Постанова

від 06.12.2013 по справі 826/15488/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 грудня 2013 року № 826/15488/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісмас-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.09.2012 №0003372250

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісмас-Сервіс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.09.2012р. №0003372250.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач мав в наявності всі документи, для віднесення сум, сплачених ТОВ «ТВК «Град» до валових витрат, а сум ПДВ, сплачених вказаному підприємству - до податкового кредиту. При цьому, позивач вказує на реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність винесеного рішення. При цьому, відповідач посилається на неможливість виконання угоди контрагентом позивача та фіктивність господарських операцій.

З огляду на те, що в судове засідання представник відповідача не з'явився, справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС (Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві), на підставі п.п.75 1.2 п.75,1 ст.75. п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.81, п. 82.2 ст.82 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС №1239 від 05.09.2012р., проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісмас-Сервіс» (далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТВК «Град» (код ЄДРПОУ 37165086) за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012р., за результатами якої складено акт від 18.09.2013р. №290/22-50/30300047 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки було сформульовано висновок про порушення позивачем вимог:

- пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.5.1 ст.5, пп.11.2.1 ст. 11 Закону України від 22.05.1997 №28З/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями, пп. 14.1.228, п.14.1. ст.14, п.п.138.1. п.п. 138.2, п. 138.8. ст.138, п.п.139.1.1. та п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 461 431 грн., у тому числі: за І квартал 2011 року в сумі 40 211грн,, за ІІ квартал: 2011 року в сумі 259 747грн., за III квартал 2011 року в сумі 161 473грн. та завищення від'ємного значення за І квартал 2011 року в сумі 70408грн.;

- пп.7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п 7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97.ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами і доповненнями) та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.6, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 398 447грн., в тому числі: за березень 2011 року у сумі 46250грн., за квітень 2011 року у сумі 89 441грн., за травень 2011 року у сумі 55 680 грн., за червень 2011 року у сумі 64664 грн. за липень 2011 року у сумі 75241 грн., за серпень 2011 року у сумі 67171 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.09.12р. №0003372250, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 70 408,00 грн.

Прийняття зазначеного рішення мотивовано наступними висновками акту перевірки.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Вісмас-Сервіс» по взаємовідносинах з ТОВ «ТВК «Град» за період березень - серпень 2011 року до складу податкового кредиту включено суми ПДВ в розмірі 398 447,00 грн. та до складу валових витрат за період І - III квартали 2011 року суми витрат в розмірі 1992 234грн., щодо яких ДПІ у Святошинському районі м. Києва отримала від органів ДПС матеріали, по яких зроблені висновки про нікчемності здійснених ними операції.

Зокрема, між ТОВ «Вісмас-Сервіс», в особі директора Пелех Світлани Аркадіївни (Покупець) та ТОВ «ТВК «Гранд» в особі директора ОСОБА_2 (Постачальник) укладено договір про поставку товару від 28.02.2011р. №021128. Згідно умов договору транспортування товару проводилося транспортними засобами Постачальника, при цьому товарно-транспортні документи до перевірки не надавались.

На виконання даного договору були оформлені первинні документи, а саме видаткові накладні, які зазначені в акті перевірки.

В акті перевірки вчинено запис, що до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС надійшов лист від Управління Служби безпеки України у м. Києві від 03.08.2012р. №51/22/1672 про проведення перевірки ТОВ «Вісмас-Сервіс» по взаємовідносинах з ТОВ «ТВК «Град» (код 37165086), разом з актом перевірки ДПІ у Голосіївському районі м, Києва ДПС від 27.07.2012р. №484/3-22-70-37165086 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВК «Град» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.10р. по 28.02.2012р.

Також зазначено, що відповідно до пояснення, отриманого старшим оперуповноваженим УСВ України в м. Києві, старшим лейтенантом Вітюк І.А. від засновника, директора, та головного бухгалтера ТОВ «ТВК «Град» ОСОБА_2, останній зазначив, що погодився на пропозицію невстановлених слідством осіб, за грошову винагороду створити ТОВ «ТВК «Град», усвідомлюючи при цьому, що вказане товариство створюється з метою прикриття незаконної діяльності та у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса підписав: невідомі йому документи. Як пояснив ОСОБА_2, до бухгалтерської., податкової звітності, укладення договорів, зняття коштів, він не мав ніякого відношення.

З огляду на вищевикладене, відповідач дійшов висновків, що операції з продажу ТОВ «ТВК «Град» та придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Вісмас-Сервіс», не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту.

Суд погоджується з даними висновками, з огляду на наступне.

Ухвалою про відкриття провадження у справі судом було витребувано у позивача письмові пояснення керівника та відповідальних осіб позивача щодо осіб, які представляли контрагента позивача при укладенні угоди та виконання робіт (передачі товарів) засобів комунікації з контрагентами та укладання угод.

На вимогу суду директором ТОВ «Вісмас-Сервіс» надано пояснення, за змістом яких вбачається, що особи, які здійснювали виконання робіт (поставку товару), місце передачі товару та підписання первинних документів зі сторони ТОВ «ТВК «Град» згідно укладеного договору позивачем не встановлювались.

Суд вважає, що надання послуг особами, які залишилися невідомими позивачу, неможливо як об'єктивно, так і з точки зору виконання договорів, укладених позивачем з замовниками. Суд вважає об'єктивно неможливим та законодавчо забороненим виконання робіт (послуг) невстановленими особами.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у статті 1 вищезазначеного Закону, згідно з якою первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім цього, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з посиланнями відповідача на те, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом є нікчемним правочином, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним рішень.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян