Постанова
від 08.04.2014 по справі 911/4131/13
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2014 р. Справа№ 911/4131/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

за участю представників:

від позивача: Рекун А.І. - за дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Пугач О.В. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Даніель»

на рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2013

у справі № 911/4131/13 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель»

про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд» (далі, відповідач) про визнання права власності на майновий комплекс (реєстраційний номер 94477, що знаходиться за адресою: 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вулиця Ватутіна, будинок 69-Б (стара адреса: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вулиця Ватутіна, будинок 69-Б) та складається з наступних об'єктів: адміністративний будинок цегляний, зазначений в плані літерою «А» загальною площею 229,1 кв.м; магазин (вагон-будинок) металевий, зазначений в плані літерою «Б» загальною площею 23,8 кв.м; навіс, зазначений в плані літерою «В»; будівля цегляна, зазначена в плані літерою «Г» загальною площею 471,8 кв.м; будівля складу № 2 цегляна, зазначена в плані літерою «Д» загальною площею 130,4 кв.м; автозаправочний блок металевий, зазначений в плані літерою «Е»; будівля складу № 1 цегляна, зазначена в плані літерою «Ж» загальною площею 872,0 кв.м; огорожа, зазначена в плані «№ 1-8» та про витребування зазначеного майна із чужого незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд».

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.12.2013 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» право власності на Майновий комплекс (реєстраційний номер 94477, що знаходиться за адресою: 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вулиця Ватутіна, будинок 69-Б (стара адреса: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вулиця Ватутіна, будинок 69-Б) та складається з наступних об'єктів: адміністративний будинок цегляний, зазначений в плані літерою «А» загальною площею 229,1 кв.м; магазин (вагон-будинок) металевий, зазначений в плані літерою «Б» загальною площею 23,8 кв.м; навіс, зазначений в плані літерою «В»; будівля цегляна, зазначена в плані літерою «Г» загальною площею 471,8 кв.м; будівля складу № 2 цегляна, зазначена в плані літерою «Д» загальною площею 130,4 кв.м; автозаправочний блок металевий, зазначений в плані літерою «Е»; будівля складу № 1 цегляна, зазначена в плані літерою «Ж» загальною площею 872,0 кв.м; огорожа, зазначена в плані «№ 1-8».

Витребувано із чужого незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» Майновий комплекс (реєстраційний номер 94477, що знаходиться за адресою: 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вулиця Ватутіна, будинок 69-Б (стара адреса: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вулиця Ватутіна, будинок 69-Б) та складається з наступних об'єктів: адміністративний будинок цегляний, зазначений в плані літерою «А» загальною площею 229,1 кв.м; магазин (вагон-будинок) металевий, зазначений в плані літерою «Б» загальною площею 23,8 кв.м; навіс, зазначений в плані літерою «В»; будівля цегляна, зазначена в плані літерою «Г» загальною площею 471,8 кв.м; будівля складу № 2 цегляна, зазначена в плані літерою «Д» загальною площею 130,4 кв.м; автозаправочний блок металевий, зазначений в плані літерою «Е»; будівля складу № 1 цегляна, зазначена в плані літерою «Ж» загальною площею 872,0 кв.м; огорожа, зазначена в плані «№ 1-8».

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» 9 544 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Даніель» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідної до якої просить скасувати повністю рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2013 у справі № 911/4131/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Даніель» у справі № 911/4131/13 було передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Михальській Ю.Б.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2014 для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/4131/13 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Отрюха Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 04.03.2014.

04.03.2014 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» відмовити, а рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2013 у справі № 911/4131/13 залишити без змін.

У апеляційній скарзі Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Даніель» заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель».

Вказане клопотання мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції впливає на права Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель», оскільки майновий комплекс, визнання права власності на який є предметом розгляду у даній справі, перебуває в іпотеці банку згідно Договору іпотеки від 08.12.2006, укладеного з відповідачем задля забезпечення всіх вимог іпотекодержателя (Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель»), як кредитора за умовами кредитного договору № 226 від 08.12.2006.

Колегія суддів, розглянувши заявлене клопотання, встановила, що даний спір стосується інтересів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель», оскільки останнє заявляє своє право на звернення стягнення на майновий комплекс, визнання права власності на який є предметом даного спору та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 залучила до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі, третя особа) та відклала розгляд справи на 18.03.2014.

17.03.2014 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду письмові пояснення по справі, у яких наголосив на тому, що він є добросовісним набувачем спірного майнового комплексу, а тому останній не може бути витребуваний у нього.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено на 08.04.2014.

08.04.2014 представник третьої особи подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заяву про залучення до матеріалів справи копій Договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 07.06.2006, акту приймання-передачі від 07.06.2006, витягу з державного реєстру правочинів та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Зазначені документи були оглянуті колегією суддів та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 08.04.2014, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, відзив та письмові пояснення на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» було створене шляхом реорганізації з Приватного акціонерного товариства «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення», яке було реорганізовано згідно Закону України «Про акціонерні товариства» з Відкритого акціонерного товариства та є повним правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення». Зазначене підтверджується Статутами ПрАТ «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення від 26.04.2011 та ТОВ «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» від 16.04.2013 та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1, а.с. 15-20; 28-40).

З матеріалів справи вбачається, що до 2004 року позивач був власником майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69-Б (стара адреса: Київська область, м. Вишгород, Майданчик ГАЕС) та складався з наступних об'єктів: навіс, будівля складу 1, будівля складу 2, автозаправний блок, будівля, магазин (вагон-будинок) і адміністративна будівля (далі, майновий комплекс). Зазначена обставина підтверджується наявним у матеріалах справи Переліком нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» (том 1, а.с. 41) та Свідоцтвом про власність від 28.12.2000 № 21-811 (том 1, а.с. 42).

29.05.2004 Голова правління Відкритого акціонерного товариства «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» Оленченко С.В. передав Приватному підприємству «Аларіт Україна» шляхом складання передавального акту у користування та володіння спірний майновий комплекс.

Зі змісту листів Голови правління ВАТ «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» Оленченка С.В. від 29.07.2004 та 09.08.2004 (том 1, а.с. 43-44), направлених на адресу ПП «Аларіт Україна», вбачається про відмову ВАТ «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» в порядку статті 347 Цивільного Кодексу України від права власності на спірний майновий комплекс на користь ПП «Аларіт Україна» оскільки подальше його використання невиправдано з комерційної точки зору для позивача, який не має можливості використовувати його у своїй статутній діяльності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2004 у справі № 43/998 визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Україна» на майновий комплекс.

На виконання вищезазначеного рішення суду Вишгородським бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності на майновий комплекс за ТОВ «Аларіт Україна» в реєстровій книзі: 1, номер запису: 50 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером: 9447749. Відповідно до відомостей, що містяться у технічному паспорті, цілісний Майновий комплекс складається з:

- адміністративного будинку цегляного, зазначений в плані літерою «А» загальною площею 229,1 кв.м;

- магазину (вагон-будинок) металевого, зазначений в плані літерою «Б» загальною площею 23,8 кв.м;

- навісу, зазначений в плані літерою «В»;

- будівлі цегляної, зазначена в плані літерою «Г» загальною площею 471,8 кв.м

- будівлі складу №2 цегляної, зазначена в плані літерою «Д» загальною площею 130,4 кв.м;

- автозаправочного блоку металевого, зазначений в плані літерою «Е»;

- будівлі складу №1 цегляної, зазначена в плані літерою «Ж» загальною площею 872,0 кв.м;

- огорожі, зазначена в плані «№ 1-8».

Вказаний об'єкт було зареєстрований за адресою Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Ватутіна 69-Б, в даний час, у зв'язку зі зміною меж міста Вишгород, вказаний об'єкт знаходиться за адресою Київська область, м. Вишгород, вул. Ватутіна 69-Б.

08.07.2005 Приватне акціонерне товариство «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2004 у справі № 43/998 за нововиявленими обставинами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2012 у справі № 43/998 заяву Приватного акціонерного товариства «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2004 у справі № 43/998 за нововиявленими обставинами задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2004 у справі № 43/998 скасовано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2012 у справі № 43/998 матеріали справи передано за виключною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2012 справі № 43/998 присвоєно № 43/998/8/021-12.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.03.2012 у справі № 43/998/8/021-12 Товариству з обмеженою відповідальністю «Аларіт Україна» відмовлено у позові про визнання за ним права власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Майданчик ГАЕС та складається з наступних об'єктів: навіс, будівля складу 1, будівля складу 2, автозаправний блок, будівля, магазин (вагон-будинок), адміністративна будівля.

Водночас, як зазначає позивач у позовній заяві, йому стало відомо, що спірний об'єкт нерухомого майна ТОВ «Аларіт Україна» продало Приватному підприємству «Лідія» за договором купівлі-продажу від 19.01.2005 (том 1, а.с. 60). Останнє, в свою чергу, продало вказане майно іншій особі.

На сьогоднішній день, як вбачається із матеріалів справи, майновий комплекс зареєстровано на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд», яке набуло його на підставі договору купівлі-продажу № 897 від 07.06.2006, укладеного між Приватним підприємством «Алюр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд» (том 2, а.с. 120).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що майновий комплекс вибув із його власності на підставі незаконних рішень загальних зборів товариства, що підтверджується відповідними рішеннями судів, подальший продаж майнового комплексу відповідачу був безпідставним, у зв'язку із чим він підлягає витребуванню у останнього та визнання права власності на спірне майно за позивачем.

Факт невизнання відповідачем права власності позивача на спірне майно підтверджується листуванням між сторонами (том 1, а.с. 61).

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.12.2013 у справі № 911/4131/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» визнано доведеними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, у апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель» зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванню судом обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, які суд визнав встановленими.

Як зазначає третя особа у апеляційній скарзі та вбачається із доданих до скарги документів, 08.12.2006 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель», який є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель», та відповідачем у справі було укладено Кредитний договір № 226 від 08.12.2006 та додаткові угоди до нього (том 2, а.с. 46-79). Заборгованість відповідача за Кредитним договором станом на 14.01.2014 становить 2 103 253,63 грн.

У рахунок забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між третьою особою та відповідачем укладено Договір іпотеки від 08.12.2006, зі змінами та доповненнями, внесеними договором від 17.07.2007 (том 2, а.с. 78-83) (далі, Договір іпотеки), згідно якого ТОВ «Оріяна Шіп Ярд» передало в іпотеку ТОВ «Комерційний банк «Даніель» спірний майновий комплекс.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2011 у справі № 37/100, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013, позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд» про стягнення з останнього 1 204 922,70 грн. заборгованості за Кредитним договором, 331 588,35 грн. заборгованості за простроченими та нарахованими відсотками за користування кредитом, 16 682,63 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом та 5 521,61 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту задоволено повністю.

03.07.2013 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2011 у справі № 37/100 Господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання рішення.

15.07.2013 постановою ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві відкрите виконавче провадження з виконання наказу № 37/100 від 03.07.2013.

07.10.2013 згідно Акту опису й арешту майна ВДВС Вишгородського РУЮ проведено опис й арешт спірного майнового комплексу.

Враховуючи вищевикладене, апелянт зазначає, що рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2013 у справі № 911/4131/13 про задоволення позову може вплинути на права банку щодо погашення боргу по кредиту за рахунок майнового комплексу.

У апеляційній скарзі апелянт наголошує на тому, що суд не з'ясував обставини передачі майнового комплексу у користування ТОВ «Аларіт Україна» шляхом складання передавального акту та відмови від майнового комплексу та не з'ясував, чи були в подальшому вчинені дії, які свідчать про наступне схвалення правочинів.

