Постанова

від 28.04.2009 по справі 35/565

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/565

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 28.04.2009                                                                                           № 35/565

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:            Вербицької О.В.

          Буравльова С.І.

 при секретарі:           Горголь І.С.

 За участю представників:

 позивача - Самсоненко В.В. (дов. від 27.05.2008 року, б/н);

Павлик В.П. – директор;

 відповідача - Алексенко В.Ю. (дов. від 27.05.2008 року, б/н);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Троєщанин"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.02.2009

 у справі № 35/565 (суддя Літвінова М.Є.)

 за позовом                               Приватного підприємства "Троєщанин"

 до                                                   Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

 про                                                   визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.02.2009 року у справі № 35/565 за позовом Приватного підприємства “Троєщанин” (далі – позивач, ПП “Троєщанин”) до Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (далі – відповідач, ВАТ “Держощадбанк України”) про визнання права власності, в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПП “Троєщанин” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким задовольнити повністю позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції не доведено обставини, які визнані встановленими, висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано та порушено норми матеріального права. Так, суд не взяв до уваги, що хоча право власності на спірне майно ніби-то не оспорюється відповідачем, однак право власності на спірне майно зареєстроване саме за ВАТ “Держощадбанк України”, крім того, судом не припинено провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору, а відмовлено в позові.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 року апеляційну скаргу ПП “Троєщанин” було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 28.04.2009 року.

28.04.2009 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник позивача усно підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити: скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; представник відповідача усно просив апеляційну скаргу ПП “Троєщанин” залишити без задоволення, а спірне рішення – без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

14.08.1998 року Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Лізингодавець), правонаступником якого є ВАТ “Держощадбанк України”, уклав договір фінансового лізингу домоволодіння з ПП “Троєщанин” (Лізингоодержувачем, відповідно до умов якого Лізингодавець на умовах фінансового лізингу передав, а Лізингоодержувач прийняв у виключне користування на три роки на умовах лізингових платежів домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Київ, с. Троєщина, вул.. Леніна, буд.. 56. при цьому зазначене домоволодіння належить Лізингодавцю на праві приватної власності, яке зареєстроване у Бюро технічної інвентаризації м. Києва 24.04.1997 року за № 28705.

Згідно ст. 1 договору, домоволодіння являє собою два житлові будинки (літери “А” та “Б”), літня кухня-сарай (літера “Д”) та підсобні споруди: гараж (літ. “В”); погреб (літ. “Г”); уборна (літ. “Ж”); котельня (літ. “З”); холодильник (літ. “І”); сарай (літ. “К” та “Л”). Загальна площа домоволодіння складає 2 807 кв. м, а вартість – 151 196,00 грн.

Відповідно до п. 7.1 договору, передача Лізиногодержувачу у приватну власність домоволодіння здійснюється тільки після проведення в повному обсязі всіх належних платежів орендної плати та повного погашення вартості цього об'єкту. Пунктом 7.2 договору, передача права приватної власності Лізиногодержувачу проводиться згідно діючого законодавства України на протягом одного місяця з моменту виконання умов п. 7.1 даного договору.

09.09.1999 року сторонами було укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу домоволодіння від 14.08.1998 року, якою було продовжено термін фінансового лізингу до 12 років з моменту прийняття Лізингоодержувачем об'єкта, що орендується, за актом здачі - приймання.

16.11.2004 року сторони уклали додатковий договір № 2 до договору фінансового лізингу домоволодіння від 14.09.1998 року, відповідно до якого договір фінансового лізингу домоволодіння доповнено п. 7.3 наступного змісту: “Право власності на об'єкт, що орендується, достроково переходить до Лізингоодержувача після проведення в повному обсязі всіх належних платежів орендної плати та повного погашення вартості об'єкту, передбачених графіком погашення платежів (додаток № 2)”.

15.01.2008 року на виконання п. 7.1 договору фінансового лізингу домоволодіння від 14.08.1998 року, укладеним ВАТ “Держощадбанк України” та ПП “Троєщанин”, у зв'язку із повним виконанням умов договору та достроковим проведенням належних платежів, сторони підписали акт передання-приймання домоволодіння. Так, згідно акту від 15.01.2008 року Лізингодавець передав у власність, а Лізингоодержувач прийняв домоволодіння, що є предметом вищевказаного договору фінансового лізингу: житловий будинок (літ. “А”); житловий будинок (літ. “Б”); гараж (літ. “В”); погреб (літ. “Г”); літня кухня-сарай (літ. “Д”); уборна (літ. “Ж”); котельня (літ. “З”); холодильник (літ. “І”); сараї (літ. “К” та “Л”), яке знаходиться за адресою: м. Київ, с. Троєщина, вул.. Леніна, буд.. 56.

Однак, у відповідь на звернення ПП “Троєщанин” від 09.02.2008 року до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна щодо проведення реєстрації права власності на домоволодіння за адресою: м. Київ, вул.. Леніна, 56 на підставі договору фінансового лізингу домоволодіння від 14.08.1998 року, позивачеві відмовлено в реєстрації права власності на домоволодіння, відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, та повідомлено, що Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту № 7/5 від 07.02.2002 року визначено вичерпний перелік правовстановлюючих документів, серед яких відсутній договір фінансового лізингу.

Враховуючи викладене, ПП “Троєщанин” просить суд визнати за ним право власності на домоволодіння, а саме: житловий будинок (літ. “А”); житловий будинок (літ. “Б”); гараж (літ. “В”); погреб (літ. “Г”); літня кухня-сарай (літ. “Д”); уборна (літ. “Ж”); котельня (літ. “З”); холодильник (літ. “І”); сараї (літ. “К” та “Л”).

Крім того, позивач зазначив, що Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна було вказано на те, що на подвір'ї домоволодіння існують самовільно збудовані сарай та холодильник, зареєстровані в БТІ та вписані в технічний паспорт домоволодіння в результаті проведеної ним технічної інвентаризації всього нерухомого майна ще 30.10.1996 року, які перейшли у власність до ВАТ “Держощадбанк України” на підставі факту про прилюдні торги від 08.04.1997 року.

Отже, позивач отримав ці споруди у власність від Лізингодавця разом з усім домоволодінням відповідно до договору фінансового лізингу від 14.08.1998 року, у зв'язку із чим ПП “Троєщанин” просить визнати споруди під літерами “І” та “К” такими, що введені в експлуатацію 30.01.1996 року у встановленому законом порядку з моменту їх технічної інвентаризації БТІ та відповідного запису у технічний паспорт домоволодіння.

Як визначено у ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Як вбачається з договору фінансового лізингу домоволодіння від 14.09.1998 року, право власності на домоволодіння набуте позивачем правомірно. Однак, відповідно до ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Таким чином, право власності на домоволодіння: житловий будинок (літ. “А”); житловий будинок (літ. “Б”); гараж (літ. “В”); погреб (літ. “Г”); літня кухня-сарай (літ. “Д”); уборна (літ. “Ж”); котельня (літ. “З”); холодильник (літ. “І”); сараї (літ. “К” та “Л”), яке знаходиться за адресою: м. Київ, с. Троєщина, вул.. Леніна, буд.. 56, буде офіційно визнане і підтверджене державою за ПП “Троєщанин” після державної реєстрації такого права власності.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту № 7/5 від 07.02.2002 року, (далі – Тимчасове положення), .державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Однак, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна відмовило ПП “Троєщанин” в реєстрації права власності на домоволодіння у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документу на підставі ст. 24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” (далі – Закон).

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ВАТ “Держощадбанк України” не бажає укласти з ПП “Троєщанин” договір купівлі-продажу домоволодіння, на підставі якого позивач міг би зареєструвати право власності на спірне майно. Крім того, доказами того, що відповідач не визнає права власності на домоволодіння є також звернення ВАТ “Держощадбанк України” до суду з позовом до ПП “Троєщанин” про розірвання договору фінансового лізингу домоволодіння, в задоволенні якого судом було відмовлено.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає,  що вимоги ПП “Троєщанин” про визнання права власності на домоволодіння: житловий будинок (літ. “А”); житловий будинок (літ. “Б”); гараж (літ. “В”); погреб (літ. “Г”); літня кухня-сарай (літ. “Д”); уборна (літ. “Ж”); котельня (літ. “З”); холодильник (літ. “І”); сараї (літ. “К” та “Л”), яке знаходиться за адресою: м. Київ, с. Троєщина, вул.. Леніна, буд.. 56, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ПП “Троєщанин” про визнання споруд під літерами “І” та “К” такими, що введені в експлуатацію 30.01.1996 року у встановленому законом порядку з моменту їх технічної інвентаризації БТІ та відповідного запису у технічний паспорт домоволодіння, не підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: - визнання права; - визнання правочину недійсним; - припинення дії, яка порушує право; - відновлення становища, яке існувало до порушення; - примусове виконання обов'язку в натурі; - зміна правовідношення; - припинення правовідношення; - відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; - відшкодування моральної (немайнової) шкоди; - визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, судова колегія звертає увагу, що вимога позивача про визнання споруд під літерами “І” та “К” такими, що введені в експлуатацію 30.01.1996 року у встановленому законом порядку з моменту їх технічної інвентаризації БТІ та відповідного запису у технічний паспорт домоволодіння не може бути самостійним предметом позову, оскільки предметом позову є матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Отже, ПП “Троєщанин”, звертаючись до господарського суду з вимогою про визнання споруд під літерами “І” та “К” такими, що введені в експлуатацію 30.01.1996 року у встановленому законом порядку з моменту їх технічної інвентаризації БТІ та відповідного запису у технічний паспорт домоволодіння, обрав невірний спосіб захисту.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції Приватним підприємством “Троєщанин” доведено вимоги апеляційної скарги в частині визнання за ним права власності на домоволодіння, у зв'язку із чим в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню

Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати покласти на позивача.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно з'ясував всі обставини справи та не дав їм належну правову оцінку. Місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-     

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Троєщанин” задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду м. Києва від 18.02.2009 року по справі № 35/565 за позовом Приватного підприємства “Троєщанин” до Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” про визнання права власності скасувати частково: позовні вимоги Приватного підприємства “Троєщанин” до Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” про визнання права власності задовольнити частково.

Визнати за Приватним підприємством “Троєщанин” (02230, м. Київ, с. Троєщина, вул.. Леніна, 25-А, код 25635975) право власності на домоволодіння: житловий будинок (літ. “А”); житловий будинок (літ. “Б”); гараж (літ. “В”); погреб (літ. “Г”); літня кухня-сарай (літ. “Д”); уборна (літ. “Ж”); котельня (літ. “З”); холодильник (літ. “І”); сараї (літ. “К” та “Л”), які знаходяться за адресою: м. Київ, с. Троєщина, вул. Леніна, 56.

В іншій частині позовні вимоги Приватного підприємства “Троєщанин” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 18.02.2009 року по справі № 35/565 – без змін.

3.          Справу № 35/565 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Вербицька О.В.

                                                                                          Буравльов С.І.

 30.04.09 (відправлено)