Постанова

від 10.12.2013 по справі 919/593/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 919/593/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача -не з'явились, відповідача прокуратури -Ізергіна Л.Ф., -Гудименко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Рембудкомплект" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 у справі№919/593/13 за позовом Севастопольського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м.Севастополі доПАТ "Рембудкомплект" про відшкодування 40364,75 грн. шкоди, завданої забрудненням атмосферного повітря ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Севастополя від 02.07.2013 (суддя Архипенко О.М.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 (судді: Котлярова О.Л., Євдокімов І.В., Проценко О.І.), позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

Рішення мотивовано тим, що, змінивши 8 квітня 2011 року назву товариства з "закритого" на "приватне", відповідач був зобов'язаний у строк до 15 квітня 2011 року включно звернутися до уповноваженого органу із заявою про переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 28.03.2008 №8536300000-035, оформленого на закрите акціонерне товариство "Рембудкомлект", однак, не вчинив відповідних дій, а тому в силу вимог п.9 ч.8 ст.4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (в редакції від 01.01.2011р.) вказаний дозвіл є недійсним з 16.04.2011р., з огляду на що нарахування суми завданих збитків є правомірним.

ПАТ "Рембудкомплект" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, припинити провадження у справі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.1166 ЦК України, ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ч.ч.7,8,13 ст.4 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та ст.ст.62,80,83 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на непідвідомчість господарським судам даного спору за участю позивача як суб'єкта владних повноважень, відсутність рішення дозвільного органу про анулювання дозволу від 28.03.2008 №8536300000-035 та рішення суду про визнання його недійсним, недоведеність наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел у спірний період без відповідного дозволу, а також на наявність у товариства, як правонаступника ЗАТ "Рембудкомплект", права провадити діяльність на підставі зазначеного дозволу в межах строку його дії (до 28.03.2013р.). Крім того, на думку заявника, дозвільний орган 27.08.2012р. неправомірно відмовив відповідачу в переоформленні дозволу на викиди у зв'язку з пропуском строку на подання відповідної заяви.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників відповідача та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Актом перевірки дотримання ПАТ "Рембудкомплект" вимог природоохоронного законодавства від 13-31.08.2012 встановлено порушення товариством вимог ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шляхом здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без спеціального дозволу в період з 13.08.2012р. по 24.01.2013р., в зв'язку з чим, згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 та зареєстрованої в Мінюсті України 21.01.2009р. за №48/16064 (далі - Методика №639), Державною екологічною інспекцією в м.Севастополі за вказаний період на підставі даних листа ПАТ "Рембудкомплект" №45/13 від 07.02.2013 нараховані збитки в спірній сумі.

25.01.2013р. приватним акціонерним товариством "Рембудкомплект" на виконання припису Державної екологічної інспекції в м.Севастополі від 03.09.2012 №234 отримано дозвіл №8536300000-153 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами зі строком дії до 25.01.2018р.

Відповідно до ч.8 ст.4 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (в редакції від 01.01.2011р.) зміна найменування відповідача з ЗАТ "Рембудкомплект" на ПАТ "Рембудкомплект" є підставою для переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 28.03.2008 №8536300000-035, виданого ЗАТ "Рембудкомплект", однак, у встановлений зазначеним законом 5-денний строк товариством не було здійснено дій з переоформлення вказаного дозволу, який (дозвіл) на час здійснення перевірки діяльності товариства вже був недійсним в силу вимог закону, так як втратив чинність з 16.04.2011р., тому факт наднормативного викиду відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел за умов відсутності дозволу уповноважених органів в період з 13.08.2012р. по 24.01.2013р. є доведеним належними та допустимими доказами, а розрахунок розміру збитків є вірним та відповідає положенням п.п.2.1.2,2.7.1,3.6,3.11 Методики №639.

Також апеляційний господарський суд відхилив безпідставні посилання відповідача на норму ч.13 ст.4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", відповідно до якої у визначених законом випадках правонаступник суб'єкта господарювання має право провадити діяльність на підставі документів дозвільного характеру, виданих такому суб'єкту господарювання, у межах строку їх дії до оформлення документів дозвільного характеру на правонаступника такого суб'єкта господарювання.

Адже, вказана норма була внесена до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" на підставі пункту 6 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", який набрав чинності 22.03.2012р.

Таким чином, з урахуванням встановлених фактичних обставин, на момент доповнення ст.4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" частиною тринадцятою, якою передбачена можливість провадження правонаступником суб'єкта господарювання діяльності на підставі документів дозвільного характеру, виданих такому суб'єкту господарювання, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 28.03.2008 №8536300000-035, оформлений на ЗАТ "Рембудкомлект", вже був недійсним в силу закону (з 16.04.2011р.), а тому вказана норма не може бути застосована до відповідача в силу приписів ч.2 ст.5 ЦК України щодо незворотності дії законів в часі.

Додатково апеляційна інстанція зазначила, що чинне законодавство не містить застережень щодо переходу дозволу на викиди в атмосферне повітря у разі зміни найменування (назви) юридичної особи, а, відтак, відхилено доводи апелянта щодо наявності у нього права на експлуатацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підставі дозволу на викиди від 28.03.2008 №8536300000-035, оформленого на ЗАТ "Рембудкомлект".

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Як встановлено судами та не заперечується відповідачем, останнім у відповідності до вимог п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" 08.04.2011 року змінено назву типу товариства з "закритого" на "публічне" акціонерне товариство, що підтверджується витягом з нової редакції Статуту ПАТ "Рембудкомплект" та свідоцтвом про держреєстрацію (а.с.51-55).

При проведенні позивачем 13-31.08.2012 року перевірки дотримання природоохоронного законодавства, встановлено порушення відповідачем вимог ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", а саме здійснення ПАТ "Рембудкомплект" господарської діяльності без відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, оскільки відповідний дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 28.03.2008 №8536300000-035 (з терміном дії до 28.03.2013р.) був оформлений на ЗАТ "Рембудкомплект".

Відповідно до ч.8 ст.4 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (в редакції від 01.01.2011р., чинній на момент зміни відповідачем найменування - 08.04.2011р.) однією з підстав для переоформлення документа дозвільного характеру є зміна найменування суб'єкта господарювання - юридичної особи або прізвища, імені, по батькові фізичної особи - підприємця. У разі виникнення підстав для переоформлення документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня настання таких підстав подати дозвільному органу або державному адміністратору заяву про переоформлення документа дозвільного характеру разом з документом дозвільного характеру, що підлягає переоформленню, і відповідний документ, що підтверджує зазначені зміни (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Не переоформлений в установлений строк документ дозвільного характеру є недійсним.

Таким чином, імперативні норми Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (в редакції від 01.01.2011р., чинній на момент зміни відповідачем найменування - 08.04.2011р.) не звільняли суб'єктів господарювання від обов'язкового переоформлення дозволу на викиди в атмосферне повітря та не містили жодних вказівок щодо можливості автоматичного переходу або продовження дії такого дозволу в порядку правонаступництва та в разі зміни найменування (назви) юридичної особи.

Апеляційним судом з врахуванням принципу незворотності дії закону в часі правомірно відхилено посилання заявника на норму ч.13 ст.4 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (в редакції від 22.03.2012р.) в обґрунтування доводів щодо наявності у товариства, як правонаступника ЗАТ "Рембудкомплект", права провадити діяльність на підставі дозволу від 28.03.2008 №8536300000-035 в межах строку його дії (до 28.03.2013р.), оскільки зазначений дозвіл втратив чинність з 16.04.2011р. у зв'язку з відсутністю його переоформлення у строк, передбачений ч.8 ст.4 1 цього Закону (в редакції від 01.01.2011р.), тобто вже був недійсним як на момент запровадження ч.13 ст.4 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", так і на час проведення перевірки позивачем в серпні 2012 року.

Разом з тим, з приводу посилань заявника на ч.13 ст.4 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (в редакції від 22.03.2012р.) колегія вважає за необхідне додатково зазначити наступне.

Відповідно до ч.13 ст.4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (в редакції від 22.03.2012р.) у визначених законом випадках правонаступник суб'єкта господарювання має право провадити діяльність на підставі документів дозвільного характеру, виданих такому суб'єкту господарювання, у межах строку їх дії до оформлення документів дозвільного характеру на правонаступника такого суб'єкта господарювання.

Згідно з ч.1 ст.104 та ст.108 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Пунктом 4 ст.3 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне товариство).

Відповідно до абзацу 7 п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції від 02.03.2011р, чинній на момент зміни відповідачем найменування) приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.

Відтак, виходячи з системного аналізу змісту ч.1 ст.104, ст.108 ЦК України та абзацу 7 п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства", зміна найменування акціонерних товариств не входить до передбачених законом видів реорганізації, внаслідок яких виникає правонаступництво новоутвореної юридичної особи по відношенню до ліквідованої юридичної особи.

Отже, по-перше, у ч.13 ст.4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" йдеться про конкретно визначені законом випадки можливого використання правонаступником дозволу свого правопопередника, але відповідач не довів, що зміна найменування суб'єкта господарювання - юридичної особи, як підстава для переоформлення дозволу, відноситься до таких випадків.

По-друге, на спірні правовідносини за участю приватного акціонерного товариства, яке не є правонаступником ЗАТ "Рембудкомплект" в силу приписів абзацу 7 п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства", не поширюється дія ч.13 ст.4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (в редакції від 22.03.2012р.).

В зв'язку з вищенаведеним, колегія вважає безпредметними посилання товариства на ч.13 ст.4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (в редакції від 22.03.2012р.) в обґрунтування підстав для його звільнення від відповідальності у вигляді відшкодування збитків, завданих внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу в спірний період.

Оскільки відповідачем у 5-денний строк, встановлений Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", не було вжито заходів щодо переоформлення дозволу від 28.03.2008 №8536300000-035, апеляційна інстанція правильно погодилася з висновком місцевого господарського суду про те, що на час здійснення перевірки діяльності відповідача вищенаведений дозвіл вже був недійсним в силу прямих вказівок закону , а саме вимог п.9 ч.8 ст.4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (в редакції від 01.01.2011р.). Отже, у випадку непереоформлення дозволу при зміні найменування юридичної особи, чинний закон не передбачає визнання дозволу недійсним в судовому порядку по аналогії з визнанням недійсними правочинів чи актів державних та інших органів.

Викладеним спростовуються недоречні твердження скаржника про вихід суду за межі позовних вимог шляхом визнання недійсним дозволу від 28.03.2008 №8536300000-035, що, на думку товариства, мало бути предметом самостійного судового провадження.

Водночас, не заслуговують на увагу як такі, що не мають значення для справи, твердження відповідача про відсутність доказів прийняття дозвільним органом рішення про анулювання дозволу від 28.03.2008 №8536300000-035, оскільки такі твердження ґрунтуються виключно на помилковому ототожненні недійсності дозволу та його анулювання за рішенням дозвільного органу, порядок та вичерпні підстави яких підлягають окремому правовому регулюванню, а саме частинами 8 та 7 ст.4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" відповідно.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

На спірні правовідносини, пов'язані з нарахуванням позивачем збитків, завданих внаслідок наднормативних викидів відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 13.08.2012р. по 24.01.2013р., поширюється дія чинної Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 та зареєстрованої в Мінюсті України 21.01.2009р. за №48/16064 (далі - Методика №639), яка набрала чинності з 01.02.2009 року.

Згідно з п.п.2.1.2,2.2 Методики №639 наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами , включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства. Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Судами попередніх інстанцій з врахуванням вимог ст.ст.11,12,33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", положень Методики №639 та на підставі ретельної правової оцінки акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 13-31.08.2012, припису від 03.09.2012 №234, постанови про накладення адміністративного стягнення від 03.09.2012, дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 28.03.2008 №8536300000-035 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а товариством не спростовано факт порушення ним законодавства про охорону атмосферного повітря шляхом вчинення наднормативних викидів забруднюючих речовин в період з 13.08.2012р. по 24.01.2013р. без спеціального дозволу, внаслідок чого державі було завдано збитків на суму 40364,75 грн.

Наявні заперечення заявника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі (акти перевірки від 13-31.08.2012 та від 05-07.02.2013, припис від 03.09.2012 №234, постанова про накладення адміністративного стягнення від 03.09.2012, дозвіл від 28.03.2008 №8536300000-035) та до намагань надати перевагу певним новим доказам (лист-роз'яснення Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 04.05.2012, лист Севастопольської міськдержадміністрації від 15.10.2013 №332), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, касаційна інстанція не може прийняти до уваги посилання скаржника на недоведеність обставин здійснення ним наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в спірний період без відповідного дозволу, оскільки згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

Водночас, протиправність рішення дозвільного органу від 27.08.2012 №2842/11-08 про відмову відповідачу в переоформленні дозволу на викиди (а.с.31) не встановлено в порядку адміністративного судочинства, а передчасні твердження заявника про зворотне виходять за межі юрисдикції господарського суду та суперечать вимогам ст.12 ГПК України і ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України. Доказів скасування рішення дозвільного органу від 27.08.2012 у встановленому порядку, як незаконного, матеріали справи не містять та заявником не надано.

Касаційна інстанція також визнає безпідставними твердження скаржника про непідвідомчість господарським судам даного спору за участю позивача як суб'єкта владних повноважень з огляду на таке.

Зміст позовної заяви Севастопольського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері свідчить про пред'явлення ним на підставі ст.ст.68,69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст.ст.11,33,34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" позову про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення відповідачем при проведенні своєї господарської діяльності вимог природоохоронного законодавства, яке (порушення) полягає у забрудненні атмосферного повітря.

Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про навколишнє природне середовище, регламентують ст.68 та ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", які передбачають, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Тобто, вказані норми відсилають до чинного законодавства. В свою чергу, відповідно до ст.11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік", грошові стягнення за порушення вимог природоохоронного законодавства внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються до спеціальних фондів Державного бюджету України місцевих бюджетів в пропорційному співвідношенні (30% та 70% відповідно).

Проте, найістотнішим є те, що згідно з п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання і майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав (п.8 ч.2 ст.16 ЦК України). Держава в особі уповноважених органів також може бути учасником цивільних відносин (ч.2 ст.2 ЦК України), в тому числі відносин відшкодування шкоди.

Таким чином, предмет спору свідчить, що між сторонами по справі виникли цивільні відносини відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення відповідачем при проведенні господарської діяльності законодавства про охорону атмосферного повітря. При цьому наявність у позивача статусу суб'єкта владних повноважень не змінює правову природу спірних цивільних відносин та не робить даний спір публічно-правовим.

Отже, дана справа не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), наведене у п.1 ч.1 ст.3 КАС України, чим спростовується твердження відповідача про зворотне.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 у справі №919/593/13 залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ "Рембудкомплект" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун