Постанова

від 04.12.2013 по справі 811/3038/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

04 грудня 2013 року Справа № 811/3038/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леон К" до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Леон К» (по тексту - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного правління Міндоходів у Кіровоградській обл. (по тексту-відповідач), в якому просить податкові повідомлення-рішення відповідача від 10 червня 2013 року №0000182200 та №0000192200. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 29.05.2013 року ним отримано акт від 29.05.2013 року за №100/22/24152795 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення: п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; ст.203 ч.1, 215 п.1, 216 п.1, 228 ЦК України.

10.06.2013р. позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 №0000182200 про сплату податку на додану вартість в сумі (з урахуванням штрафних санкцій) 33251 грн.. Цього ж дня, позивач отримав податкове повідомлення-рішення №0000192200 про сплату податку на додану вартість в сумі (з урахуванням штрафних санкцій) 41564 грн..

Позивач не погоджується з висновком відповідача, викладеними в акті перевірки та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення можуть бути скасовані судом.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, при цьому позовні вимоги підтримав в повному обсязі /а.с.214/.

Відповідачем подано заперечення проти позову, згідно змісту яких зазначено, що позапланова невиїзна перевірка позивача проведена згідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ. За результатами даної перевірки було складено акт №100/22/24152795 від 29.05.2013 р., яким встановлено порушення:

- п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", безпідставно включено позивачем до валових витрат витрати по придбанню ТМЦ на суму без ПДВ 133003,00 грн. не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, у результаті чого донараховано податок на прибуток у сумі 33251 грн., у тому числі за 4-й квартал 2010 року;

- п.п.7.4.1,п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 26601,00 грн..

На підставі акту прийняті податкові повідомлення-рішення №0000192200 та №0000182200 від 10.06.2013 року.

Відтак відповідач вважає, що доводи позивача не відповідають дійсним обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення позову /а.с.179-180/.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, проте подав суду клопотання про слухання справи за його відсутності /а.с.213/.

Згідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, згідно вимог ч.6 ст.128 КАС, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржено.

Позивач, зареєстрований виконавчим комітетом Знам'янської міськради Кіровоградської обл.. 25.10.1996 р. як юридична особа, є платником податку на додану вартість /а.с.30-31/.

Судом встановлено, що посадовою особою відповідача, в період з 21.05.2013 по 27.05.2013 р., згідно наказу від 20.05.2013 р. №174 та на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, проведена документальна невиїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 р. щодо взаємовідносин з ПП «Анубіс» (код ЄДРПОУ 36654182), за результатами якої було складено акт за №100/22/24152795 від 29.05.2013 року /а.с.6-19/.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зі змінами і доповненнями.

Встановлено, що позивачем безпідставно включено до валових витрат витрати по придбанню ТМЦ на суму без ПДВ 133003,00 грн., що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", зі змінами і доповненнями, п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зі змінами та доповненнями.

Встановлено завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 26601,00 грн.;

- ч.1 ст.203, п.1 ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України.

Встановлено, що правочини, укладені позивачем, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а отже, є недійсними по ланцюгу до «вигодонабувача».

На підставі зазначених висновків, 10.06.2013 року відповідачем винесено:

1) податкове повідомлення-рішення №0000182200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, в сумі 26601 грн. основного платежу, та 6650 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) /а.с.22/;

2) податкове повідомлення-рішення №0000192200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, в сумі 33251 грн. основного платежу, та 8313 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) /а.с.23/.

Дані рішення в адміністративному порядку не оскаржено.

1. Щодо порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР.

Як вбачається із акту, перевіркою повноти декларування податкового кредиту встановлено його завищення у загальній сумі 26601 грн., а саме: листопад 2010 року - 12000 грн.; грудень 2010 року - 14601 грн.. До таких висновків відповідач дійшов використавши в ході перевірки позивача акт ДПІ у Каланінськом районі Донецької області ДПС №1066/22-9/36654182 від 30.11.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Анубіс», код 36654182, щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «Титан-Кір», код 33316657, та ПІ «Буд-Імпекс», код 36812476, за період з 01.01.2010 по 30.06.2012». Відтак, взявши до уваги акт перевірки ПП "Анубіс" відповідач вважає, що позивач завищив податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «Анубіс» на загальну суму 26601 грн., у тому числі за: листопад 2010 на суму 12000 грн., грудень 2010 - 14601грн..

Суд не погоджується з даною позицією відповідача з огляду на таке.

По-перше, зі змісту акту перевірки позивача не вбачається встановлення фактів допущення порушень податкового законодавства саме позивачем по справі. Відтак, можна прийти до висновку, що до позивача застосовано відповідальність не за дії вчинені ним безпосередньо, а за дій, вчиненні іншим суб'єктом господарювання. При цьому, суд звертає увагу на те, що з огляду на акт перевірки позивача, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, відповідачем поверхнево було досліджено господарські операції між позивачем та ПП «Анубіс», за наслідками яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірні суми ПДВ.

Водночас, відповідачем не спростовано той факт, що на час перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, які надавали останньому право на формування податкового кредиту в сумі 26601 грн. по відносинах з ПП «Анубіс».

По-друге, відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі - Закон №168/97), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності (або подальшої реалізації). При цьому, податковим законодавством України (чинного на той час) встановлено єдиний випадок, що обґрунтовує підставність включення платником ПДВ до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку.

Зокрема, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений та підтверджений належним чином оформленими первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Встановлено, що позивач перебував у господарських відносинах з ПП "Анубіс", зокрема, він був покупцем газу скрапленого. Дані відносини підтверджуються:

1) у листопаді 2010 року: - видатковими накладними від 02.11.10, від 05.11.10, від 06.11.10, від 08.11.10, від 11.11.10, від 13.11.10, від 15.11.10, від 17.11.10, від 19.11.10, від 22.11.10, від 25.11.10, від 27.11.10, від 29.11.10, від 30.11.10, від 30.11.10 /а.с.95-109/; - податковими накладними №194.1, №201, №202, №203, №211, №216, №220, №222, №231, №233, №239, №244.1, №249, №250, №261 /а.с.80-95/.

2) у грудні 2010 року: - видатковими накладними від 02.12.10, від 04.12.10, від 06.12.10, від 08.12.10, від 09.12.10, від 11.12.10, від 13.12.10, від 14.12.10, від 17.12.10, від 19.12.10, від 21.12.10, від 24.12.10, від 26.12.10, від 28.12.10, від 29.12.10, від 30.12.10, від 31.12.10 /а.с.40-58/; - податковими накладними №273, №275, №279, №284, №288, №293, №295, №299, №309, №311 , №320, №325, №327.2, №332, №335, №342, №343, №347 /а.с.58-75/.

Розрахунки між сторонами за відвантажений товар (газ скраплений) проводились у готівковій формі через касу позивача згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру: у листопаді 2010 р. /а.с.76-79/; у грудні 2010 р. /а.с.33-39/.

Отримані позивачем податкові накладні внесені до відповідного реєстру/а.с.167-168, 174-176/.

Використання позивачем газу скрапленого у власній господарській діяльності підтверджено фіскальними чеками /а.с.149-159/.

Відтак, суд приходить до висновку про спростування тверджень відповідача щодо порушення вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97 і завищення ПДВ в сумі 26601 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 р. №0000182200 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на це, суд задовольняє в повному обсязі позовні вимоги позивача в цій частині.

2. Порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 р. встановлено його заниження на загальну суму 33251 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 р. у сумі 33251 грн..

Як пояснив відповідач у запереченні проти позову, зважаючи на порушення, викладені при перевірці питання правильності визначення позивачем податкового кредиту, встановлено завищення задекларованих показників у ряд.05.1 Декларацій про прибуток підприємства за 2010 рік на загальну суму 133003,00 грн., у результаті чого занижено податок на прибуток за 4-й квартал 2010 року на суму 33251,00грн..

Згідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), далі - Закон №334/94, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідності п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94, не включаються до складу валових витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас, відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи відомості, встановлені в ході дослідження питання по податку на додану вартість та підтвердження реальності взаємовідносинах позивача з ПП «Анубіс», суд вважає, що позивачем було правомірно включено до валових витрат по придбанню ТМЦ суму без ПДВ 133003 грн., тому висновки відповідача в частині заниження податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 р. на загальну суму 33251 грн. не заслуговують на увагу.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року №0000192200 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги позивача в цій частині теж підлягають до задоволення.

Відтак, в ході судового розгляду та дослідженні первинної документації було встановлено, що господарські взаємовідносини між позивачем та ПП «Анубіс» мали реальний фінансово-господарський характер. Укладений між сторонами договір нікчемними не визнано, відносини підтверджені належним чином складеними та оформленими первинними документами, тому суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Всупереч ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення. З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також враховуючи відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї правової позиції, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій, здійснених позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 10 червня 2013 року №0000182200.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 10 червня 2013 року №0000192200.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Леон К» (код - 24152795), судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 748,15 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунків Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько