Рішення

від 03.12.2013 по справі 911/4131/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2013 р. Справа № 911/4131/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення», м.Вишгород

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд», с.Кашперівка

про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя А.Ю.Кошик

За участю представників

Позивача - Рекун А.І.

Відповідача - не з'явився

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд» (відповідач) про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Провадження у справі № 911/4131/13 порушено ухвалою від 26.11.2013 року та призначено розгляд справи на 26.11.2013 року.

В судовому засіданні 26.11.2013 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач надав відзив, в якому проти позову заперечував.

У зв'язку з необхідністю вивчення матеріалів справи та відзиву відповідача, у судовому засіданні 26.11.2013 року у відповідності до ст. 77 Господарського процессуального кодексу України оголошувалась перева до 03.12.2013 року.

В судовому засіданні 03.12.2013 року позивач апозовні вимоги підтримав.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце судового засідання під розписку в судовому засіданні 26.11.2013 року, в судове засідання 03.12.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процессуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» (позивач), створене шляхом реорганізації з Приватного акціонерного товариства «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення», яке було реорганізовано згідно Закону України «Про акціонерні товариства» з відкритого акціонерного товариства, є повним правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення».

Як зазначив позивач, він є власником Майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, м.Вишгород, вул.Ватутіна, 69-Б (стара адреса: Київська область, м.Вишгород, Майданчик ГАЕС) та складався з наступних об'єктів: навіс, будівля складу 1, будівля складу 2, автозаправний блок, будівля, магазин (вагон-будинок) і адміністративна будівля (надалі - Майновий комплекс).

29.05.2004 року гр. Оленченко С.В. перебравши на себе повноваження виконавчого органу, від імені ВАТ «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» передав вказаний Майновий комплекс у користування ТОВ «АЛАРІТ УКРАЇНА» шляхом складання передавального акту, після чого 29.07.2004 року та 09.08.2004 року від імені позивача відмовився від Майнового комплексу в порядку ст.347 Цивільного Кодексу України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАРІТ УКРАЇНА» і фактично передав безоплатно (подарував) нерухоме майно Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛАРІТ УКРАЇНА».

Рішенням Господарського суду м.Києва від 10.12.2004 року у справі № 43/998 визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАРІТ УКРАЇНА» на Майновий комплекс і на виконання рішення Господарського суду м.Києва №43/998 від 10.12.2004 року Вишгородським бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності на Майновий комплекс за Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛАРІТ УКРАЇНА» в реєстровій книзі: 1, номер запису: 50 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером: 9447749. Відповідно до відомостей, що містяться у технічному паспорті, цілісний Майновий комплекс складається з:

- адміністративного будинку цегляного, зазначений в плані літерою «А» загальною площею 229,1 кв.м;

- магазину (вагон-будинок) металевого, зазначений в плані літерою «Б» загальною площею 23,8 кв.м;

- навісу, зазначений в плані літерою «В»;

- будівлі цегляної, зазначена в плані літерою «Г» загальною площею 471,8 кв.м;

- будівлі складу №2 цегляної, зазначена в плані літерою «Д» загальною площею 130,4 кв.м;

- автозаправочного блоку металевого, зазначений в плані літерою «Е»;

- будівлі складу №1 цегляної, зазначена в плані літерою «Ж» загальною площею 872,0 кв.м;

- огорожі, зазначена в плані «№1-8».

Вказаний об'єкт було зареєстрований за адресою Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Ватутіна 69-Б, в даний час, у зв'язку зі зміною меж міста Вишгород, вказаний об'єкт знаходиться за адресою Київська область, м. Вишгород, вул. Ватутіна 69-Б.

Рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2004 у справі №43/998, на підставі якого за ТОВ «Аларіт Україна» зареєстровано право власності на Майновий комплекс, скасовано за наслідками його перегляду за нововиявленими обставинами та згідно ухвали від 27.01.2012 року справі №43/998 матеріали справи передано за виключною підсудністю до Господарського суду Київської області, також, судом здійснено процесуальне правонаступництво ВАТ «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» на ПрАТ «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення».

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №43/998/8/021-12 від 20.03.2012 року Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛАРІТ Україна» відмовлено у позові про визнання за ним права власності на зазначений Майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Майданчик ГАЕС та складається з наступних об'єктів: навіс, будівля складу 1, будівля складу 2, автозаправний блок, будівля, магазин (вагон-будинок), адміністративна будівля.

Зокрема, як вбачається з рішення Господарського суду Київської області у справі №43/998/8/021-12 від 20.03.2012 року, судом встановлено, що особа (Оленченко С.В.), яка діяла від імені ВАТ «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» і підписала листи від 29.07.2004 року і від 09.08.2004 року безпідставно значиться в якості голови правління і в силу вимог ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення від імені товариства правочину по відмові від належного позивачу на праві власності Майнового комплексу на користь ТОВ «АЛАРІТ УКРАЇНА».

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аларіт Україна» не мало підстав для набуття права власності на Майновий комплекс та його реєстрації.

Факти відсутності у гр. Оленченка С.В. повноважень голови правління ВАТ «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» та необхідного обсягу цивільної дієздатності та його незаконність перебування на посаді голови правління, відтак протиправність будь-яких прийнятих ним рішень чи вчинених ним дій від імені позивача, також підтверджуються:

- ухвалою Верховного суду України від 18.05.2005 року, якою залишено в силі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07.07.2004 року у цивільній справі за позовом Костючика Л.Н., Мусієнка В.М., Ардельського В.В., Ушатенко Н.Д. до ВАТ «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» про визнання рішення загальних зборів Відкритого акціонерного товариства «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» від 20.05.2004 року незаконним, яким вимоги позивачів у цій цивільній справі задоволені в повному обсязі;

- рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07.07.2004 року у цивільній справі №1/2-1367 за позовом Костючика Л.Н., Мусієнка В.М., Ардельського В.В., Ушатенко Н.Д. до Відкритого акціонерного товариства «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» про визнання рішення загальних зборів ВАТ «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» від 20.05.2004 року незаконним, яким вимоги позивачів у цій цивільній справі задоволені в повному обсязі шляхом визнання загальних зборів неправомочними, а прийняті на цих зборах рішення - незаконними. Рішення допущено до негайного виконання;

- рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 31.08.2005 року у цивільній справі №1/2-2396 за скаргою Костючика А.Л., Мусієнка В.М., Ардельської В.Г., Ушатенко Н.Д. про визнання у період з 20.05.2004р. по 06.07.2005р. неправомірними дій ВАТ «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» по відмові від права власності на майно та визнання недійсними у період з 20.05.2004 року по 06.07.2005 року дії особи, яка виступала від імені ВАТ «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» в якості голови правління, яким вимоги скаржників задоволені в повному обсязі. Рішення допущено до негайного виконання;

- рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23.06.2005 року у цивільній справі № 3/2-1531/2005 р., за позовом Костючика Л.Н., Мусієнка В.М., Ардельського В.В. до ВАТ «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» про усунення перешкод в управлінні справами товариства, яким вимоги позивачів задоволені в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Як повідомив позивач, йому стало відомо, що спірний об'єкт нерухомого майна ТОВ «АЛАРІТ УКРАЇНА» продало приватному підприємству «ЛІДІЯ» 19.01.2005 року. Останнє, в свою чергу, продало вказане майно іншій особі. На сьогоднішній день, як відомо позивачу, Майновий комплекс зареєстровано на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРІЯНА ШІП ЯРД».

У зв'язку з чим, позивач, як законний власник Майнового комплексу звернувся до суду за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння у ТОВ «ОРІЯНА ШІП ЯРД» та визнання права власності на Майновий комплекс, яке заперечується відповідачем.

Відповідач у відзиві проти позову заперечував, зазначив, що він є добросовісним набувачем майна, придбав спірний Майновий комплекс у 2006 році у ПП «Алюр 2006» за відповідним Договором купівлі-продажу, який нотаріально посвідчений і недійсним не визнавався.

Як вбачається з матеріалів справи, гр.Оленченко С.В. прийнятими рішеннями про відмову від права власності на Майновий комплекс порушив право власності позивача на вказане майно, діяв без достатнього обсягу повноважень, що згідно зі ст. 241 Цивільного кодексу України не породжує для позивача жодних правових наслідків.

З огляду на ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно вимог ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, особа, яка відчужила Майновий комплекс від імені позивача, діяла без достатніх повноважень і такі дії в подальшому не були визнані позивачем, а навпаки заперечені та доведено протиправність вчиненого правочину, що з огляду на ст. 241 Цивільного кодексу України не породжує для позивача жодних правових наслідків.

Відтак, вчинений гр.Оленченко С.В. від імені позивача правочин щодо відчуження Майнового комплексу не породжує для позивача жодних правових наслідків, зокрема, щодо припинення права власності на майно та не є підставою для набуття права власності на Майновий комплекс іншими особами.

Згідно ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина 1 ст. 321 Цивільного кодексу України визначає непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Стаття 386 Цивільного кодексу України визначає засади захисту права власності. Так, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно вимог ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Вищий Господарський суд України в рекомендаціях від 27.06.2007 року (п. 27.3) виходить з того, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, в якій така особа не є стороною. Захист прав такої особи можливий шляхом подання віндикаційного позову.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи наведене, чинним законодавством не вимагається факту визнання недійсними договорів про відчуження майна третім особам, в яких власник майна не є стороною. І за наявності визначених ст. 388 Цивільного кодексу України підстав, власник майна може захистити своє право шляхом подання позову в порядку ст. ст. 387 Цивільного кодексу України про витребування майна безпосередньо в особи, яка фактично ним володіє.

Як передбачено ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, враховуючи, що наявним в матеріалах справи доказами, зокрема, судовими рішення встановлено відсутність в особи, яка відчужила майно позивача відповідних повноважень, майно вважається таким, що вибуло з володіння власника не з його волі, а шляхом шахрайських дій особи, яка безпідставно перебрала на себе повноваження органу управління позивача.

Оскільки, відповідач заперечує право власності позивача на Майновий комплекс з посилання на реєстраційні дані щодо права власності відповідача на спірне майно, про що свідчить переписка сторін та викладені у відзиві обставини, з метою відновлення порушеного права позивача, вимога про визнання за ним права власності на спірне майно підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» (07300, Київська область, Вишгородський район, м.Вишгород, вулиця Ватутіна, будинок 69-Б, код 00904552) право власності на Майновий комплекс (реєстраційний номер 94477, що знаходиться за адресою: 07300, Київська область, Вишгородський район, м.Вишгород, вулиця Ватутіна, будинок 69-Б (стара адреса: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вулиця Ватутіна, будинок 69-Б) та складається з наступних об'єктів: адміністративний будинок цегляний, зазначений в плані літерою «А» загальною площею 229,1 кв.м; магазин (вагон-будинок) металевий, зазначений в плані літерою «Б» загальною площею 23,8 кв.м; навіс, зазначений в плані літерою «В»; будівля цегляна, зазначена в плані літерою «Г» загальною площею 471,8 кв.м; будівля складу №2 цегляна, зазначена в плані літерою «Д» загальною площею 130,4 кв.м; автозаправочний блок металевий, зазначений в плані літерою «Е»; будівля складу №1 цегляна, зазначена в плані літерою «Ж» загальною площею 872,0 кв.м; огорожа, зазначена в плані «№1-8».

3. Витребувати із чужого незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІЯНА ШІП ЯРД» (09812, Київська область, Тетіївський район, с. Кашперівка, вул. Леніна, будинок 15, код 30216152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» (07300, Київська область, Вишгородський район, м.Вишгород, вулиця Ватутіна, будинок 69-Б, код 00904552) Майновий комплекс (реєстраційний номер 94477, що знаходиться за адресою: 07300, Київська область, Вишгородський район, м.Вишгород, вулиця Ватутіна, будинок 69-Б (стара адреса: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вулиця Ватутіна, будинок 69-Б) та складається з наступних об'єктів: адміністративний будинок цегляний, зазначений в плані літерою «А» загальною площею 229,1 кв.м; магазин (вагон-будинок) металевий, зазначений в плані літерою «Б» загальною площею 23,8 кв.м; навіс, зазначений в плані літерою «В»; будівля цегляна, зазначена в плані літерою «Г» загальною площею 471,8 кв.м; будівля складу №2 цегляна, зазначена в плані літерою «Д» загальною площею 130,4 кв.м; автозаправочний блок металевий, зазначений в плані літерою «Е»; будівля складу №1 цегляна, зазначена в плані літерою «Ж» загальною площею 872,0 кв.м; огорожа, зазначена в плані «№1-8».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІЯНА ШІП ЯРД» (09812, Київська область, Тетіївський район, с. Кашперівка, вул. Леніна, будинок 15, код 30216152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» (07300, Київська область, Вишгородський район, м.Вишгород, вулиця Ватутіна, будинок 69-Б, код 00904552) 9544 грн. витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.

дата підписання 09.12.2013 р.