Рішення

від 28.04.2009 по справі 31/76-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/76-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.04.09р.

Справа № 31/76-09

За позовомВідкритого акціонерного товариства „Металургтрансремонт”,                       м. Дніпропетровськ

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Суха Балка”, м. Кривий Ріг

про відшкодування збитків

Суддя Єременко А.В.

Представники:

Від позивачаОнашко В.І., дов. від 26.12.08 р., № 70/127;Шиб О.Г., дов. від 26.12. 08 р., № 70/129;

Від відповідача Малий О. В., дов. від 02.09.08 р., № 4646

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача та просить суд стягнути  з відповідача на свою користь  збитки, пов'язані з платою податку на земельну ділянку площею 2, 1 га  у розмірі 301 286, 88 грн. за період з січня 2006 року по грудень 2008 року включно.

         Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на земельній ділянці, яка надана в постійне користування позивачу знаходиться лінія електропередачі, що належить відповідачу та не використовується позивачем, однак вимушує останнього сплачувати за цю ділянку земельний податок. Оскільки плата за земельну ділянку, що використовується відповідачем в його господарській діяльності, здійснюється  за рахунок позивача, це завдає збитків позивачу, що є підставою для їх стягнення у відповідності до ст.ст. 216, 224, 228, 229 ГК України.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві на позов зазначає,  що позивачем не доведено наявності всіх умов, необхідних для застосування цивільно-правової (господарсько-правової) відповідальності.

        В судовому засіданні 24.04.2009 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

        Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників  сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 558 від 13.06.2001р. позивачу надано право постійного користування земельною ділянкою промисловості (код 1.10.5) загальною площєю 7,67 га під розміщення Криворізького локомотивного заводу по вул. Конституційній, 23. При цьому у рішенні визначені на території позивача право обмеженого користування земельними ділянками (сервітут), зокрема площєю 2,1 га під охоронну зону ліній електропередач.    

На підставі зазначеного рішення позивачу виданий державний акт на право постійного користування землею № 539 від 17.10.2001р.

Позивач стверджує, що у фактичному користуванні відповідача  знаходиться земельна ділянка площею 2,1 га під охоронну зону ліній електропередач, між тим, доказів, що належним чином  підтверджують ці обставини в матеріали справи не надано.

Як встановлено в судовому засіданні, лінія електропередач (відпайка ВЛ-150 кВ) обліковується на балансі відповідача.

Позивачем заявлено до стягнення суму збитків  у розмірі 301 286,88 грн., що є платою  за земельну ділянку площею 2,1 га та була сплачена позивачем у період з січня 2006 року по грудень 2008 року.

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.  Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За ч. 1 ст.  1166 ЦК України  майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи, що земельна ділянка загальною площею 7,67 га надана позивачу у постійне користування під розміщення Криворізького локомотивного заводу по вул. Конституційній, 23 з правом обмеженого користування земельною ділянкою (сервітут) площею 2,1 га під охоронну зону ліній електропередач, в даному випадку  відсутня  така загальна підстава для відшкодування збитків у розумінні ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України, як неправомірність дій їх заподіювача.

Разом з цим, в силу ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.  Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 156 ЗК України серед підстав відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам  визначає встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок.

За правилами ч. 1 ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

За ч. 2 цієї статті порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 284 затверджений „Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам” (далі - Порядок), згідно якого власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

У відповідності до п.2 цього Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на законодавстві, яке регулює спірні правовідносини та заявлені не правомірно, тому, враховуючи викладене вище, не вбачає підстав для задоволення позову.

         Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача, оскільки в позові відмовлено.

          Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Судові витрати віднести на позивача.

     Суддя

                                          А.В.Єременко