Так, скаржник зазначає, що суд порушив статтю 203 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, не з'ясувавши ту обставину, що на момент вчинення вказаних правочинів та постановлення судового рішення від 10.12.2004 у справі № 43/998 Оленченко С.В. діяв в межах повноважень, встановлених для виконавчого органу акціонерного товариства. Окрім того, судом не з'ясовано, чи вчиняв позивач у подальшому дії щодо схвалення таких правочинів.

Зазначені твердження апелянта не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Так, як уже зазначалося вище, рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2004 у справі № 43/998 було скасоване за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами.

Натомість, рішенням Господарського суду Київської області від 20.03.2012 у справі № 43/998/8/021-12 Товариству з обмеженою відповідальністю «Аларіт Україна» відмовлено у задоволенні позову про визнання за ним права власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Майданчик ГАЕС та складається з наступних об'єктів: навіс, будівля складу 1, будівля складу 2, автозаправний блок, будівля, магазин (вагон-будинок), адміністративна будівля.

Вищезазначеним рішенням суду встановлено, що Оленченко С.В., який діяв від імені ВАТ «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» і підписав листи від 29.07.2004 та від 09.08.2004 безпідставно значився в якості голови правління і в силу вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення від імені товариства правочину по відмові від належного позивачу на праві власності майнового комплексу на користь ТОВ «Аларіт Україна».

Факт відсутності у громадянина Оленченка С.В. повноважень голови правління Відкритого акціонерного товариства «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» та необхідного обсягу цивільної дієздатності та його незаконність перебування на посаді голови правління, а відтак протиправність будь-яких прийнятих ним рішень чи вчинених ним дій від імені позивача, також підтверджуються наступним:

- ухвалою Верховного суду України від 18.05.2005, якою залишено в силі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07.07.2004 у цивільній справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Відкритого акціонерного товариства «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» про визнання рішення загальних зборів Відкритого акціонерного товариства «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» від 20.05.2004 незаконним, яким вимоги позивачів у цій цивільній справі задоволені в повному обсязі;

- рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07.07.2004 у цивільній справі № 1/2-1367 за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Відкритого акціонерного товариства «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» про визнання рішення загальних зборів ВАТ «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» від 20.05.2004 незаконним, яким вимоги позивачів у цій цивільній справі задоволені в повному обсязі шляхом визнання загальних зборів неправомочними, а прийняті на цих зборах рішення - незаконними.

- рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 31.08.2005 у цивільній справі № 1/2-2396 за скаргою ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання у період з 20.05.2004 по 06.07.2005 неправомірними дій ВАТ «ишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» по відмові від права власності на майно та визнання недійсними у період з 20.05.2004 по 06.07.2005 дії особи, яка виступала від імені ВАТ «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» в якості голови правління, яким вимоги скаржників задоволені в повному обсязі.

- рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23.06.2005 цивільній справі № 3/2-1531/2005, за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ВАТ «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» про усунення перешкод в управлінні справами товариства, яким вимоги позивачів задоволені в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, факт відсутності у Оленченка С.В. в якості голови правління позивача необхідного обсягу цивільної дієздатності, його незаконність перебування на посаді голови правління ВАТ «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» та протиправність будь-яких прийнятих ним рішень чи вчинених ним дій від імені позивача у період з 20.05.2004 по 06.07.2005 є встановленим та не підлягає доказуванню у межах розгляду даної справи.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що особа, яка відчужила майновий комплекс від імені позивача, діяла без достатніх на це повноважень і такі дії в подальшому не були визнані позивачем, а навпаки ним заперечені та доведено протиправність вчиненого правочину, з огляду на положення статті 241 Цивільного кодексу України, останні не породжують для позивача жодних правових наслідків.

Таким чином, передача майнового комплексу в користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Україна» на підставі передавального акту від 29.05.2004 та відмова від права власності на майновий комплекс порядку статті 347 Цивільного кодексу України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Україна» відбулись протиправно, з порушенням норм чинного законодавства України. Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аларіт Україна» не мало підстав для набуття права власності на майновий комплекс та його реєстрації.

З огляду на зазначене, посилання апелянта у апеляційній скарзі на недослідження судом першої інстанції обставин щодо правомірності дій Оленченка С.В. є необґрунтованими та безпідставними, оскільки зазначена обставина судами уже досліджувалася та не підлягає доказуванню у межах провадження у даній справі.

Також, у апеляційній скарзі апелянт зазначає, що приймаючи рішення у справі, суд не з'ясував ту обставину, що відповідач на законних підставах набув право власності на майновий комплекс у Приватного підприємства «Алюр» згідно договору купівлі-продажу від 07.06.2006. Зазначений договір не визнавався недійсним у судовому порядку, а відтак, на думку третьої особи, відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, а позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені.

Вказаної позиції також притримується відповідач у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів не приймає вказані твердження апелянта до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1, 2 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено право власника майна пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Водночас, статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, такий спосіб захисту права власності, як витребування майна з чужого володіння, застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Колегія суддів зазначає, що норми цивільного законодавства щодо недійсності правочинів та застосування наслідків їх недійсності (реституції) не можуть бути застосовані до спірних правовідносин з огляду на наступне.

Так, пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Отже, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника та визнання недійсними решти правочинів, на підставі яких таке майно відчужувалося іншим особам, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді. Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення статті 216 Цивільного кодексу України, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

З огляду на зазначене, добросовісність набуття відповідачем прав на спірне майно не позбавляє позивача можливості відновити своє законне право власності на майно шляхом звернення до суду з позовом.

Таким чином, враховуючи те, що наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, судовими рішення, встановлено відсутність у особи, яка відчужила майно позивача відповідних повноважень, майно вважається таким, що вибуло з володіння власника не з його волі, а шляхом незаконних дій особи, яка безпідставно перебрала на себе повноваження органу управління позивача.

У апеляційній скарзі третя особа також зазначає, що з 26.09.2013 відповідач перебуває в стані припинення, призначено ліквідатора Авраменка Артема Анатолійовича. Водночас, апелянт наголошує, що суд не з'ясував ту обставину, що майновий позов позивач пред'явив до відповідача вже після запровадження процедури його припинення шляхом ліквідації та встановлення порядку задоволення вимог кредиторів. Окрім того, судом не встановлено, чи заявляв позивач свої майнові вимоги до ліквідатора відповідача в порядку та строки, встановленні статтею 105 Цивільного кодексу України.

Стосовно наведених тверджень апелянта колегія суддів зазначає, що початок процедури ліквідації юридичної особи не позбавляє позивача, як законного власника спірного майна, права звернутися до суду з відповідним позовом до нього.

Окрім того, позивач не є кредитором відповідача у розумінні чинного законодавства України.

З огляду вищевикладене, враховуючи доведеність тієї обставини, що до 2004 року позивач був власником спірного майнового комплексу та обставин, що свідчать про незаконність вибуття майнового комплексу з власності позивача, з огляду на невизнання відповідачем права власності позивача на спірне майно, що підтверджується перепискою сторін та викладеними у відзиві обставинами, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення», а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Даніель» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Даніель» на рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2013 у справі № 911/4131/13 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2013 у справі № 911/4131/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/4131/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко

СудКиївський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення08.04.2014
Оприлюднено10.04.2014
Номер документу38152278
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —911/4131/13

Постанова від 24.06.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Бенедисюк І. М.

Ухвала від 04.06.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Бенедисюк І. М.

Постанова від 08.04.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Михальська Ю.Б.

Ухвала від 08.02.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Михальська Ю.Б.

Ухвала від 15.01.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Тищенко А.І.

Рішення від 03.12.2013

Господарське

Господарський суд Київської області

Кошик А.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні