Ухвала

від 05.12.2013 по справі 367/538/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/538/13-ц Головуючий у І інстанції Чернов Д.Є. Провадження № 22-ц/780/6454/13 Доповідач у 2 інстанції Білоконь Категорія 36 05.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

02 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів: Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

при секретарі Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Ірпінська міська державна нотаріальна контора, Управління державного земельного агентства в м. Ірпінь Київської області, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації,-

встановила :

У січні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом.

Позов мотивувала тим, що за її позовом рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 03.06.2010 року визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_3 від 05.09.2000 року за Р№ 954 та рішення органів місцевого самоврядування, на підставі яких оформлено цей державний акт; визнано недійсним договір купівлі-продажу частини земельної ділянки від 22.12.2006 року; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.01.2008 року, виданий на ім'я ОСОБА_1 та зобов'язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 600 кв. м. АДРЕСА_1, не перешкоджати встановленню огорожі по межі з ділянкою по АДРЕСА_2

Вказане судове рішення залишено без змін та набрало законної сили 24 грудня 2012 року.

В цей період ОСОБА_1 отримав в Ірпінській державній нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.01.2011 року на майно ОСОБА_3- будинок та земельні ділянки по АДРЕСА_2

Враховуючи викладене, позивач просила суд визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки як такі, що порушують її право на користування спірною земельною ділянкою.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12 серпня 2013 року позов задоволено.

Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.01.2011 року, які видані Ірпінською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1095 га кадастровий номер 110900000:01:081:0056 по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства та на земельну ділянку площею 0,1000 га кадастровий номер 3210900000:01:081:0005 по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_2 для ведення особистого селянського господарства площею 0,1458 га кадастровий номер 3210900000:01:081:0035, яке зареєстроване за державним актом на право власності на земельну ділянку від 23.01.2008 року, який виданий Ірпінською міською радою за реєстровим номером 010834000026 на підставі договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 22.12.2006 року, посвідченого Ірпінською державною нотаріальною конторою.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову з підстав порушення судом норм матеріального права.

При цьому апелянт послався на те, що оскаржувані свідоцтва про право на спадщину не порушують прав позивача по справі. Крім того, оскаржуваним рішенням фактично позбавлено відповідача по справі права на спадкування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що

Колегія суддів із вказаними висновками погоджується, оскільки вони є обґрунтованими і відповідають вимогам закону.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України , держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконкому Ірпінської міської ради від 25 квітня 1989 року земельна ділянка площею 600 кв.м. була вилучена з користування ОСОБА_3 та надано позивачці для будівництва житлового будинку з присвоєнням адресного номера АДРЕСА_1

Позивачка із за відсутності коштів не змогла збудувати будинок.

У 2008 році позивачка звернулась до Ірпінської міської ради з проханням надати дозвіл на приватизацію земельної ділянки і рішенням ради від 22 квітня 2008 року отримала дозвіл на приватизацію ділянки.

В ході виготовлення технічної документації позивачка дізналась, що її земельну ділянку приватизував ОСОБА_3 в серпні 2000 року та отримав державний акт серії ІІІ -КВ № 003509, що посвідчував його право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2, площею 0,3553 га, з них для ведення особистого селянського господарства 0,2553 га та для обслуговування жилого будинку і господарських будівель 0,1000 га.

Частину вказаної земельної ділянки площею 0,1458 га 22.12.2006 року, на підставі договору купівлі-продажу, ОСОБА_3 продав ОСОБА_1

Оскільки ОСОБА_3 приватизував земельну ділянку, яка не була вилучена у попереднього користувача ОСОБА_2, чим порушив її права, за позовом останньої рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 03.06.2010 року визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_3 від 05.09.2000 року за Р№ 954 та рішення органів місцевого самоврядування, на підставі яких оформлено цей державний акт; визнано недійсним договір купівлі-продажу частини земельної ділянки від 22.12.2006 року; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.01.2008 року, виданий на ім'я ОСОБА_1 та зобов'язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 600 кв. м. АДРЕСА_1, не перешкоджати встановленню огорожі по межі з ділянкою по АДРЕСА_2

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 29 січня 2011 року, ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_3, успадкував дві земельні ділянки по АДРЕСА_2: площею 0,1095 га кадастровий номер 110900000:01:081:0056 для ведення особистого підсобного господарства; та площею 0,1000 га кадастровий номер 3210900000:01:081:0005, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

Із вказаних свідоцтв вбачається, що вказані земельні ділянки належали спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі державного акту серії ІІІ -КВ № 003509, тобто правовстановлюючого документу, який визнано недійсним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 03.06.2010 року, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішення у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказані свідоцтва про право на спадщину, видані на ім»я відповідача ОСОБА_1, ґрунтувались на правовстановлюючому документу, який у зв»язку з порушенням прав позивача на спірну земельну ділянку визнано недійсним рішенням суду, що набрало законної сили, тому вони також підлягають визнанню недійсними, а державну реєстрацію права, яке вони посвідчують, слід скасувати.

Оскільки рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 03.06.2010 року, що набрало законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу частини спірної земельної ділянки площею 0,1458 га від 22.12.2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.01.2008 року, виданий на ім'я ОСОБА_1, з урахуванням положень ч.3 ст. 61 ЦПК України суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріли справи не містять доказів накладення земельних ділянок ОСОБА_1 та позивача, що свідчить про відсутність факту порушення прав позивача, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки порушення прав позивача на користування земельною ділянкою шляхом її приватизації ОСОБА_3 який частину спірної земельної ділянки заповів, а частину продав ОСОБА_1, встановлений рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 03.06.2010 року, що набрало законної сили, тому положень ч.3 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Не ґрунтуються на матеріалах справи та положеннях закону і доводи апеляційної скарги про те, що шляхом визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім»я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1000 га, порушується право власності останнього на житловий будинок, який розташований на цій земельній ділянці, При цьому колегія суддів виходить з того, що наслідком недійсності вказаного свідоцтва не визнання права на спірну земельну ділянку за позивачем. Крім того, ОСОБА_1 не позбавлений оформити право власності на спірну земельну ділянку як власник будинку, розташованого на ній, в порядку ст. 377 ЦК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони теж не спростовують висновків суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 303 , 307 , 308 , 314 , 315 ЦПК України , колегія судів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий :

Судді :