Рішення

від 14.04.2009 по справі 27/173

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

27/173

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  27/173

14.04.09

За позовом     

Товариства з обмеженою відповідальністю «Будавто»

доМалого приватного підприємства «Спеценергопідряд»

простягнення  68550,64 грн.

                                    Суддя Дідиченко М.А.    Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:                     

Від позивача:  Сопільняк Д.В. –представник за довіреністю від 02.03.2009 року;

Від відповідача:не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будавто" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Малого приватного підприємства «Спеценергопідряд»про стягнення суми основного боргу у розмірі 50000,00 грн., пені у розмірі 8646,52 грн., суми процентів за користування чцжими грошовими коштами у розмірі 4 323,32 грн., збитків від інфляції  та 3% річних у розмірі 5880,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 31.03.2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2009 року розгляд справи відкладено до 14.04.2009 року у зв'язку із неявкою представника відповідача.

Позивач у судове засідання 14.04.2009 року з'явився, надав документи на вимогу ухвали суду та підтримав заявлені позовні вимоги, відповідно до яких зазначив, що відповідач не виконує покладених на нього зобов'язань та не сплачує позивачу за виконані роботи.

У судове засідання 14.04.2009 року представник відповідача не з'явився, документи на вимогу ухвали суду не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

На адресу Господарського суду м. Києва повернулась ухвала суду, яка була направлена на адресу відповідача зазначену у позовній заяві та у витязі з ЄДРПОУ, а саме: 04070, м. Київ, вул. Хорива, 2Б із зазначенням, що товариство за вказаною адресою не знаходиться.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

Отже, виходячи з наведеного місцезнаходження, юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

В С Т А Н О В И В:

12.05.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будавто»(надалі - підрядник) та Малим приватним підприємсвтом «Спеценергопідряд»(надалі - замовник) була укладена угода підряду на виконання будівельних робіт № 1 (надалі - угода), за якою підрядник зобов»язується своїми силами та засобами виконати роботи з вертикального планування загальним об»ємом від 10 тис. До 14 тис. М-3 в с. Музичі Києво –Святошинського району згідно з кресленнями, а замовник зобов»язується оплатити та прийняти виконані роботи, згідно актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.1 угоди загальна вартість робіт та придбання і доставка матеріалів становить 135 тис. грн.

Замовник сплачує підряднику аванси: в розмірі 60 тис. грн. на протязі трьох днів з моменту підписання угоди; в розмірі 50 тис. грн. на чотирнадцятий день з моменту підписання угоди.

Як зазначає позивач та вбачається з акту звірки розрахунків між сторонами, відповідач перерахував на рахунок позивача 23.05.2008 грошові кошти у розмірі 60000,00 грн.

На виконання умов договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 135000,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2008 на суму 135000,00 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками.

19.08.2008 відповідач перерахував на рахунок позивача 19.08.2008 грошові кошти у розмірі 25000,00 грн.

Таким чином, відповідач за виконані роботи розрахувався частково, перерахувавши на рахунок позивача 85000,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 50000,00 грн. заборгованості за угодою № 1.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 1 угоди сторонами було встановлено перерахування авансу у розмірі 110000,00 грн. Однак, як раніше було зазначено, відповідач даного зобов'язання не виконав, натомість позивач на виконання умов угоди роботи провів належним чином та у повному обсязі, а відповідач виконанні роботи прийняв та частково оплатив. Таким чином, судом встановлено, що сторони вчинили дії спрямовані на виконання умов передбачених угодою, не зважаючи на ухилення відповідачем від проведення попередньої оплати.

Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником –як замовник.

Згідно із ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Однак ні угодою, ні актом виконаних робіт, строку оплати за виконані роботи сторонами встановлено не було.

Тому, відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив на адресу відповідача претензію № 1 з вимогою оплатити заборгованість по угоді № 1 у розмірі 50000,00 грн. –основного боргу та 9000,00 грн. сума пені, яка була отримана відповідачем 03.02.2009, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

Відповідач вказану претензію залишив без відповіді.

