Рішення

від 05.12.2013 по справі 0427/8958/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/12055/13 Справа № 0427/8958/12 Головуючий у 1 й інстанції - Дубовенко І.Г. Доповідач - Свистунова О.В. Категорія 20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Прозорової М.Л., Пономарь З.М.

при секретарі Книш К.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд»

на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2013 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Плюс», ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, визнання нечинним свідоцтва про право власності та скасування його державної реєстрації, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовною заявою до виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», Товариства з обмеженою відповідальністю « Інтер Плюс», ОСОБА_3 із зазначеним позовом про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, визнання нечинним свідоцтва про право власності та скасування його державну реєстрацію, визначивши вартість позову 2 500 000,00 грн. та сплативши судовий збір у розмірі 3219,00 грн.

У обґрунтування своїх вимог зазначила, що з 03.12.1988 року позивачка та ОСОБА_3 - відповідач у справі, знаходились у зареєстрованому шлюбі. Шлюб розірвано 12 червня 2007 року, актовий запис № 137. В період шлюбу, вони сумісно проживали, вели спільне господарство, сумісно вели трудову діяльність, придбали майно у спільну сумісну власність: ? частку комплексу (1-черга хлібоприймального пункту) по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 12.07.2004 року, виданого згідно рішення виконкому Новомосковської міської Ради депутатів № 414/1 від 16.06.2004 року; комплекс (промбаза) по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 04.04.2003 року, що видано згідно рішення виконкому Новомосковської міської Ради депутатів № 151 від 04.03.2003 року. Крім того зазначала, що вона разом з відповідачем ОСОБА_3 також спільно займалась підприємницькою діяльністю, заробляли кошти на родину, спільно будували. Так, нею та відповідачем ОСОБА_3, для здійснення підприємницької діяльності, було зареєстровано ТОВ «Інтер Плюс» де вони і були засновниками. Після розірвання шлюбу питання щодо поділу майна не вирішувалось. Відповідач ОСОБА_3 обіцяв вирішити зазначене питання добровільно. В подальшому, при зверненні позивачки до Новомосковського МБТІ їй стало відомо, що 21.11.2007 року виконавчим комітетом Новомосковської міської ради було прийнято рішення №1012 про оформлення права власності на 1 чергу комплексу хлібоприймального пункту по АДРЕСА_1 за ТОВ «Інтер Плюс». 30.11.2007 року виконавчим комітетом Новомосковської міської Ради було видано свідоцтво про право власності, яким засвідчено, що 1 та 2 черги хлібоприймального пункту належать ТОВ «Інтер Плюс». В подальшому це майно було передано ОСОБА_3 у іпотеку. Позивачка вважає, що оскільки вона, як співвласник, на праві спільної сумісної власності, 1/2 першої черги приймального пункту не надала письмової згоди про передачу вказаного майна у іпотеку, відповідач звернувся до виконкому Новомосковської міської ради про передачу частки та отримання права власності за ТОВ «Інтер Плюс», після чого розпорядився вказаним майном на свій розсуд. Вважає, що при винесенні рішення виконкомом Новомосковської міської ради була перевищена надана органам місцевого самоврядування компетенція, а відтак вважає, що рішення виконкому Новомосковської міської ради № 1012 від 21.11.2007 року та свідоцтво про право власності від 30.11.2007 року винесено незаконно, вважає що реєстрація права власності на 1/2 частку першої черги хлібоприймального пункту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Інтер Плюс», яка проведена КП «Новомосковське МБТІ» є незаконною та протиправною.

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково. Скасовано рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області № 1012 від 21.11.2007 року «Про оформлення права власності на першу чергу комплексу хлібоприймального пункту по АДРЕСА_1 за ТОВ «Інтер Плюс». Визнано недійсним свідоцтво пор право власності на нерухоме майно від 30.11.2007 року серії САА № 144530, яким засвідчено, що перша черга хлібоприймального пункту розташованого за адресою: АДРЕСА_1 належить ТОВ «Інтер Плюс». Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 - першої черги комплексу хлібоприймального пункту по АДРЕСА_1 за ТОВ «Інтер Плюс». В задоволенні іншої частини позовних вимог позивачу відмовлено.

Додатковим рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2013 року вирішено питання щодо судових витрат у справі. З відповідачів ОСОБА_3 та ТОВ «Інтер Плюс», з кожного окремо, на користь позивачки ОСОБА_2 стягнуто по 1 609,5 грн.

З таким рішенням суду першої інстанції не погодилось Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» та звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 60, 65, 68 СК України, ст.ст. 182, 369 ЦК України, а також виходив з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та зазначене підтверджується матеріалами справи, що сторони у справі перебували у шлюбі з 03.12.1988 року (а.с.9), який було розірвано 12 червня 2007 року, актовий запис № 137 від 12.06.2007 року (а.с.10). Даний факт сторонами не заперечувався.

Суд першої інстанції обґрунтовуючи свої висновки у відповідності до вимог ст.ст. 60, 65, 68 СК України та ст.369 ЦК України вважає, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної приватної власності. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 1022 від 21.11.2007 року, а відтак і свідоцтво про право власності від 30.11.2007 року є незаконними та підлягають скасуванню з тих підстав, що порушують права співвласника майна - ОСОБА_2 оскільки, згідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 2399-11 від 05.08.2011 року, проведеною під час розгляду цивільної справи щодо визнання частково недійсним договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра» від 26.10.2007 року щодо передачі в іпотеку комплексу промбази та земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, підпис від імені ОСОБА_2 в графі «підпис» заяви від 25.10.2007 року виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Також, як зазначено у оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції не взяв до уваги посилання позивача, що виконавчий комітет Новомосковської міської ради при прийнятті оспорюванного рішення перевищив надану органам місцевого самоврядування компетенцію, та вважав, що, оскільки рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 1022 від 21.11.2007 року та свідоцтво про право власності від 30.11.2007 року підлягають скасуванню, відповідно і реєстрація права власності на вищевказане майно також підлягає скасуванню.

Із вищезазначеними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 1/2 частка першої черги хлібоприймального пункту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 придбана у ОСОБА_3 - ТОВ «Інтер Плюс», що зареєстровано КП «Новомосковське МБТІ». В подальшому, на підставі рішення третейського суду Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 03.11.2008 року по справі № 18/16, визнано договір про задоволення вимог іпотекодержателя - ТОВ «Кернел-Трейд» та визнано за ТОВ «Кернел-Трейд» право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 - комплекс, Перша та друга черги хлібоприймального пункту, до складу якого входять:

Силос зберігання зерна з активною вентиляцією «М» пл..243,2 кв.м.;

Силос зберігання зерна з активною вентиляцією «М1» 4195 куб.м.;

Силос зберігання зерна з активною вентиляцією «М2» 4195 куб.м.;

Навіс «Н» пл.. 71,9 кв.м.;

Операторська «О» заг. пл.55,2 кв.м.;

Силос оперативний «П» пл.. 49,0 кв.м.;

Силос оперативний «П1» пл.. 49,0 кв.м.;

Робоча вежа «К» пл..37,9 кв.м.;

Приймання з автотранспорту «Р» пл.. 313,0 кв.м. (а.с.57).

Стороною за договором про задоволення вимог іпотекодержателя було ТОВ «Інтер Плюс», яке було власником нерухомого майна згідно свідоцтва про право власності від 30.11.2007 року серії САА №144530.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Плюс», АДРЕСА_1 визнано банкрутом і відкрита ліквідаційна процедура у справі та призначено ліквідатора. Крім того, ухвалою господарського суду від 24.12.2009 року провадження у справі про банкрутство було зупинено до вирішення пов»язаної з нею цивільної справи про стягнення заборгованості з поручителя банкрута. В подальшому, провадження у зазначеній справі було відновлено та відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013 року, справа № Б26/129-09: затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ТОВ «Інтер Плюс», м. Дніпропетровськ та ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Плюс», АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ 31313429) (а.с.75-78). Однак, дані обставини судом першої інстанції не досліджувались.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» - апелянт у справі, є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на праві приватної власності (1/1 частка), що підтверджено витягом про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.11.2008 року (а.с.57).

Проте, під час розгляду вищезазначеної справи за позовом ОСОБА_2, у суді першої інстанції ТОВ «Кернел-Трейд» не залучалось до участі у справі, хоча зазначене заочне рішення суду може в майбутньому вплинути на права та обов»язки зазначеної особи.

Колегія суддів вважає, що при розгляді зазначеної справи судом першої інстанції у порушення вимог ст. 130 ЦПК України не вирішено питання щодо складу осіб, які братимуть участь у справі. Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права при вирішенні зазначеного спору, що є підставою для скасування рішення у справі.

Колегія суддів вважає, що не залучення під час розгляду справи у суді першої інстанції Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» є перешкодою до ухвалення апеляційною інстанцією рішення, а саме пред»явлення позову без ТОВ «Кернел-Трейд» -передчасним.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції здійснюючи висновок про належність спірного майна до спільної сумісної власності подружжя на підставі вимог ст. 60 СК України не врахував що власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним майном визначено у ст. ст. 63, 65 СК України.

Водночас, відповідно до ст. 59 СК України той з подружжя, який є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей. Одним із видів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Відносини стосовно майна фізичної особи-підприємця регулюються нормами ЦК України, Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону України "Про підприємництво". Зокрема, принципами підприємництва є вільний вибір діяльності, залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян, вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством, тощо.

Стаття 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства проголосила свободу договору, свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Свобода договору полягає, зокрема, у вільному вияві волі сторін, у тому числі у підприємницькій, господарській діяльності, на вступ у договірні відносини, у можливості вільно обирати собі партнерів у договірних відносинах, у визначенні умов договору тощо.

Результатом наділення юридичних осіб - приватних підприємств і фізичних осіб-підприємців свободою господарської діяльності та підприємництва є застосування ними цивільно-правових договорів як правової форми їх діяльності.

Відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання є юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, та фізичні особи - громадяни, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані як підприємці. Однією з організаційних форм господарювання є підприємство (ст. 62 ГК України ).

Підприємство, засноване на приватній власності засновника, є приватним підприємством (ст. 63 ГК України). Підприємство є юридичною особою, йому належить право власності на майно, у тому числі і яке передане засновником до статутного фонду як внесок (ст. ст. 62, 66 ГК України).

Установивши у даній справі факт оформлення права приватної власності на спірний об»єкт спочатку за відповідачем ОСОБА_3 як за ПП, а в подальшому за ТОВ «Інтер Плюс» та видачі йому свідоцтва про право власності на спірне майно (рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 1012 від 21.11.2007 року, свідоцтво про право власності від 30.11.2007 року серії САА № 144530), суд першої інстанції фактично своїм рішенням змінив правовий режим майна приватного підприємства на режим спільного сумісного майна подружжя, оскільки з моменту внесення майна до статутного фонду підприємство є єдиним власником майна й це майно не може одночасно перебувати у власності інших осіб. Суд не врахував, що навіть і в разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

У зв*язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати та відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог як передчасним.

Керуючись ст.,ст.209,303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» - задовольнити.

Заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2013 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Плюс», ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, визнання нечинним свідоцтва про право власності та скасування його державної реєстрації - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: