Постанова

від 14.08.2009 по справі 35/87-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/87-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   “10” серпня 2009 року                                                     Справа № 35/87-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А.(доповідач), судді Горбачова Л.П., Пуль О.А.

при секретарі – Березка О.М.

за участю представників сторін :

позивача –Тарасенко О.М., дов. від 16.02.2009 року; Бацун Д.В., дов. від 01.07.2009 року; Велигош С.І., дов. від 31.03.2009 року (у справі).

відповідача –Цвікевіч О.А., дов. № 513 від 09.07.08 року; Нечитайло В.І., дов.  від 09.06.2009 року (у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Автоторгова група „Спецтехніка” (вх. № 1094Х/2-6)  

на рішення  господарського суду Харківської області від 08 квітня 2009 року по справі  № 35/87-09

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоком”, м. Харків         

до  Закритого акціонерного товариства „Автоторгова група „Спецтехніка”, м. Харків

про стягнення 51730843,63 грн., -

встановила:

У березні 2009 року ТОВ „Автоком” звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ЗАТ „Автоторгова група „Спецтехніка” 25654039,00 грн. –заборгованості, 12512007,37 грн. –інфляційних втрат, 2227469,25 грн. –3% річних, 11337328,01 грн. –пені, а також просить віднести на відповідача витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08 квітня 2009 року (суддя Швед Е.Ю.) в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовлено. Позов задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ „Автоторгова група „Спецтехніка” на користь ТОВ „Автоком” 25654039,00 грн. –основного боргу, 10762909,77 грн. – інфляційних втрат, 1494668,65 грн. –3% річних, 10467239,89 грн. –пені, 25438,13 грн. –державного мита та 117,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 1749097,60 грн. інфляційних втрат, 720997,79 грн. –3% річних, 764225,79 грн. пені провадження по справі припинено. В частині стягнення 11802,81 грн. –3% річних, 105862,33 грн. пені –відмовлено.  

Відповідач, ЗАТ „Автоторгова група „Спецтехніка”, з рішенням суду першої інстанції частково не погодився, надав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування в частині задоволення позовних вимог: стягнення 23872752,00 –основного боргу, 10762909,77 грн. інфляційних витрат, 10467239,89 грн. –3% річних, 25438,13 грн. –пені, та просить прийняти нове рішення, яким відмовити в позові; а в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1781287,00 грн. –залишити рішення без змін; в частині стягнення держмита та судових витрат - скасувати частково відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, на думку відповідача, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невірному застосуванні цих норм, висновки, які вказані в рішенні не обґрунтовані.

В судовому засіданні 06 серпня 2009 року було оголошено  перерву до 10 серпня 2009 року до 17 години.

Представники позивача заявили клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову і просять накласти арешт на грошові кошти відповідача, а також на майно, яке належить відповідачу. Заява обґрунтована тим, що по-перше, розмір задоволених судом першої інстанції позовних вимог достатньо великий; по-друге, сума боргу відповідача є  значною, строк прострочення зобов'язання становить досить значний проміжок часу; по-третє,  відповідач не бажає в добровільному порядку виконати свої договірні зобов'язання; по-четверте, відповідач здійснює реалізацію досить значної кількості вантажних автомобілів.

Представники відповідача проти задоволення клопотання позивача щодо забезпечення позову заперечують, посилаючись на те, що підприємство відповідача є фінансово стабільним, має добру репутацію у споживачів, немає  заборгованості перед державою по основним платежам.

Колегія суддів, розглянувши заяву позивача щодо забезпечення позову вважає її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Позивачем не було надано доказів які б підтверджували, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Крім того, позивач просить застосувати заходи щодо забезпечення позову на стадії апеляційної інстанції, коли рішення суду першої інстанції набирає законної сили після проголошення постанови апеляційним господарським судом.

Колегія суддів вважає посилання позивача на те, що  відповідач не бажає в добровільному порядку виконувати свої договірні зобов'язання є безпідставним, так як відповідачем 18 березня 2009 року було проведено залік однорідних вимог на суму 23872572 грн. Щодо здійснення відповідачам реалізації вантажних автомобілів, то даний довід позивача також є непідтвердженим, оскільки основним видом діяльності відповідача є оптова торгівля автомобілями та реалізація транспортних засобів.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників відповідача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, 25 січня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бердо” та  ЗАТ „Автоторгова група „Спецтехніка”  було укладено договір поставки № БС-250107 (а.с.12-14 том 1). Умовами договору (пункт 1.1) передбачено, що ТОВ „Бердо” поставляє та передає у власність відповідачу товари, а відповідач зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно виконати його оплату на умовах даного договору.

ТОВ „Бердо” на підставі цього договору здійснило поставку товару на загальну суму 80467240,00 грн., що підтверджується наданими до суду додатковими угодами до договору №БС-250107 від 25 січня 2007 року на поставку товарів,  а представник відповідача прийняв товар, що підтверджується довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей   та видатковими накладними.  

Відповідно до матеріалів справи, відповідач частково розрахувався за отриманий товар, що підтверджується копіями банківських виписок, а саме станом на 18 січня 2008 року відповідачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ „Бердо” 43168040,00 грн.

          Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 17 січня 2008 року, укладеного між ТОВ „Бердо” та відповідачем, заборгованість відповідача перед ТОВ „Бердо” складає 37299200,00 грн.

          17 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Автоком”,         Закритим акціонерним товариством „Автоторгова група „Спецтехніка” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бердо” було укладено трьохсторонній договір №2008-02 відступлення права вимоги (а.с. 1 том 2). Згідно пункту 1.1. цього договору  ТОВ „Бердо” (первісний кредитор) передав повністю позивачу право вимоги оплати (погашення заборгованості) за договором поставки № БС-250107 від 25 січня 2007 року з усіма його додатковими угодами, укладеними між ТОВ „Бердо” та відповідачем.

Пунктом 1.3. договору № 2008-12 відступлення права вимоги встановлено, що позивач отримує право замість ТОВ „Бердо” вимагати повністю від відповідача уплати суми в розмірі 37299200,00 грн. До позивача переходить право вимоги в обсягах, які були на момент підписання акту звірки взаємних рахунків між ТОВ „Бердо” та відповідачем до 17 січня 2008 року.

Відповідно до пункту 1.4 договору № 2008-02 до позивача перейшло право на стягнення санкцій, у тому числі збитків, спричинених невиконаним або неналежним виконанням зобов`язань відповідача по відношенню до ТОВ „Бердо”.

          Пунктом 2.4. договору № 2008-12 передбачено, що позивач зобов`язався оплатити ТОВ „Бердо” за відступлення права вимоги грошові кошти у розмірі 37299200,00 грн.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що  договором  поставки № БС-250107 від 25 січня 2007 року не встановлено строку сплати за договором.

Уклавши договір № 2008-02 поступки прав вимоги від 17 січня 2008 року, позивач так саме як і відповідач у відповідності з пункту З статті 181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, а саме пунктом 1.3 передбачає вимогу до боржника сплати суми у розмірі 37299200,00 грн.

Таким чином, зазначеним договором не встановлено строку (моменту) сплати боржником за договором.

Колегія суддів вважає, що позивач дотримувався такої ж думки, оскільки 04 березня 2009 року направив відповідачу повідомлення-вимогу про сплату за   договорами суми заборгованості у розмірі 24571540,00 грн.(а.с. 10-11 том 1).  

Відповідно до цього листа позивач вимагав від відповідача виконати своє зобов'язання по сплаті на протязі семи календарних з дати отримання цієї вимоги  відповідно до частини 2 статті  530 Цивільного кодексу України заборгованості. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.  Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто такі дії позивача підтверджують той факт, що у зазначених зобов'язаннях не було встановлено строки оплати, позивач їх встановив відправленим повідомленням –вимогою. Тобто у позивача   заборгованість виникла з 18 березня 2009 року –останнього дня спати її боржником після пред'явлення вимоги.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статтей  193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 24571540,00 грн. заборгованості, але вважає, що право на її стягнення у позивача виникло лише після 18 березня 2009 року. Але позивач вже 18 березня 2009 року звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення цієї заборгованості з відповідача.

Оскільки у позивача право на стягнення з відповідача заборгованості виникло після 18 березня 2009 року, то і право на нарахування інфляційних, 3 відсотків річних та пені виникло з 19 березня 2009 року.

Таким чином. колегія суддів вважає, що рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача  10762909,77 грн. –інфляційних втрат, 1494668,65 грн. –3% річних, 10467239,89 грн. –пені було прийнято передчасно.

28 березня 2008 року між  Закритим акціонерним товариством „Автоторгова група „Спецтехніка” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Автоком –трейд” було укладено договір зберігання №2803/08, відповідно до  якого відповідач передає, а ТОВ „Автоком –трейд” приймає на зберігання транспортні засоби та зобов`язується повернути їх у схоронності.

          Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України  за    договором   зберігання   одна   сторона   (зберігач) зобов'язується зберігати річ,  яка  передана  їй  другою  стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Умовами договору зберігання № 2803/08 від 28 березня 2008 року відповідач зобов`язаний оплачувати зберігання майна. Пунктом 3.2. договору зберігання встановлено, що форма оплати проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ „Автоком–трейд” впродовж 10-днів після виставлення рахунку.

Колегія суддів зазначає, що договір зберігання № 2803/08 від 28 березня 2008 року було зупинено відповідно до угоди про зупинення договору зберігання № 2803/08 від 28 березня 2008 року, яка була підписана сторонами 04 листопада 2008 року. Тобто всі домовленості за цим договором були припинені.

          01 грудня 2008 року між ТОВ „Автоком–трейд”,  Товариством з обмеженою відповідальністю „Автоком” та Закритим акціонерним товариством „Автоторгова група „Спецтехніка”  було укладено договір № АТ-0112/03 уступки права вимоги, відповідно до якого ТОВ „Автоком-трейд” передав повністю позивачу право вимоги оплати (погашення заборгованості) за договором зберігання № 2803/08 від 28 березня 2008 року, укладеними між ТОВ „Автоком-трейд” та  Закритим акціонерним товариством „Автоторгова група „Спецтехніка”. Даний договір № АТ - 0112/03 уступки права вимоги від 01  грудня 2008 року також не встановлено жодного строку по сплаті суми.

 Як свідчать матеріали справи, у підтвердження того, що строк по сплаті не було встановлено договором 04 березня 2009 року відповідач отримав повідомлення-вимогу позивача про сплату суми 82500,00 грн. Згідно якої позивач вимагав виконати зобов'язання по сплаті на протязі семи календарних днів з дати отримання цієї вимоги відповідно до частини 2 статті  530 Цивільного кодексу України, тобто такі дії позивача підтверджують той факт, що у зазначених зобов'язаннях не було встановлено строків оплати, позивач їх встановив відправленням повідомленням-вимогою, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість та право на її сплату.  

Крім цього, між позивачем та відповідачем виникли господарські правовідносини згідно яких, відповідач передав товар, а позивач його прийняв, що підтверджує видатковим накладними, довіреностями на отримання товару.  

Таким чином, усього було відвантажено товару на загальну суму 23872752 грн.  

Як вбачається з матеріалів справи та бу4ло встановлено господарським судом першої інстанції, 02 лютого 2009 року між АТЗТ „Автомар” та позивачем у справі було укладено договір №0202/1 уступки права вимоги, яким передбачено, що АТЗТ „Автомар” передав право вимоги щодо оплати товару за видатковою накладною №АМ-001105 від 01.08.2008р.

          Пунктом 1.3 цього договору № 0202/1 встановлено, що позивач приймає на себе право вимоги в сумі 999999,00 грн., згідно спірної видаткової накладної.

          Як вбачається з матеріалів справи, 04 березня 2009 року позивачем було надіслано повідомлення–вимогу про сплату 999999 грн. у семиденний термін з дати отримання цієї вимоги.

Колегія суддів також зазначає, що договором № 0202/1 уступки права вимоги від 02 лютого 2009 року також відсутні строки по сплаті.  

Таким чином, строк заборгованості по сплаті сум виник в момент подання позивачем позивної заяви –18 березня 2009 року, на підставі чого  нарахування індексу інфляції, трьох відсотків річних та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є незаконними.

Крім того, в суді апеляційної інстанції було встановлено, що між  сторонами у справі існували партнерські відносини досить тривалий час.

Згідно видаткових накладних № 12/11-02 від 12.11.2008р.,  № АК- 0000001 від 27.11.2008р., № 19/11-01 від 19.11.2008р. відповідач відвантажив позивачу товар на загальну вартість 23872752 грн.

18 березня 2009 року   відповідач надіслав позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до частини 2 статті 601 Цивільного кодексу України. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. То б то з 18 березня 2009 року зобов'язання по сплаті заборгованості на суму 23872752 грн. припинилися, однак в рішенні суду першої інстанції судом ця обставина не знайшла свого відображення, тому колегія суддів вважає, що рішення в цій частині слід скасувати, а провадження у справі припинити.  

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 08 квітня 2009 року по справі № 35/87-09 було прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим рішення підлягає частковому скасуванню.

Керуючись статтями 66, 67, 80 пунктом 1-1, статтями 99, 101, 102, 103 пунктом 2, статтею 104 пунктами 1, 4, статтею 105  Господарського процесуального кодексу України,

постановила :

У задоволенні клопотання позивача щодо вжиття заходів до забезпечення  позову відмовити.

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Автоторгова група „Спецтехніка” задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 08 квітня 2009 року по справі № 35/87-09 скасувати частково.

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 23872752 грн. провадження у справі припинити.

В частині стягнення  10762909,77 грн. інфляційних, 3% річних у сумі 10467239,89 грн. та 25438,13 грн. пені –в позові відмовити.

В решті частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 14 серпня 2009 року.

         Головуючий суддя                                                          О.А. Істоміна             

                                 суддя                                                         Л.П. Горбачова

                                суддя                                                         О.А. Пуль