Рішення

від 24.04.2009 по справі 25/79

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/79

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.09                                                                                           Справа№ 25/79

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Акціонерного товариства закритого типу „Агрошляхбудсервіс” (с.Дуліби, Стрийський район)

до відповідача:Приватного підприємства „Анна” (м.Трускавець)

про :стягнення заборгованості в сумі 52 248,01 грн.

суддя:   Пазичев В.М.   

                                                                                секретар: Башак І.Є.

Представники:

позивача: Сопків С.В.-представник, довіреність від 09.02.2009 року

відповідача:не з'явився

Сторонам, які беруть участь у справі, роз'яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Акціонерного товариства закритого типу „Агрошляхбудсервіс” (с.Дуліби, Стрийський район) до Приватного підприємства „Анна” (м.Трускавець) про стягнення заборгованості в сумі 52 248,01 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області  від 09.04.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 24.04.2009 року.

Позивач вимоги ухвали суду  про порушення провадження у справі від 09.04.2009 року  в повному обсязі не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач вимоги ухвали суду  про порушення провадження у справі від 09.04.2009 року не виконав, відзив на позов не представив, проти позовних вимог у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, відповідно до ст.64 ГПК України.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 24.04.2009 року.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

16.05.2008 року між Акціонерним товариством закритого типу „Агрошляхбудсервіс” (надалі –позивач) та Приватним підприємством „Анна” (надалі- відповідач) укладено договір №11, відповідно до умов якого позивач зобов”язався організувати та здійснити своїми силами та засобами виконання комплексу робіт по будівництву лісової дороги Лотатницького лісництва, а відповідач зобов”язався прийняти та своєчасно оплатити їх.

Вартість робіт за цим договором визначається згідно довідок про вартість виконаних робіт, та, за твердженням позивача, становить, відповідно, 119 991,60 грн. та 46 888,88 грн., тобто всього на загальну суму 166 880,40 грн.

Розрахунки з позивачем здійснюються відповідачем протягом 5-ти банківських днів після підписання сторонами довідок про вартість виконаних підрядних робіт (п.2.4 договору).

Довідки про вартість виконаних підрядних робіт підписані сторонами 08.09.2008 року та 31.12.2008 року.

На думку позивача, відповідачем умови договору не виконані, платежі здійснені несвоєчасно та не у повному обсязі.

За підрахунком позивача, заборгованість по даному договору станом на 31.03.2009 року становить 49 880,40 грн.

Відповідачем дана сума заборгованості визнана, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 18.03.2009 року.

При невиконанні умов договору, відповідач зобов”язався сплатити позивачу пеню у розмірі облікової річної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.5.1 договору), що, за підрахунком позивача, становить 1 295,52 грн.

Оскільки відповідач прострочив оплату наданих послуг, відповідно до ст. 625 ЦК України, повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

За підрахунком позивача, розмір інфляційних становить 748,21 грн., розмір 3% річних становить 323,88 грн. Розмір усіх штрафних санкцій становить 2 367,61 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості по договору від 16.05.2008 року №11 становить 52 248,01 грн.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов”язання належним чином не виконав, докази, що підтверджують погашення боргу не подав.

При винесені рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно ст. 629 ЦК України,  договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спростованих відповідачем, сума боргу становить 52 248,01 грн.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно п.4 ст.78 ГПК України, про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, суд прийшов до висновку, що позов Акціонерного товариства закритого типу „Агрошляхбудсервіс” (с.Дуліби, Стрийський район) до Приватного підприємства „Анна” (м.Трускавець) про стягнення заборгованості в сумі 52 248,01 грн. є обґрунтованим та підлягає  задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.з Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав квитанції №8 від 30.03.2009 року на суму 522 (п”ятсот двадцять дві) грн. 48 коп. про сплату державного мита, та №7 від 30.03.2009 року на суму 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України,  ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -    

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Анна”  (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Суховоля,6; код ЄДРПОУ 31518572, р/р 260030801040001 в ЛРУ АТ „Індекс банк”, МФО 325279) на користь Акціонерного товариства закритого типу „Агрошляхбудсервіс” (82434, Львівська область, Стрийський район, с.Дуліби, вул.Набережна,4, код ЄДРПОУ 04542844, р/р 2600812999 в Райффайзен Банк Аваль, МФО 325570 ) - борг у розмірі 52 248 (п”ятдесят дві тисячі двісті сорок вісім) грн. 01 коп., а також судові витрати, пов”язані із сплатою державного мита у розмірі 522 (п”ятсот двадцять дві) грн. 482 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                                                                             Пазичев В.М.