Постанова

від 28.04.2009 по справі 18/259-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/259-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2009                                                                                                   Справа№  18/259-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів:  Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Марунич Н.В.

за участю представників, які були присутніми у судовому засіданні 21.04.2009 року:

позивача: Легенченко М.О.- гол. спец., дов.№21/3-2 від 08.01.2009 року

відповідача: Карпенко О.І.- предст., дов.№25/11-08-02 від 25.11.2008 року                   

третьої особи: Гвоздєва О.Ю.- нач. юр. відділу, дов.№199-юр від 01.10.2008 року

                         Мокрянська Ю.В.- юр., дов.№198-юр від 01.10.2008 року                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги закритого акціонерного товариства “Центр Моди” (м. Дніпропетровськ) і комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Кіровського району (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2009р. у справі №18/259-08

                за позовом: управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

                 до: закритого акціонерного товариства “Центр Моди” (м. Дніпропетровськ)

третя особа: комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Кіровського району (м. Дніпропетровськ)

 про: розірвання договору оренди нерухомого майна, звільнення приміщення, передання приміщення балансоутримувачу, стягнення 83834,53 грн. заборгованості по орендній платі і 9746,95 грн. пені

              та за зустрічним позовом: закритого акціонерного товариства “Центр Моди” (м. Дніпропетровськ)

      до: управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

третя особа: комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Кіровського району (м. Дніпропетровськ)

про: визнання недійсними з моменту укладення положень договору оренди нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2009 року (підписано 20.03.2009р.) по справі №18/259-08 (суддя Петрова В.І.) частково задоволені позовні вимоги управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) до закритого акціонерного товариства “Центр Моди” (м. Дніпропетровськ), третя особа: комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Кіровського району (м. Дніпропетровськ) про розірвання договору оренди нерухомого майна №149-УКВ/08 від 03.03.2008р., звільнення приміщення, передання приміщення балансоутримувачу, стягнення 83834,53 грн. заборгованості по орендній платі і 9746,95 грн. пені та на користь третьої особи заборгованості по орендній платі у сумі 76018,00 грн. Рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуто 78942,74 грн. заборгованості по орендній платі, 4464,01 грн. пені 1643,17 грн. витрат по сплаті держмита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині вимог про розірвання договору оренди, виселення з орендованого приміщення ЗАТ “Центр Моди” і стягнення пені в сумі 5282,94 грн. позивачу відмовлено. З відповідача на користь третьої особи стягнуто 71126,21 грн. в частині стягнення 9783,58 грн. провадження припинено. Крім того, зазначеним рішення відмовлено в зустрічному позові закритого акціонерного товариства “Центр Моди” (м. Дніпропетровськ) до управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ), третя особа: комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Кіровського району (м. Дніпропетровськ) про визнання недійсними з моменту укладення положень договору оренди нерухомого майна №149-УКВ/08 від 03.03.2008р.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач за первісним позовом –закрите акціонерне товариство “Центр Моди” (м. Дніпропетровськ) і третя особа – комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Кіровського району (м. Дніпропетровськ) –подали апеляційні скарги.

Закрите акціонерне товариство “Центр Моди” просить повністю скасувати рішення суду Дніпропетровської області від 24.02.2009 року по справі №18/259-08 і прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов, а в задоволені первісного позову відмовити та покласти судові витрати по справі на управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради. Відповідач вважає, що рішення господарського суду винесене з порушенням норм матеріального права і процесуального права, з викладенням висновків, що не відповідають обставинам справи. Скаржник зазначає, що і на час укладання договору оренди нерухомого майна, і після укладання договору відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затвердженої рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.03.2007р. з подальшими змінами, за оренду нежитлового приміщення приватних навчальних закладів ставка орендної плати встановлена в розмірі 6%. Відповідач є саме таким навчальним закладом, що підтверджується копією статуту ЗАТ “Центр Моди”, довідкою з ЄДРПОУ від 09.04.2008р., ліцензією на право надання освітніх послуг серії АВ №159654 від 16.11.2006р. В Частині 2 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-Х викладено, що методика розрахунку, пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються органами місцевого самоврядування –для об'єктів, що перебувають у комунальній власності. Отже, позивач неправомірно з перевищенням повноважень необґрунтовано завищив розмір орендної ставки. Відповідач керується ст.ст. 203, 215-217 Цивільного кодексу України і зазначає, що цими статтями встановлена недійсність окремої частини правочину, яка не відповідає вимогам закону.

Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Кіровського району просить стягнути на свою користь 154935,90 грн. заборгованості по орендній платі. В апеляційній скарзі третя особа зазначає, що у позовній заяві Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради припустило помилку у розрахунку заборгованості по орендній платі та її стягнення на користь третьої особи, про що зазначалося у судовому засіданні та надавалися відповідні розрахунки. Суд не врахував, що на орендну плату нараховується податок на додану вартість, який також підлягає стягненню з відповідача, тому суд повинен був стягнути на користь третьої особи 154935,90 грн. Крім того, згідно п.10.2 Договору оренди останній припиняється, якщо орендна плата не вноситься орендарем протягом трьох місяців підряд. Ці обставини не були досліджені судом при розгляді справи.

Позивач –управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) –у відзиву на апеляційну скаргу відповідача по первісному позову і у судовому засіданні  пояснив, що відповідачем не надано доказів своєї належності до приватних навчальних закладів, яким встановлена з 25.07.2007 року ставка орендної плати у 6%. При цьому управління виходило із довідки головного управління статистики у Дніпропетровській області, де за ЗАТ „Центр моди” закріплена організаційно-правова форма 232 –закрите акціонерне товариство, а не 435 –приватна організація. Дніпропетровською міською радою 02.07.2008 року прийнято рішення №23/34, яким дозволено суб'єктам господарювання, які надають послуги в галузі освіти, застосовувати оренду ставку у розмірі 6%. Однак, після набрання чинності вищевказаним рішенням відповідач не звертався до управління з пропозиціями щодо зміни умов договору в частині орендної плати. Крім того, позивач за первісним позовом вважає неможливим визнати недійсним договір оренди в частині ставки орендної плати, оскільки орендна плата є суттєвою умовою договору оренди і весь договір буде вважатися таким, що не є укладеним.

ЗАТ „Центр моди” (відповідач по первісному позову) надав також відзив на апеляційну скаргу третьої особи, у якому зазначив, що третя особа не сплатила державне мито за апеляційною скаргою. Крім того, третя особа не має статуту особи з самостійними вимогами на предмет спору, тому не має підстав вимагати стягнення іншої суми, ніж ту, яку зазначив позивач у позовній заяві. Відповідач також вважає, що третя особа заявила вимоги, які не можуть бути предметом розгляду у суді апеляційної інстанції.  

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 14.40  28 квітня 2009 року.

Вислухавши представників сторін і третьої особи, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 03.03.2008 року між Управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради (орендодавець) і закритим акціонерним товариством „Центр моди” (орендар) був укладений договір №149-УКВ/08, відповідно до якого орендодавець прийняв на себе зобов'язання на підставі рішення міської ради від 21.03.2007 року №41/11 передати, а орендар –прийняти в строкове платне користування комунальне нерухоме майно –нежитлове приміщення (прибудова) площею 177,1 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І.Леніна, 10 на 1 поверсі 10 поверхового будинку вартістю 1447961 грн. для використання під учбовий центр (п.1.1). Договором визначено, що майно є власністю територіальної громади міста Дніпропетровська (в особі міської ради), і знаходиться на балансі КВ ЖРЕП Кіровського району.

Згідно розділу 3 Договору розмір орендної плати становить 21317,78 грн. без ПДВ (базова за березень 2008 року), яка обчислюється за Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затвердженою міською радою. Орендна плата сплачується: у розмірі 10658,89 грн. (50% від загальної суми орендної плати) орендодавцю (позивачу) для подальшого перерахування її орендодавцем до міського бюджету; у розмірі 10658,89 грн. (50% від загальної суми орендної плати) на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди. Орендна плата сплачується щомісячно у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря. (п.п. 3.1-3.5 Договору). Відповідно до п.3.8 Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін в разі зміни Методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Сторонами узгоджено, що за несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні, визначеному у п.3.3 договору (50% - орендодавцю, 50% - балансоутримувачу) –п.9.2 Договору.

Строк дії договору встановлений сторонами з 03.03.2008 року до 13.02.2011 року (п.10.1 Договору).

Сторони також визначили, що договір може бути розірвано достроково за погодженням Сторін та/або на вимогу однієї із Сторін за рішенням суду у разі невиконання або порушення однією зі Сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавством (п.9.8). У цьому разі дія договору припиняється (п.11.1).

У момент підписання договору сторонами у якості додатку до договору був узгоджений розрахунок орендної плати до договору, який встановлював вартість орендованого майна –1447961 грн.; ставку орендної плати –15% і базовий розмір орендної плати за березень 2008 року –21317,78 грн.

03.03.2008 року нежитлове приміщення площею 177,1 кв.м., що знаходиться на балансі КВ ЖРЕП Кіровського району м. Дніпропетровська і розташоване за адресою: вул. Набережна В.І.Леніна, 10 передано від орендодавця (позивача) до орендаря (відповідача), про що був складений акт приймання-передачі від 03.03.2008 року, підписаний сторонами за договором і узгоджений з балансоутримувачем (т.1 а.с.24).

Отже, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі –передав орендоване майно відповідачу. Відповідач виконав зобов'язання за договором частково: орендну плату сплатив не у повному обсязі.

Оскільки предметом договору є комунальне майно, відносини сторін за договором регулюються Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, який є спеціальним нормативним актом, а також Господарським кодексом України і Цивільним кодексом України та прийнятими відповідно до цих законів нормативними актами, що встановлено ст.3 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” –відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Предметом первісного позову є стягнення орендної плати, розірвання договору і звільнення приміщення відповідачем, а предметом зустрічного позову –визнання договору частково недійсним і визнання договору укладеним.

Так як неможливо визнати укладеним або розірвати недійсний договір, то першою повинна розглядатися вимога про визнання договору частково недійсним, тобто вимога, заявлена у зустрічному позові.

Позивач по зустрічному позову вважає, що він є приватним навчальним закладом згідно п.2.1 Статуту, довідки з ЄДРПОУ АА №043372 та ліцензії серії АВ №159654 від 16.11.2006 року, тому орендна ставка для нього складає 6%, а не 15%, як про це зазначено у розрахунку орендної плати до договору і договір у цій частині (пункти 3.2, 3.3 і Розрахунок орендної плати) є недійсним. Зазначений висновок є хибним, виходячи із наступного: чинне законодавство України, у тому числі Закон України «Про освіту»та Закон України «Про професійно-технічну освіту»не містить поняття навчальний заклад і приватний навчальний заклад.

Згідно ст.17 Закону України «Про професійно-технічну освіту»професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я. Засновниками цих навчальних закладів можуть бути як органи влади, так і підприємства, установи, організації всіх форм власності, а також громадяни України (ст. 20).

Відповідно до  ст.21 цього Закону професійно-технічний навчальний заклад, що має статус юридичної особи, діє на підставі статуту, може мати філії, відділення, навчально-виробничі, навчально-комерційні, видавничо-поліграфічні, соціально-культурні, спортивно-оздоровчі та інші підрозділи.

Статут професійно-технічного навчального закладу розробляється навчальним закладом, його засновником і затверджується:

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти стосовно підпорядкованих йому професійно-технічних навчальних закладів, заснованих на державній власності;

міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади, засновані на державній власності, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти;

місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування стосовно професійно-технічних навчальних закладів, заснованих на інших (крім державної) формах власності, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти.

Як вбачається із Статуту закритого акціонерного товариства «Центр Моди»(т.1 а.с.73) останній не затверджувався у порядку, встановленому Законом України «Про професійно-технічну освіту», а лише пройшов державну реєстрацію у загальному порядку. Ця обставина свідчить, що відповідач по первісному позову не є навчальним закладом у розумінні законодавства України про освіту, а є установою, яка надає послуги у галузі освіти (що не є тотожнім). Посилання скаржника на п.2.1 Статуту, у якому зазначено, що ЗАТ «Центр моди»є приватним навчальним закладом не є підставою вважати його таким, оскільки відповідальність за зміст установчих документів несе засновник товариства, а реєструючий орган не наділений повноваженнями перевірки статутних документів. Отже, надання товариством послуг у галузі освіти не є безспірною ознакою, що таке товариство набуло статусу навчального закладу.

Крім того, апеляційний господарський суд погоджується із посиланням позивача по первісному позову на Державний класифікатор організаційно-правових форм господарювання, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 року №97, відповідно до якого організаційно-правова форма 232, яка надана відповідачу за первісним позовом, є закритим акціонерним товариством. Приватна ж організація (установа, заклад) має організаційно-правову форму 435.

За таких обставин у задоволенні вимог щодо визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №149-УКВ/08 від 03.03.2008 року в частині пунктів 3.2, 3.3 і додатку до договору «Розрахунок орендної плати до Договору»слід відмовити, оскільки орендна ставка на момент укладення цього договору була встановлена відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням Дніпропетровської міської ради №12/17 від 25.07.2007 року. Щодо внесення змін до цієї Методики рішенням міської ради №23/34 від 02.07.2008 року, то ці зміни були внесені після укладення договору і не можуть бути підставою для визнання вже укладеного на цей час договору недійсним.

Не підлягають задоволенню і вимоги зустрічного позову про «визнання договору укладеним у відповідній редакції», оскільки в силу ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав і інтересів судом встановлені ч.2 ст.16 ЦК України.

Відповідно до зазначеної правової норми способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1.          визнання права;

2.          визнання правочину недійсним;

3.          припинення дії, яка порушує право;

4.          відновлення становища, яке існувало до порушення;

5.          примусове виконання обов'язку в натурі;

6.          зміна правовідношення;

7.          припинення правовідношення;

8.          відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9.          відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10.          визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Заявлений позивачем по зустрічному позову спосіб захисту прав не відповідає вимогам ч.2 ст.16 ЦК України, тому не може бути задоволений судом. Крім того, ні договором, ні законом не встановлений зазначений позивачем по зустрічному позову спосіб захисту цивільного права.

Щодо вимог первісного позову, то ці вимоги підлягали задоволенню частково в силу наступного: договором оренди був встановлений обов'язок орендаря щомісячно сплачувати орендну плату у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Такий же обов'язок встановлений і ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Відповідач оренду плату сплачував з порушенням строків сплати і не в повному обсязі.

Уточненою позовною заявою від 19.02.2009 року позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по орендній платі у сумі 83834,53 грн. і пеню в сумі 9746,95 грн. Ця заборгованість згідно наданого позивачем розрахунку утворилася станом на 16.02.2009 року (т.2 а.с.79-82).

Як вбачається із відзиву від 20.02.2009 року (т.2 а.с. 93) відповідач не спростував правильність цього розрахунку, виходячи із умов укладеного договору, але зазначив, що 16.02.2009 року сплатив на користь позивача 4891,79 грн. за квитанцією №2750.212.6 від 18.02.2009 року. Перевіривши зазначені розрахунки, апеляційний господарський суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по орендній платі в сумі 78942,74 грн.

Пеня за несвоєчасну сплату орендної плати підлягає стягненню у розмірі 8245,24 грн. з урахуванням положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організації, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів (ст.2 ГПК України).

Отже, управління комунальної власності не може вимагати стягнення коштів на користь третьої особи –яка є самостійною юридичної особою, і у таких вимогах слід відмовити.

Згідно ч.3 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідач за первісним позовом не виконував своїх зобов'язань за договором по своєчасній сплаті орендної плати у розмірі, встановленому договором, що в силу ч.3 ст.26 Закону є підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду. При розгляді справи місцевий господарський суд правомірно послався на вимоги ст.ст. 526, 629 ЦК України, ст.193 ГК України щодо належного виконання зобов'язань за договором. Суд також правильно оцінив невиконання зобов'язань по сплаті орендної плати відповідачем як істотне порушення умов договору, але у задоволенні позову щодо розірвання договору відмовив. Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що у даному випадку має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Для вирішення питання щодо розірвання договору оренди комунального майна достатньо встановити невиконання будь-якого зобов'язання за договором.

Оскільки відповідач не виконував свої зобов'язання за договором належним чином, це є підставою для розірвання укладеного договору оренди.

Наслідком розірвання договору за рішенням суду є в силу ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»повернення об'єкта оренди на умовах, зазначених в договорі, тому вимоги щодо зобов'язання позивача звільнити визначене договором оренди приміщення є обґрунтованим. Щодо повернення приміщення, то останнє підлягає поверненню в порядку, встановленому пунктами 2.5-2.7 договору, власнику приміщення.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги первісного позову –частковому задоволенню.

Щодо апеляційної скарги третьої особи –комунально-виробничого житлово ремонтно-експлуатаційного підприємства Кіровського району м. Дніпропетровська, то третя особа просить в апеляційній скарзі стягнути на свою користь заборгованість по орендній платі в сумі 154935 грн. 90 коп. Зазначені вимоги саме третьої особи не були предметом розгляду в суді першої інстанції (розглядалися тільки вимоги управління комунальної власності і ЗАТ «Центр моди»), тому вони в силу ч.3 ст.101 ГПК України не приймаються і не розглядаються апеляційним господарським судом.

Як вбачається із апеляційної скарги третьої особи, остання не згодна з рішенням господарського суду в частині стягнення на її користь суми заборгованості по орендній платі в розмірі 71126,2 грн., а також відмови в виселенні з орендованого приміщення та розірвання договору оренди. При поданні апеляційної скарги третя особа не сплатила державне мито, а апеляційний господарський суд помилково прийняв апеляційну скаргу до розгляду, у зв'язку з чим з третьої особи слід стягнути державне мито за перегляд судового рішення в апеляційному порядку у сумі 398,13 грн. (71126,2 : 100 : 2 + 42,50).  

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Центр моди»(м. Дніпропетровськ) задовольнити частково.

Апеляційну скаргу комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Кіровського району м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2009 року у справі №18/259-08 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги по первісному позову задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Центр моди»(м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 4, код ЄДРПОУ 20206749) на користь управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ, вул. Мечнікова, 6, код ЄДРПОУ 25973910) 78942,74 грн. заборгованості по орендній платі, 8245,24 грн. пені, 956 грн. 88 коп. витрат по сплаті державного мита, 60 грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розірвати договір №149-УКВ/08 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, укладений 03 березня 2008 року між Управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради і закритим акціонерним товариством «Центр моди».

Зобов'язати закрите акціонерне товариство «Центр моди» (м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 4, код ЄДРПОУ 20206749) звільнити нерухоме майно –нежитлове приміщення (прибудову), площею 177,1 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І.Леніна, 10 на 1 поверсі дев'ятиповерхового будинку, вартістю 1447961 грн. і повернути зазначене нерухоме майно територіальній громаді в особі управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ, вул. Мечнікова, 6, код ЄДРПОУ 25973910) протягом 5 календарних днів за актом приймання-передачі.

В іншій частині позовних вимог по первісному позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Кіровського району м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 88-а, код ЗКПО 2182055) на користь державного бюджету 398 грн. 13 коп. державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст.115, 115 ГПК України.

Головуючий                                                                                             О.С. Євстигнеєв

Судді:                                                                                                        Л.О. Лотоцька

                                                                                                                                    Р.М. Бахмат