Ухвала

від 19.11.2013 по справі 816/4547/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 р.Справа № 816/4547/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостерігання" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. по справі № 816/4547/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостерігання" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостерігання" (надалі - позивач, ТОВ "Пожежне спостерігання") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.03.2013 року №0001232204/501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" в розмірі 113 916 грн. (в т.ч., за основним платежем - 75 944 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 972 грн.).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостерігання" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 12 березня 2013 року № 0001232204/501 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостерігання" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 18986 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість гривень). В іншій частині позовних вимог було відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38742715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостерігання" (ідентифікаційний код 37411009) витрати зі сплати судового збору в розмірі 189 грн. 86 коп.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. в частині відмови в задоволенні позову та в цій частині позов задовольнити. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу відповідача та викладено свій погляд на обставини справи та просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, а апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Відповідачем надано заперечення на апеляційну скаргу позивача та викладено свій погляд на обставини справи та просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником відповідача надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Пожежне спостерігання" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 37411009, перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість /т. І, а.с. 103, 104/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: діяльність пожежних служб (84.25, основний), ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання (33.14), будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20), електромонтажні роботи (43.21), обслуговування систем безпеки (80.20).

У термін з 07.02.2013 року по 13.02.2013 року Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Пожежне спостерігання" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з рядом контрагентів, в т.ч., ТОВ "Леда-Ком" (код ЄДРПОУ 37740565), ТОВ "Арвет" (код ЄДРПОУ 24370523), ТОВ "Промелектро-75" (код ЄДРПОУ 36098229) за період з 01.01.2009 по 31.12.2012 у зв'язку з ненаданням та неповним наданням відповіді на запити Кременчуцької ОДПІ від 24.10.2012 № 33031/10/22-112, № 36516/10/22-112 від 20.11.2012.

За результатами перевірки складено акт від 13.02.2013 року №1363/22.4-09/37411009 (надалі - Акт перевірки), в якому зафіксовано порушення платником податків вимог п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в сумі 75 944 грн. (в т.ч., за вересень 2011 року - 13 698 грн., жовтень 2011 року - 7065 грн., грудень 2011 року - 33412 грн., січень 2012 року - 21 769 грн.) /т. І, а.с. 20-46/.

Зазначені доводи контролюючий орган мотивував даними "Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів". Також, послався на відомості, викладені в актах: ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 06.09.2012 року №800/22-317/37740565 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Леда-Ком" (код за ЄДРПОУ 37740565) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 10.06.2011 р. по 31.07.2012 р.", ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 10.09.2012 року №2828/22-222/24370523 "Про неможливість проведення перевірки суб'єкта господарювання ТОВ "Арвет" (код за ЄДРПОУ 24370523) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та постачальниками за період з 01.03.08 р. по 31.05.12 р.", Яготинської МДПІ Київської області від 20.01.2012 року №5/2300/36098229 "Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Промелектро-75", код ЄДРПОУ 36098229, з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з серпня 2010 року по грудень 2011 року".

При цьому, як зазначено в Акті перевірки, первинні документи податкового та бухгалтерського обліку ТОВ "Пожежне спостерігання" податковим ревізором-інспектором не перевірялися у зв'язку з їх ненаданням на перевірку.

На вказаний Акт перевірки платником податків 25.02.2013 року за вих. №03/97 подано письмові заперечення, за результатами розгляду яких Кременчуцькою ОДПІ підготовлено відповідь листом від 06.03.2013 року за вих. №6185/10 /т. І, а.с. 47-63/.

На підставі вищезазначеного висновку Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 12.03.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001232204/501 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем: "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" в розмірі 113 916 грн. (в т.ч., за основним платежем - 75 944 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 972 грн.) /т. І, а.с. 18-19/.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до ДПС у Полтавській області та Міністерства доходів і зборів України спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги платника податків - без задоволення /т. І, а.с. 64-93/.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що позивач не надав суду належних доказів реальності постачання товару від ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Арвет" та ТОВ "Промелектро-75". Відтак, видаткові та податкові накладні, були видані ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Арвет" та ТОВ "Промелектро-75", які фактично не виступали продавцями товару, зазначеного у накладних, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту та відповідно заниження суми податку на додану вартість на суму 75944 грн. Разом з цим Кременчуцькою ОДПІ неправомірно застосовано до ТОВ "Пожежне спостерігання" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50 відсотків від суми нарахованого грошового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивачем укладено договори поставки з ТОВ "Промелектро-75", ТОВ "Арвет" та ТОВ "Леда-Ком", копії яких наявні у матеріалах справи:

- від 23.09.2011 року №23/09-1, укладеного між ТОВ "Промелектро-75" (постачальник) та ТОВ "Пожежне спостерігання" (замовник) /т. І, а.с. 168-169/;

- від 29.09.2011 року №79, укладеного між ТОВ "Арвет" (постачальник) та ТОВ "Пожежне спостерігання" (замовник) /т. І, а.с. 202-204/;

- від 26.10.2011 року №26/10-1, укладеного між ТОВ "Промелектро-75" (постачальник) та ТОВ "Пожежне спостерігання" (замовник) /т. І, а.с. 179-180/;

- від 16.12.2011 року №16/2, укладеного між ТОВ "Промелектро-75" (постачальник) та ТОВ "Пожежне спостерігання" (замовник) /т. І, а.с. 162-163/;

- від 23.12.2011 року №23/12, укладеного між ТОВ "Промелектро-75" (постачальник) та ТОВ "Пожежне спостерігання" (замовник) /т. І, а.с. 174-175/;

- від 18.01.2012 року №2/1, укладеного між ТОВ "Леда-Ком" (постачальник) та ТОВ "Пожежне спостерігання" (замовник) /т. І, а.с. 185-186/;

- від 30.01.2012 року №2, укладеного між ТОВ "Леда-Ком" (постачальник) та ТОВ "Пожежне спостерігання" (замовник) /т. І, а.с. 193-194/.

За умовами зазначених договорів постачальники зобов'язувалися передати у власність замовнику приймально-передаюче обладнання по цінам згідно затвердженого прайс-листа на підставі конкретних замовлень замовника, а замовник зобов'язувався прийняти такий товар та своєчасно оплатити його вартість на умовах, визначених договорами /пункт 1.1/.

На підставі перелічених вище договорів поставки, ТОВ "Пожежне спостерігання" придбало товарно-матеріальні цінності (контролери-передавачі V41/TX, антени для даних передавачів, АКБ 7А/h, з'єднувальні роз'єми UHF) загальною вартістю 455 979 грн. 80 коп. (в т.ч., ПДВ - 75 996 грн. 63 коп.), на підтвердження чого постачальниками виписано податкові накладні.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так відповідно до положень Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що копії наданих позивачем та долучених до матеріалів справи податкових накладних /т. І, а.с. 164, 170, 176, 181, 190, 195, 197, 200, 208/ за змістом формально відповідають вимогам підпунктів "а" - "з" пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Разом з цим в графі "вид цивільно-правового договору" наданих податкових накладних зазначено: "договір купівлі-продажу", але спірні господарські операції між ТОВ "Пожежне спостерігання" та ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Арвет" та ТОВ "Промелектро-75" мали б відбуватися на підставі договорів поставки.

На підставі вищезазначеного судом першої інстанції було вірно зазначено, що вищевказані податкові накладні складено з порушенням вимог підпункту "и" пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Так, згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто правильність формування платником податку податкового кредиту з ПДВ залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Так, статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд з'ясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що пунктом 1.2 вищенаведених договорів поставки передбачено, що найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна, умови поставки, загальна вартість товару визначаються у рахунках постачальника, складених на підставі конкретних заявок замовника.

Однак, ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції, позивачем не було надано рахунків, необхідність складення яких передбачено умовами договорів.

Згідно з пунктом 6.1 договорів товар, що постачається, за своєю якістю повинен відповідати ДСТУ та затвердженим Технічним Умовам.

Однак, ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції, позивачем не було надано жодних доказів, що підтверджували б якість ймовірно придбаних у ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Арвет" та ТОВ "Промелектро-75" товарів (паспортів якості заводу-виробника, сертифікатів відповідності тощо).

Відповідно до пункту 5.1 договорів поставки право власності на товар переходить до замовника з моменту передачі товару перевізнику.

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідно до пояснень позивача, транспортування товарно-матеріальних цінностей від постачальників до замовника здійснювалося транспортом загального користування (маршрутними мікроавтобусами із залізничного вокзалу м. Київ).

Однак з огляду на значні об'єми товарно-матеріальних цінностей вказане твердження позивача колегією судів оцінюється критично.

Відповідно до приписів Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи є товарно-транспортна накладна.

Ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції, позивачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження факту перевезення товарів, приймання товару за якістю, оприбуткування товару по бухгалтерському обліку позивача .

Як було зазначено представником позивача у суді першої інстанції, товари одержано безпосередньо директором ТОВ "Пожежне спостерігання" Поздєєвим О.С. без оформлення довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей.

Однак, в долучених до матеріалів справи копіях видаткових накладних від 29.09.2011 року №65 /т. І, а.с. 209/, від 18.01.2012 року №16 /т. І, а.с. 191/, від 30.01.2012 року №19 /т. І, а.с. 198/, від 30.01.2012 року №20 /т. І, а.с. 196/ наявна відмітка про отримання товарів на підставі відповідної довіреності.

У видаткових накладних всупереч вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, не зазначено прізвище та посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій.

Разом з цим колегія судів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що наявність копій платіжних доручень та банківських виписок про оплату вартості товарно-матеріальних цінностей не є беззаперечним доказом товарності вищеописаних господарських операцій, адже саме по собі перерахування коштів з розрахункового рахунка замовника на розрахункові рахунки постачальників не може свідчити про належне виконання сторонами договірних зобов'язань.

Також безпідставними є твердження позивача про доведеність фактичного використання начебто придбаних у ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Арвет" та ТОВ "Промелектро-75" товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності ТОВ "Пожежне спостерігання", адже долучені до матеріалів справи копії актів списання: від 30.09.2011 року №СпТ-000065 /т. І, а.с. 172/, від 30.09.2011 року №СпТ-000068 /т. І, а.с. 211/, від 31.10.2011 року №СпТ-000081 /т. І, а.с. 183/, від 31.12.2011 року №СпТ-000094 /т. І, а.с. 167/ та списів об'єктів до вказаних актів списання /т. І, а.с. 212-232/ не містять відомостей про те, у кого саме були придбані списані товари.

Суд першої інстанції було вірно зазначено, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей можуть створювати лише реально вчинені господарськії операції з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Також колегія судів вважає, що судом першої інстанції було вірно зазначено, що Кременчуцькою ОДПІ неправомірно застосовано до ТОВ "Пожежне спостерігання" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50 відсотків від суми нарахованого грошового зобов'язання.

Так згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Так оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 37 972 грн., тобто у розмірі 50 відсотків від суми нарахованого грошового зобов'язання у зв'язку з тим, що платником податків фактично вчинено повторне порушення вимог податкового законодавства протягом 1095 днів, що, як вбачається з рішення ДПС у Полтавській області від 24.05.2013 року № 1146/10/10.2-07, підтверджено актом Кременчуцької ОДПІ від 30.10.2012 року № 4495/22-209/37411009, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 05.12.2012 року № 0013582301, та застосовано штрафну санкцію у розмірі 25% /том 1 а.с. 80/.

Разом з цим судом першої інстанції було встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ 05.12.2012 року за наслідками перевірки позивача, на підставі акта перевірки від 30.10.2012 року №4495/22-209/37411009 винесено №0013582301/1993 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) загалом в розмірі 32 438 грн. 75 коп. (в т.ч., 25 951 грн. - основний платіж, 6 487 грн. 75 коп. - штрафні (фінансові) санкції).

Однак, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року у справі №816/2077/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 року у справі №816/2077/13-а, вказане податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано повністю.

На підставі вищезазначеного колегія судів вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення в частині збільшення платнику податків грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 18 986 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостерігання" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. по справі № 816/4547/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П’янова Я.В.