Рішення

від 09.12.2013 по справі 369/2210/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/2210/13-ц Головуючий у І інстанції Волчко А.Я. Провадження № 22-ц/780/6710/13 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Категорія 26 09.12.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

03 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, треті особи: Приватне підприємство «Блокер», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія-ФС», ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія-ФС», ОСОБА_2 про визнання договорів припиненими та зобов'язання вчинити певні дії,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2012 року позивач ПАТ «Родовід банк» звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Заявлені позовні вимоги мотивував тим, що 26 лютого 2007 року між ВАТ «Родовід банк» та ПП «Блокер» було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію на суму 1700000 грн. з процентною ставкою 22 % річних, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти до 25 лютого 2008 року. Додатковою угодою від 28 лютого 2007 року збільшено розмір відновлювальної кредитної лінії до 15000000 грн. із строком повернення до 25 лютого 2008 року. У зв'язку із збільшенням розміру відновлювальної кредитної лінії до правовідносин між банком та позичальником за кредитним договором був залучений ОСОБА_1 в якості майнового поручителя за кредитним договором. 28 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 22.1/36-3.1-07, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно - житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою, та договір іпотеки № 22.1/36-3.2-07, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку банку належне йому житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 та земельну ділянку, на якій він розташований. В подальшому за згодою сторін до кредитного договору були внесені зміни, в результаті яких сума відновлювальної кредитної лінії складає 10000000 грн., продовжено строк для повернення кредитних коштів до 20 січня 2010 року. Процентна ставка за користування кредитними коштами встановлена на рівні 28,5 % річних. Позичальник не виконав зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку банк вимагав погасити вимогами до позичальника та іпотекодавця від 07 червня 2010 року та 23 липня 2010 року . Станом на 08 листопада 2012 року заборгованість за кредитним договором складає 21714783,82 грн. Просив звернути стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 на праві власності, а саме житлові будинки та земельні ділянки, які є предметами договорів іпотеки від 28 лютого 2007 року по погашенню заборгованості за кредитним договором в розмірі 21714783,82 грн. за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання договорів припиненими та зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що 16 квітня 2013 року він дізнався про те, що позичальника за основним договором ПП «Блокер» як юридичну особу припинено, таким чином, припинились всі зобов'язання даної юридичної особи, у тому числі і за кредитним договором. Просив визнати такими, що припинили свою дію договори іпотеки № 22.1/36-3.1-07 та № 22.1/36-3.2-07 від 28 лютого 2007 року, зобов'язати реєстраційну службу Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області протягом 14 днів з моменту набрання рішенням по справі законної сили зняти заборони щодо відчуження об'єктів нерухомого майна та вилучити записи з Державного реєстру іпотек і записи про реєстрацію обтяження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2013 року в задоволенні позовів ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач ПАТ «Родовід Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» задовольнити і залишити без змін рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції цим вимогам закону не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «Родовід Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив із того, що незважаючи на у наявність у ПП «Блокер» перед ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором, забезпеченим іпотекою за спірними правочинами, у суду відсутні підстави для задоволення вимог про звернення стягнення на предмети іпотеки, оскільки зобов'язання за даними правочинами припинилися, відсутня обов'язкова державна реєстрація обтяжень, які випливають із зазначених договорів іпотеки, а предмети іпотеки вже передані в іпотеку іншим особам. Оскільки зазначені договори іпотеки припинили свою дію в силу закону, додаткове визнання судом цих правочинів такими, що припинили свою дію, не потрібне.

Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 26 лютого 2007 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ПП «Блокер», було укладено кредитний договір № 22.1/36-КЛВ-07, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1700000 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше 25 лютого 2008 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 22 % річних.

28 лютого 2007 року між ПАТ «Родовід Банк», та ПП «Блокер» було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 22.1/36-КЛВ-07 від 26 лютого 2007 року, згідно з якою були внесені зміни до умов кредитного договору, а саме банк збільшив розмір відновлювальної кредитної лінії до 15000000 грн.

У зв'язку із збільшенням розміру відновлювальної кредитної лінії до правовідносин між ПАТ «Родовід Банк», та ПП «Блокер» був залучений ОСОБА_1 в якості майнового поручителя за кредитним договором.

28 лютого 2007 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки № 22.1/36-3.1-07, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно - житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, та земельну ділянку, кадастровий номер 3222480400:05:001:0267, на який цей житловий будинок розташований.

Також 28 лютого 2007 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки № 22.1/36-3.2-07, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно - житловий будинок за адресою АДРЕСА_2, та земельну ділянку, кадастровий номер 3222480400:05:001:0266, на який цей житловий будинок розташований.

У період з 21 лютого 2008 року по 28 вересня 2009 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ПП «Блокер» укладено додаткові договори №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 до кредитного договору № 22.1/36-КЛВ-07 від 26 лютого 2007 року, в результаті чого сторони даного договору остаточно домовились, що відсоткова ставка за користування кредитом з 30 січня 2009 року складає 30 %, а остаточний строк повернення позичальником кредиту - 20 січня 2010 року.

