Рішення

від 08.04.2009 по справі 35/87-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/87-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2009 р.                                                            Справа № 35/87-09

вх. № 2092/5-35

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Велигоша С.І., дов. б/н від 31.03.2009р.

                    Алдошин О.С., дов. б/н від 31.03.2009р.

                    Тарасенко О.М., дов. б/н від 16.02.2009р.

 відповідача - Нечитайло В.І., дов. №1389/2 від 07.04.2009р. Дмитренко І.О., дов. №1389/1 від 07.04.2009р.

                       Цвікевіч О.А., дов. б/н від 03.07.2008р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком", м. Харків  

до  Закритого акціонерного товариства "Автоторгова група "Спецтехніка", м. Харків   

про стягнення 51730843,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю „АВТОКОМ”) звернувсядо господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача (Закритого акціонерного товариства „Автоторгова група „Спецтехніка”) 25654039,00 грн. заборгованності, 12512007,37 грн. інфляційні втрати, 2227469,25 грн. 3% річних, 11337328,01 грн. пені, а також віднести на відповідача витрати по сплаті держмита та за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

          Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бердо”, Товариством з обмеженою відповідальністю „Автоком – Трейд” та Акціонерним товариством закритого типу „Автомар” було укладено договори відступлення права вимоги, за яким право вимоги за договором поставки №БС-250107 від 25.01.2007р., договором зберігання №2803/08 від 28.03.2008р. та видатковій накладній №АМ-001105 від 01.08.2008р. перейшло до відповідача. За договором поставки №БС-250107 від 25.01.2007р. відповідач має заборгованність в розмірі 24571540,00 грн., за договором зберігання №2803/08 від 28.03.2008р. – 82500,00 грн., за видатковою накладною №АМ-001105 від 01.08.2008р. – 999999,00 грн., з урахуванням чого позивач просить суд стягнути на його користь суму основного боргу, штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних.

          В судовому засіданні 01.04.2009р. було оголошено перерву до 08.04.2009р. о 11:00 для надання відповідачу можливості надати свій контррозрахунок заборгованності, штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних.

В попередньому судовому засіданні 01.04.2009р. відповідачем було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено та оголошено перерву на 08.04.2009р. о 11:00.

Окрім того, 30.03.2009р. супровідним листом відповідачем було надано витребувані ухвалою від 18.03.2009р. документи.

Представники сторін в судовому засіданні звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому воно приймається судом та підлягає задоволенню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі. Через канцелярію суду 07.04.2009р. надійшла заява про зменьшення позовних вимог, відповідно до якої позивач зменьшив позовні вимоги, а саме просить суд стягнути на його користь 25654039,00 грн. основного боргу, 1506471,46 грн. 3% річних, 10762909,77 грн. інфляційних втрат, 10573102,22 грн.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Розглянувши подану позивачем заяву та з урахуванням приписів вказаної норми закону, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття до провадження вказаної заяви, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити в його задоволенні на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази,а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, суд встановив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бердо” та відповідачем 25.01.2007р. було укладено договір поставки №БС-250107, відповідно до п.1.1. якого ТОВ „Бердо” поставляє та передає у власність відповідачу товари, а відповідач зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно виконати його оплату на умовах даного договору.

          Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за   договором  поставки продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.Частина друга цієї статті встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Як вбачається із матеріалів  справи ТОВ „Бердо” на підставі договору здійснило поставку товару на загальну суму 80467240,00 грн., що підтверджується наданими до суду додатковими угодами до договору №БС-250107 від 25.01.2007р. на поставку товарів №1/02 від 20.02.2007р., №2/03 від 26.03.2007р.,  №1/04 від 05.04.2007р., №3/04 від 16.04.2007р., №6/04 від 28.04.2007р., №1/05 від 03.05.2007р., №2/05 від 07.05.2007р., №2,1/05 від 23.05.2007р., №2,2/05 від 23.05.2007р., №3/05 від 30.05.2007р., №4/05 від 30.05.2007р., №1/06 від 25.06.2007р., №2/06 від 25.06.2007р., №3/06 від 27.06.2007р., №4/06 від 27.06.2007р., №5/06 від 27.07.2007р., №1/07 від 23.07.2007р., №2/07 від 26.07.2007р., №3/07 від 31.07.2007р., №4/07 від 31.07.2007р., №1/10 від 03.10.2007р., №2/10 від 05.10.2007р., №2.1/10 від 11.10.2007р., №3/10 від 17.10.2007р., №4/10 від 18.10.2007р., №5/10 від 31.10.2007р., №1/11 від 16.11.2007р., №2/11 від 23.11.2007р., №3/11 від 26.11.2007р., №4/11 від 27.11.2007р., №5/11 від 27.11.2007р., №6/11 від 27.11.2007р., №2/12 від 03.12.2007р., №1/12 від 03.12.2007р., №2.1/12 від 03.12.2007р., №3/12 від 05.12.2007р., №3.1/12 від 05.12.2007р., №3.2/12 від 05.12.2007р., №4/12 від 21.12.2007р., №5/12 від 25.12.2007р., №7/12 від 27.12.2007р., №6/12 від 27.12.2007р., №8/12 від 29.12.2007р., а належний представник відповідача прийняв товар, що підтверджується довіреностями на отримання товарно – матеріальних цінностей серії ЯМЦ №953941 від 26.03.2007р., ЯМЦ №953987 від 05.04.2007р., ЯНЛ №377551 від 16.04.2007р.,  ЯНЛ №377575 від 25.04.2007р., ЯНЛ №377599 від 03.05.2007р., ЯНЛ №377647 від 23.05.2007р., ЯНЛ 377658 від 20.05.2007р., ЯНЛ №376682 від 25.06.2007р., ЯНЛ №376685 від 25.06.2007р., ЯНЛ №376697 від 24.06.2007р., ЯНЛ №376764 від 26.06.2007р., ЯНЛ №376763 від 26.07.2007р., ЯНЛ №376780 від 31.07.2007р., ЯНЛ №376779 від 31.07.2007р., ЯНЛ №396353 від 03.10.2007р., ЯНЯ №396356 від 05.10.2007р., ЯНЯ №396382 від 11.10.2007р., ЯНЯ №396400 від 17.10.2007р., ЯНЯ №397205 від 19.11.2007р., ЯНЯ №397239 від 31.10.2007р., ЯНЯ №397279 від 16.11.2007р., ЯНЯ №397300 від 23.11.2007р., ЯНЯ №397307 від 26.11.2007р., ЯНЯ №397310 від 27.11.2007р., ЯНЯ №397311 від 27.11.2007р., ЯНЯ №397340 від 05.12.2007р., ЯНЯ №397311 від 27.11.2007р., ЯНЯ №397786 від 21.12.2007р., ЯНЯ №397800 від 25.12.2007р., ЯНЯ №397808 від 27.12.2007р., ЯНЯ №397809 від 27.12.2007р., ЯНЯ №397818 від 28.12.2007р.

та видатковими накладними №23-Ц-8 від 20.02.2007р., №23-Ц-13 від 26.03.2007р., №15-к-10 від 05.04.2007р., №23-Ц-19 від 16.04.2007р., №23-Ц-002 від 28.04.2007р., №23-Ц-879 від 03.05.2007р., №23-Ц-880 від 07.05.2007р., №23-К-876 від 23.05.2007р., №23-К-877 від 23.05.2007р., №23-К-875 від 30.05.2007р., №23-К-878 від 30.05.2007р., №23-Ц-883 від 25.06.2007р., №23-Ц-886 від 25.06.2007р., №23-Ц-887 від 27.06.2007р., №23-Ц-888 від 27.06.2007р., №23-Ц-889 від 27.06.2007р.,  №23-З-883 від 23.07.2007р., №23-з-883з від 26.07.2007р., №23-З-884з від 31.07.2007р., №23-З-885 від 31.07.2007р., №23-З-886 від 03.10.2007р., №23-З-887 від 05.10.2007р., №23-З-883/1 від 11.10.2007р., ; №23-З-888 від 17.10.2007р., №23-З-889 від 18.10.2007р., №23-З-890 від 31.10.2007р., №23-Ц-891 від 16.11.2007р., №23-С-888 від 23.11.2007р., №23-Ц-890 від 26.11.2007р., №23-С-891 від 27.11.2007р., №23-С-893 від 27.11.2007р., №23-С-894 від 27.11.2007р., №23-С-890 від 03.12.2007р., №23-С-892 від 03.12.2007р., №23-С-890 від 03.12.2007р., №23-С-895 від 05.12.2007р., №24-С-896 від 05.12.2007р.,  №24-С-897 від 05.12.2007р., №23-С-896 від 21.12.2007р., №23-С-897 від 25.12.2007р.,  №23-С-883 від 27.12.2007р., №23-С-889 від 27.12.2007р., №23-Ц141 від 29.12.2007р.

          Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

          Згідно п.4.1. Договору поставки №БС-250107 від 25.01.2007р. відповідач оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ „Бердо” в строк, який вказується у додаткових угодах до договору на кожну партію товару.

          Проаналізувавши надані додаткові угоди до договору поставки №БС-250107 від 25.01.2007р., пунктом 3 даних угод встановлено зобов`язання відповідача оплатити товар Товариству з обмеженою відповідальністю „Бердо” впродовж 3-х банківських днів з дати підписання додаткової угоди на поставку партії товару.

          Судом встановлено, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар, що підтверджується наданими копіями банківських виписок, а саме станом на 18.01.2008р. відповідачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ „Бердо” 43168040,00 грн.

          Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 17.01.2008р., укладеного між ТОВ „Бердо” та відповідачем, заборгованність відповідача перед ТОВ „Бердо” складає 37299200,00 грн.

          17.01.2008р. між позивачем, відповідачем та ТОВ „Бердо” було укладено трьохсторонній договір №2008-02 відступлення права вимоги, згідно п.1.1. якого ТОВ „Бердо” передав повністю позивачу право вимоги оплати (погашення заборгованності) за договором поставки №БС-250107 від 25.01.2007р. з усіма його додатковими угодами, укладеними між ТОВ „Бердо” та відповідачем.

          Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений  іншою  особою внаслідок передання   ним  своїх  прав  іншій  особі  за  правочином (відступлення права вимоги).

          Згідно ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного  кредитора у  зобов'язанні  в  обсязі  і  на  умовах,  що  існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Частиною 1 ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Пунктом 1.3. Договору №2008-12 відступлення права вимоги встановлено, що позивач отримує право замість ТОВ „Бердо” вимагати повністю від відповідача уплати суми в розмірі 37299200,00 грн. До позивача переходить право вимоги в обсягах, які були на момент підписання акту звірки взаєморахунків між ТОВ „Бердо” та відповідачем до 17.01.2008р.

Відповідно до п.1.4. Договору №2008-02 до позивача перейшло право на стягнення санкцій, у тому числі збитків, спричинених невиконаним або неналежним виконанням зобов`язань відповідача по відношенню до ТОВ „Бердо”.

          На виконання п.1.6. Договору №2008-02 від 17.01.2008р. актом прийому – передачі документів між ТОВ „Бердо” та ТОВ „Автоком” від 23.01.2008р. ТОВ „Бердо” передало позивачу документи за договором №БС-250107 на поставку товарів від 25.01.2007р. за період з 01.02.2007р. – 17.01.2008р.

          Відповідно до п.2.4. Договору №2008-12 позивач зобов`язався оплатити ТОВ „Бердо” за відступлення права вимоги грошові кошти у розмірі 37299200,00 грн.

На виконання вищезазначеного пункту позивачем було перераховано ТОВ „Бердо” 37299200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №253 від 29.02.2008р., №254 від 29.02.2008р., №255 від 29.02.2008р. та №256 від 29.02.2008р.

          Судом встановлено, що на виконання умов договору відступлення права вимоги №2008-02 відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача 12727660,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1675 від 28.05.2008р., №2628 від 26.08.2008р., №2652 від 27.08.2008р., №2653 від 27.08.2008р., №2651 від 27.08.2008р., №39 від 28.08.2008р., №2669 від 28.08.2008р., №2692 від 29.08.2008р., №2685 від 29.08.2008р., №2934 від 30.09.2008р., №2942 від 30.09.2008р., №70 від 30.09.2008р., №2926 від 30.09.2008р., №3171 від 31.10.2008р., №143 від 06.11.2008р., №151 від 13.11.2008р., №160 від 17.11.2008р., №3311 від 28.11.2008р., №225 від 28.11.2008р., №224 від 28.11.2008р., №3425 від 15.12.2008р., №3469 від 19.12.2008р., №3494 від 22.12.2008р., №3542 від 26.12.2008р., №3562 від 30.12.2008р., №3650 від 15.01.2009р., №3667 від 15.01.2009р.

          Як вбачається з картки рахунку 6851 заборгованність відповідача за договором уступки права вимоги №2008-02 від 17.01.2008р. складає 24571540,00 грн.

03.03.2009р. позивачем було надіслано відповідачу повідомлення – вимогу щодо погашення заборгованності у розмірі 24571540,00 грн. протягом 7-ми календарних днів з дати отримання цієї вимоги, тому суд приходить до висновку про правомірність вимоги позивача погасити заборгованність відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 2 ст.530 ЦК України передбачено, що у випадку коли строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 24571540,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

          Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача 10642299,72 грн. інфляційних втрат, 1480693,34 грн. 3% річних, а також 10460729,89 грн. пені згідно наданого розрахунку.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

          За уточненими розрахунками  позивача, відповідач повинен сплатити інфляційні втрати у розмірі 10642299,72 грн. за період з 22.02.2007р. по 16.01.2008р. та 1480693,34 грн. 3% річних за той же період, дане нарахування перевірено судом, воно не суперечить чинному законодавству, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а зазначені суми стягненню з відповідача на користь позивача.

          Відповідно до п.8.3. Договору поставки №БС-250107 від 25.01.2007р., у разі, якщо покупець (відповідач) порушив строки оплати товару, який було поставлено на підставі додаткової угоди, він зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання  зобов'язання  може  забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Згідно ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

          Частина 3 даної статті дає визначення пені – це неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Перевіривши нарахування пені згідно розрахунку позивача, судом встановлено, що даний розрахунок є обгрунтованим, вірним, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення 10460729,89 грн. пені за період з 20.02.2007р. по 17.02.2009р. підлягає задоволенню, а зазначена сума стягненню з відповідача на користь позивача.

          Окрім того, 28.03.2008р. між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Автоком – трейд” було укладено договір зберігання №2803/08, відповідно до п.1.1. якого відповідач передає, а ТОВ „Автоком – трейд” приймає на зберігання транспортні засоби та зобов`язується повернути їх у схоронності.

Судом встановлено, що найменування, індивідуальні характеристики автотранспортних засобів, одиниці вимірювання, кількість вказуються в актах приймання – передачі автотранспортних засобів, які є невід`ємною частиною даного договору.

          Відповідно до ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України  за    договором   зберігання   одна   сторона   (зберігач) зобов'язується зберігати річ,  яка  передана  їй  другою  стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

          Згідно п.2.2.1 договору зберігання відповідач передає майно ТОВ „Автоком – трейд” за адресою: м.Харків, вул. Кокчетавська,9 згідно актам прийому – передачі.

          Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ „Автоком – трейд” належним чином виконувала умови договору, що підтверджується підписаними обома сторонами актами №ОУ – 0000022 здачі – прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 11200,00 грн., №ОУ-0000016 здачі – прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 29440,00 грн. та актом виконаних робіт (наданих послуг) за договором №2803/08 від 28.03.2008р. на загальну суму 41860,00 грн., загалом 82500,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її  внесення  встановлюються договором зберігання.

          Згідно п.2.2.5. Договору зберігання №2803/08 від 28.03.2008р. відповідач зобов`язаний оплачувати зберігання майна згідно умов даного договору. Пунктом 3.2. Договору зберігання встановлено, що форма оплати проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ „Автоком – трейд” впродовж 10-днів після виставлення рахунку, чого відповідачем зроблено не було.

          01.12.2008р. між ТОВ „Автоком – трейд”, позивачем та відповідачем було укладено договір №АТ-0112/03 уступки права вимоги, пунктом 1.1. якого ТОВ „Автоком - трейд” передав повністю позивачу право вимоги оплати (погашення заборгованності) за договором зберігання №2803/08 від 28.03.2008р. укладеними між ТОВ „Автоком - трейд” та відповідачем.

Пунктом 1.3. договору №АТ-0112/03 позивач отримав право замість ТОВ „Автоком - трейд” вимагати повністю від відповідача оплати суми в розмірі 82500,00 грн. До позивача переходить право вимоги в обсягах, які були на момент підписання даного договору від 01.12.2008р. між ТОВ „Автоком - трейд” та відповідачем.

          Пунктом 1.4. Договору №АТ-0112/03 до позивача перейшло право на стягнення санкцій, в тому числі збитків, спричинених невиконанням або неналежним чином виконанням зобов`язань відповідача по відношенню до ТОВ „Автоком – трейд”.

          Відповідно до п.2.4. Договору №АТ-0112/03 від 01.12.2008р. позивач зобов`язався оплатити ТОВ „Автоком - трейд” за відступлення права вимоги грошові кошти у розмірі 82500,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем 26.02.2009р. було надіслано відповідачу повідомлення – вимогу щодо сплати грошових коштів за договором зберігання №2803/08 від 28.03.2008р. у розмірі 82500,00 грн. впродовж 7-ми календарних днів з дати отримання цієї вимоги.

          Відповідно до ч.1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).          

          В порушення договірних умов, відповідач свої зобов'язання по сплаті за надані послуги виконував не належним чином, що призвело до утворення заборгованості відповідача перед позивачем на суму 82500,00 грн, що підтверджується матерілами справи, наданими доказами. Тому вимога в частині стягнення заборгованності підлягає задоволенню, а зазначена сума стягненню з відповідача на користь позивача.

          Позивач просить суд стягнути на його користь 6992,13 грн. інфляційних втрат, 1338,45 грн. 3% річних та 6510,00 грн. пені за неналежне виконання умов договору зберігання.

Суд, розглянувши дані вимоги, встановив наступне.

          Відповідно до п.4.1. договору зберігання №2803/08 від 28.03.2008р. сторона, яка постраждала від невиконання або неналежного виконання другої сторони зобов`язань за договором, має право вимагати відшкодування спричиненного їй шкоди.

Частиною 1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено право позивача вимагати сплати неустойки, а також відшкодування збитків.

          Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Частиною 4 ст. 631 Цивільного кодексу України встановлено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

          Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування позивачем інфляційних втрат, 3% річних та пені, судом встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 6992,13 грн., 3% річних у розмірі 1338,45 грн. та пені у розмірі 6510,00 грн. підлягають задоволенню.

Також судом встановлено, що Акціонерним товариством закритого типу „Автомар” на підставі усного договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1186070,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №АМ-001105 від 01.08.2008р. та рахунком  - фактурою №АМ-0000733 від 31.07.2008р. Товар отримано належним представником підприємства відповідача Баранником С.В. за довіреністю серії ЯОФ за №468772 від 01.08.2008р.

          Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

          Згідно рахунку – фактури №АМ-0000733 від 31.07.2008р. відповідачем було перераховано АТЗТ „Автомар” 186071,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.02.2009р. між АТЗТ „Автомар” та позивачем було укладено договір №0202/1 уступки права вимоги, пунктом 1.1. якого АТЗТ „Автомар” передав право вимоги щодо оплати товару за видатковою накладною №АМ-001105 від 01.08.2008р.

          Пунктом 1.3. договору №0202/1 встановлено, що позивач приймає на себе право вимоги в сумі 999999,00 грн згідно спірної видаткової накладної.

          Згідно п.2.2. договору №0202/1 АТЗТ „Автомар” прийняв на себе зобов`язання передати документи (в оригіналах, копіях), які підтверджують право вимоги впродовж трьох днів з дати підписання обома сторонами договору.

На виконання зазначеного пункту договору АТЗТ „Автомар” передало документи на підтвердження права вимоги, про що свідчить акт прийому – передачі документів між ТОВ „Автоком” та АТЗТ „Автомар” від 02.02.2009р.

          Також, на виконання п.2.4. Договору №0202/1 позивачем було перераховано АТЗТ „Автомар” 999999,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1164 від 18.02.2009р.

          Як вбачається із матеріалів справи, 03.03.2009р. позивачем було надіслано повідомлення – вимогу про сплату 999999,00 грн. у семиденний термін з дати отримання цієї вимоги, однак відповіді чи перерахування грошових коштів відповідчем здійснено не було.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          При таких обставинах, суд приходить до висновку, що граничний строк виконання зобов`язання відповідача по сплаті заборгованності в сумі 999999,00 грн. за видатковою накладною №АМ-001105 від 01.08.2008р. становить 04.08.2008р.

          З урахуванням вищевикладеного, враховуючи сплив строку виконання зобов`язання по сплаті за отриманий товар згідно видаткової накладної №АМ-001105 від 01.08.2008р., суд визнає вимогу позивача в частині стягнення 999999,00 грн. обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а зазначена сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 113617,92 грн. інфляційних втрат, 24439,67 грн. 3% річних та 105862,33 грн. пені за прострочення зобов`язання по сплаті за отриманий товар згідно видаткової накладної №АМ-001105 від 01.08.2008р.

          Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Відповідно до вказівок, закріплених у Рекомендаціях Верховного суду України за №62-97 від 03.04.1997р. відносно застосування індексів інфляції при розгляді судових справ індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць; тому слід виходити з того, що сума, яка була внесена за період з 01 по 15 число даного місяця, індексується за період з урахуванням даного місяця. Тому суд приходить до висновку, що хоча позивачем нараховано індекс інфляції з 01.08.2008р., а граничний строк виконання зобов`язання за видатковою накладною №АМ-001105 від 01.08.2008р. настав 04.08.2008р. сума інфляційних втрат не змінюється, оскільки нараховується за серпень 2008р.

Тому, перевіривши нарахування інфляційних витрат позивачем, суд приходить до висновку про обгрнутованість вимог позивача, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення 113617,92 грн. інфляційних втрат за видатковою накладною №АМ-001105 від 01.08.2008р. підлягають задоволенню, а зазначена сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Нарахування 3% річних в сумі 24439,67 грн. за період з 01.10.2008р. по 03.03.2009р. судом перевірено та встановлено, що сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 12636,86 грн. за вищенаведений період, тому  позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 12636,86 грн. 3% річних.

Щодо стягнення пені у розмірі 105862,33 грн. суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України правочин   щодо   забезпечення   виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі. З урахуванням того, що сторонами не було погоджено який саме розмір пені відповідач повинен сплатити позивачу за порушення строків розрахунків, суд приходить до висновку про недодержання сторонами при укладанні договору встановленої письмової форми визначення виду зобов`язання, тому в задоволенні вимоги в частині стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодекса України  доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Згідно ст.33 Господарського процесуального кодекса України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодекса України господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Окрім того, надав заяву про забепезпечення позову в якій просить суд накласти арешт на майно відповідача, в тому числі майно, передане йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу, продукцію, вироблену товариством у результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набути на підставах, що не заборонені законом, земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, грошові суми, що знаходяться на банківських рахунках та валютні цінності.

          Свою заяву позивач обгрунтовує тим, що невжиття таких заходів утруднить або взагалі зробить неможливим виконання рішення суду у справі у разі задоволення позову, оскільки відповідачем було безпідставно зупинено сплату заборгованності за поставлений товар, тобто відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, неодноразові спроби отримати кошти позивачем не вдалися, хоча сума заборгованності становить 24571540,00 грн. за договором №БС-250107 від 25.01.2007р., за бездоговірною поставкою (видаткова накладна №АМ-001105 від 01.08.2008р.) відповідачем заборговано 999999,00 грн., за договором зберігання №2803/08 від 28.03.2008р. 82500,00 грн. З урахуванням санкцій, загальна сума спричинених збитків становить 51730843,63 грн.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення госопдарського суду.

          Позивачем не було надано доказів того, що невжиття вищевказаних заходів утрудне чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість даної вимоги і в її задоволенні слід відмовити.

          При таких обставинах, позов підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 25654039,00 грн. основного боргу, 10762909,77 грн. інфляційних втрат, 1494668,65 грн. 3% річних, 10467239,89 грн. пені. Витрати по сплаті держмита та на інформаційно – техничне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.44,49,82-85 ГПК України, суд:   

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову – відмовити.

Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Автоторгова група „Спецтехніка” (61054, м.Харків, вул. Академіка Павлова, 120А, р/р №26000036109800 в АКІБ „Укрсиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 30884849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АВТОКОМ” (61046, м.Харків, вул. Єнакієвська,19/318, р/р №26001036151501 в АКІБ „Укрсиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 31942314) 25654039,00 грн. основного боргу, 10762909,77 грн. інфляційних втрат, 1494668,65 грн. 3% річних, 10467239,89 грн. пені, 25438,13 грн. держмита та 117,71 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

          В частині стягнення 1749097,60 грн. інфляційних втрат, 720997,79 грн. 3% річних, 764225,79 грн. пені провадження по справі припинити.

В частині стягнення 11802,81 грн. 3% річних, 105862,33 грн. пені відмовити.

          Видати наказ після набрання рішення законної сили.

          Рішення підписано 08.04.2009р.

Суддя