Постанова

від 20.02.2014 по справі 913/2943/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.02.2014р. справа №913/2943/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А. секретаря Загіряєвої І.Р. від позивача:Мова В.І., представник за дов. від 04.02.13р. № 01-15 від відповідача:Колибіденко В.О., представник за дов від 17.02.14р. б/н розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПідприємства з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСинтез» м.Рубіжне, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 09.12.2013 року у справі№913/2943/13 (суддя Шеліхіна Р.М.) за позовомПідприємства з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСинтез» м.Рубіжне, Луганська область до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система -Київ» м. Київ провизнання недійсним договору купівлі-продажу ВСТАНОВИВ:

29.10.2013р. Підприємство з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСинтез» м.Рубіжне, Луганська область звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система - Київ» м.Київ про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 48 від 06.04.2010р. (ат.1 а.с.3-5).

Рішенням господарського суду Луганської області від 09.12.2013 року у позовних вимогах відмовлено.

Стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати на оплату послуг адвоката в сумі 20 347,70 грн.(т.3 а.с.15-17).

Судове рішення мотивовано відсутністю доказів того, що договір купівлі-продажу від 06.04.2010р. № 48 укладений з порушенням закону ( ст. 203 ЦК України), оскільки позивач як покупець товару за спірним договором отримував товар і розраховувався за нього на протязі майже одного року (ст. 241 ЦК України).

Крім того, судом частково задоволені витрати на послуги адвоката у сумі 20 347,70 грн., як виконавця юридичних послуг підприємства відповідача у справі, які документально підтверджені та доведені відповідачем. Решту вимог на суму 2 034,00 грн. суду залишив без задоволення у зв»язку з відсутністю належних та допустимих доказів про їх витрати адвокатом на виконання послуг за вказаним договором.

Позивач, Підприємство з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСинтез» м.Рубіжне, Луганська область звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Луганської області від 09.12.2013р. по даній справі повністю і прийняти нове рішення, яки задовольнити позов повністю з віднесенням всіх судових витрат на відповідача (т. 3 а.с.24-26).

Доводи апелянта будуються на вимогах, які зазначені у позовній заяві, а також апелянт наполягає на тому, що оспорюваний договір був підписаний зі сторони позивача не уповноваженою особою, тобто не генеральним директором підприємства, що передбачено Статутом, отже, на думку апелянта, договір купівлі-продажу №48 від 06.04.2010р. укладено без правових підстав, передбачених законом та Статутом підприємства позивача.

Апелянт вважає, що у суді першої інстанції позивач довів, що контрагент знав про наявні обмеження повноважень представника юридичної особи (позивача), але не зважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний право чин.

Також скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що мотивованого обґрунтування та конкретних норм рішення господарського суду Луганської області від 09.12.2013р. не містить, що є порушенням п.3 ч. 1 ст. 84 ГПК України.

Через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, які розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

18.02.2014р. від відповідача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи відзиву на апеляційну скаргу та докази її направлення позивачу, яке розглянуто, прийнято до уваги та залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення господарського суду Луганської області від 09.12.2013р. по даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Підприємство з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез», є юридичною особою ( ідентифікаційний код 32803942), що підтверджено витягом з ЄДР та Статутом (т. 1 а.с.14-34).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система -Київ» м. Київ є юридичною особою (ідентифікаційний код 32959643), що підтверджено витягом з ЄДР.

06.04.2010р. між Підприємством з 100% іноземною інвестицією "ІнтерГазСінтез" ( за договором - покупець, далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єдина Торгова Система - Київ" ( за договором - продавець, далі - відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 48, який, згідно Преамбули договору, з боку позивача підписаний генеральним директором Теменко Г.І., а з боку відповідача генеральним директором Гребенюком В.Ю., за предметом якого продавець (відповідач) зобов'язується передати у власність покупця (позивача) товар у власність покупця, а покупець зобов»язується належним чином прийняти товар та сплатити його вартість ( ціну) на умовах цього договору ( п.1.1 договору) (т.1 а.с.9-13).

Передача товару по даному договору здійснюється по цінам, у строки, номенклатурі, у кількості згідно із специфікаціями до даного договору на кожну окрему поставку, які є невід»ємною частиною договору ( п.1.2 договору).

Ціни на товар, включаючи вартість упаковки та ПДВ 20%, передбачаються у специфікаціях до даного договору ( п.2.1)

Загальна вартість договору визначається виходячи з цін, асортименту та загальної кількості (по всім партіям) товару, вказаним у відповідних специфікаціях ( видаткових накладних) до даного договору (п.3.1).

Додатковими угодами та специфікаціями сторони корегували умови кожної поставки, обсяги та порядок перевезення товару, ціну та строки оплати для кожної поставки (т.1 а.с.166-183).

Згідно п.4.2 договору продавець зобов»язаний здійснити поставку товару по даному договору у строки, передбачені договором або відповідною специфікацією, при умові повного та своєчасного здійснення платежів за товар.

На кожну партію товару по даному договору продавець зобов»язаний надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру-оригінал; податкову накладну; товарну накладну; видаткову накладну; сертифікат (паспорт) якості на дану партію товару (п.5.1).

Розділ 7 договору містить вимоги щодо замовлення та порядок розрахунків.

Відповідальність сторін передбачені п.8 договору.

Згідно п.12.1 договору набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2010р.. Закінчення дії даного договору не звільняє сторону від повного виконання прийнятих на себе зобов»язань. Строк дії даного договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар, а позивач отримав товар за вказаним договором та сплатив частково вартість поставок. На даний час обов'язки постачальника товару виконані, товар прийнятий позивачем.

17.04.2013р. відповідач звернувся до позивача з вимогою про оплату заборгованості за проданий товар за договором № 48 від 06.04.2010р., специфікація № 27 від 06.09.2010р. ( видаткова накладна №РН-0004107 від 08.10.2012р.) та про сплату вартості товару, від якого покупець безпідставно відмовився (т.1 а.с.45-47).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необізнаність факту укладення договору 06.04.2010 і зазначає в позовній заяві, що дізнався про існування спірного правочину тільки після надіслання відповідачем на адресу позивача вимоги про оплату товару, придбаного за вказаним договором.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, вказуючи про недійсність договору купівлі-продажу від 06.04.2010 у зв'язку з тим, що договір підписано невідомою особою зі сторони позивача.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо визнання недійсним договору з підстав його невідповідності вимогам ст.ст.92, 203, 207, 215 ЦК України.

Згідно вимог ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов»язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов»язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень .

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України право чин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Так, з боку підприємства позивача договір № 48 купівлі-продажу від 06.10.2010р. було підписано генеральним директором Теменко Г.І.

Згідно Статуту підприємства позивача генеральний директор підприємства має право без довіреності вчиняти від імені підприємства будь-які дії та приймати рішення щодо всіх питань діяльності підприємства, за винятком тих, які віднесені законодавством та цим Статутом до компетенції засновника підприємства ( п.6.8 Статуту).

До компетенції генерального директора підприємства, зокрема, але невиключно, належить: видання від імені підприємства наказів, розпоряджень та довіреностей (п.п.5 п.6.9 Статуту); укладання від імені підприємства угод, контрактів, договорів, в тому числі зовнішньоекономічних, здійснення інших право чинів ( п.п.6 п.6.9 Статуту).

Слід зазначити, що суд першої інстанції неодноразово зобов»язував позивача забезпечити явку генерального директора підприємства позивача у судове засідання для надання пояснень з приводу правомірності укладення договору від 06.04.2010р. № 48 ( ухвали суду від 29.10.2013р., 25.11.20103р.) (т.1 а.с.1,т.2 а.с.256). За клопотанням позивача суд оголошував перерву у судовому засіданні (т. 2 а.с.275), проте генеральний директор Підприємства з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез» Теменко Г.І. у судові засідання жодного разу не з»явився, вимоги ухвал суду не виконав, не надав жодних пояснень з приводу укладення спірного договору.

Крім того, з листа погодження до специфікації № 27 від 06.09.2012р. к договору № 48 від 06.04.2010р. з ТОВ «ЕТС» про покупку Revacryl 123, підписаного генеральним директором Теменко Г.І. вбачається, що відповідальним за контроль виконання договору призначено Масленникова А.В. - менеджера ОМТО, а підпис договору доручено фінансовому директору Васильєву А.М. (т.1 а.с.184).

Отже, доводи позивача з приводу того, що оскаржуваний правочин підписаний невідомо ким та про його отримання позивач дізнався після вимоги від відповідача від 17.04.2013р., спростовуються матеріалами справи та не підтверджуються жодним доказом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Загальні положення про купівлю-продаж передбачені главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (ч. 2 ст. 656 ЦК України).

Право продажу товару, як передбачено ст.658 ЦК України, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст. 662 ЦК України).

Сторони договору вчинили дії на його виконання, а саме передали та прийняли товар, проводилася оплата одержаного товару, що підтверджено рахунками-фактурами, видатковими накладними, довіреностями, податковими накладними, банківськими виписками, наявними в матеріалах справи ( т 1,а.с.185-249, т. 2 а.с.1-206).

Таким чином, договір купівлі-продажу виконувався сторонами та вважається схваленим.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновок місцевого господарського суду про те, що обома сторонами спірного договору виконувались дії по продажу відповідачем як продавцем, отриманню та частковій оплаті позивачем як покупцем товару на підставі договору купівлі-продажу від 06.04.2010р. № 48, є правомірним та такими, що підтверджений матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов»язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника право чин має бути вільним і відповідати його внутрішній волі(ч.3); право чин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

За приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Аналізуючи умови спірного договору та керуючись ст.ст.203, 207, 215 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що зміст договору не суперечить вимогам чинного законодавства; сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення їх було вільним та відповідало їх внутрішній воли; умови договору направлені на реальне настання наслідків, обумовлених даним договором, тому підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу № 48 від 06.04.2010р. не має.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок суду про безпідставність позовних вимог та відмову у позові є правомірним, документально підтвердженим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги з приводу доведення позивачем недійсності правочину спростовуються наведеним та не відповідають дійсності, тому до уваги колегією суддів не беруться.

Відповідно до вимог ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов»язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов»язаних з розглядом справи.

Предметом договору про надання юридичних послуг, укладеного між ТОВ "Єдина Торгова Система-Київ" (замовник юридичних послуг, відповідач у справі) і Адвокатським об'єднанням "Українська правозахисна фундація" (виконавець), є виконання послуг адвокатом під час розгляду у господарському суді Луганської області справи №913/2943/13 за позовом Підприємства з 100% іноземною інвестицією "ІнтерГазСінтез" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдина Торгова Система - Київ" (даної справи). Умовами договору встановлено, що виконавець (адвокат) представляє інтереси замовника (відповідача в справі) в суді та власними силами забезпечує участь адвоката у судових засіданнях з розгляду справи (п.1.2).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем заявлені до відшкодування витрати в сумі 22 381,70грн., в тому числі 16 000,00грн. гонорар; 6 381,70грн. витрати на проїзд адвоката до місця розгляду справи і у зворотному напрямку (м. Київ - м. Луганськ, м. Луганськ - м. Київ) (т.3 а.с.2-12).

Керуючись ст. 44 ГПК України, приймаючи до уваги Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013р. № 6-рп/2013 у справі за конституційним звернення Приватного малого підприємства фірми «Максима» щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві), враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, характер спору, рівень підготовки позовних матеріалів, час необхідний для їх складання, необхідність виїзду адвоката у відрядження для участі у судових засіданнях та докази, якими адвокат підтверджує свої витрати, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано дійшов висновку про відшкодування за рахунок позивача витрат на суму 20 347,70грн., оскільки решта у сумі 2 034,00 грн. не підтверджена належними та допустимими доказами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Підприємства з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез» м.Рубіжне, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 09.12.2013 року у справі №913/2943/13 - залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 09.12.2013 року у справі №913/2943/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 2 -позивачу;3 -відповідачу;4 - ДАГС;5-ГС Луганської обл.