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, стягувач звертався зі скаргами на бездіяльність державного виконавця Бельської І.М. до начальнику відділу Пахомова Д.С. та до керівника відповідного органу вищого рівня Могильного Ю.В. Зазначеними особами ОСОБА_2 були надані відповіді (отримання яких останнім не оспорюється), в яких, крім повідомлення про виконані державним виконавцем Бельською І.М. дії та фактичні обставини щодо виконання, стягувача було повідомлено про відсутність в діях державного виконавця порушень Закону і роз'яснено право та порядок звернення до суду.

Відповідно до вимог ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст. 387 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

При цьому, відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як вбачається зі скарги ОСОБА_2, ним ставиться питання про бездіяльність державного виконавця ВДВС, начальника ВДВС та начальника ГУДВС, наявності якої не встановлено.

За вказаних обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність неправомірної бездіяльності з боку вищезазначених посадовців, дії ж останніх, проведені за виконавчим провадженням державним виконавцем і щодо контролю по додержанню ним вимог Закону при їх здійсненні з боку керівників ОСОБА_2 не оскаржуються.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про порушення судом першої інстанції його прав сторони, передбачені процесуальним законодавством, не розглянуті та не задоволені клопотання, що ухвала суду за своєю формою грубо порушує його матеріальне право на підтвердження невиконання судового рішення, оскільки вони безпідставні. Доказів наявності таких порушень стягувачем не надано, крім заявлення неодноразових відводів судді, які обґрунтовувалися лише у вигляді протесту на розгляд його клопотань.

У суду першої інстанції не було підстав для притягнення до участі в справі в якості заінтересованих осіб: Міністерства юстиції України та ОСОБА_6, оскільки дана справа інтересів вказаних осіб не стосується. Більш того, повноваження ОСОБА_6 як ліквідатора закінчилися з моменту визнання підприємства банкрутом.

У суду першої інстанції також не було підстав для витребування та дослідження зведеного виконавчого провадження, оскільки воно містить значну кількість листів щодо стягнень з ДП «ЮТЕМ-Індустрія». При цьому, документи, які стосуються безпосередньо виконання рішення суду щодо ОСОБА_2, були долучені до матеріалів справи в копіях.

Необгрунтовані також доводи апелянта про те, що в порушення вимог постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. суд замість рішення постановив ухвалу. Відповідно до вимог ст. 387 ЦПК України, у справах даної категорії судом зостановлюється ухвала.

Не заслуговують уваги також доводи ОСОБА_2 проте, що у виниклій ситуації державний виконавець повинен зупинити провадження по справі, а не закривати його, оскільки дії державного виконавця щодо закриття виконавчого провадження, як і питання про заміну сторони у виконавчому провадженні не були предметом розгляду суду першої інстанції (стягувачем оскаржується бездіяльність ВДВС).

Таким чином, ухвала суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для її скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313, 314 ч.1 п.4, 315 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Донецька від 19 листопада 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: