Ухвала

від 05.02.2015 по справі 808/8354/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У  Х  В  А  Л  А і м е н е м  У к р а ї н и 05 лютого 2015 рокусправа № 808/8354/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Поплавського В.Ю.                     суддів:                     Сафронової С.В.  Чепурнова Д.В. за участю секретаря судового засідання:          Надточія В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року по справі № 808/8354/13-а за позовом державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В : Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат» звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000862620 від 11.10.2013. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «ВТП АРІАНА» та позивачем підтверджено належним чином складеними первинними документами, в тому числі й податковими накладними. Таким чином, позивачем виконано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, які дають право на формування податкового кредиту. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2013  адміністративний позов задоволено в повному обсязі.  Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000862620 від 11 жовтня 2013 року. Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач зазначає, що при проведенні перевірки позивачем не надано документи, які б підтверджували факт перевезення товару від ТОВ «ВТП АРІАНА», а саме: дорожні листи, товарно-транспортні накладні, договір на перевезення продукції та документи, які б підтверджували оприбуткування продукції (прибуткові ордери). Враховуючи, що у договорі № 50 від 01.02.2011 року приймання – здача товару по кількості проводиться по факту відповідно до товарно-супровідних документів (накладних), по якості – згідно сертифікатів якості, відсутність вказаних документів свідчить про відсутність реального характеру операції з поставки товару. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, у період з 10.09.2013 по 23.09.2013 СДПІ по роботі з ВП у м. Запоріжжі була проведена позапланова виїзна перевірка державного підприємства «ЗТМК» з питань реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку з податку на додану вартість господарських відносин з платником податків ТОВ «ВТП АРІАНА» за березень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, травень, червень, листопад 2011 року, липень 2012 року, за наслідками якої відповідачем був складений акт №149/26-20/00194731 від 27.09.2013. Відповідно до акту перевірки, позивачем допущено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3, 200.4а ст. 200 Податкового кодексу України - завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 36171 грн., в тому числі по періодам: за вересень 2010 року на суму 194 грн., листопад 2010 року на суму 451 грн., грудень 2010 року на суму 100 грн., січень 2011 року на суму 696 грн., червень 2011 року на суму 9574 грн., липень 2011 року на суму 9658 грн., серпень 2011 року на суму 1257 грн., грудень 2011 року на суму 14241 грн. 11 жовтня 2013 року відповідачем, на підставі акту перевірки №149/26-20/00194731 від 27.09.2013, прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000862620, яким державному підприємству «ЗТМК» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 36171 грн., визначена сума грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 12162 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12765 грн. 25 коп. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу. Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право  на нарахування податку та складання податкових накладних надається  виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями  (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону). Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності). При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України). Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України). Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України). Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Як вбачається з матеріалів справи, між державним підприємством «ЗТМК» (Покупець) та ТОВ «ВТП АРІАНА» (Постачальник) були укладені наступні договори на поставку товару, а саме: - №29 від 27.01.2011, відповідно до якого Постачальник зобов'язувався у 2011 році поставити Покупцю молоко 2,5% (з 27.01.2011 по 16.10.2011 у кількості 137098 л на загальну суму 616841 грн. з ПДВ, без ПДВ - 514117 грн. 50 коп.); з 17.01.2011 по 31.12.2011 у кількості 41000 л на загальну суму 202950 грн. з ПДВ, без ПДВ - 169125 грн.); - №50 від 01.02.2011, згідно якого Постачальник зобов'язувався на протязі 2011 року здійснити поставку і передати Покупцю масло вершкове та молочні продукти на загальну суму 90000 грн., в тому числі ПДВ 15000 грн. Згідно умов зазначених договорів поставка Товару відбувається на умовах DDP - склад покупця, м. Запоріжжя відповідно до правил Інкотермс-2010. Поставка товарів від ТОВ «ВТП АРІАНА» підтверджується видатковими та податковими накладними, які мають обов'язкові реквізити для первинного документа, в тому числі дату складання, підписані та скріплені печатками сторін. Зазначені накладні були надані відповідачу до перевірки та досліджені ним. Будь-яких зауважень до цих накладних акт перевірки не містить. Розрахунки за поставлену продукцію здійснені у безготівковій формі Використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджено звітами про отоварення талонів молокорозподільчим пунктом, та відповідачем не заперечується.    Таким чином, здійснення господарської операції було зафіксоване первинними бухгалтерськими документами, та не спростовується  відсутністю документів, які б підтверджували факт перевезення товару від ТОВ «ВТП АРІАНА». Вищенаведені документи, якими позивач підтверджує виконання укладених договорів,  містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.   На момент укладення та реалізації вказаних вище договорів контрагент позивача мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагента позивача в якості платників податку на додану вартість, виключення його з реєстру платників податку на додану вартість не надано, податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені означеним підприємствами у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України. Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову). Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в  бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці  правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги спростовуються викладеними фактами та наявними в матеріалах справи первинними документами. Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -           У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Спеціалазованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів – залишити без задоволення. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду  від 05 грудня 2013 року – залишити  без змін. Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Повний текст  виготовлено 18 лютого 2015 року. Головуючий:                                                                      В.Ю. Поплавський           Суддя:                                                                      С.В. Сафронова           Суддя:                                                                      Д.В. Чепурнов