Постанова

від 12.05.2009 по справі 26/450

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/450

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.05.2009                                                                                           № 26/450

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:            Кошіля В.В.

          Шапрана В.В.

 при секретарі:           Цецарському А.О.

 За участю представників:

 від позивача - Дем'яненко М.В.,

 від відповідача - Риков О.О.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Українська транспортна страхова компанія"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.02.2009

 у справі № 26/450 (суддя Пінчук В.І.)

 за позовом                               Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Добробут та Захист"

 до                                                   ЗАТ "Українська транспортна страхова компанія"

 про                                                   стягнення 36113,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 32950,07 грн. перестрахового відшкодування та 3163,20 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3163,20 грн. пені, 361,13 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 32950,07 грн. провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати в частині стягнення пені з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

22.05.2007 між Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Добробут та Захист” (позивачем як перестрахувальник) та Закритим акціонерним товариством „Українська транспортна страхова компанія” (відповідачем як перестраховик) був укладений договір облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів № 02/ОП/05/2007.

Частиною першою статті 987 ЦК України передбачено, що за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору, предметом цього договору є облігаторне (обов'язкове) пропорційне квотне перестрахування перестраховиком (відповідачем) частини відповідальності перестрахувальника (позивача), прийнятої ним за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів) у відповідності з правилами добровільного страхування наземного транспорту б/н, зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 09.12.2004.

У пункті 3.1 договору передбачено, що перестрахування здійснюється на облігаторній пропорційній основі відповідно до визначених даним договором квот.

Згідно з п. 3.4 договору відповідальність перестраховика за окремим транспортним засобом, визначеним в оригінальному договорі страхування, складає:

- по транспортним засобам зі страховою сумою від 50 000 грн. до 100 000 грн., включно –15%;

- по транспортним засобам зі страховою сумою від 100 001 грн. до 200 000 грн. включно - 25%;

- по транспортним засобам зі страховою сумою від 200 001 грн. до  500 000 грн. –30% відповідальності понад власного утримання перестрахувальника.

Відповідно до п. 3.8 договору основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення перестрахувальником щомісячних рахунків–бордеро премій (додаток № 2 до договору ), рахунків–бордеро збитків (додаток № 3 до договору) та щоквартальних бордеро заявлених, але не сплачених збитків (додаток № 4 до договору).

Відповідно до п. 3.9 вказаного договору відповідальність перестраховика за кожним договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, який підпадає під дію цього договору, починається та закінчується одночасно з відповідальністю перестрахувальника.

На підставі договору № 02/ОП/05/2007 від 22.05.2007 позивач передав відповідачу у перестрахування, згідно з рахунком бордеро № 12 від 01.05.2008 ризик за договором страхування № 10/17 –1135 від 07.04.2008, укладеним між Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Добробут та Захист” та Таршиним Іваном Станіславовичем на період з 07.04.2008 до 06.04.2009 (позиція в рахунку бордеро премій № 67).

03.06.2008 до Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Добробут та Захист” (позивача) з заявою № 416/08 про виплату страхового відшкодування звернувся страхувальник за договором № 10/17 –1135 від 22.05.2007 Таршин Іван Станіславович.

Підставою для звернення останнього до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування стала дорожньо–транспортна пригода, яка трапилась 31.05.2008 о 13 год. 30 хв. на бульварі Перова в м. Києві.

Внаслідок ДТП були завдані механічні пошкодження застрахованому позивачем автомобілю (Mitsubishi Lancer EVO, держ АА 0451СМ).

На виконання умов договору страхування № 10/17 –1135 від 22.05.2007 на підставі заяви страхувальника № 416/08 від 03.06.2008 про виплату страхового відшкодування, звіту № 451/06/08 про оцінку автомобіля Mitsubishi Lancer EVO, держ АА 0451СМ від 19.06.2008 та страхового акту № 484/07/08 від 23.07.2008 позивач виплатив власнику застрахованого автомобіля (Mitsubishi Lancer EVO, держ АА 0451СМ) Таршину Івану Станіславовичу страхове відшкодування в розмірі 182 839,57 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 140 від 28.07.2008.

У відповідності до п. 5.1 договору № 02/ОП/05/2007 від 22.05.2007, відповідач (перестраховик), в межах власного утримання, приймає участь у відшкодуванні всіх збитків за договорами страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору.

Пунктом 5.3 вказаного договору визначено, що збитки, сума страхового відшкодування за якими, за попередніми прогнозними розрахунками, може перевищувати 50 000 грн. врегулюються окремо (індивідувально).

Відповідно до п. 5.3.4 договору після проведення виплати страхового відшкодування перестрахувальник направляє перестраховику копїї документів, складених в процесі врегулювання даного збитку, в термін, передбачений цим договором.

Пункт 5.3.5 договору передбачає, що у разі, якщо остаточний розмір сплаченого перестрахувальником страхового відшкодування перевищує розмір попередньо заявленого перестрахувальником касового збитку, перестраховик повинен доплатити свою частку страхового відшкодування протягом 10–ти робочих днів з дня отримання від перестрахувальника відповідних документів.

Пунктом 5.4 договору встановлено касовий збиток перестрахувальника у розмірі 50 000 грн. Касовим збитком є розмір страхового відшкодування, при перевищенні якого перестраховик, при оформленні обґрунтованого розрахунку страхового відшкодування, після заяви перестрахувальника на виплату страхового відшкодування, сплачує свою частку відшкодування перестрахувальнику раніше, ніж перестрахувальник зробить виплату страхового відшкодування.

04.06.2008 позивач направив на адресу відповідача повідомлення № 1901 про настання страхового випадку.

31.07.2008 позивач листом № 2247 на виконання умов п. 5.3.4 договору направив на адресу відповідача пакет документів з розрахунками для сплати частки страхового відшкодування в розмірі 32 950,07 грн.

Пунктом 4.4.4 договору передбачено, що перестраховик зобов'язаний протягом  10–ти робочих днів з дня отримання від перестрахувальника документів на виплату страхового відшкодування сплатити свою частку страхового відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо виплати своєї частки страхового відшкодування в розмірі 32950,07 грн. виконав лише після порушення провадження у справі, перерахувавши позивачеві платіжними дорученнями № 2383 від 11.12.2008 – 10 000,00 грн., № 2471 від 18.12.2008 – 10 000,00 грн. та № 2533 від 25.12.2008 – 12950,07 грн.

Оскільки відповідач сплатив борг після порушення провадження у справі (ухвала суду від 05.12.2008), суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 32 950,07 грн. на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 3 163,20 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Згідно з ч.1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до п. 12.2 договору сторони несуть відповідальність одна перед одною за несвоєчасне виконання передбачених цим договором розрахунків у вигляді сплати пені в розмірі 0,1% від суми платежу, що прострочений, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки.

Відповідач заперечує щодо стягнення з нього суми пені та в апеляційній скарзі зазначає, що в порушення п. 4.2.5.3 договору позивач не надав йому документів, необхідних для прийняття рішення щодо виплати частки страхового відшкодування, а саме платіжного доручення, що підтверджує витрати позивача на замовлення експертизи, а довідка ДАІ не містила прізвища та підпису особи, яка її видала.

Однак, зазначені доводи відповідача, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування рішення, виходячи з такого.

Як встановлено вище, пакет документів з розрахунками для сплати частки страхового відшкодування позивач направив на адресу відповідача 31.07.2008.

Згідно п. 4.3.9.5 договору наслідком ненадання повністю або частково документів, зазначених у п. 4.2.5 договору, є відмова перестраховика у виплаті страхового відшкодування перестрахувальнику.

Крім того, умовами договору (п. 4.4.4) передбачено обов'язок перестраховика сплатити частку страхового відшкодування протягом 10–ти робочих днів з дня отримання від перестрахувальника документів на виплату страхового відшкодування.

Однак, відповідач у строк, встановлений п. 4.4.4 договору, свою частку страхового відшкодування не сплатив, вимоги позивачу щодо надання копій документів, зазначених в п. 4.2.5 договору, у цей же строк не заявив, та не відмовив у виплаті страхового відшкодування у разі ненадання всіх документів, вказаних у п. 4.2.5 договору, а натомість здійснив виплату страхового відшкодування у грудні 2008 р.

Отже, у суду першої інстанції були достатні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3 163,20 грн. пені за несвоєчасне проведення розрахунків за договором.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване та правильне рішення, тому апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія” не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 у справі № 26/450 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 у справі № 26/450 - без змін.

2.          Матеріали справи № 26/450 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

 Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Шапран В.В.