Ухвала

від 09.12.2014 по справі 811/3038/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 грудня 2014 рокусправа № 811/3038/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Знам'янскої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леон К» до Знам'янскої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмежною відповідальністю «Леон К» (далі - ТОВ «Леон К» ) 23.09.2013 року звернувся з позовом до відповідача Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - Знам'ян скої ОДПІ), в якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем 10.06.2013 року податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000182200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 33 251 грн., з яких за основним платежем в сумі 26 601 грн., за штрафними санкціями в сумі 6 650 грн., та податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000192200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 41 564 грн., з яких за основним платежем в сумі 33 251 грн., за штрафними санкціями в сумі 8 313 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.12. 2013 року позов задоволено , визнані протиправними та скасовані прийняті Знам'янскою ОДПІ 10.06.2013 року податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000182200, № 0000192200 на користь позивача стягнуті судові витрати в сумі 748,15 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач Знам'янска ОДПІ звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем Знам'янскою ОДПІ з 21.05.2013 року по 27.05.2013 року проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Леон К» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року по взаємовідносинам з ПП «Анубіс», за результатами якої 29.05.2013 року складено акт № 100/22/24152795.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»( далі Закону № 334/94-ВР), внаслідок чого безпідставно включено до валових витрат витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей на суму без ПДВ 133 003 грн., не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, у результаті чого за 4-й квартал 2010 року занижено податок на прибуток у сумі 33 251 грн.;

п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV , внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 26 601 грн.,

ч. 1 ст.203, ч.1 ст.215,ч.1 ст.216, ст. 228 ЦК України, що свідчить про те,що правочини, укладені позивачем, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а отже, є недійсними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на отриманому від іншого податкового органу акті про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Анубіс» щодо документального підтвердження господарських відносин з іншими контрагентами ПП "Титан-Кір" та ПІ "Буд-Імпекс" за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року.

На підставі акту перевірки 10.06.2013 року відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення форми «Р» № 0000182200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 33 251 грн., з яких за основним платежем в сумі 26 601 грн., за штрафними санкціями в сумі 6 650 грн., та податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000192200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 41 564 грн., з яких за основним платежем в сумі 33 251 грн., за штрафними санкціями в сумі 8 313 грн.

Оскаржені у адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Позивач не погодився з винесеними відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями, та оскаржив їх в судовому порядку.

Під валовими витратами виробництва, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР , який діяв на час перевірки, розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.3.9 ст.5 Закону N 334/94 не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із матеріалів справи вбачається,що позивачем з контрагентом ПП «Анубіс» укладено договір купівлі-продажу товару - газу скрапленого , виконання договору підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону № 996-XIV, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими накладними , товарно-транспортними накладними, розрахунки з контрагентом проводились у готівковій формі через касу позивача згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру.

Використання позивачем газу скрапленого у власній господарській діяльності підтверджено фіскальними чеками.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно включив до складу валових витрат 4-й кварталу 2010 року суми вартості товару , отриманого від зазначеного контрагента , та мав необхідні розрахункові, видаткові, та інші документи, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами , що є підставою для відображення таких документів в бухгалтерському та податковому обліку, та включення витрат до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Відповідно до змісту пп. 7.4.1., 7.4.4, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Матеріалами справи підтверджено, що поставка товару за договором ПП «Анубіс» позивачу підтверджується вищезазначеними первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону №996-XIV.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи ч. 1 ст.203, ч.1 ст.215,ч.1 ст.216, ст. 228 ЦК України при вчиненні правочину з ПП «Анубіс»,який не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а отже, є недійсним по ланцюгу до "вигодонабувача", але податковим законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку,такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що в силу закону отримання відповідачем від інших податкових органів акту перевірки чи акту про неможливість проведення зустрічної звірки не звільняє податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ні акт перевірки, ні довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення.

За приписами Податкового кодексу України відповідачу згідно покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення недійсними правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.

Оскільки відповідачем не надані належні докази недійсності укладеного позивачем з контрагентом правочину, а саме: рішення суду про визнання договору таким або вирок суду відносно посадових осіб ПП «Анубіс», які би свідчили про наявність умислу у діях посадових осіб на порушення публічного порядку при укладанні угоди, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначеного контрагента протиправною, так як на час дії угоди цей контрагент був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а тому відповідачем висновок про недійсність правочину з ПП «Анубіс», зроблений на припущеннях.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту по операціям з контрагентом ПП «Анубіс» за період листопад 2010 на суму 12 000 грн., грудень 2010 року на суму 14 601грн.

Оскільки відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання неправомірними та скасування прийнятих відповідачем 10.06.2013 року оскаржуваних податкових повідомлень-рішень форми «Р» № 0000182200, № 0000192200.

Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 94 КАС України правомірно присудив з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати в сумі 748,15 грн.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст. 198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Знам'янскої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова