Постанова

від 05.12.2013 по справі 808/8354/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року 13:33Справа № 808/8354/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стрельнікової Н.В.,

при секретарі Чистяковій К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»,

м. Запоріжжя,

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, м. Запоріжжя,

про скасування податкового повідомлення-рішення,

за участі представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі позивач, Держпідприємство «ЗТМК») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі відповідач, СДПІ по роботі з ВП у м. Запоріжжі), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000862620 від 11.10.2013.

Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки Держпідприємства «ЗТМК», з питань реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку з податку на додану вартість господарських відносин з платником податків ПП «ВТП АРІАНА», відповідач дійшов хибного висновку про завищення Держпідприємством «ЗТМК» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 36171 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Обґрунтовуючи свою позицію, представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити позивачу у задоволенні позову. Під час надання суду пояснень та у своїх письмових запереченнях (вх.№44216 від 12.11.2013) свою позицію представник відповідача обґрунтував висновками акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.09.2013 за №149/26-20/00194731. Так, у письмових запереченнях представник відповідача зокрема зазначив. що позивачем до перевірки не були надані документи, які б підтверджували факт перевезення товару від ТОВ «ВТП АРІАНА», як то: дорожні листи, товарно-транспортні накладні, договір на перевезення продукції та документи, які б підтверджували оприбуткування продукції - прибуткові ордери.

Вислухав пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд з'ясував наступне.

У період з 10.09.2013 по 23.09.2013 СДПІ по роботі з ВП у м. Запоріжжі була проведена позапланова виїзна перевірка Держпідприємства «ЗТМК» з питань реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку з податку на додану вартість господарських відносин з платником податків ТОВ «ВТП АРІАНА» (код ЄДРПОУ 33610095) за березень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, травень, червень, листопад 2011 року, липень 2012 року, за наслідками якої відповідачем був складений акт №149/26-20/00194731 від 27.09.2013 (далі акт перевірки).

Так, згідно висновку акту перевірки, відповідач встановив, що позивачем порушенні пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3, 200.4а ст. 200 Податкового кодексу України - завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 36171 грн., в тому числі по періодам: за вересень 2010 року на суму 194 грн., листопад 2010 року на суму 451 грн., грудень 2010 року на суму 100 грн., січень 2011 року на суму 696 грн., червень 2011 року на суму 9574 грн., липень 2011 року на суму 9658 грн., серпень 2011 року на суму 1257 грн., грудень 2011 року на суму 14241 грн.

Не погоджуючись із висновком акту перевірки, позивач подав до СДПІ по роботі з ВП у м. Запоріжжі письмові заперечення №11/13-2396 від 01.10.2013, у яких зазначив про безпідставність висновків перевіряючих про неможливість кваліфікувати у якості первинних документів документи, на підставі яких Держпідприємство «ЗТМК» формувало податковий кредит у перевіряємий період.

У відповіді від 09.10.2013 за №2077/10/26-20 відповідач не погодився із доводами позивача, викладеними у письмових запереченнях від 01.10.2013 з аналогічних підстав, які були викладені у акті перевірки.

11 жовтня 2013 року відповідачем, на підставі акту перевірки №149/26-20/00194731 від 27.09.2013, прийняте податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000862620, яким Держпідприємству «ЗТМК» зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 36171 грн., визначена сума грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 12162 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12765 грн. 25 коп.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням, позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом про його скасування.

Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом з'ясовано, що між Держпідприємством «ЗТМК» (Покупець) та ТОВ «ВТП АРІАНА» (Постачальник) були укладені наступні договори на поставку товару, а саме:

- №29 від 27.01.2011, відповідно до якого Постачальник зобов'язувався у 2011 році поставити Покупцю молоко 2,5% (з 27.01.2011 по 16.10.2011 у кількості 137098 л на загальну суму 616841 грн. з ПДВ, без ПДВ - 514117 грн. 50 коп.); з 17.01.2011 по 31.12.2011 у кількості 41000 л на загальну суму 202950 грн. з ПДВ, без ПДВ - 169125 грн.);

- №50 від 01.02.2011, згідно якого Постачальник зобов'язувався на протязі 2011 року здійснити поставку і передати Покупцю масло вершкове та молочні продукти на загальну суму 90000 грн., в тому числі ПДВ 15000 грн.

Згідно умов зазначених договорів поставка Товару відбувається на умовах DDP - склад покупця, м. Запоріжжя відповідно до правил Інкотермс-2010.

При описі у акті перевірки порушення позивачем вимог законодавства про податок на додану вартість, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, відповідач зазначив (стор. 12-13 акту перевірки), що Держпідприємством «ЗТМК» не надані до перевірки документи, які підтверджують факт перевезення товару від ТОВ «ВТП АРІАНА», а саме: дорожні листи, талони замовника, товарно-транспортні накладні, договори перевезення, договір на перевезення продукції та документи, які підтверджують оприбуткування продукції (прибуткові ордери), довіреності на отримання товару працівниками заводу та сертифікати якості продуктів харчування, що не дає можливості встановити виробника товару.

Окрім цього, на обґрунтування висновку про відсутність поставки товару, який був предметом укладених між Держпідприємством «ЗТМК» та ТОВ «ВТП АРІАНА» договорів 29 від 27.01.2011 та №50 від 01.02.2011, відповідач в акті перевірки посилається на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 10.07.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВТП АРІАНА», у зв'язку із відсутністю товариства за податковою адресою, у якому контролюючий орган зробив висновок про відсутність факту отримання ТОВ «ВТП АРІАНА» товарів (послуг) від контрагентів-постачальників та відсутність у ТОВ «ВТП АРІАНА» господарських можливостей для виконання своїх зобов'язань (стор. 13-21 акту перевірки).

Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи та зведені облікові дані можуть бути складені на паперових носіях або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у справі матеріали свідчать про те, що поставка товарів від ТОВ «ВТП АРІАНА» підтверджується видатковими та податковими накладними, які мають обов'язкові реквізити як для первинного документа, в тому числі дату складання, підписані та скріплені печатками сторін. Зазначені накладні були надані відповідачу до перевірки та досліджені ним (стор. 12 акту перевірки). Будь-яких зауважень до цих накладних акт перевірки не містить.

Підпункт 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97) передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника податку сум ПДВ за такими накладними.

Як вже зазначалося судом, акт перевірки не містить будь-яких зауважень, що податкові накладні, які видані ТОВ «ВТП АРІАНА», сформовано із порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.3 цієї ж статті, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Надані позивачем та досліджені судом копії податкових та видаткових накладних, платіжних документів, звітів, які були також досліджені і відповідачем під час проведення перевірки, підтверджують господарські операції між Держпідприємством «ЗТМК» та ТОВ «ВТП АРІАНА» з поставки товарів, які були предметом договорів №29 від 27.01.2011 та №50 від 01.02.2011. Ці ж документи також підтверджують факт отримання позивачем цього товару і використання його позивачем у власній господарській діяльності.

Висновки акту перевірки про не підтвердження господарських операцій та відсутність поставки товарів від ТОВ «ВТП АРІАНА», які обґрунтовані відсутністю товарно-транспортних накладних, подорожніх листів талонів замовлення та договорів на перевезення, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Висновки відповідача у акті перевірки про не підтвердження господарських операцій та відсутність поставки товарів від ТОВ «ВТП АРІАНА» через не надання позивачем до перевірки прибуткових ордерів суд також вважає необґрунтованими, оскільки прибутковий ордер виписується лише в тому випадку, коли які-небудь розрахункові документи або їх копії від постачальника товарно-матеріальних цінностей не можуть бути використані як прибуткові документи. В даному ж випадку оприбуткування товару підтверджується видатковими накладними.

Щодо ненадання позивачем до перевірки довіреностей на отримання товару працівниками заводу та сертифікатів якості продукції, то відсутність зазначених документів сама по собі не свідчить про не здійснення господарських операцій, до того ж відповідачем не доведено необхідність наявності довіреностей, оскільки відповідно до умов договорів ТМЦ поставлялись постачальником на склад позивача, а довіреності надаються у разі отримання товару уповноваженими особами покупця за межами суб'єкта господарювання. Щодо сертифікатів якості позивач надав суду пояснення, що відповідні документ и надавались постачальником згідно умов договорів, однак у зв'язку зі спливом часу та відсутністю обов'язковості зберігання таких документів, на цей час такі документи не збереглися.

Посилання відповідача у акті перевірки на висновки акту ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 10.07.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВТП АРІАНА», суд вважає безпідставними, оскільки по-перше, як вбачається з назви зазначеного акта, зустрічна звірка фактично не була проведена у зв'язку з неможливістю її проведення, по-друге, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Згідно ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, України визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Бульвес А.Д. проти Болгарії (заява №3991/03)» визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

У зв'язку з недоведеністю відповідачем фактів порушень, які послугували підставою для зменшення відповідачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, враховуючи, що господарські операції між позивачем та ТОВ «ВТП АРІАНА» підтверджуються наявними у справі доказами, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000862620 від 11.10.2013 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000862620 від 11 жовтня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» 610 (шістсот десять) гривень 98 копійок судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова