Рішення

від 13.11.2013 по справі 917/1217/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2013 р. Справа №917/1217/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", вул. Шевченка, 12, м.Київ, 01001

до Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз", вул. Київська, 62, м.Кременчук, Полтавська область,39631

про стягнення 184366247,51грн.

Колегія суддів: головуючий суддя Кльопов І.Г, судді Киричук О.А., Солодюк О.В.

Представники:

від позивача: Атаманюк Т.О., Іванюхін В.П.

від відповідача: Хозяйкіна А.Ю.

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 05.11.2013 року.

Суть спору: Розглядається позов про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором №76-08/КР від 01.12.2008р. у розмірі 184366247,51грн., у т.ч. за кредитом - 95000000грн., за відсотками - 68152533,99грн., інфляційні витрати за несплату відсотків - 946312,32грн, 3% річних відповідно до ст.625КЦК України: за прострочення кредитом - 5684383,56грн., за простроченими відсотками - 2776766,82грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 7144520,55грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 4661730,27грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 01.05.2013 року відповідачем як позичальником за кредитним договором № 76-08/КР від 01.12.2008 року не повернуто кредит в розмірі 95000000,00грн., не сплачено відсотки за користування коштами у розмірі 68152533,99грнн, чим порушено зобов'язання перед кредитором за кредитним договором.

Відповідач надав суду відзив на позов від 19.07.2013р. за вих. №135/18-84, в якому проти позовних вимог заперечує, зокрема, посилається на:

- пропуск позивачем строку позовної давності. Відповідач вважає, що строк звернення кредитора з позовом до суду сплив 05.03.2013 року, оскільки позивач отримав право на повернення від позичальника всієї суми кредиту з 05.03.2010 року;

- те, що згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України розписка про отримання грошових коштів є єдиним належним та допустимим доказом, підтверджуючим, що позичальник отримав грошові кошти, тому виписки з рахунку, на які посилається позивач не є належним доказом фактичного отримання відповідачем кредитних коштів;

- те, що його заборгованість перед позивачем є безнадійною і повинна бути списана позивачем;

- невірність розрахунку 3 % річних та інфляційних витрат;

- неправильність розрахунку пені з огляду на вимоги ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України;

- що кредитний договір № 76-08/КР від 01.12.2008 року не є укладеним;

- що кредитний договір є недійсним, оскільки не відповідає вимогам законодавства щодо істотності умов, передбачених ст. 345 Господарського кодексу України, він суперечить свободі волевиявлення позичальника, а тому є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 75%, посилаючись на збитковість підприємства, що не можливо було передбачити на момент укладення кредитного договору з позивачем.

Відповідачем надано додаткові заперечення від 12.11.2013р. за вих. №135/18-87, в яких відповідач вказує на те, що строк оплати відсотків, нарахованих після 11.03.2013р. ще не настав, оскільки позивач не пред"являв вимоги про їх оплату.

Відповідач надав суду клопотання про зупинення розгляду справи від 04.11.2013р. за вих. №135/18-84 до завершення розслідування у кримінальному провадженні №4201318090000329, відкритого на підставі заяви ПАТ "Промінвестбанк" до Прокуратури м.Кременчука про арешт майна ПАТ "АвтоКрАЗ" в забезпечення умов виконання кредитних договорів.

Суд дане клопотання відхилив як необгрунтоване.

Розпорядженням голови господарського суду Полтавської області від 08.08.2013р. справу призначено до колегіального розгляду, 12.09.2013 року був сформований новий склад колегії, в якому й приймається рішення по справі.

У судовому засіданні 13.11.2013р. оголошено вступна та резолютивна згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

01 грудня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», (надалі - Кредитор, Банк, Позивач) та Холдинговою компанією «АвтоКраЗ» у формі відкритого акціонерного товариства, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «АвтоКрАЗ» (Позичальник, Відповідач) був укладений Кредитний договір № 76-08/КР, (Кредитний договір), згідно умов якого Кредитор надав Позичальнику в тимчасове користування грошові кошти (кредит) в розмірі 95 000 000, 00 (дев'яносто п'ять мільйонів) грн. зі строком повернення кредиту - 03 травня 2011 року, а Позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування ним за ставкою 16 % річних (з урахуванням договорів про внесення змін до Кредитного договору).

Також сторонами було узгоджено, зокрема, наступне:

- банк надає позивачальнику кредит в рамках Генеральної угоди №3 від 06.11.2007р. про співпрацю щодо кредитування в сумі 50000000грн на умовах, передбачених цим договором (п.2.1 договору);

- кінцевий термін повернення кредиту 26 листопада 2009р. Повернення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами у відповідності до наступного графіку: 15000000грн. - 30 вересня 2009р., 15000000грн. - 30 жовтня 2009р., 20000000грн. - 26 листопада 2009р. (п.2.2 договору);

- кредит надається банком позичальнику шляхом оплати розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № 20629310370010/980, відкритого банком в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Кременчук Полтавської області" на рахунки контрагентів позичальника; перерахування коштів з позичкового рахунку № 20629310370010/980 на поточний рахунок позичальника №26004304370010/980 для подальшого використання у відповідності із цільовим призначенням кредиту (п.3.1 договору);

- відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за кредитом, та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 25,0% відсотків річних. Нарахування банком процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного погашення кредиту.

Проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно 2 рази на місяць: 15 числа поточного місяця за період з останнього календарного дня попереднього місяця по 14 число поточного місяця та в передостанній робочий день місяця за період з 15 числа поточного місяця по передостанній календарний день поточного місяця (включно) та сплачуються позичальником за першу половину поточного місяця - протягом п'яти банківських днів з дати нарахування (включно) та за другу половину поточного місяця - в передостанній робочий день місяця з поточного рахунку позичальника № 26004304370010/980 в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Кременчук Полтавської області" (або з будь-яких інших поточних рахунків позичальника) на рахунок № 20685310370010/98, відкритий банком у філії "Відділення Промінвестбанку в м. Кременчук Полтавської області"(п.3.2 договору).

Згідно п.3.3 договору за надання та обслуговування кредиту позичальник сплачує банку щомісячно комісійну винагороду, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 0,1% відсотка річних від фактичної заборгованості за кредитом.

У випадку порушення позичальником встановленого п. 2.2. цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 49,0% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється п. 3.2 цього договору (ч. 1 п. 3.4 договору).

Відповідно до п.3.7 договору забезпеченням кредиту є:

- наступна застава іпотеки (частина будівлі навчального комбінату, частина учбового корпусу, будівля палацу культури, будівля виробничого корпусу, будівля міської автозаводської поліклініки, котельня з підвалом та навісом, перша і друга черга рамно-кузовного корпусу), що оформлена договором застави №72-08/3 від 01.12.2008р. заставною вартістю 95700000,00грн.;

- наступна застава 9,996% пакету акцій ХК "АвтоКрАЗ", що оформлена договором застави №75-09/3 від 01.12.2008р. та належить ТОВ "Індустріал констракшн", заставною вартістю 142509700грн.;

наступна застава 0,004% пакету акцій ХК "АвтоКрАЗ", що оформлена договором застави №76-08/3 від 01.12.2008р. та належить ТОВ "Гармоніка", заставною вартістю 57000грн.;

- наступна застава майнових прав на отримання виручки за договорами №694Ри від 19.07.2006р. з ТОВ "Дніпроспецобладнання" (м.Дніпропетровськ), №964Ри від 09.07.2007р. з ПП ВКП "Альфа Текс" (м.Кременчук), №1128Ри від 09.08.2007р. з ПП ВКП "Банга" (м.Кременчук), №1065Ри від 14.07.2005р. з ТОВ "ВКП "Альфа Текс" (Росія), №1067Ри від 14.07.2005р. з ТОВ "СпецАвтоТехника" (Росія) (Договори застави №73-08/3 від 01.12.2008р, заставною вартістю 151330000,00грн. та №74-08/3 від 01.12.2008р., заставною вартістю 40500000,00дол. США).(п. 3.7 договору);

Позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати плату за кредит та відсотки, за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки. У випадку несвоєчасної сплати за кредит (у тому числі і відсотків за неправомірне користування кредитом) позичальник зобов'язаний перераховувати кошти, що призначені ним для погашення плати за кредит, на рахунок простроченої заборгованості, номер якого повідомляється банком позичальнику негайно після його відкриття (п. 4.2.2 договору);

Згідно п.5.2 договору позичальник у випадку прострочення ним виконання зобов'язання по поверненню банку сум кредиту та/або відсотків за надання кредиту та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно (п. 5.3 договору);

Згідно п.6.4 договору всі спори між сторонами при недосягнення згоди шляхом переговорів передаються на вирішення господарського суду. При цьому, строк, у межах якого банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх цивільних прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю 10 років.

Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору (п. 6.1 та п. 6.5 договору ).

Всі зміни та доповнення до договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невід'ємними частинами цього договору (п. 6.6 договору).

До Кредитного договору № 76-08/КР сторони укладали між собою договори про внесення змін та доповнень до останнього, а саме :

Договором № 03-09/Д3/КР від 27.01.2008 р. внесені зміни до п. 2.1 та п.2.2 Кредитного договору № 76-08/КР та викладено його в наступній редакції:

банк надає позивачальнику кредит в рамках Генеральної угоди №3 від 06.11.2007р. про співпрацю щодо кредитування в сумі 65000000грн на умовах, передбачених цим договором (п.2.1 договору);

Кінцевий термін повернення кредиту 26 листопада 2009р. Повернення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами у відповідності до наступного графіку: 15000000грн. - 30 вересня 2009р., 15000000грн. - 30 жовтня 2009р., 35000000грн. - 26 листопада 2009р. (п.2.2 договору);

Договором № 98-09/Д3/КР від 17.06.2009 р. внесені зміни до абзацу 3 п.3.2 Кредитного договору № 76-08/КР та викладено його в наступній редакції:

"відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно 2 рази на місяць:

- 15 числа поточного місяця за період з останнього календарного дня попереднього по 14 число поточного місяця;

- в передостанній робочий день місяця за період з 15 числа поточного місяця по передостанній календарний день поточного місяця (включно)%

та сплачуються позивачльником:

- за першу та другу половину поточного місяця - на протязі шестидесяти банківських днів з дати нарахування з поточного рахунку позичальника №26004304370010/980 в філії "Відділення Промінвестбанку в м.Кременчук Полтавської області" на рахунок №20685310370010/980.

Договором № 162-09/ДЗ/КР від 18.08.2009 р. внесені зміни, зокрема, до абзацу п. 2.1, Кредитного договору № 76-08/КР та викладено їх у наступній редакції:

- пункт 2.1 Кредитного договору № 76-08/КР : "банк збільшує суму кредиту, що надається в рамках Генеральної угоди №3 від 06 листопада 2007 р. про співпрацю щодо кредитування до 95000000грн., на умовах, передбачених цим договором.

Договорами № 162-09/КР від 18.08.2009 р., № 93-010/Д3/КР від 19.08.2010 р., № 157-10/Д3/КР від 06.09.2010 року; № 306-10/ДЗ/КР від 01.10.2010р., № 425-10/Д3/КР від 01.12.2010р., № 471-10/Д3/КР від 30.12.2010 р., №52-11/Д3/КР від 28.02.2011р., вносились зміни щодо дати повернення кредиту, так договором №52-11/Д3/КР від 28.02.2011р. передбачено кінцевий термін повернення кредиту - 03.05.2011р.

Крім того, договором №52-11/Д3/КР від 28.02.2011р внесено зміни, зокрема, до п. 3.2. Кредитного договору № 78-08/КР. Так, згідно нової редакції проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки з 01.01.2011 року у розмірі 16% річних.

Проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно в останній робочий день місяця за період з 1 по 30 (31) число поточного місяця за календарне число днів користування позичкою, а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного п.2.2 цього договору насуму фактичного щоденного залишку забогованості за кредитом.

При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Термін сплати банку нарахованих процентів за користування кредитом за період з 01 лютого 2010 року по 02 травня 2011 року встановити 03 травня 2011 року.

У випадку порушення позивачльником встановленого п. 2.2 цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту Позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки в розмірі 22,0% (двадцять два) проценти річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п. 3.2. цього Договору.

На виконання умов Кредитного договору № 76-08/КР (з урахуванням додаткових договорів) позичальник отримав від позивача 95000000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку та свідчить про повне виконання позивачем умов вищезазначеного Кредитного договору № 76-08/КР від 01.12.2008р..

Зазначена обставина підтверджується також довідкою про розмір заборгованості відповідача за кредитами станом на 01.05.2009р., підписаною начальником фінансового департаменту відповідача, в якій відображено наявність заборгованості відповідача за Кредитним договором № 76-08/КР

Таким чином, посилання відповідача на відсутність належних доказів, якими б підтверджувався факт отримання кредитних коштів, спростовується наявними в справі доказами та є необґрунтованим.

В зв'язку з невиконанням відповідачем умов Кредитного договору №76-08/КР щодо своєчасного повернення кредиту та сплати щорічних процентів по кредиту позивач письмово звертався до відповідача з вимогою №39-1/294-6 від 03.04.2013р., щодо негайної сплати кредитної заборгованості.

Дана вимога була отримана відповідачем, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення - вимоги банку, проте відповідач належним чином на вимогу не відреагував, відповіді не надав, отримані в кредит грошові кошти та проценти за користування ними не повернув.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором №76-08/КР від 01.12.2008 року.

При прийнятті рішення судом приймається до уваги наступне.

Згідно ст. 1054 Цивільного Кодексу України (ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України (ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 95000000,00грн., належним чином виконав зобов'язання за Кредитним договором № 39-08/КР.

Договором № 52-11/Д3/КР від 28.02.2011 р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 76-08/КР, сторонами було внесено зміни до п. 2.2, п. 3.2 та п. 3.4 Кредитного договору №76-08/КР та узгоджено, що кінцевий термін повернення кредиту та термін сплати банку нарахованих процентів за користування кредитом є 03.05.2011 р.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань за Кредитним договором №76-08/КР (з урахуванням договорів про внесення змін) та приписів ст. 1049 ЦК України, станом на 01.05.2013 року та станом на момент прийняття рішення по справі позичальником не повернуто позивачу фактично отримані кредитні кошти в розмірі 95000000,00 грн.

Отже, відповідачем отримано грошові кошти в гривнях, що підтверджується матеріалами справи, і дана обставина відповідачем не спростована.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 95000000,00грн. заборгованості за кредитом згідно кредитного договору від 01.12.2008 року № 76-08/КР підтверджені наданими позивачем доказами, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

У п. 5.3 Кредитного договору № 76-08/КР визначено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 7144520,55грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, нарахованої за період з 30.10.2012 р. по 30.04.2013 р., які задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Строк, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, не є позовною давністю (п. 4.3. постанови пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів")

Кінцевий термін повернення кредиту - 03.05.2011 року (договір від 28.02.2011 року, том 1, а.с. 47), таким чином, пеня на суму заборгованості за кредитом могла бути нарахована за період з 04.05.2011 року по 04.11.2011 року. Разом з тим, позивачем висуваються вимоги про стягнення пені за інший період - з 30.10.2012 року по 30.04.2013 року. Зміна предмету позовних вимог в цій частині позову позивачем не здійснювалася.

Таким чином, вимоги про стягнення пені у розмірі 7144520,55грн. за несвоєчасне погашення кредиту, нарахованої за період, визначений позивачем в розрахунку до позовної заяви шляхом зворотнього обрахунку шести місяців від дати звернення з вимогою або позовом, задоволенню не підлягають.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 68152533,99грн. заборгованості за відсотками; 946312,32грн. - інфляційних нарахувань за несплату відсотків; 5684383,56грн. - 3% річних за простроченим кредитом; 2776766,82грн. - 3% за простроченими відсотками; 4661730,27грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків з 30.10.2012 року по 01.05.2013 року.

Стосовно вимог позивача в частині стягнення відсотків та пені, нарахованої на прострочені відсотки, суд зазначає наступне.

За змістом ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється Договором.

Згідно п. 3.4 Кредитного договору № 76-08/КР сторони визначили, що у випадку порушення позичальником встановленого п. 2.2. цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 49,0% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється п. 3.2 цього договору.

Згідно договору №52-11/ДЗ/КР від 28.02.2011 року сторони визначили, що позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 22,0% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється п. 3.2 цього договору. Договором встановлено термін повернення кредиту - 03.05.2011 року.

Здійснений позивачем розрахунок процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування кредитом за період 01.02.2010 року по 01.05.2013 року на суму 68152533,99грн. є обґрунтованим.

Посилання відповідача на те, що строк оплати відсотків, нарахованих після 11.03.2013р. не настав, оскільки позивач не пред"явив вимог про їх оплату, а у вимозі від 03.04.2013р. позивачем пред"явлені вимоги про сплату відсотків по кредиту, що нараховані станом на 11.03.2013р. спростовується наступним:

Згідно частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Письмова вимога про негайну оплату заборгованості була одержана відповідачем. У зазначеній вимозі сума процентів була визначена позивачем в розмірі 65232260,02грн. станом на 11.03.2013 року. Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату зазначеної суми процентів в семиденний термін з моменту отримання вимоги, оскільки ні умовами Кредитного договору № 76-08/КР, ні законодавством України не встановлено обов'язок відповідача негайної оплати процентів за користування кредитом з моменту отримання вимоги кредитора (позивача).

Позивач заявив в позовній заяві (згідно з доданим розрахунком) до стягнення з відповідача 68152533,99 грн. відсотків (процентів) за кредитом. При перевірці заявленої суми не виявлено її завищення з боку позивача.

Суд вважає, що стягненню з відповідача підлягають також проценти за неправомірне користування кредитом, нараховані з 11.03.2013р. по 30.04.2013 року, вимога про стягнення яких викладена позивачем в позовній заяві.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 28.11.2011 р. у справі № 43/308-10, вимога має бути вчинена у активній формі поведінки однієї сторони, доведеної до іншої. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом : як шляхом звернення з претензією, листом, телеграмою, тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього звернення з вимогами, оформленими у іншій спосіб, ніж позов (відмінними від нього), за висновком Верховного Суду України буде фактично призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої ст. 124 Конституції України.

Згідно ст. 111-28 ГПК України Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Аналогічні приписи містяться у ст. 111-28 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів оплати процентів за користування кредитом, вимоги позивача про стягнення 68152533,99грн. таких відсотків (процентів), нарахованих за період з 01.02.2010 року по 30.04.2013 року, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків судом приймаються до уваги наступні обставини.

Як було встановлено судом, п. 5.3 Кредитного договору № 76-08/КР визначено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

В частині вимог про стягнення пені, нарахованої на проценти в розмірі 4661730,27грн., які підлягали сплаті відповідачем 03.05.2011 року суд виходе з наступного:

Пеня за несвоєчасну сплату цих процентів мала бути нарахована за шість місяців з 04.05.2011 року по 04.11.2011 року згідно положень ч.6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату зазначеної суми процентів, нарахованої за інший період, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Разом з тим, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені, нарахованої за несвоєчасну сплату процентів за період з 30.10.2012 року по 30.04.2013 року, згідно наданого розрахунку, на загальну суму 4661730,27грн.

Судом встановлено, що строк сплати процентів, нарахованих з 04.05.2011 року, настав після закінчення 7 днів з моменту отримання вимоги позивача, тобто 12.04.2013 року. .

Таким чином, після здійсненого судом перерахунку пені, нарахованої на проценти, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимога про стягнення пені у сумі 270425,37грн. за період 13.04.2013 року по 30.04.2013 року

В іншій частині вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої за несвоєчасну сплату процентів, відхиляються судом як необґрунтовані з підстав, зазначених вище.

Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5684383,56грн. 3 % річних за простроченим кредитом за період з 04.05.2011р. по 30.04.2013р., суд приходить до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню. Так, за розрахунком суду, 3% річних на суму основного боргу за період з 04.05.2011 року по 30.04.2013 року становить 5668767,12грн. (розрахунок здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ІПС" Законодавство"), вимоги про стягнення яких підлягають задоволенню. В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3 % річних за простроченим кредитом відхиляються судом як необґрунтовані.

Врахувавши період, за який позивач обраховує 3 % річних за простроченими процентами та момент виникнення зобов'язання зі сплати процентів, на які нараховується 3% річних, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині позовних вимог.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2776766,82грн. 3 % річних за простроченими процентами за період з 04.05.2011 року по 30.04.2013 року згідно з наданим розрахунком.

За розрахунком суду, обґрунтованими є вимоги про стягнення 3 % річних за простроченими процентами у розмірі 1640005,10грн.., оскільки 3% річних на суму нарахованих відсотків за період з 04.05.2011 року по 30.04.2013 року становлять 1582738,56 грн.; на суму відсотків за період з 13.04.2013р. по 30.04.2013 року становлять 57266,54грн., всього 3% річних на прострочені проценти - 1640005,10грн. (розрахунок здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ІПС" Законодавство").

В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3 % річних за простроченими процентами відхиляються судом як необґрунтовані.

Стосовно нарахованих відповідачу інфляційних витрат за несплату відсотків у розмірі 946312,32грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до листа Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.1997р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Тобто необхідно перемножити всі місячні індекси, незалежно від того, була в цьому місяці інфляція чи дефляція.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат за несплату відсотків, обґрунтованими є вимоги про стягнення інфляційних витрат у розмірі 72748,93грн. (розрахунок здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ІПС" Законодавство").

В іншій частині вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат за несплату відсотків відхиляються судом як необґрунтовані.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, суд визнає необґрунтованими з огляду на наступне.

Стосовно доводів відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 259 Цивільного кодексу України надано сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України). При цьому, ч. 2 ст. 260 ЦК України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Як вбачається з п. 6.4 Кредитного договору № 76-08/КР, сторони узгодили, що всі спори між ними при недосягнення згоди шляхом переговорів передаються на вирішення господарського суду. При цьому, строк, у межах якого банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх цивільних прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю 10 років.

Виходячи з наведеного та враховуючи момент виникнення зобов'язань зі сплати кредиту та процентів, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності при зверненні з даним позовом до суду.

Заперечення відповідача про відсутність доказів фактичного отримання кредитних коштів є безпідставними, оскільки спростовуються наявним у справі матеріалами.

Висновки суду стосовно правильності розрахунку 3 % річних та пені викладені вище.

Твердження відповідача про те, що кредитний договір № 76-08/КР від 01.12.2008 року є недійсним і не є укладеним спростовуються наступним.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.3 ст.180 ГК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (п. 1, 4 ст. 631, п. 1 ст. 632 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, у п. 6.1 та п. 6.5 Кредитного договору № 76-08/КР, сторони узгодили, що цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін. Цей договір діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.

Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" та правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 25.06.2011р. у справі № 7/221-09).

Посилання відповідача на те, що позивач повинен був вчинити дії по списанню заборгованості відповідача є необґрунтованим, оскільки такий обов'язок не покладено на позивача законом або договором, крім того, діючими нормами ЦК України та ГК України не передбачено списання заборгованості як підставу для припинення цивільних (господарських) зобов'язань.

Доводи відповідача про недійсність укладеного Кредитного договору відповідно до ст.215 ЦК України є необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про наявність обставин, які визнаються законом підставами для недійсності правочину. Ст. 345 ГК України, на яку посилається відповідач у відзиві, дійсно встановлює певний перелік умов кредитного договору, але не визначає наслідки відсутності таких умов в договорі. Крім того, в Кредитному договорі № 76-08/КР сторони фактично узгодили всі суттєві умови, визначені істотними законодавством для договорів даного виду.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій судом відхилено з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тяжкий фінансовий стан та збитковість відповідача не є достатніми підставами для зменшення розміру неустойки у спірних відносинах в розумінні ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Ч.2 ст.218 ГК України прямо передбачає, що відсутність у боржника грошових коштів не є обставиною, яка може звільняти боржника від господарсько-правової відповідальності.

Оскільки, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, а не обов'язок зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, і даних виняткових обставин відповідачем не наведено, клопотання останнього не підлягає задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (ст. 4-3 ГПК України).

Згідно ст. 33, ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки зобов'язання за Кредитним Договором №76-08/КР на даний час залишаються не виконаними відповідачем, позивач здійснив нарахування заборгованості відповідно до законодавства та Кредитного Договору.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за Кредитним договором №76-08/КР від 01.12.2008 року, а саме не повернув кредит в розмірі 95000 000,00 грн., не сплатив проценти (відсотки) за користування коштами, тому позов з урахуванням зібраних по справі доказів задовольняється судом частково, на суму 170804480,51 грн., з яких: 95000000,00 грн. - заборгованість за кредитом згідно Кредитного договору від 01.12.2008 року № 76-08/КР; 68152533,99 грн. - заборгованість за відсотками; 5668767,12грн. - 3% річних за простроченим кредитом; 1640005,10грн. - 3% річних за простроченими відсотками; 270425,37грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 72748,93грн. інфляційні нарахуванняза несплату відсотків..

В іншій частині вимог позов задоволенню не підлягає та відхиляється судом в зв'язку з необґрунтованістю.

Судовий збір відповідно до частини п'ятої ст. 49 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» (код ЄДРПОУ 05808735, вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (код ЄДРПОУ 30009002, пров. Шевченка 12, м. Київ, 01001) заборгованість за Кредитним договором № 76-08/КР від 01.12.2008р. в розмірі 170804480,51 грн., з яких: 95000000,00 грн. - заборгованість за кредитом згідно Кредитного договору від 01.12.2008 року № 76-08/КР; 68152533,99 грн. - заборгованість за відсотками; 5668767,12грн. - 3% річних за простроченим кредитом; 1640005,10грн. - 3% річних за простроченими відсотками; 270425,37грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 72748,93грн. інфляційні нарахування за несплату відсотків, а також 63757,68грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 18.11.2013 року.

Головуючий суддя І.Г. Кльопов

Суддя О.А. Киричук

Суддя О.В. Солодюк