Ухвала

від 25.03.2014 по справі 810/6194/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6194/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державного підприємства «Завод порошкової металургії» на постанову Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2013 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Київській області до Державного підприємства «Завод порошкової металургії», за участю третьої особи Міністерства промислової політики України про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2013 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2013 року, оскільки вважає, що судом невірно застосовано норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, державною фінансовою інспекцією в Київській області відповідно до пункту 1.1.3.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Дерржфінінспекції в Київській області на II квартал 2013 року на підставі направлень на проведення ревізії, виданих начальником Держфінінспекції в Київській області Шинкаренком П.В., начальниками відділів Півчуком О.О., Шалієвською Л.І., заступниками начальника відділів Куліковою В.В., Харламовим В.С., головними державними аудитором Шатайло В.Ю., головними державними фінансовими інспекторами Коваленко Л.О., Волошиною І.М., провідним державним аудитором Гуменюк В.І. та провідним державним фінансовим інспектором Яценко Д.Г., проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Завод порошкової металургії».

За результатами ревізії Державною фінансовою інспекцією в Київській області було складено Акт від 15.08.2013 року № 05-27/83 ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Завод порошкової металургії» за період з 01.04.2009 року по 31.05.2013 року.

В ході проведення контрольного заходу було виявлено ряд порушень законодавства з фінансових питань, з метою усунення яких відповідачу направлено вимогу від 27.08.2013 року № 10-05-14-14/7417.

23.10.2013 року відповідачу було повторно направлено вимогу про усунення виявлених порушень за № 10-05-14-14/9410 у зв'язку з невиконанням відповідачем у встановлений строк пункту 9 вимоги від 27.08.2013 року № 10-05-14-14/7417.

Позивач, зважаючи на ігнорування відповідачем вказаних вимог, звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що відповідачем безпідставно сплачувався земельний податок за земельні ділянки, які рахуються за іншим підприємством, а тому відповідач неправомірно використав державні кошти, що були сплачені на ці цілі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Державне підприємство «Завод порошкової металургії засноване на державній власності та входить до сфери управління Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.1998 року № 987 Казенний завод порошкової металургії створений шляхом перетворення Броварського державного заводу порошкової металургії (перейменоване наказом Міністерства промислової політики України від 05.10.1998 року № 339).

Наказом Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном «Щодо припинення шляхом перетворення (реорганізації) Казенного заводу порошкової металургії» № 80 від 20.04.2012 державне підприємство «Завод порошкової металургії» перетворено (реорганізовано) шляхом припинення Казенного заводу порошкової металургії року (зі змінами).

ДП «Завод порошкової металургії» є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов'язків Казенного заводу порошкової металургії, має самостійний баланс, розрахункові рахунки, печатку зі своєю назвою та інші реквізити.

Судом встановлено, з 1999 року та на даний час на балансі Заводу обліковується майно двох відокремлених структурних підрозділів без статусу юридичної особи: Дитячого оздоровчого табору санаторного типу «Любич» та Бази відпочинку «Любич».

27 липня 2004 року видано спільний наказ Міністерства фінансів України та Міністерства промислової політики України за № 484/369, погоджений Головою Фонду державного майна України, про безоплатну передачу Бази відпочинку «Любич» до сфери управління Міністерства фінансів України. 12.11.2004 року проведено реєстрацію Державної установи «База відпочинку «Любич».

Не дивлячись на те, що за даним актом передано лише Базу відпочинку «Любич», фактично Міністерство фінансів України почало експлуатувати і Дитячий оздоровчий табір «Любич».

Не погоджуючись з даним рішенням, Завод оскаржив його в судовому порядку, в результаті чого постановою Господарського суду міста Києва від 03.08.2006 року визнано наказ № 484/369 неправомірним та нечинним та видано відповідний виконавчий лист про повернення бази відпочинку «Любич» з сфери управління Міністерства фінансів України до сфери управління Міністерства промислової політики України.

20.01.2006 року за заявою Заводу Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП № 3686133 та розпочато примусове виконання постанови Господарського суду міста Києва від 03.08.2006 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2007 року по справі № 14/368-А надано роз'яснення, що під фразою «відновити первісний стан Бази відпочинку «Любич» слід розуміти - складення і підписання Міністерством промислової політики України та Міністерством фінансів України в поворот складеного та підписаного ними 04.08.2004 року Акту прийняття-передачі основних засобів, Акту про повернення основних засобів, за яким повернути Базу відпочинку «Любич» з балансу Міністерства фінансів України на баланс Казенного заводу порошкової металургії, внаслідок чого відбудеться передача її зі сфери управління Міністерства фінансів України до сфери управління Міністерства промислової політики України.

03.05.2007 року Завод звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2006 року.

Проте, рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2006 року виконано не було.

20.08.2008 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1143-р. було передано цілісний майновий комплекс «Любич» із сфери управління Міністерства промислової політики України до сфери управління Міністерства фінансів України згідно з актом прийняття-передачі від 04.08.2004 року.

Вказане розпорядження Кабінету Міністрів України було оскаржено у судовому порядку. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 року вказане розпорядження залишено в силі. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.04.2011 року по справі № К-34043/10 рішення судів залишені без змін.

Під час ревізії встановлено, що з наданого переліку об'єктів землекористування ДП «Завод порошкової металургії», згідно державних актів має в землекористуванні земельні ділянки загальною площею 59, 84 га, на яких розташовані будинки та споруди підприємства.

У книзі «Журнал-Головна» в розрізі помісячних оборотів по рахунку 112 «Нематеріальні активи» відображена вартість земельних ділянок та право на постійне користування землею по трьом ділянкам загальною площею 47, 8 га.

Однак, дві земельні ділянки площею 11, 99 га, перебувають на обліку відповідача, як зазначив позивач, в кількісному виразі, при відсутності їх вартісного вираження.

Згідно даних Держземагентства у Броварському районі Київської області від 06.08.2013 року № 1499 встановлено, що відповідно даних, якими володіє відділ Держземагентства у Київській області за Державною установою «База відпочинку «Любич» в адміністративних межах Літківської сільської ради Броварського району Київської області рахуються три земельні ділянки з кадастровими номерами, а саме: 3221284801:01:055:0023 площею 0, 3106 га; 3221284801:01:055:0022 площею 3,8604 га; 3221284801:01:051:0036 площею 0, 34290 га. Водночас за даними Держземагентства у Броварському районі Київської області інформація щодо земельних ділянок, які рахуються за Державним підприємством «Завод порошкової металургії» в адміністративних межах Літківської сільської ради Броварського району Київської області, відсутня.

Під час проведення ревізії встановлено, що протягом періоду, що підлягає ревізії, на об'єкті структурних підрозділів Державного підприємства «Завод порошкової металургії» нараховано амортизацію на загальну суму 319 656, 09 гривень, де амортизація на основні фонди Бази відпочинку «Любич» складає 153 631, 09 гривень, а дитячого оздоровчого табору «Любич» - 166 025, 00 гривень. Водночас відповідач сплатив 63 076,80 гривень земельного податку за земельні ділянки Бази відпочинку «Любич» та Дитячого оздоровчого табору «Любич».

Дослідивши наведені докази, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач не мав правових підстав для нарахування та сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розміщуються База відпочинку «Любич» та Дитячий оздоровчий табір «Любич».

Згідно з п. 9 вимог від 27.08.2013 № 10-05-14-14/7417 Державне підприємство «Завод порошкової металургії» зобов'язано відшкодувати витрати на сплату земельного податку в сумі 63 076,80 грн за земельні ділянки Бази відпочинку «Любич» та Дитячого оздоровчого табору «Любич», якими фактично користувалася інша юридична особа - ДУ «База відпочинку «Любич».

Зазначене порушення позивач зобов'язав виконати відповідача у строк не пізніше 23.09.2013 року.

Згідно зі ст. 10 «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно зі ст. 15 «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 10 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з пунктом 4 Положення про територіальні органи Державної фінансової інспекції України та їх підрозділи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.10.2011 року № 1236, Інспекція відповідно до покладеного на неї завдання вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме:

вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства;

звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З урахуванням наведених норм та обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає правомірною заявлену органом державного фінансового контролю вимогу про відшкодування позивачем витрат на сплату земельного податку в сумі 63 076,80 грн за земельні ділянки Бази відпочинку «Любич» та Дитячого оздоровчого табору «Любич», оскільки правових підстав для розпорядження зазначеними об'єктами у останнього немає.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що оскільки Державне підприємство «Завод порошкової металургії» володіє Державним актом на право постійного користування землею ІІ-КВ № 001911 та заяви про припинення права постійного користування земельною не подавало, а отже, за таких обставин є належним землекористувачем у розумінні земельного законодавства. Водночас апелянт вважає, що суд помилково не застосував норми ч. 5 ст. 116 та ст. 142 Земельного кодексу України, згідно з якими надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Щодо таких заяв, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. регулює питання у разі добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою.

З наведених норм вбачається, що стаття 142 Земельного кодексу України регулює питання припинення права постійного користування на земельну ділянку у разі добровільної відмови землекористувача. Водночас, у даному випадку, мова не йде про добровільну відмову відповідача від права постійного користування земельними ділянками, на яких розміщені Бази відпочинку «Любич» та Дитячого оздоровчого табору «Любич», а тому дана стаття не підлягає застосуванню при вирішенні даного спору.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта щодо відсутності обов'язку переоформлення державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ № 001911, оскільки державне підприємство не повинне згідно з нормами земельного законодавства переоформлювати право постійного користування землею.

У судовому засіданні 25.03.2014 року представник позивача надав копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.02.2014 року та копію подання про притягнення винних службових осіб Міністерства фінансів України до кримінальної відповідальності за умисне невиконання виконавчого листа № 14/368-а2006, виданого на виконання рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2006 року. Проте, суд апеляційної інстанції зауважує, що подані документи свідчать лише про невиконання рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2006 року, а також підтверджують той факт, що на даний час цілісний майновий комплекс «Любич» знаходиться у розпорядженні Міністерства фінансів України.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160,195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Завод порошкової металургії» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2013 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлений 27.03.2014 року.

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.