Постанова

від 10.12.2013 по справі 910/11751/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 910/11751/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: позивачаМойсієнко О.В. - довіреність від 09.01.2013 р. відповідачівДитинчук В.М. - довіреність від 05.07.2013 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта Плюс" на постановувід 09.10.2013 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/11751/13 господарського суду м. Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта Плюс" простягнення 50 235,31 грн. Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.11.2013 р. у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, суддів: Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф., касаційна скарга ТОВ "Аванта Плюс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 р. у даній справі прийнята до розгляду та призначена на 10.12.2013р.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/2703 від 09.12.2013 р. у зв'язку з завантаженістю суддів Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дроботова Т.Б. (доповідач), судді: Волковицька Н.О., Рогач Л.І., про що повідомлено присутніх у судовому засіданні представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

У червні 2013 р. ТОВ "Бетон Сервіс" звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Аванта Плюс" про стягнення з відповідача 50 235,31 грн., з яких: сума основного боргу станом на 31.05.2013 р. у розмірі 35 106,49 грн., пеня у розмірі 4 161,91 грн., інфляційні втрати у розмірі 7 031,18 грн. та 3 % річних у розмірі 3 935,73 грн., посилаючись на приписи статей 526, 625 Цивільного кодексу України та статей 193, 216-223, 230 Господарського кодексу України, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки від 13.10.2008 р. № 131008/2 щодо здійснення оплати поставленого позивачем товару.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Аванта Плюс" просила задовольнити позов ТОВ "Бетон Сервіс" частково, а саме стягнути з відповідача 35 106, 49 грн. заборгованості за поставлений згідно укладеного між сторонами договору товар, при цьому, не погоджуючись з нарахуванням позивачем суми пені, інфляційних та 3 % річних (а.с. 91-93).

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.07.2013 р. (суддя Ковтун С.А.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з ТОВ "Аванта Плюс" на користь ТОВ "Бетон Сервіс" 42 137,67 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 4 161, 91 грн. пені та 3 935,73 грн. 3 % річних.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції на підставі встановлених обставин справи дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог.

За апеляційною скаргою ТОВ "Аванта Плюс" Київський апеляційний господарський суд (судді: Рябуха В.І., Ропій Л.М., Кондес Л.О.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 15.07.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 09.10.2013 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "Аванта Плюс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, не погоджуючись з висновком судів про наявність підстав для стягнення з відповідача пені, з огляду на відсутність письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання укладеного між сторонами, а також посилаючись на неправомірність нарахування позивачем інфляційних та 3 % річних, вказуючи на те, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло з боку відповідача 11.03.2013 р., а саме з моменту отримання претензії позивача відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, з урахуванням вихідних днів, а відтак, на думку скаржника, нарахування позивачем інфляційних та 3 % є необґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 13.10.2008 р. між ТОВ "Бетон Сервіс" (виконавець) та ТОВ "Аванта Плюс" (замовник) було укладено договір поставки № 131008/2, за умовами якого виконавець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених договором, виготовити та поставити у власність замовника товар (бетон та залізобетон, відповідно до прайс-листа виконавця), а замовник зобов'язувався своєчасно прийняти та оплатити продукцію на умовах договору (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору ціна товару вказується в рахунках-фактурах, накладних або специфікаціях, які є складовою і невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору визначається як сумарна вартість товару, що зазначено у всіх фактичних накладних на відпуск продукції, підписаних вповноваженими представниками сторін.

Товар вважається поставленим замовнику з моменту його отримання в пункті призначення, згідно замовлення, представником одержувача, який вказується замовником, на підставі товарно-транспортних накладних (пункт 5.2 договору).

Згідно пунктів 7.1, 7.4 - 7.6 договору відпуск товару здійснюється по вільним відпускними цінам. Ціна товару, що входить у партію поставки, вказується виконавцем у рахунку-фактурі і вважається погодженою замовником в разі прийняття товару. Оплата здійснюється замовником на підставі договору та рахунків-фактур, виставлених виконавцем на вартість партії товару. Замовник зобов'язаний оплатити отриманий товару протягом 5 банківських днів з моменту його поставки. Фактом безготівкової оплати за товар є фактичне надходження коштів на р/р виконавця.

Відповідно до пункту 8.1 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009 р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо за один календарний місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на наступний календарний рік.

Судами встановлено, що у визначеному у пункті 8.1 договору порядку, строк договору було пролонговано на 2010 та 2011 роки, що сторонами не оспорюється та слідує з акта звірки взаєморозрахунків.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції також було встановлено, що згідно підписаного сторонами акта узгодження від 01.09.2010 р. за період з 01.08.2010 р. по 31.08.2010 р. відповідачем погоджено існування боргу перед позивачем станом на 01.08.2010 р. в сумі 54 897, 36 грн., і станом на 31.08.2010 р. борг становив 54 828, 59 грн.

З підписаного сторонами акта узгодження від 09.03.2011 р. вбачається, що станом на 28.02.2011 р. борг відповідача перед позивачем становить 55 106, 49 грн.

У вересні 2011 року сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що поставки товару відбулись за договором від 13.10.2008 р. № 131008/2 і заборгованість відповідача станом на 27.09.2011 р. становить 55 106, 49 грн.

Судами встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи накладних, поставки товару у липні-грудні 2010 р. не оплачені відповідачем, а загальна сума щомісячних поставок у вказаний період відповідає визначеним у акті звірки взаєморозрахунків сумам місячних поставок.

Факт отримання товару відповідачем згідно накладних підтверджується підписом уповноваженої ним особи в графі "Одержав".

Відповідачем не подано доказів існування між сторонами у вказаний період інших поставок ніж ті, на підтвердження яких надані накладні.

Сума заборгованість відповідача перед позивачем становить 35 106,49 грн., що не заперечується і самим відповідачем.

Направлені ТОВ "Бетон Сервіс" на адресу ТОВ "Аванта Плюс" претензії про сплату заборгованості за поставлений товар, отримані відповідачем, проте, сума заборгованості не сплачена.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Бетон Сервіс" про стягнення з ТОВ "Аванта Плюс" заборгованості у розмірі 35 106,49 грн. та нарахованих за неналежне виконання зобов'язань інфляційних втрат, 3 % річних та пені.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами пункту 1 статті 692 цього кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Згідно зі статтею 625 вказаного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 7.5 укладеного між сторонами договору від 13.10.2008 р. № 131008/2, замовник зобов'язаний оплатити отриманий товар протягом 5 банківських днів з моменту його поставки згідно умов пункту 5 цього договору.

У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України. За прострочення платежу замовник сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більшу розміру встановленого чинним законодавством (пункти 9.1., 9.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції ТОВ "Аванта Плюс" визнало наявність заборгованості у розмірі 35 106,49 грн., при цьому, здійснивши перевірку нарахування позивачем пені, інфляційних та 3 % річних, суди дійшли висновку щодо правомірності нарахування позивачем заявлених ним до стягнення сум.

При цьому, як було зазначено судами, наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту договору, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою. Факт отримання товару відповідачем та підписані накладні є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар. Отже, строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки встановлений спеціальною нормою статті 692 Цивільного кодексу України та не може залежати від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а доводи викладені у касаційній скарзі вважає непереконливими, такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та такими, що спростовуються встановленими судами обставинами справи.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 р. у справі № 910/11751/13 та рішення господарського суду м. Києва від 15.07.2013 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач