Постанова

від 11.12.2013 по справі 5010/1575/2012-20/83

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Справа № 5010/1575/2012-20/83 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І., суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року у справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький маслоекстракційний завод" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" простягнення заборгованості В С Т А Н О В И В:

у грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Криворізький маслоекстракційний завод" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" 544 496,40 грн. заборгованості за поставлений товар, 6 140,45 грн. пені та 76 754,55 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2013 року позов задоволено в повному обсязі.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановлені судові рішення оскаржені у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 03.12.2013 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами матеріальних та процесуальних норм, і просить судові рішення в частині стягнення з нього 76 754,55 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши, наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 190912 від 19.09.2012 року, за умовами якого ТОВ "Криворізький маслоекстракційний завод" (постачальник) зобов'язався поставити ТОВ "Рогатин-Корм" (покупець) товар, а останній прийняти цей товар та оплатити його вартість.

Пунктом 4.4 цього договору встановлено, що розрахунки за поставлений згідно договору товар здійснюється шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 банківських днів з дати отримання рахунка на оплату партії товару, визначеної в специфікації або з дати поставки товару.

Згідно п. 6.4 зазначеного договору, у випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені у договорі, покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5 % від суми простроченого грошового зобов'язання.

За невиконання грошових зобов'язань, крім визначених умовами договору, сторона що прострочила, сплачує іншій стороні проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5 % від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день такого прострочення (п. 6.6 договору).

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору та специфікацій до нього, за видатковими накладними № 106 від 03.11.2012 року, № 113 від 04.11.2012 року, № 115 від 06.11.2012 року позивач поставив відповідачу обумовлений товар на загальну суму 544 218,20 грн., за який останній не розрахувався до цього часу, що підтверджується належними доказами та ним не оспорюється, зокрема і у касаційній скарзі.

Враховуючи вище наведене та те, що відповідач в порушення умов договору у встановленні строки та в повному обсязі не оплатив вартість поставленого товару, позивач вправі вимагати сплати боргу у примусовому порядку, а тому суд першої інстанції та апеляційний господарський суд дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 544 496,40 грн. заборгованості та 6 140,45 грн. пені, обґрунтовано задовольнили позов в цій частині, і підстав для скасування судових рішень, щодо цього, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

В той же час судові рішення у частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, нараховані згідно п. 6.6 спірного договору, не можуть залишатись без змін, оскільки постановляючи про стягнення цих відсотків суди не звернули уваги на те, що за своєю правовою природою ці проценти підпадають під визначення неустойки, а саме пені, враховуючи положення ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тоді як п. 6.4 цього договору вже передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

За таких обставин, коли умовами договору № 190912 від 19.09.2012 року передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що суперечить приписам статті 61 Конституції України, судова колегія вважає за необхідне рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду у частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами скасувати, постановивши у цій частині нове рішення про відмову у цій частині вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року в частині стягнення 76 754,55 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами скасувати і у позові в цій частині відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький маслоекстракційний завод" (ЄДРПОУ 38031810) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" (ЄДРПОУ 13655286) 860,25 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

В решті рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року залишити без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко