Постанова

від 10.12.2013 по справі 810/6194/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року місто Київ № 810/6194/13-а

12.41

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання Побережного К.С.,

представників позивача: - Борисенко О.І., Яценко Д.Г., представника відповідача: - Василенко О.Я., представника третьої особи: - Тетенко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної фінансової інспекції в Київській області доДержавного підприємства «Завод порошкової металургії» третя особа:Міністерство промислової політики України прозобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна фінансова інспекція в Київській області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Завод порошкової металургії» про зобов'язання вчинити певні дії.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що винесена за результатами ревізії вимога є обов'язковою для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються, проте станом на час подання позовної заяви вимога у повному обсязі не виконана відповідачем, що є підставою для спонукання до вчинення певних дій відповідачем у судовому порядку.

Під час судового розгляду справи до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Міністерство промислової політики України.

В призначений день та час у судове засідання з'явилися представники позивача, представник відповідача та представник третьої особи.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив про помилкові висновки позивача щодо неправомірності сплати відповідачем земельного податку за земельні ділянки структурних підрозділів ДП «Завод порошкової металургії» - бази відпочинку «Любич» та дитячого оздоровчого табору санаторного типу «Любич», які фактично використовуються іншим підприємством. Зазначені висновки позивача відповідач вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Представник третьої особи у задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Державне підприємство «Завод порошкової металургії», є юридичною особою (код за ЄДРПОУ 00186192), засноване на державній власності та входить до сфери управління Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном.

Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном утворено на виконання Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 року № 1085/2010 шляхом реорганізації Міністерства промислової політики України та є його правонаступником у частині реалізації державної політики щодо управління об'єктами державної власності.

Державне підприємство «Завод порошкової металургії» перетворено (реорганізовано) шляхом припинення Казенного заводу порошкової металургії наказом Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном «Щодо припинення шляхом перетворення (реорганізації) Казенного заводу порошкової металургії» від 20.04.2012 року № 80 (зі змінами).

Казенний завод порошкової металургії створений рішенням Кабінету Міністрів України (постанова від 30.06.1998 року № 987) шляхом перетворення Броварського державного заводу порошкової металургії (перейменоване наказом Міністерства промислової політики України від 05.10.1998 року № 339).

ДП «Завод порошкової металургії» є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов'язків Казенного заводу порошкової металургії, має самостійний баланс, розрахункові рахунки, печатку зі своєю назвою та інші реквізити.

Державною фінансовою інспекцією в Київській області відповідно до пункту 1.1.3.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Дерржфінінспекції в Київській області на II квартал 2013 року на підставі направлень на проведення ревізії, виданих начальником Держфінінспекції в Київській області Шинкаренком П.В., начальниками відділів Півчуком О.О., Шалієвською Л.І., заступниками начальника відділів Куліковою В.В., Харламовим В.С., головними державними аудитором Шатайло В.Ю., головними державними фінансовими інспекторами Коваленко Л.О., Волошиною І.М., провідним державним аудитором Гуменюк В.І. та провідним державним фінансовим інспектором Яценко Д.Г., проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Завод порошкової металургії».

За результатами ревізії Державною фінансовою інспекцією в Київській області було складено Акт від 15.08.2013 року № 05-27/83 ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Завод порошкової металургії» за період з 01.04.2009 року по 31.05.2013 року.

В ході проведення контрольного заходу було виявлено ряд порушень законодавства з фінансових питань, з метою усунення яких відповідачу направлено вимогу від 27.08.2013 року № 10-05-14-14/7417.

23.10.2013 року відповідачу було повторно направлено вимогу про усунення виявлених порушень за № 10-05-14-14/9410 у зв'язку з невиконанням відповідачем у встановлений строк пункту 9 вимоги від 27.08.2013 року № 10-05-14-14/7417.

Позивач зазначив, що відповідачем не усунуто пункт 9 зазначеної вимоги, згідно якого відповідачу необхідно було забезпечити відшкодування витрат на оплату земельного податку в сумі 63 076, 8 гривень за земельні ділянки Бази відпочинку «Любич», якими фактично користувалась інша юридична особа - Державна установа «База відпочинку «Любич».

Ревізією встановлено, що протягом періоду, що підлягає ревізії, на об'єкті структурних підрозділів Державного підприємства «Завод порошкової металургії» нараховано амортизацію на загальну суму 319 656, 09 гривень, де амортизація на основні фонди Бази відпочинку «Любич» складає 153 631, 09 гривень, а дитячого оздоровчого табору «Любич» - 166 025, 00 гривень.

Згідно даних Держземагентства у Броварському районі Київської області від 06.08.2013 року № 1499 встановлено, що відповідно даних, якими володіє відділ Держземагентства у Київській області за Державною установою «База відпочинку «Любич» в адміністративних межах Літківської сільської ради Броварського району Київської області рахуються три земельні ділянки з кадастровими номерами, а саме: 3221284801:01:055:0023 площею 0, 3106 га; 3221284801:01:055:0022 площею 3, 8604 га; 3221284801:01:051:0036 площею 0, 34290 га.

Згідно зазначеної відповіді щодо земельних ділянок, які рахуються за Державним підприємством «Завод порошкової металургії» в адміністративних межах Літківської сільської ради Броварського району Київської області інформація відсутня.

В той же час, у період, що підлягає ревізії підприємство відповідача сплатило 63 076, 8 гривень земельного податку за земельні ділянки Бази відпочинку «Любич» та Дитячого оздоровчого табору «Любич», чим завдано збитки Державному підприємству «Завод порошкової металургії» на зазначену суму.

Враховуючи викладені обставини, судом дослідженні підстави, у зв'язку з якими відповідач сплачував земельний податок за земельні ділянки іншої установи.

Як вбачається з матеріалів справи, до складу ДП «Завод порошкової металургії» входять відокремлені підрозділи без права юридичної особи, а саме: База відпочинку «Любич»; Дитячий оздоровчий табір санаторного типу «Любич»; Спортивний комплекс «Металург».

Вказані підрозділи мають затверджені директором ДП «Завод порошкової металургії» В.А. Пісоцьким та погоджені головою профспілкового комітету заводу М.Д. Покидько Положення.

Згідно наданих до перевірки Положень про підрозділи, копії яких містяться в матеріалах справи, вони здійснюють власну діяльність, мають печатку із своїм найменуванням, кутові штампи, бланки, поточні рахунки в банках, ведуть звітність та складають баланс. Майно відокремлених підрозділів належить заводу. Підрозділи користуються ним в межах своєї компетенції.

На запит позивача до Управління статистики у Броварському районі щодо реєстрації структурних підрозділів відповідача, База відпочинку «Любич» та Дитячий оздоровчий табір санаторного типу «Любич» в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України отримано Довідки серії АБ за №№ 534401 та 534400, які підтверджують їх правовий статус.

Ще у 1991 році на спеціально відведеній земельній ділянці Заводом збудований та введений в експлуатацію цілісний майновий комплекс Бази відпочинку «Любич».

27.04.2004 року видано спільний наказ Міністерства фінансів України та Міністерства промислової політики України за № 484/369, погоджений Головою Фонду державного майна України (надалі - Наказ № 484/369) про безоплатну передачу Бази відпочинку «Любич» до сфери управління Міністерства фінансів України. 12.11.2004 року проведено реєстрацію Державної установи «База відпочинку «Любич».

Не погоджуючись з даним рішенням, Завод оскаржив його в судовому порядку, в результаті чого постановою Господарського суду міста Києва від 03.08.2006 року визнано наказ № 484/369 неправомірним та нечинним та видано відповідний виконавчий лист про повернення бази відпочинку «Любич» з сфери управління Міністерства фінансів України до сфери управління Міністерства промислової політики України.

Згідно спільного наказу двох міністерств від 27.07.2004 року за № 484/369 та Акту прийняття-передачі від 04.08.2004 року до Мінфіну передано лише Базу відпочинку «Любич», однак фактично Міністерство почало експлуатувати та фактично вступило у володіння майнового комплексу, куди увійшов і об'єкт Дитячий оздоровчий табір «Любич».

20.01.2006 року за заявою Заводу Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП № 3686133 та розпочато примусове виконання постанови Господарського суду міста Києва від 03.08.2006 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2007 року по справі № 14/368-А надано роз'яснення, що під фразою «відновити первісний стан Бази відпочинку «Любич» слід розуміти - складення і підписання Міністерством промислової політики України та Міністерством фінансів України в поворот складеного та підписаного ними 04.08.2004 року Акту прийняття-передачі основних засобів, Акту про повернення основних засобів, за яким повернути Базу відпочинку «Любич» з балансу Міністерства фінансів України на баланс Казенного заводу порошкової металургії, внаслідок чого відбудеться передача її зі сфери управління Міністерства фінансів України до сфери управління Міністерства промислової політики України.

03.05.2007 року Завод звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2006 року.

Як вбачається з наданих відповідачем документів, а саме вимог державного виконавця, адресованих Міністерству фінансів України, рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2006 року не виконано.

20.08.2008 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1143-р. про передачу цілісного майнового комплексу «Любич» із сфери управління Міністерства промислової політики України до сфери управління Міністерства фінансів України згідно з актом прийняття-передачі від 04.08.2004 року.

Вказане розпорядження Кабінету Міністрів України було оскаржено у судовому порядку. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 року вказане розпорядження залишено в силі. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.04.2011 року по справі № К-34043/10 рішення судів залишені без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, з 1999 року та на даний час на балансі Заводу обліковується майно двох відокремлених структурних підрозділів без права юридичної особи: Дитячого оздоровчого табору санаторного типу «Любич», ідентифікаційний код 20610396, та Бази відпочинку «Любич», ідентифікаційний код 23569620, відомості про які містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, що підтверджується Довідками з ЄДРПОУ від 26.12.2012 року АБ №534400 та АБ №534401, копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, Дитячий оздоровчий табір санаторного типу «Любич» (ідентифікаційний код 20610396) розташований на одній земельній ділянці разом з Базою відпочинку «Любич».

Однак, на час розгляду справи на баланс відповідача повернення зазначеного майна не відбулося.

В ході судового розгляду справи встановлено, що під час ревізії з наданого переліку об'єктів землекористування ДП «Завод порошкової металургії», згідно державних актів встановлено, що відповідач має в землекористуванні земельні ділянки загальною площею 59, 84 га, на яких розташовані будинки та споруди підприємства.

З наданої до перевірки «Журнал-Головна» в розрізі помісячних оборотів по рахунку 112 «Нематеріальні активи» відображена вартість земельних ділянок та право на постійне користування землею по трьом ділянкам загальною площею 47, 8.

Однак, дві земельні ділянки площею 11, 99 га, перебувають на обліку відповідача, як зазначив позивач, в кількісному виразі, при відсутності їх вартісного вираження. Слід зазначити, що акти на право користування земельними ділянками в межах Літківської та Пухівської сільських рад Броварського району старого зразка та відповідно підлягають заміні на підстав нижче наведеного.

Право користування землею регулюється розділом 15 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно пункту 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Документальним підтвердженням права постійного користування землею є державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Для визначення розміру земельного податку на земельні ділянки місцеві Ради відповідними рішеннями затверджують нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Розрахунок земельного податку, для земельних ділянок в населених пунктах, яким встановлено грошову оцінку, здійснюється на підставі витягів технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель, які здаються відділами земельних ресурсів відповідних обласних управлінь земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах, складених на підставі клопотань підприємства, виходячи з цільового призначення земель відповідно до Закону України «Про плату за землю».

Отже, земельні ділянки, отримані на праві постійного користування землею, повинні обліковуватись в балансі згідно наказу Міністерства фінансів України від 19.12.2006 року за № 1213 за сумами грошових оцінок відповідних земельних ділянок. Для відображення вартості земельних ділянок у бухгалтерському обліку обов'язковим є проведення їх експертної грошової оцінки згідно зі статтею 13 Закону України від 11.12.2003 року № 1378-ІV «Про оцінку земель».

Відповідно до статті 1 Закону України від 11.12.2003 року № 1378-ІV «Про оцінку земель», експертною грошовою оцінкою земельних ділянок вважається результат визначення вартості земельної ділянки та пов'язаних з нею прав. Оцінка проводиться незалежним оцінювачем - експертом з питань експертної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, відповідачем не дотримано положення Земельного кодексу України, зокрема пункту 6 Перехідних положень, щодо переоформлення актів на постійне користування земельними ділянками до 1 січня 2008 року та наказ Міністерства фінансів України від 19.12.2006 року за № 1213 за сумами грошових оцінок відповідних земельних ділянок.

Для відображення вартості земельних ділянок у бухгалтерському обліку обов'язковим є проведення їх експертної грошової оцінки згідно зі статтями 1, 13 Закону України від 11.12.2003 року № 1378-ІV «Про оцінку земель».

В ході ревізії отримано лист Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 01.07.2013 року за № 6075/10/183. Згідно листа ОДПІ Державна установа «База відпочинку «Любич» має статус неприбуткової установи, протягом періоду, що підлягає ревізії звітується без порушень, користується пільгою по ПДВ, сплачує земельний податок, розмір якого за ревізійний період склав 399 829, 44 гривень. Копія запиту та лист Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 01.07.2013 за № 6075/10/183 наявні в матеріалах справи.

На запит позивача до Управління статистики у Броварському районі щодо реєстрації структурних підрозділів відповідача, База відпочинку «Любич» та Дитячий оздоровчий табір санаторного типу «Любич» в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України отримано Довідки серії АБ за №№ 534401 та 534400, які підтверджують їх правовий статус.

Як вже зазначалося, згідно даних Держземагентства у Броварському районі Київської області від 06.08.2013 року № 1499, щодо земельних ділянок, які рахуються за ДП «Завод порошкової металургії» в адміністративних межах Літківської сільської ради Броварського району інформація відсутня.

В той же час, в періоді, що підлягає ревізії відповідач сплатив 63 076, 8 гривень земельного податку за земельні ділянки Бази відпочинку «Любич» та Дитячого оздоровчого табору «Любич», земельні ділянки, де вони знаходяться рахуються за іншим підприємством - Державною установою «База відпочинку «Любич», чим завдано збитки (матеріальну шкоду) Заводу на зазначену суму.

Отже, враховуючи, що весь період, який ревізується, майновим комплексом (та землею) фактично користувалась інша юридична особа - Державна установа «База відпочинку «Любич», рішення Господарського суду Київської області не виконано, а розпорядження Кабінету Міністрів України № 1143-р. про передачу цілісного майнового комплексу «Любич» із сфери управління Міністерства промислової політики України до сфери управління Міністерства фінансів України є чинним, відповідачем понесені витрати на сплату земельного податку та амортизаційних відрахувань на загальну суму 382 732, 9 гривень, що призвело завищення витрат Заводу по рахунок 949 «Інші операційні витрати» та викривлення фінансової звітності у 2009 - І півріччі 2013 року.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

У відповідності до вимог статті 4 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до статті 11 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Як встановлено під час судового розгляду справи, вищевказана ревізія відповідача була проведена згідно з пунктом 1.1.3.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Дерржфінінспекції в Київській області на II квартал 2013 року на підставі направлень на проведення ревізії.

Судом встановлено, що відповідачем зауважень до Акта від 15.08.2013 року № 05-27/83 ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Завод порошкової металургії» за період з 01.04.2009 року по 31.05.2013 року не надано.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 10 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно зі статтею 15 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 10 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з пунктом 4 Положення про територіальні органи Державної фінансової інспекції України та їх підрозділи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.10.2011 року № 1236, Інспекція відповідно до покладеного на неї завдання вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме:

вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства;

звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Також суд зазначає, що відповідно до чинного законодавства, що регламентує порядок здійснення інспектування, Державній фінансовій інспекції в Київській області не надано право встановлювати порядок або способи усунення порушення. Зважаючи на те, що порушення виникло внаслідок здійснення фінансово-господарської діяльності з порушенням чинного законодавства, одним із способів його усунення є вжиття заходів претензійно позовного характеру, встановленого чинним Цивільним та Господарським кодексами України в межах процесуальних строків встановлених цими кодексами, в іншому випадку відшкодування порушення проводиться в порядку статей 130-136 Кодексу законів про працю України.

Щодо посилань представників відповідача та третьої особи в частині відсутності порушень інтересів держави у даних правовідносинах, слід зазначити наступне.

Поняття «інтерес держави» на сьогодні закріплено у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року № 1-1/99.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в

діяльності приватних підприємств, товариств.

Враховуючи викладене та те що відповідачем, який є державним підприємством, фінансується з Державного бюджету України безпідставно сплачувався земельний податок за земельні ділянки, які рахуються за іншим підприємством, і є підставою вважати про неправомірне використання коштів держави.

Згідно зі статтею 13 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», дії або бездіяльність посадових осіб органу державного фінансового контролю можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази скасування або визнання протиправною в установленому законом порядку вимоги від 27.08.2013 року № 10-05-14-14/147, а відтак дана вимога на момент розгляду справи є чинною та, як встановлено судом, невиконаною в добровільному порядку, тому позовні вимоги є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Державне підприємство «Завод порошкової металургії» виконати пункт 9 вимог від 27.08.2013 року № 10-05-14-14/7417.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено 13 грудня 2013 р.