Позивач у претензії встановив строк виконання зобов»язань відповідачем до 10.02.2009 а тому на підставі ст. 530 ЦК України з урахуванням того, що претензія була отримана відповідачем 03.02.2009, то відповідач повинен був виконати зобовязання щодо оплати робіт у строк до 10.02.2009 року.   

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів повного виконання угоди щодо оплати робіт не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 5000,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму втрат від інфляції у розмірі 4500,00 грн. та 3% річних у розмірі 1080,80 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено судом, відповідач повинен був розрахуватися за виконані роботи у строк до 10.02.2009 року, отже прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати робіт наступило 11.02.2009 року.

Позивач просить суд стягнути 3% річних та індекс інфляції за період з 17.06.2008 року по 06.03.2009 року.

Оскільки, як було судом встановлено, що прострочення зобов'язання щодо оплати виконаних робіт в період 17.06.2008 року по 10.02.2009 року не настало та з у рахуванням того, що у розрахунку збитків від інфляції позивача, останнім інфляція за лютий, березень 2009 не розраховувалась, то суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків від інфляції у розмірі 4500,00 грн. та робить власний розрвхунок суми 3% річних.

50000,00 грн./100*3/365*24 (кількість днів прострочення з 11.02.2009 по 06.03.2009)=98,63 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення  3% річних у розмірі 1080,80 грн. підлягають задоволенню частково, а саме на 98,63 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 8646,52 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 ГК України).

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що у випадку невиконання договірних зобов'язань з дня отримання коштів підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла на період розрахунків у відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 2.11.1996 року № 543/96 ВР.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

   Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається зі змісту п. 4.2. угоди № 1 від 12.05.2008, сторонами погоджено застосування пені підрядником замовнику за невиконання договірних зобов»язань та не погоджено застосування пені за невиконання договірних зобов»язань замовником перед підрядником.

Таким чином, оскільки сторони за прострочку оплати замовником виконаних робіт не передбачили відповідальність у вигляді пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 8646,52 грн. не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4323,32 грн. на підставі ст. 536 Цивільного кодексу України.

Нормативно обґрунтовуючи заявлену позовну вимогу, позивач посилається на ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу  України, якою передбачено, що за увесь час користування чужими коштами сплачуються штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань, які встановлюються у відсотках.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, Господарським кодексом України передбачено лише три види штрафних санкцій, а саме: неустойка, пеня та штраф. Такий вид штрафних санкцій як проценти за користування чужими грошовими коштами Господарським кодексом України не встановлено.

Позивач зазначає, що з моменту закінчення строку оплати робіт Цивільний кодекс України встановив зобов'язання відповідача нараховувати і сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, розмір яких має бути встановлено Законом або іншим актом цивільного законодавства.

Однак, враховуючи те, що ані угодою № 1 від 12.05.2008 року,  ані  чинним законодавством не передбачено розміру процентів, який боржник має сплачувати  на вимогу кредитора, суд дійшов висновку відмовити позивачу в  задоволенні зазначених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення 50000,00 грн. –суми основного боргу та 98,63 грн. суми 3% річних підлягають задоволенню, а в іншій частині відмові.  

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеними вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 837, 838, 854, ЦК України, ст. 193 ГК України та  ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :  

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

  2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Спеценергопідряд»(03138, м. Київ, вул. Тропініна,4-Б; код ЄДРПОУ 25293262) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будавто"  (04070, м. Київ, вул. Хорива, 2Б ; код ЄДРПОУ 31813297) заборгованість у розмірі  50000,00 (п»ятдесят тисяч) грн.,  98 (дев'яносто вісім) грн. 63 коп. –суму 3% річних,  витрати по сплаті державного мита в сумі 500 (п'ятсот ) грн. 98 коп., та 86 (вісімдесят шість) грн. 24 коп. (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     3. В інішій частині позовних вимог відмовити.          

     4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                  Дідиченко М.А.

Дата підписання 27.04.2009 року