Постанова

від 09.12.2013 по справі 821/4070/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 р. Справа № 821/4070/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Міллер - Південь" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулося Приватного підприємства «Міллер - Південь» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції м. Херсона Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23.07.2013 року № 000511220, № 0005122200.

Позов мотивований тим, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання послуг, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування санкцій.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте подав суду заяву в якій просить розгляд справи провести в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте подав суду заяву в якій просить розгляд справи провести в порядку письмового провадження. Крім того, подав письмове заперечення на адміністративний позов з якого вбачається, що проти позову заперечує з підстав викладених в даному запереченні.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву та дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство "Міллер - Південь" зареєстроване виконавчим комітетом Херсонської міської ради 17.05.2005 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АВ №233468, реєстраційний номер 14991020000002739.

На податковий облік ПП "Міллер - Південь" взято в ДПІ у м. Херсоні 27.05.2005 року за №7043.

Згідно Довідки Серії АА №838538 Державної служби статистики України Головного управління статистики у Херсонській області видами діяльності позивача за КВЕД - 2010 є: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; виробництво продуктів борошномельно - круп'яної промисловості; виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; вантажний автомобільний транспорт.

Свідоцтво про реєстрацію платника єдиного податку №124987 позивачем отримано 21.12.2012 року.

Судом встановлено, що з 20.06.2013 року по 21.06.2013 року відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства "Міллер - Південь " (код ЄДРПОУ 33512090) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» (код 37517328) за 2010 - 2012 роки.

За результатами даної перевірки складено акт від 02.07.2013 року №3094/22-6/33512090 (далі - акт).

З наведеного вище акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого ПП «Міллер - Південь» занижено податок на прибуток за І квартал 2012 р. на загальну суму 14595,00 грн.( с. акта 13, а.с. 24)

Також, встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198,п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 13900,00 грн., у тому числі у лютому 2012 року на суму 13900,00 грн. (с. акта 13, а.с. 24).

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що перевіркою неможливо підтвердити надання послуг та їх фактичне отримання ПП «Міллер -Південь» від ТОВ «Фірма «Радіус Інвест», що свідчить про те, що правочини між ПП «Міллер -Південь» та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» здійснені без мети настання реальних наслідків та не створюють юридичних наслідків.

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.07.2013 року № 0005112200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 18243,75 грн.(а.с. 10).

Також, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005122200 від 23.07.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 20850,00 грн. у тому числі за основним платежем в сумі 13900,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 6950,00 грн. (а.с. 9).

Не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З огляду на вищенаведене, судом досліджено факт реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» та встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

24.12.2011 року між позивачем та Приватним підприємством «Юр -Інком» (далі - орендодавець) укладено договір оренди мельничного комплексу.

Предметом даного договору є те, що Орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування наступні складські приміщення - мельничний комплекс площею 500 кв.м. за адресою м. Херсон, вул.. Миколаївське шосе, 5 км.

Пунктом 2 даного договору передбачено ціль оренди, а саме: ведення господарської діяльності - мельничного комплексу з переробки зернових та оптова торгівля мукою.

27 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Радіус «Інвест» (далі - виконавець) та Приватним підприємством «Міллер - Південь»(далі -замовник) укладено договір про виконання роботи №2702-2.

Відповідно до цього договору виконавець зобов'язується виконати послуги за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 2 даного договору передбачено розмір і порядок оплати, а саме: за виконані роботи замовник сплачує виконавцеві її ціну згідно кошторису, який складається щомісяця і є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання даного договору суду надано докази на підтвердження надання послуг та фактичного їх отримання позивачем, а саме: рахунок - фактура № СФ-280201 від 28.02.2012 року на загальну суму 83400,00 грн. (у тому числі ПДВ 13900,00);Акт здачі - приймання №ОУ- 280201 від 28.02.2012 р. відповідно до якого виконавцем (ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» були проведені роботи (надано послуги) по ремонту розсівів - зміцнення рамок, чистка сит на загальну суму 42000,00 грн. у тому числі ПДВ 7000,00 грн.; податкова накладна №32 від 28.02.2012 року на загальну суму 42000,00 грн. у т.ч. ПДВ 7000,00 грн.; Акт здачі - приймання №ОУ- 290204 від 29.02.2012 р. відповідно до якого виконавцем (ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» були проведені роботи (надано послуги) по ремонту розсівів - зміцнення рамок, чистка сит на загальну суму 41400,00 грн. у тому числі ПДВ 6900,00 грн.; податкова накладна № 36 від 29.02.2012 р. на загальну суму 41400,00 грн. у т.ч. ПДВ 6900,00 грн.(а.с. 75-79); Претензія №06/03-1 від 06.03.2012 року, яка направлена ПП «Міллер - Південь» до ТОВ «Фірма «Радіус Інвест», взяті на себе зобов'язання виконавцем (ТОВ «Фірма «Радіус Інвест») виконані неналежно виконані, а саме: рамки розсівів мають не щільне прилягання, що спричинило неправильну роботу розсівів, чистка сит проведена не належним чином. Всі ці недоліки призвели до погіршення якості продукції та зменшенню кількості загального виходу муки, що призвело до фінансових втрат підприємства. Також, вищезазначене підтверджується письмовими поясненнями директора ПП «Міллер - Південь» Урсуленка С.А.; Журнал - ордер і Відомості по рахунку 685 Розрахунки з іншими кредиторами за лютий 2012 р. задокументовано послуги від ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» на суму 83400,00 грн.

Суд зазначає, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо отримання послуг.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій у лютому 2012 року з ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" безпідставним.

Щодо встановлення контролюючим органом порушень податкового законодавства п. 185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198,п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 13900,00 грн., у тому числі у лютому 2012 року на суму 13900,00 грн., суд зазначає таке.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Місцем постачання товарів, відповідно до п. 186.1 ст. 186 Податкового кодексу України є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, те що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок відповідача щодо порушень податкового законодавства п. 185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198,п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, безпідставним.

Щодо встановлення відповідачем порушення п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого ПП «Міллер - Південь» занижено податок на прибуток за І квартал 2012 р. на загальну суму 14595,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За правилами статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 ПК України, передбачено, що об'єктом оподаткування є:прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлюється, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають:собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на підставі наявних належно оформлених первинних документів податкового обліку позивач правомірно включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест», у зв'язку з чим висновки акту перевірки про порушення позивачем п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 23.07.2013 року №0005122200, №0005112200 прийняті відповідачем безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області і №0005122200 від 23.07.2013 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області і №0005112200 від 23.07.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Міллер - Південь» (код ЄДРПОУ 33512090) судовий збір в сумі 390,94 грн. (Триста дев?яносто гривень 94 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя /підпис/ Войтович І.І.

кат. 8.2.1