21 лютого 2008 року, 17 червня 2008 року, 13 жовтня 2008 року, 13 січня 2009 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчені додаткові угоди відповідно за №№ 1, 2, 3, 4 до договорів іпотеки № 22.1/36-3.1-07 та № 22.1/36-3.2-07 від 28 лютого 2007 року стосовно зміни відсоткової ставки за користування кредитом, вартості нерухомого майна, переданого в іпотеку, та строків повернення позичальником кредиту.

Станом на 08 листопада 2012 року заборгованість за кредитним договором щодо сплати основної суми боргу, процентів за користування кредитом, комісії та пені за несвоєчасне погашення заборгованості складає 18711282,33 грн., з яких сума заборгованості за кредитом 10000000 грн., сума заборгованості за процентами по кредиту 2810406,61 грн., сума заборгованості за комісією по кредиту - 50000 грн., сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 4903249,35 грн., сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 947626,37 грн. Станом на 08 листопада 2012 року сума 3 % річних від простроченої суми складає 1149547,11 грн., сума інфляційних втрат від простроченої заборгованості складає 1853954,38 грн., тобто загальна сума заборгованості за кредитним договором з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат складає 21714783,82 грн.

20 липня 2011 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, усунення перешкод та зобов'язання вчинити дії позов було задоволено, а рішенням суду встановлено, що ПП «Блокер» ліквідовано, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 329652 від 11 травня 2011 року. В подальшому дане рішення було скасовано рішенням апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2011 року та ухвалою від 13 грудня 2011 року допущено поворот виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2011 року.

Однак 12 серпня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2011 року було знято заборону за реєстраційними номерами №№ 287, 288 з житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, та земельної ділянки, на якій він розташований, за реєстраційними номерами №№ 289, 290 з домоволодіння за адресою АДРЕСА_2, та земельної ділянки, на якій він розташований.

06 листопада 2011 року в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за договором позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в розмірі 950000 грн. домоволодіння з надвірними будівлями, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, було передано в іпотеку. У зв'язку з нотаріальним посвідченням даного договору іпотеки за реєстраційними номерами 1390, 1391 накладено заборони відчуження вищезазначеного нерухомого майна.

07 листопада 2011 року ОСОБА_1 виступив майновим поручителем ТОВ «Промислово-фінансова компанія «Укрспеценергопостач» за кредитним договором № К11-10-1 від 31 жовтня 2011 року, укладеним з ТОВ «Фінансова компанія-ФС» та в якості забезпечення виконання позичальником в повному обсязі зобов'язань було передано в іпотеку домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, та земельну ділянку, на якій воно розташоване. У зв'язку з нотаріальним посвідченням даного договору іпотеки за реєстраційними номерами 5022, 5023 накладено заборони відчуження вищезазначеного нерухомого майна.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16 червня 2013 року, ПП «Блокер», код ЄДРПОУ 32527001, припинено 07 лютого 2013 року за рішенням засновників. Зважаючи на лист державного реєстратора виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 04 червня 2013 року, державну реєстрацію ПП «Блокер», код ЄДРПОУ 32527001, припинено в результаті реорганізації шляхом перетворення в ПАТ «Блокер». Станом на 29 травня 2013 року в ЄДРПОУ відсутня інформація про реєстрацію ПАТ «Блокер», код ЄДРПОУ 32527001, створеного в результаті реорганізації шляхом перетворення.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути повернутим позичальником банку у визначений у кредитному договором строк з відповідною сплатою за його користування.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. ст. 610, 625 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Таким чином, суд першої інстанції встановив наявність заборгованості за кредитним договором, яка утворилася внаслідок неналежного виконання позичальником ПП «Блокер» своїх зобов'язань, сума якої відповідачем не оспорювалася, та факт укладення з відповідачем іпотечних договорів, якими забезпечено виконання зобов'язань ПП «Блокер», однак вважав, що звернення стягнення на предмети іпотеки за іпотечними договорами, якими забезпечується належне виконання зобов'язань за кредитним договором, є неможливим в зв'язку із сукупністю таких обставин: ліквідація ПП «Блокер» та припинення в зв'язку із цим всіх його зобов'язань; скасування державної реєстрації обтяжень, які випливають із договорів іпотеки; передання предметів іпотеки за договорами іпотеки, укладеними в подальшому з іншими особами.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державних органів, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до ст. 609 ЦК України, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Виходячи із вищенаведених вимог, єдиним видом припинення юридичної особи, який є підставою для припинення зобов'язань даної юридичної особи, є ліквідація.

Суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку, що ПП «Блокер» припинило своє існування відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України без правонаступника, вважаючи, що оскільки не було проведено державну реєстрацію ПАТ «Блокер», у зв'язку з чим в силу ч. 4 ст. 87 ЦК України не можна вважати, що воно існує, а тому згідно зі ст. 609 ЦК України припинили своє існування всі зобов'язання ПП «Блокер», в тому числі і за кредитним договором від 26 лютого 2007 року.

Судом помилково ототожнено припинення юридичної особи без правонаступника та її ліквідацію, яка є спеціальною процедурою із порядком виконання, встановленим ст. 111 ЦПК України, і яка передбачає в тому числі утворення ліквідаційної комісії для погашення кредиторської заборгованості.

Доказів щодо ліквідації ПП «Блокер» в матеріалах справи немає.

Також поза увагою суду залишилася та обставина, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2011 року задоволено апеляційну скаргу ПАТ «Родовід Банк», скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2011 року за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, усунення перешкод та зобов'язання вчинити дії та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Підставами для скасування вказаного рішення була відсутність будь-яких доказів того, що ПП «Блокер» припинило свою діяльність шляхом ліквідації, чого вимагає ст. 609 ЦК України. Припинення юридичної особи будь-яким іншим шляхом (ст. 104 ЦК України) не є підставою для припинення зобов'язання відповідно до ст. 609 ЦК України.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13 грудня 2011 року частково задоволено заяву ПАТ «Родовід Банк» про поворот виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2011 року та ухвалено допустити поворот виконання вказаного рішення, зобов'язано приватного нотаріуса накласти заборону щодо відчуження предметів іпотеки за договорами іпотеки від 28 лютого 2007 року.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 17 лютого 2012 року на підставі вказаної ухвали Апеляційного суду Київської області від 13 грудня 2011 року було внесено реєстраційний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про накладення заборони щодо відчуження предметів іпотеки за договорами іпотеки від 28 лютого 2007 року, реєстраційний запис до державного реєстру іпотек про реєстрацію договорів іпотек від 28 лютого 2007 року у Державному реєстрі іпотек.

Також колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, що передання предмету іпотеки в наступну іпотеку ТОВ «Фінансова компанія-ФС» та ОСОБА_2 є перешкодою для звернення стягнення майна на нього.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином, враховуючи, що реєстраційні записи до державного реєстру іпотек про реєстрацію договорів іпотек від 28 лютого 2007 року у Державному реєстрі іпотек поновлені шляхом повороту виконання рішення, ТОВ «Родовід Банк» має переважне право на звернення стягнення на предмет іпотеки перед ТОВ «Фінансова компанія-ФС» та ОСОБА_2, договори іпотеки яких від 06 та 07 листопада 2011 року зареєстровані пізніше.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно відмовив ПАТ «Родовід Банк» в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому рішення в даній частині підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладених обставин, не можна також погодитися із висновками суду першої інстанції, що договори іпотеки припинили свою дію в силу закону і додаткове визнання судом цих правочинів такими, що припинили свою дію, не потрібне.

Оскільки встановлено, що основне зобов'язання ПП «Блокер» та акцесорне зобов'язання ОСОБА_1 не припинялися, договори іпотеки є чинними та зареєстрованими в передбаченому законом порядку, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_1

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про задоволення позову ПАТ «Родовід Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки та відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договорів припиненими та зобов'язання вчинити певні дії.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2013 року скасувати і ухвалити нове.

Позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, треті особи: Приватне підприємство «Блокер», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія-ФС», ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 22.1/36-КЛВ-07 від 26 лютого 2007 року в загальному розмірі 21714783,82 грн., з яких сума заборгованості за кредитом 10000000 грн., сума заборгованості за процентами по кредиту 2810406,61 грн., сума заборгованості за комісією по кредиту - 50000 грн., сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 4903249,35 грн., сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 947626,37 грн.; 3 % річних від простроченої суми - 1149547,11 грн., сума інфляційних втрат від простроченої заборгованості - 1853954,38 грн., звернути стягнення на предмети іпотеки, а саме:

житловий будинок загальною площею 263,9 кв.м., житловою площею 98,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, належний ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 за р.н. 7296, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів там же тоді ж за № 870738. Договір купівлі-продажу зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 21 жовтня 2005 року Києво-Святошинським Бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 12201264;

земельну ділянку кадастровий номер 3222480400:05:001:0267, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 157913, виданого 03 квітня 2006 року Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 7300 від 03 жовтня 2005 року. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900896;

домоволодіння загальною площею 419,4 кв.м., житловою площею 163,0 кв.м., з надвірними будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2, належний ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 вересня 2005 року, виданого виконавчим комітетом Білгородської сільської ради згідно рішення виконавчого комітету Білгородської сільської ради № 103/5 від 16 вересня 2005 року, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 08 листопада 2005 року Києво-Святошинським Бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 12172882;

земельну ділянку кадастровий номер 3222480400:05:001:0266, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку ЯГ № 169613, виданого 03 квітня 2006 року Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1371 від 17 червня 2004 року. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900895,

шляхом продажу предметів іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія-ФС», ОСОБА_2 про визнання договорів припиненими та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.