Рішення

від 09.12.2013 по справі 913/2943/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

09 грудня 2013 року Справа № 913/2943/13

Провадження №16пд/913/2943/13

За позовом Підприємства з 100% іноземною інвестицією "ІнтерГазСінтез", м. Рубіжне Луганської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдина Торгова Система - Київ", м. Київ

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

Суддя Шеліхіна Р.М.,

секретар судового засідання Липова К.С.,

у засіданні брали участь:

від позивача - не прибув;

від відповідача - Шахрай В.В., представник за довіреністю від 12.11.2012,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи: позивачем заявлена вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.04.2010 №48, укладеного між Підприємством з 100% іноземною інвестицією "ІнтерГазСінтез" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єдина Торгова Система - Київ" (відповідач).

Обґрунтовуючи підсудність даної справи господарському суду Луганської області, позивач послався на існуючу заборгованість перед відповідачем по спірному договору, тобто, позивач є стороною, яка зобов'язана вчинити певні дії на користь іншої сторони за спірним договором (ст.15ГПК України).

Даний факт знайшов своє підтвердження в матеріалах справи, тому спір вирішено господарським судом Луганської області у відповідності до приписів ч.1ст.15 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.10.2013 було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 18.11.2013, витребувані додаткові докази у справі.

У судовому засіданні 18.11.2013 судом у відповідності до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 25.11.13 до 12-50 за клопотанням позивача.

Представником позивача у судовому засіданні 25.11.2013 подано клопотання про відкладення розгляду справи на 10 днів для більш детального ознайомлення з матеріалами справи. Дане клопотання судом задоволено і справу відкладено на 09.12.2013.

Позивач не скористався своїм правом і з матеріалами справи не ознайомився до 09.12.2013. У судове засідання 09.12.2013 представник позивача не прибув, а надіслав на адресу суду клопотання від 06.12.2013 №12-235 про залишення позову без розгляду, в якому просить суд вирішити питання про повернення судового збору з державного бюджету.

Дане клопотання суд залишає без задоволення, оскільки норма ст.81 ГПК України не передбачає права позивача звертатись до суду з клопотанням про залишення позову без розгляду. Дана норма встановлює тільки право суду залишити позов без розгляду і тільки з підстав, викладених в цій нормі.

За таких обставин суд розглядає справу без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами, які є достатніми для вирішення спору по суті (ст.75 ГПК України).

Між Підприємством з 100% іноземною інвестицією "ІнтерГазСінтез" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єдина Торгова Система - Київ" (відповідач) укладено договір купівлі-продажу від 06.04.10 (з додатковими угодами та специфікаціями, якими сторони корегували умови кожної поставки, обсяги та порядок перевезення товару, ціну та строки оплати для кожної поставки), на підставі якого продавець (відповідач) зобов'язується передати у власність покупця (позивача) товар - хімічні речовини - за ціною, у кількості та за якістю, вказаних в договорі та в додатках до договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, встановлених даним договором.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу і відповідає вимогам правового інституту купівлі-продажу (ст.ст.655-693 ГК України), який в ході виконання був схвалений сторонами. На даний час обов'язки постачальника товару виконані, товар прийнятий позивачем.

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар, а позивач отримав товар за вказаним договором та сплатив частково вартість поставок.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, вказуючи про недійсність договору купівлі-продажу від 06.04.2010 у зв'язку з тим, що договір підписано невідомою особою зі сторони позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необізнаність факту укладення договору 06.04.2010 і зазначає в позовній заяві, що дізнався про існування спірного правочину тільки після надіслання відповідачем на адресу позивача вимоги про оплату товару, придбаного за вказаним договором.

В позовній заяві позивач вказує, що спірний договір підписано не генеральним директором підприємства-позивача, від імені якого укладено договір, а підписано невстановленою особою.

Посилаючись на приписи ст.ст.203,207,215 ЦК України, позивач просить визнати договір купівлі-продажу від 06.04.2010, укладений з відповідачем, недійсним.

Відповідач відзивом, зданим у судовому засіданні 18.11.2013, заперечив проти позову з підстав того, що спірний договір в подальшому схвалений сторонами - продавець продавав , а покупець приймав та оплачував товар на підставі договору купівлі-продажу від 06.04.2010 протягом періоду з 06.04.2010 і до 07.02.2013 (дата останньої поставки за спірним договором).

Також відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду, з приводу чого представник відповідача надав суду відповідну заяву - про застосування строків позовної давності. Здана у судовому засіданні 18.11.2013.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані ними докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

З огляду на предмет спору і на правове обґрунтування позивачем своїх вимог у позові, а також враховуючи приписи ст.ст.33,34 ГПК України, позивач зобов'язаний був надати належні докази в підтвердження обставин, вказаних в позовній заяві.

Повноважний представник позивача в обґрунтування своїх вимог не надав до справи неналежних доказів в підтвердження того, що договір та всі додатки до договору - у кількості 9 (дев'яти) специфікацій та однієї додаткової угоди, - підписані невстановленою особою. На вимогу суду, викладену в ухвалах по даній справі, генеральний директор підприємства позивача не з'явився у судове засідання і не надав доказів в підтвердження обставин щодо підписання спірного договору та додатків до нього невстановленою особою.

Факт того, що і спірний договір, і всі додатки до нього скріплені печаткою підприємства, позивач залишив поза увагою при мотивуванні позову. І при розгляді справи ніяким чином не довів суду - яка особа і на підставі чого має чи мала право або можливість скріплювати угоди підприємства печаткою.

Доказів того, що спірний договір після підписання фактично не виконувався сторонами, позивач не надав. Між тим, дотримання правил підсудності позивач доводив тією обставиною, що саме він, як покупець, є зобов'язальною особою за спірним договором.

Відповідач, спростовуючи доводи позивача, викладені в позовній заяві, надав до справи рахунки-фактури, видаткові накладні, банківські виписки зі свого рахунку в підтвердження схвалення та виконання договору обома сторонами.

З банківських виписок про рух грошових коштів на банківському рахунку відповідача вбачається, що на підставі спірного договору купівлі-продажу від 06.04.2010 №48 позивач здійснював оплату купленого у відповідача товару за період з 13.04.2010 по 01.02.2011, оскільки банківські виписки відображують призначення платежу, вказаного позивачем (як покупцем) у платіжних дорученнях на переказ грошей: «оплата за товар…согласно договора №48 от 06.04.10…» (а.с.231-250,т.1, а.с.1-55,т.2).

На підставі наданих відповідачем доказів суд дійшов висновку, що обома сторонами спірного договору виконувались дії по продажу відповідачем як продавцем, отриманню та частковій оплаті позивачем як покупцем, товару на підставі договору купівлі-продажу від 06.04.10 №48. Тобто, позивач знав про укладення спірного договору з моменту його укладення, договір схвалений обома сторонами і прийнятий до виконання без взаємних претензій з приводу належності підпису в договорі зі сторони покупця товару (позивача).

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір купівлі-продажу від 06.04.2010 №48, укладений між сторонами спору, укладений з порушенням закону (ст.203 ЦК України), а відтак у суду відсутні підстави вважати, що права позивача порушені укладенням спірного договору, оскільки позивач як покупець товару за спірним договором отримував товар і розраховувався за нього на протязі майже одного року (ст.241 ЦК України). За таких обставин договір купівлі-продажу від 06.04.10, укладений між сторонами спору, не підлягає визнанню недійсним, у зв'язку з чим позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Заяву відповідача про застосування строків позовної давності при вирішенні цього спору суд залишає без задоволення, оскільки «остання» додаткова угода до спірного договору підписна сторонами у вересні 2012 року.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 1 147 грн. 00 коп. при зверненні з даним позовом до суду слід покласти на позивача.

За правилами ст.44 ГПК України до складу судових витрат сторін відносяться витрати з оплати послуг адвоката.

Відповідач у судовому засіданні подав клопотання від 09.12.2013, в якому збільшує розмір судових витрат на оплату послуг адвоката та просить стягнути з позивача судові витрати на оплату послуг адвоката в сумі 22 381 грн. 70 коп.

У підтвердження факту понесення таких витрат та їх розміру відповідач надав: договір від 11.11.2013 № 13 про надання юридичних послуг (правової допомоги) адвокатом, який укладений з Адвокатським об'єднанням «Українська правозахисна фундація», як виконавцем, та додаткові угоди №1 від 20.11.2013 та №2 від 05.12.2013 до цього договору ; рахунок №3 від 12.11.2013 на сплату суми в розмірі 16 000 грн. 00 коп.; рахунок №4 від 12.11.2013 на сплату суми в розмірі 2 500 грн. 00 коп.; рахунок №5 від 21.11.2013 на сплату суми в розмірі 1 883 грн. 08 коп.; рахунок №6 від 05.12.2013 на сплату суми в розмірі 2 120 грн. 78 коп.; платіжні доручення від 13.11.2013 № 8535 на суму 16 000,00 грн., № 8536 на суму 2 500,00 грн., від 22.11.2013 № 8609 на суму 1 883,08 грн., від 05.12.2013 № 8685 на суму 2 120,78 грн.; фіскальні чеки з АЗС, що підтверджують витрати на пальне; виписки із банківського рахунку виконавця у Дніпропетровській філії ПАТ КБ «Приватбанк» за 13.11.2013, 22.11.2013, 06.12.2013; ксерокопію розрахункової квитанції від 08.12.2013 на суму 2 034,00 грн.; розрахунок фактичних витрат (транспортних), пов'язаних із виконанням доручення замовника згідно договору від 11.11.2013 № 13 на загальну суму 6 381,70 грн.

Згідно ст.49 ГПК України розподіл судових витрат здійснюється залежно від результатів вирішення спору, з урахуванням особливостей щодо співрозмірності заявленої до стягнення суми витрат на оплату послуг адвоката з фактичним обсягом наданих послуг, складністю справи та ціною позову.

Відповідно до положень пункту 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат суд здійснює шляхом зазначення про це у рішенні за наявності документального підтвердження витрат. У разі неподання відповідних документів - відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Предметом договору про надання юридичних послуг, укладеного між ТОВ «Єдина Торгова Система-Київ» (замовник юридичних послуг, відповідач у справі) і Адвокатським об'єднанням «Українська правозахисна фундація» (виконавець), є виконання послуг адвокатом під час розгляду у господарському суді Луганської області справи №913/2943/13 за позовом Підприємства з 100% іноземною інвестицією "ІнтерГазСінтез" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдина Торгова Система - Київ" (даної справи). Умовами договору встановлено, що виконавець (адвокат) представляє інтереси замовника (відповідача в справі) в суді та власними силами забезпечує участь адвоката у судових засіданнях з розгляду справи (п.1.2).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем заявлені до відшкодування витрати в сумі 22 381,70грн., в тому числі 16 000,00грн. гонорар; 6 381,70грн. витрати на проїзд адвоката до місця розгляду справи і у зворотному напрямку (м. Київ - м. Луганськ, м. Луганськ - м. Київ). Враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, характер спору, рівень підготовки позовних матеріалів, час необхідний для їх складання, необхідність виїзду адвоката у відрядження для участі у судових засіданнях та докази, якими адвокат підтверджує свої витрати, суд дійшов висновку, що відшкодуванню за рахунок позивача підлягають витрати на суму 20 347,70грн.

Таким чином, заявлені відповідачем до відшкодування витрати на послуги адвоката суд задовольняє частково - на суму 20 347,70грн. Решту вимог на суму 2 034,00грн. суд залишає без задоволення у зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів про їх витрати адвокатом на виконання послуг за вказаним договором.

У судовому засіданні відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Відмовити у позові.

2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1147,00грн. при зверненні з даним позовом до суду покласти на позивача.

3. Стягнути з Підприємства з 100% іноземною інвестицією "ІнтерГазСінтез", 93000, м. Рубіжне Луганської області, вул. ім. Менделєєва, 2 «а», ідентифікаційний код 32803942 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдина Торгова Система - Київ", 02090, м. Київ, Дніпровський район, вул. Сосюри, буд. 68, ідентифікаційний код 32959643 судові витрати на оплату послуг адвоката в сумі 20 347 грн. 70 коп., видати наказ відповідачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 13.12.2013

Суддя Р.М. Шеліхіна