Постанова

від 07.05.2009 по справі 13/15-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/15-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2009 року                                                                        Справа №13/15-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя - Могилєвкін Ю.О. судді – Барбашова С.В., Плужник О.В.

при секретарі –Карпенко Ж.М.

за участю представників сторін:

позивача –Плотніков С.І.

відповідача – не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача  вх. № 892С/3-7 на рішення господарського суду Сумської області від 02.02.2009 року по справі № 13/15-09

за позовом – ВАТ «Укрнафта»в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз", м. Охтирка

до - ТОВ Науково-виробничого підприємства "Сумиспецсервіс", м.Суми

про стягнення 10000,00 грн.,-

                                                         встановила:

       Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 10000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання зобов'язання.

      Відповідач 02.02.2009 року подав до суду заяву від 28.01.2009 року про порушення строків позовної давності, в якій просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

    Рішенням господарського суду Сумської області від 02.02.2009 року по справі №13/15-09 (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 10000 грн. 00 коп. збитків, 102 грн. 00 коп. державного мита та на 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

       Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідно до ч. З ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, відповідно боржник, який прострочив виконання, відповідає перед кредитором за збитки.

       Відповідач зобов'язання не виконав, хоча коштами в сумі 10000 грн. користується безпідставно з 30.09.2005 року.

      Відповідно до п. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

     Розмір завданих позивачу збитків визначено розміром суми, на яку позивач не отримав послуг, і складає 10000 грн. 00 коп.

Оскільки відповідач не подав доказів належного виконання договірних зобов'язань або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, господарський суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10000 грн. 00 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

      Заперечення відповідача судом не приймаються, оскільки є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

     Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, так як судом не вказано в рішенні обґрунтування про відмову в задоволенні заяви від 02.02.2009 року про застосуванні строку давності.       

       Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

    Відповідач свого представника в засідання судової колегії не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

      Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

     Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог передбачених зазначеною статтею. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Жодних обставин та доказів які є підставою для скасування місцевого господарського суду відповідач не зазначив та не надав.

Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, а саме не вказав в рішенні обґрунтування про відмову в задоволенні заяви від 02.02.2009 року про застосування строку давності,  безпідставне.

Як вбачаеться з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 30.08.2005 року між позивачем - відкритим акціонерним товариством «Укрнафта»в особі нафтогазовидабувного управління «Охтирканафтогаз»та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю науково - виробничим підприємством «Сумиспецсервіс»було укладено договір № 4/200-Р/281-Р на виконання робіт монтажу і наладці пожежної сигналізації Липоводолинського нафтогазоконденсатного родовища для дослідно-промислової експлуатації.

Відповідно до п. 2.1 договору, відповідач зобов'язувався виконати роботи, відповідно до затвердженого проекту і ДБН - якісно та в строк, а позивач зобов'язувався оплатити дані роботи, відповідно до п. 3.1 договору.

       Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2005 року позивачем було перераховано на рахунок відповідача 10000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 4108 від 30.09.2005 року (міститься в матеріалах справи).

       Відповідно до п. 1.3 договору, термін виконання робіт складає 3 місяці з моменту отримання попередньої оплати. Тобто, згідно з умовами договору останній термін виконання робіт припадає на 30.12.2005 року.

Позовна заява надіслана до суду 25.12.2008 року та зареєстрована в суді 29.12.2008 року. Тобто позовна заява подана до перебігу трирічного строку із дня порушення відповідачем умов договору.

      В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконано зобов'язання за договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов'язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

Згідно наданого до справи договору сторонами не був передбачений строк повернення попередньо отриманих коштів у разі невиконання зобов'язань за договором.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення йому вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 24-юр-1/5591 від 11.07.2008 року (в справі) з проханням оплатити суму заборгованості за договором № 4/200-Р/281-Р. Зазначену претензію було направлено на адресу відповідача 11.07.2008 року, про що свідчить копію фіскального чеку № 6791 від 11.07.2008 року (в справі).

В обґрунтування поданої скарги, відповідач посилається на відповідь-претензію № 14 від 08.08.2008 року, котрою відповідач визнав борг перед позивачем у сумі 10000 грн. за договором № 4/20О-Р/281-Р від 30.08.2005 року.

  Однак, саме зазначений документ спростовує обґрунтованість заявленої  відповідачем скарги із посиланням на пропущені позивачем строки позовної давності, а також безпідставність її подання, оскільки таке подання завдало саме відповідачу необґрунтованих втрат у вигляді сплаченого держмита.

       Так, відповідно до вимог ст. 264 Цивільного кодексу України:

1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

       Приймаючи рішення, суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідно до ч. З ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, відповідно боржник, який прострочив виконання, відповідає перед кредитором за збитки.

       Відповідач зобов'язання не виконав, хоча коштами в сумі 10000 грн. користується безпідставно з 30.09.2005 року.

      Відповідно до п. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

     Розмір завданих позивачу збитків визначено розміром суми, на яку позивач не отримав послуг, і складає 10000 грн. 00 коп.

Оскільки відповідач не подав доказів належного виконання договірних зобов'язань або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, господарський суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10000 грн. 00 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, заперечення відповідача судом не приймаються, оскільки є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

      На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 02.02.2009 р. прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

      Таким чином, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 264, 526, 530, 612, 623 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99,101, п.1 ст.103, ст.ст.104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, –

                                          постановила:

      Рішення господарського суду Сумської області від 02.02.2009 року по справі         №13/15-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Головуючий суддя                                                     Могилєвкін Ю.О.                                                

                       судді                                                      Барбашова С.В.

                                                                                       Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 07.05.2009 року.