Рішення

від 05.12.2013 по справі 914/2543/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2013 р. Справа № 914/2543/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", м. Київ

до відповідача: Приватного підприємство "АЛЬБЕРТО", смт. Щирець

про стягнення 20 357, 06 грн.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Мороз Н.В.

Суддя Кидисюк Р.А.

Представники:

від позивача:

від відповідача: не з»явився

Права та обов'язки, згідно ст. ст20, 22 ГПК України, судом роз»яснено представникам сторін в судових засіданнях. В порядку ст.20 ГПК України, заяви про відвід не надходили.

Суть спору : Публічне акціонерне товариство "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", м.Київ звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "АЛЬБЕРТО", с.м.т. Щирець , Пустомитівський район, Львівська область про стягнення 20 357,06 грн заборгованості за кредитним договором №67/08-ю від 29.04.2008 року, з яких :

-1230,81 грн. - заборгованість по нарахованих відсотках за період з 01.05.2013 року по 19.05.2013 р.;

-12 367,19 грн. - заборгованість по прострочених відсотках за період з 06.12.2012 року-30.04.2013р.;

-6759,06 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, у тому числі: 6222,70 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 28.11.2012р. по 19.05.2013р; 536,36 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту за період з 06.12.2012р по 29.05.2013р.

Ухвалою суду від 01.07.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі; судове засідання по розгляду справи призначено на 16.07.2013 року. Рух справи висвітлено в попередніх ухвалах суду по справі. Так, ухвалою суду від 13.08.2013 року призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів. За результатами автоматизованого розподілу членами колегії суддів у справі №914/2543/13, визначено суддів Мороз Н.В. та Петрашко М.М. У зв»язку з відпусткою судді Петрашко М.М., розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого замість судді Петрашко М.М. членом колегії по розгляду справи визначено суддю Кидисюка Р.А. В порядку ст.30 ГПК України, з метою отримання необхідних пояснень та документів по виконавчому провадженню з примусового виконання рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2012р. у справі №5015/3778/12, суд зобов»язав ВДВС Пустомитівського РУЮ у Львівській області забезпечити участь в судовому засіданні посадової особи чи іншого працівника для дачі суду пояснень та витребувано матеріали зазначеного виконавчого провадження.

З підстав наведених у позовній заяві та наданих суду поясненнях позивач заявлені вимоги підтримує та просить позов задоволити повністю.

З мотивів, наведених у поданому до справи відзиві та наданих в судових засіданнях поясненнях, представник відповідача позовні вимоги заперечує повністю, просить у задоволенні позову відмовити..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які надані ними в судових засіданнях, суд встановив наступне.

12.09.2012р. Публічне акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «АЛЬБЕРТО» про дострокове повернення кредиту в повній сумі, стягнення заборгованості по нарахованих відсотках та пені ( в сукупності - 153938,05 грн. заборгованості згідно розрахунку боргу станом на 21.08.2012 року, з яких : 89082,28 грн. заборгованість по строковому кредиту,59388,30 грн. - заборгованість по простроченому кредиту; 2300,08 грн. - заборгованість по нарахованих процентах (період нарахування: 01.08.2012р - 21.08.2012р); 3167,39 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків (нарахована за період: 21.02.2012р -21.08.2012р.). Позивач посилався на те, що всупереч умовам Кредитного договору №67/08-ю від 29.04.2008 року відповідач не виконує своїх зобов»язань щодо своєчасного погашення кредиту; стверджував, що прострочена заборгованість по кредиту, відповідно до розрахунку заборгованості станом на 21.08.2012 року становить 59388,30 грн. а загальний строк прострочення зобов»язання відповідача на дату складення розрахунку (21.08.2012р) становить 6 місяців.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.11.2012 р. у справі №5015/3778/12 позов (із врахуванням поданої 19.11.2012р. заяви про уточнення позовних вимог) задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Альберто» на користь Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» 87 572,53 грн. заборгованості по кредиту, 4 058,87 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1 832,63 грн. судового збору . В частині стягнення 40 000,00 грн. заборгованості по кредиту провадження припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК. Повернуто на користь Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» у відповідності до ст.7 Закону України «Про судовий збір» 1246,13 грн. судового збору.

18.12.2012 року господарський суд Львівської області на виконання рішення від 19.11.2012р. видав стягувачу (Банку) наказ у справі №5015/3778/12 на стягнення з ПП «Альберто» 87 572,53 грн. заборгованості по кредиту, 4 058,87 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1 832,63 грн. судового збору (сума присуджена до стягнення в сукупності складала 93 464,03 грн.).

Постановолю Львівського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2013 року апеляційну скаргу ПП «Альберто» залишено без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2012 року у справі №5015/3778/12 - без змін. Постанова набрала законної сили в день її прийняття, в касаційному порядку не оскаржувалась.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарським судом Львівської області у рішенні від 19.11.2012 р. №5015/3778/12 встановлено наступне.

29.04.2008 року між Акціонерним товариством «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПЕРТНИЙ БАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (кредитор) та Приватним підприємством «АЛЬБЕРТО» (позичальник) було укладено кредитний договір №67/08-ю (надалі Кредитний договір). За цим Договором кредитор (позивач) надає позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (а саме - на придбання сідельного тягача MAN 18.480 4Х BLSL) кредит у сумі 593 882 грн.83 коп. зі сплатою 17,5% річних на умовах, визначених цим договором. Термін користування кредитом - з 29 квітня 20089 року до 28 квітня 2013 року. Позичальник повертає кредит кредитору за графіком ( п.1.1 Договору).

На виконання умов вищевказаного договору, позивач 06.05.2008р. надав відповідачу обумовлену суму грошових коштів, що підтверджується меморіальним ордером №1 від 06.05.2008 року.

3 грудня 2008р. сторонами було укладено угоду №1 до кредитного договору №67/08-ю від 29.04.2008р, якою відсоткову ставку з 01.01.2009 року встановлено у розмірі 22% річних.

Відповідно до п.2.10 кредитного договору, позичальник зобов»язаний щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, та разом з повним погашенням кредиту, погашати відсотки за користування кредитом шляхом перерахування грошових коштів в валюті кредиту на рахунок кредитора.

У п.2.18 кредитного договору встановлено, що банк має право достроково вимагати повернення суми заборгованості за даним кредитним договором (кредиту, відсотків за кредитом, комісій, пені та штрафів) в разі порушення позичальником умов цього договору.

Судом також було встановлено, що у зв»язку з порушенням строків повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, позивач звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою за вих.№13206/4101 від 12.06.2012р., в якій вимагав достроково сплатити суму кредиту, нарахованих відсотків та пені, однак відповідач свої зобов»язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту по кредитному договору №67/08-ю від 29.04.2008р. виконав частково, з врахуванням поданої 19.11.2012р заяви про уточнення позовних вимог заборгованість відповідача перед позивачем становила 127 572 грн.53 коп. по кредиту. Оскільки суму кредиту 40 000,00 грн).,як встановив суд, відповідачем було сплачено, то в частині стягнення 40 000,00 грн. боргу по кредиту суд вбачав за необхідне припинити провадження у справі, у зв»язку із відсутністю предмету спору.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач підтверджує, що виконання рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2012 р. у справі №5015/3778/12 проходило через орган державної виконавчої служби та стверджує, що заборгованість за вказаним рішенням погашена 20.05.2013 року ( в підтвердження чого посилається на оборотну відомість по рахунку Банку). Пояснює, що після винесення рішення суду у справі №5015/3778/12 про дострокове повернення кредитних коштів і до фактичного повернення суми боргу (20.05.2013р) Банк проводив нарахування відсотків, відповідно до умов кредитного договору. Так, на момент винесення рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2012р. за №5015/3778/12 за позовом Банку до відповідача про дострокове повернення тіла кредиту, стягнення відсотків за користування кредитом та стягнення пені, відсотки за листопад 2012 року ще не були нараховані Банком, а відповідно до умов п.2.10 Договору у відповідача ще не виникало обов»язку їх сплати оскільки це не останній робочий день місяця, а тому відсотки за користування кредитом за листопад 2012 року не були відображені в попередніх позовних вимогах Банку та у рішенні по справі №5015/3778/12, а відтак - заявлені до стягнення у даній справі. Порядок нарахування відсотків за користування кредитом проведено згідно п.2.3 договору та відображено у оборотній відомості по рахунку 20680000001100 - рахунок нарахованих доходів за кредитним договором №67/08-ю, що є додатком до позовної заяви (розрахунок проведений за період з 01.11.2012р.-19.05.2013р); на початок періоду розрахунку - 01.11.2012р., сума заборгованості за кредитом становила 138 572,53 грн. , за листопад 2012р. сплачено по кредиту 16.11.2012р - 11 000,00 грн., 19.11.2012р - 40 000,00 грн ,- пояснює позивач у заяві №24-04/198 від 03.12.20123 р ( вх.№51623/13 від 03.12.2013р.).

Вимогу про стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту позивач обґрунтовує умовами п.5.4, п.5.4.1, 5.5. Кредитного договору та стверджує, що 12.06.2012 року передбачена умовами п.5.5 Договору вимога про дострокове повернення кредиту була направлена відповідачу у письмовому вигляді та підлягала виконанню у повному обсязі протягом 10-ти днів після її відправлення. Після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту та не виконання її відповідачем у повному обсязі протягом 10-ти днів після її відправлення Банк виніс усю строкову заборгованість на рахунки простроченої заборгованості Згідно оборотної відомості такий облік проведений Банком 01.10.2012 року. Посилається на те, що обставини щодо направлення вимоги були досліджені при розгляді справи №5015/3778/12 та відображені у рішенні, а тому не потребують додаткового доказування. Щодо розрахунку пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 6 759,06 грн., вимога про стягнення якої заявлена у даній справі позивач пояснює ( заява №24-04/198 від 03.12.2013р., вх.№51623/13 від 13.03.13р.), що порядок нарахування пені деталізований у розрахунку суми боргу, що долучений до позовної заяви.

Посилаючись на ст.ст.530,599,526 ЦК України, ст.193 ГК України та на те, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області від 29.04.2013р. виконавче провадження з примусового виконання стягнення обумовленої в рішенні суду від 19.11.2012 р. №5015/3778/12 суми завершено - борг стягнуто в повному обсязі та перераховано згідно розпорядження державного виконавця від 11.04.2013р., відповідач вважає , що позовні вимоги позивача - кредитора за кредитним договором є безпідставними, а, отже, в позові слід відмовити.

Як вбачається з документів, поданих до справи сторонами та ВДВС Пустомитівського РУЮ у Львівській області , Постановою від 02.04.2013 року державного виконавця Пакош О.С. відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області (ВП №37292189) відкрито виконавче провадження про примусове виконання наказу №5015/3778/12, виданого 18.12.2012 року господарським судом Львівської області про стягнення з ПП «Альберто» 93464,03 грн. на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк». У п.2 Постанови від 02.04.2013 року боржника зобов»язано добровільно виконати наказ і в термін до 09.04.2013 року сплатити кошти в сумі 93464,03 грн. в установі банку на рахунок відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області р/р №37315001008824; код:34986930, банк одержувача : ГУДКСУ у Львівській області, код банку: 825014, а квитанцію про сплату пред»явити державному виконавцю у встановлений термін. Боржника попереджено, що у разі ненадання документального підтвердження в термін встановлений для самостійного виконання, буде розпочате примусове виконання цього виконавчого документа із стягненням виконавчого збору і витрат, пов»язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Платіжним дорученням №846 від 09.10.2013 року ПП «Альберто» перерахувало на рахунок ВДВС, який вказаний у Постанові про відкриття виконавчого провадження, кошти в сумі 93 464,03 грн., зазначивши у призначенні платежу: «оплата заборгованості згідно Постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.04.2013р №37292189». Банківська операція по перерахуванню коштів по зазначеному платіжному дорученню проведена 09.04.2013р., що підтверджується штампом банківської установи на зазначеному документі.

11.04.2013 року начальник ВДВС Пустомитівського РУЮ у Львівській області видав Розпорядження №3729289, яким розпорядився грошові кошти у сумі 93464,03 грн., що надійшли 09.04.2013 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №5015/3778/12, виданого 18.12.2012 року Господарським судом Львівської області, виконавчого провадження від 02.04.2013 року №464 про стягнення грошових коштів з ПП «Альберто», перерахувати на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» .

12.04.2013р. ВДВС Пустомитівського РУЮ подано платіжне доручення №465 до Управління державної казначейської служби України у Пустомитівському районі Львівської області на перерахування коштів в сумі 93 464,03 грн. з рахунку ВДВС в ГУ ДКСУ у Львівській області на рахунок ПАТ «Креді Агріколь Банк» .

Постановою державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ у Львівській області від 29.04.2013р. (ВП №37292189) закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу №5015/3778/12, виданого 18.12.2012 року господарським судом Львівської області про стягнення з ПП «Альберто» на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» 93 464,03 грн., у зв»язку з фактичним виконанням рішення суду за виконавчим документом.

Поряд з цим, у листі №13205/7265 від 19.11.2013р. (вх.№49390/13 від 21.11.2013р.) Позивач повідомив суд, що 18.05.2013р. від ВДВС Пустомитівського РУЮ на транзитний рахунок Банку надійшли грошові кошти в сумі 93 464,03 грн., з призначенням платежу «перерахування стягнутих витрат на проведення виконавчих дій з ПП «Альберто» згідно розпорядження д/в ВДВС Пустомитівського РУЮ від 11.04.2013р; по в/п №37292189», а 20.05.2013р. згідно Рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2012р. №5015/3778/12 грошові кошти в сумі 93 464,03 грн. зараховані Банком в погашення заборгованості за кредитним договором №67/08-Ю від 29.04.2008 р. Приватного підприємства «Альберто» в наступному порядку: 1 823,63 грн. - відшкодування судового збору за розгляд справи за позовом до ПП «Альберто» в господарському суді Львівської обл.; 4 058,87 грн. - повне погашення пені за кредитним договором №67/08-Ю від 29.04.2008р., згідно рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2012р №5015/3778/12; 87 572,53 грн. - погашення простроченої заборгованості по кредитному договору №67/08-Ю від 29.04.2008р, згідно рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2012р. №5015/3778/12.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного .

Частинами 1,3 ст.202 ГК України передбачено, що господарське зобов»язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов»язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.598 ЦК України зобов»язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов»язання передбачені ст.ст.202-205 ГК України, ст.ст.509-601, 604-609 ЦК України.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, чинне законодавство не пов»язує припинення зобов»язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов»язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Враховуючи зазначене та положення ст.599 ЦК України і ст.202 ГК України, не є підставним вважати доводи про виникнення у відповідача зобов»язання внаслідок набрання рішенням у справі №5015/3778/12 законної сили, оскільки це зобов»язання відповідача виникло на підставі Кредитного договору №67/08-ю від 29.04.2008 року по сплаті відсотків за користування кредитом та погашення суми і внаслідок його неоплати (до моменту перерахування відповідачем коштів, присуджених до стягнення за рішенням суду №5015/3778/12) не є таким, що припинилося.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

У абзац.1 ч.1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

У абзац. 2 ч.1 ст.1048 ЦК України передбачено, що у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Сторони відповідно до п. 2.3 Кредитного договору №67/08-ю від 29.04.2008 року погодили нараховувати відсотки за користування кредитом з дня списання коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту погашення кредиту, щомісяця, в період з 26 числа попереднього місяця до 25 числа включно поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту, відсотки та комісія нараховуються на суму заборгованості за кредитом за період прострочення до моменту погашення кредиту.

Нормами ст.1050 ЦК України передбачено, що в разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України незалежно від сплати процентів, належних йому згідно з вимогами ст.1048 ЦК України. Якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

У п.2.18 Кредитного договору №67/08-ю від 29.04.2008р. є передбачено, що Банк має право достроково вимагати повернення суми заборгованості за даним кредитним договором (кредиту, відсотків за кредитом, комісій, пені та штрафів) в разі порушення позичальником умов цього Договору.

Відповідно до п.8.6, Кредитний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного погашення Кредиту, сплати відсотків, плати за обслуговування кредитної лінії, можливих штрафних санкцій і до повного виконання усіх умов даного Договору.

У пункті 5.5 Кредитного договору №67/08-ю від 29.04.2008р. сторони погодили, що кредитор має безумовне право не надавати кредитні кошти за цим договором та/або вимагати дострокового повернення заборгованості за кредитом, сплати належних відсотків та передбаченої цим договором пені та штрафів, а також відшкодування збитків, завданих кредитору внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, а позичальник зобов»язаний повернути кредитору кредит, сплатити належні відсотки, пеню та штрафи, а також відшкодувати завдані кредитору збитки , зокрема у випадку, якщо позичальник порушує строки повернення кредиту та /або відсотків за користування кредитом.

Згідно п.5.6 кредитного договору, вимога про дострокове повернення кредиту згідно п.5.5 договору направляється у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 10 днів після її відправлення.

Відповідно до п.5.1, зазначений Договір вважається виконаним тільки після повернення позичальником кредитору сум заборгованості за кредитом, відсотками за кредит, пені та штрафів.

Дострокове присудження до виконання основного зобов»язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішенням суду і не виключає стягнення процентів, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв»язку з порушенням умов договору згідно ч.2 ст.1050 не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов»язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника. У подальшому при невиконанні рішення суду у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені ч.2 ст.625 ЦК, оскільки зобов»язальні правовідносини не припинилися. У ст.599 ЦК зазначенно, що зобов»язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином , а не в силу ухвалення рішення суду (Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин Судової палати у цивільних справах управління вивчення та узагальнення судової практики Верховного Суду України із змінами та доповненнями, внесеними повідомленням Верховного Суду України від 1 грудня 2011 року).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов»язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання, а також не прозбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Чинне законодавство не пов»язує припинення зобов»язання з постановленням судового рішення чи відкриттім виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов»язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. ( Постанови Верховного Суду україни від 20 грудня 2010 в справі №10/25; постанова від 12 вересня 2011 р у справі №6/433-42/183; постанова від 23 січня 2012 р. у справі №37/64; постанова від 01.11.2012р у справі №5011-32/5219-2012 і т.д.).

При вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050,1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов»язок позичальника повернути кредит частинами ( із розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Передбачене статтею 1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Реалізація такого права жодним чином не залежить від пред»явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положень ст.651 ЦК ( п.29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5).

Крім того, як зазначено у вищезазначених Узагальненнях ВСУ, приймаючи рішення про стягнення сум за кредитним договором, суду слід керуватися положеннями ч.1 ст.1059 ЦК та виходити з того, що стягнення сум (процентів) за ст.1048 ЦК є платою (винагородою) за користування грошовими коштами, а стягнення сум згідно ч.2 ст.625 ЦК - заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов»язання.

Отже, зважаючи на те, що воля кредитора, що заявив вимогу про дострокове повернення кредиту (повідомлення-вимога вих.№13206/4101 від 12.06.2012р.), була направлена на отримання дострокового виконання зобов»язання боржником, а не на припинення зобов»язання щодо повернення наданих банком грошових коштів і сплаті відсотків за користування ними, а також зважаючи на характер правовідносин сторін, які регулюються параграфом 2 гл.71 ЦК («Кредит»), змістом норм статей 598-599, ст.1050 цього Кодексу, а також умовами договору, якими передбачено, що проценти сплачуються до дня фактичного повернення грошового боргу, враховуючи вищевикладене позов в частині стягнення заборгованості по прострочених відсотках в сумі 10 942,04 грн. , нарахованих за період з 01.11.2012р по 08.04.2013 р. підлягає до задоволення. При цьому, суд дійшов висновку про обмеження нарахування датою 08.04.2013р . включно, оскільки 09.04.2013р відповідач фактично виконав рішення суду, перерахувавши на рахунок та у строки встановлені для добровільного виконання, які вказані ВДВС у постанові про відкриття виконавчого провадження, суму коштів 93 464,03 грн., присуджену до стягнення за наказом суду від 18.12.2012р. №5015/3778/12.

Відповідно до ст.124 Конституції України та ст.115 ГПК України , рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов»язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України , орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення здійснення виконавчого провадження, вичерпний перелік виконавчих документів, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, вимоги до оформлення виконавчих документів, порядок прийняття виконавчого документа до виконання, відкриття виконавчого провадження, здійснення виконавчих дій спрямованих на належне та своєчасне виконання рішень судів або інших уповноважених на це законом органів, визначено Законом України «Про виконавче провадження». Виконавче провадження є завершальною стадією судового процесу, грунтується на засадах законності, рівності сторін виконавчого провадження, обов»язковості виконання судових рішень та рішень інших уповноважених органів і представляє собою сукупність дій органів та посадових осіб спрямованих на виконання рішень судів та інших органів, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами виданими на підставі Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження по виконанню рішення суду від 19.11.12р №5015/3778/12, відповідач (боржник) виконав вимоги державного виконавця, вказані у постанові про відкриття виконавчого провадження і в строк для добровільного виконання , який встановлений державним виконавцем та на рахунок ВДВС, вказаний у цій же постанові, перерахував у повному обсязі грошові кошти в сумі 93464,03 грн., присуджені до стягнення за наказом суду у справі №5015/3778/12. Слід також зазначити, що з моменту відкриття виконавчого провадження постановою державного виконавця рішення суду виконується у порядку, встановленого Законом України «Про виконавче провадження». Поступлення перерахованих відповідачем 09.04.2013р. на рахунок ВДВС коштів в сумі 93464,03 грн. на транзитний рахунок Банку аж 18.05.2013 р. (лист Банку №13206/7265 від 19.11.2013р, лист №15-04/289 від 21.11.2013р Управління Державної казначейської служби України у Пустомитівському районі Львівської області) не спричинено протиправною поведінкою (діями) відповідача, у зв»язку з чим останній не повинен нести відповідальності.

Оскільки відповідач свої зобов»язання щодо повернення кредитних коштів виконав 09.04.2013 р., тобто користувався кредитними коштами включно по 08.04.2013р, вимога позивача про стягнення 1230,81 грн. заборгованості по нарахованих відсотках за період з 01.05.2013 р -19.05.2013р. задоволенню не підлягає.

Позивач просить також стягнути з відповідача 6 222,70 грн. пені за прострочення повернення кредиту за період з 28.11.2012р .- по 19.05.2013р. і 536,36 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 06.12.2012 року по 29.05.2013 р.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов»язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума абол інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов»язання.

Згідно ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок.

Пунктом 5.5 Кредитного договору №67/08-ю від 29.04.2008р. сторони передбачили, що кредитор має безумовне право не надавати кредитні кошти за цим договором та/або вимагати дострокового повернення заборгованості за кредитом, сплати належних відсотків та передбаченої цим договором пені та штрафів, а також відшкодування збитків, завданих кредитору внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, а позичальник зобов»язаний повернути кредитору кредит, сплатити належні відсотки, пеню та штрафи, а також відшкодувати завдані кредитору збитки , зокрема у випадку, якщо позичальник порушує строки повернення кредиту та /або відсотків за користування кредитом.

Згідно п.5.6 кредитного договору, вимога про дострокове повернення кредиту згідно п.5.5 договору направляється боржнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 10 днів після її відправлення.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов»язання по поверненню суми кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом не виконав, позивач 12 червня 2012 року направив відповідачу повідомлення-вимогу вих..№13206/4101 у якому вимагав у 10-ти денний строк з дня надіслання цього повідомлення достроково повернути банку в повному обсязі кредит, нараховані за його користування відсотки та нараховану пеню станом на 12.06.2012р. у загальному розмірі 151 809,42 грн.

Зазначена вимога оцінювалась господарським судом при розгляді справи №5015/3778/12, у рішенні суду від 19.11.2012 року.

Повідомлення-вимога вих.№13206/4101 про дострокове повернення кредиту відіслана відповідачу 12 червня 2012 року (докази відіслання є у справі №5015/3778/12), а тому відповідно до умов викладених у повідомленні-вимозі, які відповідають умовам п.5.6 Кредитного договору, відповідач повинен був включно по 22 червня 2012 року повернути Банку суму кредиту, відсотки за користування кредитом, а також інші суми, нараховані згідно кредитного договору.

В п.4.1 Кредитного договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного поверненні заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування кредитом та/або комісій, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на протязі існування простроченої заборгованості, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов»язання мало бути виконано.

Частина 6 статті 232 ГК України має диспозитивний характер і встановлює, що якщо в договорі або законі немає спеціальної вказівки на період, за який стягуються штрафні санкції, їх можна стягнути тільки за півроку від моменту, коли відбулося фактичне порушення виконання зобов»язання, тобто шість місяців починають обчислюватись від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов»язання.

Як зазначено вище, зобов»язання відповідача щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитом мало бути виконано по 22 червня 2012 року включно. Таким чином у відповідача виникло прострочення платежу з 23 червня 2012 року.

В розумінні ч.6 ст.232 ГК України позивач мав правові підстави для нарахування пені за неналежне виконання відповідачем зобов»язання щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитом з 23.06.2012 року по 23.12.2012 р . Відтак, підстави для нарахування пені у зв»язку із прострочкою повернення суми кредиту за інший період, ніж зазначені 6 місяців - відсутні.

Із врахуванням наведеного, розрахунків пені позивача долучених до позовної заяви, вимога про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 28.11.2012р. по 19.05.2013р. в сумі 6 222,70 грн. підлягає до задоволення частково в сумі 933,15 грн., що нарахована за період з 28.11.2012р по 23.12.2012 року

Вимога про стягнення пені за несвоєчасне повернення відсотків по кредиту в сумі 536,36 грн., нарахованої за період з 06.12.2012р по 29.05.2013р. підлягає до задоволення частково, в сумі 18,06 грн., нарахованій за період з 06.12.2012р по 23.12.2012 року включно.

В загальному - вимога про стягнення пені підлягає до задоволення в сумі 951,21 грн.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена позовна давність в один рік. Відповідно до ст.256 ЦК України від позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст.251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі , зі спливом якого пов»язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно ч.1 ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок.

Відповідно до пунктів 3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем у даній справі не подавались заяви в порядку наведеної норми ЦК України про застосування позовної давності.

Із врахуванням вищенаведеного позов підлягає до задоволення частково.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір"

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання позовної заяви майнового характеру до господарського суду ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись та ст.ст.1,2, 4, 12,32,33, 34, 35, 36,43,44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємство "АЛЬБЕРТО", смт. Щирець, вул. Острівська, 203, Пустомитівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 22419774) на користь Публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4 (ідентифікаційний код 14361575) 10 942,04 грн заборгованості по прострочених відсотках , 951,21 грн. пені, 1005,18 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В засіданні 05.12.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого у справі рішення. Повний текст рішення, із врахуванням вихідних днів 07.12.13р. та 08.12.13р. , повний текст рішення виготовлено та підписано 11.12.13р.

Головуючийсуддя Кітаєва С.Б.

Суддя Мороз Н.В.

Суддя Кидисюк Р.А.