Рішення

від 05.12.2013 по справі 1016/652/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1016/652/12 Головуючий у І інстанції Устимчук М.Ю. Провадження № 22-ц/780/6599/13 Доповідач у 2 інстанції Білоконь Категорія 26 05.12.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

02 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів: Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

при секретарі Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 08 жовтня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», товариства з обмеженою відповідальністю «Група підприємств Автек», про визнання договору іпотеки недійсним ,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2012 року позивач ПАТ « Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з вказаним позовом.

Позов мотивував тим, що 23.01.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач та ТОВ «Група підприємств Автек» було укладено Генеральну кредитну угоду зі змінами та доповненнями згідно додаткових від 16.04.2008 року, від 30.01.2009 року, 31.03.2009 року та 31.09.2009 року.

Відповідно до п.1.2 Генеральної кредитної угоди загальний розмір зобов'язання ТОВ «ГП Автек» за договорами, укладеними у її рамках не може перевищувати суми 18 750 000 доларів США зі строком користування до 30 вересня 2009 року.

Крім того, між АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач та ТОВ «Група підприємств Автек» було укладено кредитний договір від 23.01.2008 року зі змінами та доповненнями згідно додаткової угоди від 31.03.2009 року за яким ТОВ «ГП Автек» була відкрита невідновлювальна кредитна лінія з лімітом у розмірі 8 750 000 доларів США з кінцевим терміном погашення 30.09.2009 року.

Відповідно до умов вищевказаних договорів кредитні кошти надані позичальнику на умовах їх забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою від 23.01.2008 року та кредитних договорів укладених в її рамках в іпотеку банку передано нерухоме майно - земельні ділянки згідно з договором іпотеки від 23.01.2008 року укладеному між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем ОСОБА_1, зі змінами та доповненнями згідно з договором від 16.04.2008 року; від 31.03.2009 року

У результаті неналежного виконання договірних зобов'язань позичальником порушено вимоги генеральної кредитної угоди та кредитних договорів укладених в її рамках, внаслідок чого виникла кредитна заборгованість, що станом на 20.02.2012 року складає 22 334 144,29 доларів США, тому звернути стягнення на предмет іпотеки , визначити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації кожної земельної ділянки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідач ОСОБА_1 подала зустрічний позов про визнання договору іпотеки недійсним, посилаючись на те, що при його укладенні порушено вимог ст. 10,15,19 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому вважає, що правочини вчинені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними в силу положень ст. ст. 203, 215 ЦК України, крім того, іпотекою забезпечено зобов»язання, у якому використана іноземна валюта як засіб визначення суми основного зобов»язання.

У подальшому представник відповідача доповнив позов та просив визнати недійсним договір іпотеки також на підставі ст. 230 ЦК України як такий, укладений внаслідок обману, вказавши що судовою земельно-технічної експертизи було встановлено, що оціночна вартість майна відповідача ОСОБА_1 на момент укладення договору іпотеки занижена, а тому остання була введена в оману банком як фінансова установа, яка надає кредит є зацікавленим в тому, щоб оцінити заставне майно за найнижчою ціною та отримати у заставу більше майна ніж потрібно для покриття кредиту. Зважаючи на це, якби ОСОБА_1 знала реальну вартість належного їй майна, вона би передала в іпотеку менше свого майна і тим самим зазнала менших збитків, а можливо взагалі відмовилась від укладення договору іпотеки.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 08 жовтня 2013 року вказаний позов банку задоволено.

Звернуто стягнення на заставлене майно, передане в іпотеку відповідно до договору іпотеки від 23.01.2008 року, укладеному між АТ «Райффайзен банк Аваль» та громадянкою України ОСОБА_1 шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації кожної земельної ділянки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк аваль» судові витрати у сумі 3 219 гривень.

Зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення .

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити її позовні вимоги посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та невірне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку з порушенням умов кредитного договору, що спричинило виникнення значної заборгованості перед позивачем, вимоги позивача щодо звернення стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці підлягають до задоволення.

Колегія суддів згідна з такими висновками суду з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 23.01.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач та ТОВ «Група підприємств Автек» було укладено Генеральну кредитну угоду № 010\14\268 зі змінами та доповненнями згідно додаткових від 16.04.2008 року, від 30.01.2009 року, 31.03.2009 року та 31.09.2009 року.

Відповідно до п.1.2 Генеральної кредитної угоди загальний розмір зобов'язання ТОВ «ГП Автек» за договорами, укладеними у її рамках не може перевищувати суми 18 750 000 доларів США зі строком користування до 30 вересня 2009 року.

Крім того, між АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач та ТОВ «Група підприємств Автек» було укладено кредитний договір №010\14\270 від 23.01.2008 року зі змінами та доповненнями згідно додаткової угоди №010\14\270\491 від 31.03.2009 року за яким ТОВ «ГП Автек» була відкрита невідновлювальна кредитна лінія з лімітом у розмірі 8 750 000 доларів США з кінцевим терміном погашення 30.09.2009 року.

Відповідно до умов вищевказаних договорів кредитні кошти надані позичальнику на умовах їх забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

У результаті неналежного виконання договірних зобов'язань позичальником порушено вимоги генеральної кредитної угоди та кредитних договорів укладених в її рамках, внаслідок чого виникла кредитна заборгованість, що станом на 20.02.2012 року складає 22 334 144,29 доларів США.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою №010\14\268 від 23.01.2008 року та кредитних договорів укладених в її рамках в іпотеку банку передано нерухоме майно - земельні ділянки які розташовані на території Ясногородської сільської ради Макарівського району Київської області, згідно з нотаріально посвідченим договором іпотеки від 23.01.2008 року укладеному між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем ОСОБА_1, зі змінами та доповненнями згідно з договором від 16.04.2008 року; від 31.03.2009 року ( а.с. 62-65, 66-67, 68-69, т.1).

Згідно з п.1.1 договору іпотеки № 010\14\03\353 від 23.01.2008 року цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з генеральної угоди №010\14\268 від 23.01.2008 року з додатковими угодами до неї та кредитними договорами, що укладені та будуть укладені в її рамках укладеної між іпотекодержателем та позичальником, за умовами якої позичальник зобов'язується перед іпотекодержателем в повному обсязі повернути кредитні кошти в сумі 18750000 доларів США, сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісії, можливу неустойку в розмірах, в строки та у випадках, передбачених генеральною угодою, а також виконати інші умови генеральної угоди та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов генеральної кредитної угоди.

Відповідно до п.2.2 договору іпотеки, зобов'язання забезпечене іпотекою вважається виконаним, якщо кредити погашені, сплачені проценти, комісії, неустойка, що витікають з генеральної кредитної угоди, а також сплачені інші видатки та витрати, що пов'язані з виконанням генеральної кредитної угоди та цього договору, в тому числі відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, відшкодування необхідних витрат на утримання заставленого майна а також витрат пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Відповідно до п.2.3 договору іпотеки іпотекодержатель набуває права стягнення заборгованості за рахунок іпотеки у випадку, якщо кредити, проценти, комісії, неустойка, які були забезпечені іпотекою не будуть сплачені в строки, передбачені генеральною кредитною угодою, а також з підстав передбачених ст. 12 ЗУ «Про іпотеку».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направляв претензію щодо погашення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань взятих на себе ТОВ «ГП Автек» за генеральною кредитною угодою та кредитними договорами як боржнику ТОВ « ГП Автек», так і іпотекодавцю ОСОБА_1 (а.с. 79, 81-83, 88-91,т.1).

Позивачами надано докази того, що за усіма кредитними договорами кошти позичальниками було отримано, однак ТОВ «ГП Автек» систематично порушують умови вищевказаних кредитних договорів.

З таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим рішення суду не відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 213,214 ЦПК України та ст. 39 Закону України «Про іпотеку», оскільки не зазначено загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, тому рішення суду в цій частині підлягає зміні із зазначенням таких відомостей згідно із розрахунком.

При цьому колегія суддів відповідно до положень ч.1 ст.39 Закону України "Про іпотеку", та Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» суд вважає за необхідне визначити у рішенні: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки; початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, яка повинна має бути не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, позивач не довів, що оспорюваний договір іпотеки не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України , що вони укладені внаслідок обману з боку відповідача, а тому відсутні підстави для визнання цих правочинів недійсними.

Колегія суддів згідна з такими висновками суду з таких підстав.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсними» №9 від 6.11.2009 року, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в обману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Як вбачається з матеріалів справи, договір іпотеки, змін та доповнення до нього були добровільно підписані сторонами.

З наведеного слідує, що ОСОБА_1 при підписанні наведених договорів погодила з їх умовами, не скористались правом відкликання згоди на укладення договору та не заперечувала проти забезпечення виконання кредитних договорів.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про недоведеність підстав, передбачених ст. 203, 215, 230 ЦК України, для визнання оспорюваних договорів недійсними, є правильним, оскільки матеріали справи не містять даних про те, що відповідач при укладенні договорів кредиту, іпотеки та поруки заперечував наявність обставин, які могли б перешкодити вчиненню вказаних правочинів, або що він замовчував їх існування.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права при вирішенні зустрічного позову безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ухвлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду в цій частині залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303 , 307 , 308 , 314 , 315 ЦПК України , колегія судів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 08 жовтня 2013 року змінити, доповнивши другий абзац резолютивної частини після цифр і слів 178411844 ( сто сімдесят вісім мільйонів чотириста одинадцять тисяч 843) гривні 83 коп. наступними словами та цифрами: «в тому числі основна заборгованість 18750000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 149480625 грн., прострочені відсотки 3510343, 06 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 28041673,44 грн.,строкові відсотки 73801,23 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає589546,40 грн.».

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий

Судді