Постанова

від 22.04.2009 по справі 07/174-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

07/174-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2009 р.                                                           Справа № 07/174-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Білоконь Н. Д., суддя Токар М.В.

при секретарі Євтушенку В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Мельника С.О., дов. б/н від 07.04.2009 року

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 708 Х/1-14) на рішення господарського суду Харківської області від 06.10.08 р. по справі № 07/174-08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Фрегат", м. Харків

до приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Прогрес", с. Лигівка

про стягнення 7933,29 грн.

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Фрегат", позивач, звернулось до господарського суду Харківської області з позовом  про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Прогрес", відповідача, 7933,29 грн., в тому числі: 4519,90 грн. заборгованості  по оплаті  наданих послуг по договору на правове  супроводження господарського спору від 20.07.2004 р., нарахованих на цю заборгованість за період з  06.05.2008 р. по  22.07.2008 р.  3254,33 грн. пені, 132,31 грн. інфляційних та 26,75 грн.-3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від  6  жовтня 2008 р. у  справі № 07/174-08 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 4519,90 грн. заборгованості, 219,33 грн. пені, 72,31 грн. інфляційних, 26,75 грн. -3% річних. В  частині  вимог щодо стягнення  з відповідача 60 грн. інфляційних нарахувань та 3035  грн. пені  в позові відмовлено.

Позивач  із зазначеним  рішенням господарського суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 3035 грн. пені не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в  якій, посилаючись на невірне застосування місцевим господарським судом  норми ч. 2  статті  343 Господарського кодексу України просить рішення  в  зазначеній  частині скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути пеню в  повному розмірі -3254,33 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2008 р. апеляційну скаргу  було повернуто на підставі статтей 53, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 19 лютого 2009 р. зазначену ухвалу скасовано та матеріали справи скеровано до Харківського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, вислухала пояснення представника позивача, перевірила правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права та дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

20.07.2004 р. між приватним сільськогосподарським підприємством агрофірмою «Прогрес», замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю  «Фрегат», виконавцем, було укладено договору на правове супроводження господарського спору (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручив виконавцю здійснення правового супроводження господарського спору в господарському суді Харківської області про стягнення з районного відділу освіти Сахновщинської районної державної адміністрації 38476,12 грн. боргу, в тому числі, за договором на пасажирські перевозки автомобільним транспортом від 11.03.02 р. в сумі 35953,76 грн. та за поставлені продукти в сумі 2522,36 грн., відповідно до акту звірки від 14.04.04 р.( пункт 1.1. договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість послуг складає 20% від суми задоволених вимог замовника та 50% від суми задоволених вимог замовника понад зазначених в пункті 1.1 договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.08.08 р. про порушення провадження у справі № 07/174-08, у позивача було витребувано  в підтвердження заявлених вимог докази набрання рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.04 р. у справі № 15/308-04 законної сили та докази стягнення з відділу освіти Сахновщанської РДА присудженої рішенням господарського суду Харківської області від 24.12.04 р. у справі № 15/308-04 суми, на користь ПСП АФ „Прогрес".

В підтвердження виконання позивачем зобов‘язань за договором, позивачем  суду були надані: рішення господарського суду Харківської області та постанова ВДВС Сахновщинського РУЮ про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу № 15/308-04 від 24.12.04 р.

Пояснюючи неможливість надання доказів в підтвердження моменту виконання відповідачем судового рішення № 15/30804 від 08.12.04 р., тобто розрахунку боржника з відповідачем, що відповідно до пункту 3.2.2 договору є підставою для кінцевого розрахунку відповідача з позивачем, останній надав суду постанову ВДВС Сахновщинського РУЮ Харківської області про закінчення виконавчого провадження за наказом господарського суду Харківської області від 24.12.04 р. № 15/308-04, згідно з якою утримання за наказом припинено згідно з заявою стягувача ( відповідача) від 06.05.08 р. Отже відповідач за власною волею відмовився від стягнення з боржника в примусовому порядку присуджених судом сум.

Таким чином, відповідач не довів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України належними доказами моменту кінцевого розрахунку за договором, допущеним з вини замовника послуг, який своїми діями намагається уникнути виконання зобов'язань за договором щодо розрахунків з позивачем - виконавцем.

Припинення ВДВС Сахновщинського РУЮ утримання присуджених сум було здійснено, як випливає з постанови, на підставі заяви стягувача від 06.05.08 р., що свідчить про погашення боржником у добровільному порядку або іншим способом заборгованості перед стягувачем у повному обсязі.

Частиною 2 статті 903 ЦК України передбачено, що якщо неможливість виконати договір про надання послуг виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи належне виконання позивачем в повному обсязі прийнятих на себе зобов'язань за договором, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач, починаючи з 10.05.08 р. прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а вимоги по стягненню передбаченої даним договором винагороди, з урахуванням авансового платежу в розмірі 1500 грн., в сумі 4519,90 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання передбачене право кредитора вимагати сплати боргу з боржника з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення зобов'язання.

А отже місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог  про стягнення з відповідача 72,31 грн. інфляційних нарахувань та 26,75 грн. - 3% річних.

Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу  України особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання можуть бути передбачені Законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно зі статтею 3 цього закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник  грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту  4.2 договору сторони передбачили забезпечення виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості послуг пенею в розмірі 1% від суми заборгованості.

Враховуючи невідповідність даної умови договору положенням частини 2 статті 343 Господарського кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", якими передбачене обмеження розміру пені за прострочення платежу подвійною обліковою ставкою НБУ, місцевий господарський суд цілком обґрунтовано визнав правомірним стягнення з відповідача пені в сумі 219,33 грн. та відмовив в стягненні тієї суми пені, яка перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ.

.Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що сторони по даній справі не ведуть фінансової діяльності, а тому на них не розповсюджується положення частини 2 статті 343 Господарського кодексу України, яка регулює особливості фінансової діяльності суб‘єктів господарювання, не може вважатися обґрунтованим, оскільки сторони по справі є учасниками фінансової діяльності-  юридичними особами, які відповідно до статтей 1087, 1088 Цивільного кодексу України здійснюють розрахунки через банківські установи, мають рахунки у банках, а банки, в свою чергу, відповідно до частини 3  статті 333 Господарського кодексу України є суб‘єктами фінансової діяльності.

Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни цього рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від  06.10.2008 року у  справі № 07/174-08 залишити без змін.

Постанову в повному обсязі складено 24.04.2009 року.

Головуючий суддя                                                                     Сіверін В. І.  

                                 Суддя                                                                    Білоконь Н. Д.  

                                 Суддя                                                                  Токар М.В.