Постанова

від 12.12.2013 по справі 813/8411/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД79018,  м. Львів,  вул. Чоловського,  2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 12 грудня 2013 року                    м. Львів                    № 813/8411/13-а Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Думич Х.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Лео-Рембуд» до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «Лео-Рембуд» (далі – ПП «Лео-Рембуд») до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС (далі – ДПІ у Франківському районі м. Львова) з вимогами - зобов'язати відповідача привести дані обліку ПП «Лео-Рембуд» у відповідність з даними податкових декларацій, що були подані ним за період з 01.01.2012 року по 30.04.2013 року; - зобов'язати відповідача вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та з Інформаційно-аналітичної системи «Податковий блок» відомості, внесені на підставі акта від 25.09.2013 року №247/23-40/35721336 з питань господарських відносин з ТОВ «Вайз Юніон Лтд» за період з 01.01.2012 року по 30.04.2013 року, з ТОВ «Будівельна компанія «Адена» за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року, ТОВ «Конді 50» за період з 25.06.2012 року по 31.03.2013 року та відновити стан платника ПП «Лео-Рембуд», який мав місце до її введення. Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки акта перевірки від 25.09.2013 року №247/23-40/35721336, на підставі якого було внесено коригування до електронної бази, є необґрунтованими, оскільки в їх основу покладено помилкові твердження відповідача про те, що операції між ПП «Лео-Рембуд» та його контрагентами: ТОВ «Вайз Юніон ЛТД», ТОВ «Конді 50», ТОВ «Будівельна компанія «Адена», не мали реального товарного характеру. Позивач посилається на те, що відповідач не надав належної правової оцінки його правовідносинам з названими контрагентами та не дослідив первинних документів, складених за наслідками такої господарської діяльності, та наданих до перевірки у повному обсязі. Вказує на те, що відповідач такі документи до уваги не взяв, а свої висновки базує виключно на актах ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо неможливості проведення зустрічних звірок ТОВ «Вайз Юніон ЛТД», ТОВ «Конді 50» та ТОВ «Будівельна компанія «Адена» відповідно. Позивач вважає, що задокументовані факти неможливості проведення зустрічних звірок не можуть вказувати на безтоварність господарських операцій між вказаними контрагентами. Як наслідок безпідставності висновків відповідача про безтоварність господарських операцій між вказаними контрагентами, вважає і безпідставними висновки відповідача про завищення позивачем доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по операціях щодо реалізації робіт (послуг), отриманих від ТОВ «Вайз Юніон ЛТД», ТОВ «Конді 50», ТОВ «Будівельна компанія «Адена», а також висновки про завищення суми податкового кредиту за наслідками взаємовідносин з контрагентами – постачальниками робіт (послуг) та контрагентами-покупцями, яким надвлі було реалізовано отримані роботи (послуги). Позивач наголошує, що відповідач за результатами проведеної перевірки не склав податкового повідомлення-рішення, а тому у податкового органу не виникло права на внесення відповідних коригувань у електронні системи податкового обліку. Оскільки Податковим кодексом України (далі – ПК України) встановлено право відповідача вносити зміни в облікові дані платника, однак, лише в ті, що не пов'язані із зміною податкового навантаження чи податкового кредиту, оскільки такі зміни за собою несуть податкові зобов'язання, які визначені п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14. ПК України. Внесення змін до облікових карток платника податків, що не пов'язані із зміною податкового навантаження (тобто, податкової звітності, розшифровки результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) з податку на додану вартість, можливе лише на підставі або самостійно поданої декларації платника податку на додану вартість або прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення після закінчення строків його узгодження. Зміни в облікових даних операцій по ПДВ здійснюються лише на підставі податкових повідомлень-рішень чи на підставі довідок, складених за результатами перевірок, коли контролюючим органом не виявлено фактів порушень платником податків законодавства України. З наведеного випливає, що відповідач не має права вносити зміни до податкових декларацій позивача, зокрема, до розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (оформленої додатком № 5), оскільки така є частиною податкової звітності - податкової декларації. Представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях до неї. 12 грудня 2013 року представник позивача подала клопотання про розгляд справи без її участі, у якому також зазначила, що позовні вимоги підтримує повністю і просить позов задовольнити. Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 05.12.2013 року. Покликаючись на норми пп. 78.7, 78.8 ст. 78, ст. 83 Податкового кодексу України, п. 1 Постанови Кабміну України «Про затвердження  порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», а також на п. 4.4. Наказу ДПА України №236 від 22.02.2011 року, яким затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, представник відповідача таким чином обґрунтовує правомірність дій податкового органу, у зв'язку чим просить відмовити у задоволенні позову. 12 грудня 2013 року від представника відповідача також надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. У тому ж клопотанні представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі підтверджуються, та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини: ПП «Лео-Рембуд» зареєстроване як юридична особа 05.02.2008 року виконавчим комітетом Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 35721336. Позивача взято на облік платників податків у ДПІ у Франківському районі м. Львова 07.02.2008 року за №9218, станом на день підписання матеріалів перевірки позивач перебував на обліку в ДПІ у Франківському районі м. Львова. У періоді, що перевірявся, ПП «Лео-Рембуд» було платником ПДВ та податку на прибуток. У період з 10.09.2013 року по 16.09.2013 року ДПІ у Франківському районі м. Львова проводила документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Лео-Рембуд» з питань господарських відносин з ТОВ «Вайз Юніон ЛТД» за період з 01.01.2012 року по 30.04.2013 року, з ТОВ «Будівельна компанія «Адена» за період з 01.01.2012 року по 28.02.2013 року, з ТОВ «Конді 50» за період з 25.06.2012 року по 31.03.2013 року, за наслідками якої складено акт від 25.09.2013 року №247/23-40/35721336 (далі – акт перевірки від 25.09.2013 року). У висновках акта перевірки від 25.09.2013 року зазначено про порушення ПП «Лео-Рембуд» вимог п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за 2012 рік – 969666,65 грн. – придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «БК «Адена», ТОВ «Конді 50», ТОВ «Вайз Юніон ЛТД», а також завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього на суму 1472482,50 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2012 року на суму 360998,45 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 349255,40 грн., за 2012 рік – 762228,65 грн. по операціях з ТОВ «Нестле Україна», ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч», ТОВ РСП «Шувар» та ТОВ «КФ «Ярич». Крім того в акті перевірки від 25.09.2013 року зазначено про те, що в порушення ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України ПП «Лео-Рембуд» завищено суму податкових зобов'язань всього на суму 301876,83 грн. в т.ч. за квітень 2012 року на суму 7399 грн., за травень 2012 року на суму 12519,50 грн., за червень 2012 року на суму 52281,19 грн., за липень 2012 року на суму 69851,08 грн., за листопад 2012 року на суму 54162,60 грн., за грудень 2012 року на суму 98283,13 грн., за лютий 2013 року на суму 7380,33 грн. по операціях з ТОВ «Нестле Україна», ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч», ТОВ РСП «Шувар» та ТОВ «КФ «Ярич», а також встановлено завищення ПП «Лео-Рембуд» суми податкового кредиту на загальну суму 201233,33 грн. за рахунок проведення взаєморозрахунків з ТОВ ««БК «Адена», ТОВ «Конді 50», ТОВ «Вайз Юніон ЛТД». Податкові повідомлення-рішення за результатами документальної перевірки податковим органом не складались. Поряд з тим, висновки, які містить акт перевірки від 25.09.2013 року за наслідками перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Будівельна компанія «Адена», ТОВ «Конді 50», ТОВ «Вайз Юніон ЛТД», відображено в автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та Інформаційно-аналітичної системи «Податковий блок». Тобто, податковий орган в такий спосіб фактично змінив дані податкового обліку ПП «Лео-Рембуд», у зв'язку з чим останній звернувся з даним позовом до суду. При прийнятті рішення суд виходив з наступних мотивів: Як вбачається зі змісту акта перевірки від 25.09.2013 року висновки про порушення ПП «Лео-Рембуд» норм цивільного та податкового законодавства базуються виключно на відомостях актів ДПІ у Печерському районі м. Києва, оформлених за наслідками зустрічних звірок контрагентів позивача, а також на відомостях з бази даних ДПА України, АІС ОР «Податки», АІС «Бест Звіт», АІС «Податковий блок». Правової оцінки наданих позивачем первинної документації щодо господарських операцій з названими вище платинками в акті від 25.09.2013 року немає. Під час розгляду справи суд встановив, що податковий орган при перевірці ПП «Лео-Рембуд» на предмет дотримання вимог податкового та іншого законодавства обмежився лише відомостями щодо контрагентів останнього, які містять: -          акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1264/22.3/37634172 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «Адена» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року»; - акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1695/22-3/38149196 від 17.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Конді 50» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 25.06.2012 року по 31.03.2013 року»; - акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1796/22.10/37569727 від 25.04.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вайз Юніон ЛТД» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.04.2013 року». Неможливість проведення усіх зустрічних звірок перелічених вище контрагентів зумовлена відсутністю цих платників за своїм місцезнаходженням. У зв'язку з цим зустрічні звірки проведено на основі відомостей автоматизованих систем і баз даних, які є в розпорядженні податкового органу. Проаналізувавши в такий спосіб господарські операції ТОВ ««БК «Адена», ТОВ «Конді 50», ТОВ «Вайз Юніон ЛТД» податковий орган, який проводив звірку, прийшов до висновку про безтоварність їх господарських операцій, відсутність об'єктів оподаткування та безпідставне формування показників податкового обліку, як свого, так і третіх осіб. Податковий орган зазначив також про те, що фактично операцій поставок за участю згаданих вище контрагентів не було у зв'язку з відсутністю в них необхідної для здійснення господарської діяльності матеріально-технічної бази і трудових ресурсів. Відтак, оформлені за наслідками таких операцій первинна документація і податкова звітність містять неправдиві відомості; діяльність таких суб'єктів не має на меті настання правових наслідків, а спрямована не неправомірне надання податкової вигоди. На підставі таких результатів зустрічних звірок, які здійснила ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач прийшов до висновку, що ПП «Лео-Рембуд», як один із контрагентів ТОВ «БК «Адена», ТОВ «Конді 50», ТОВ «Вайз Юніон ЛТД», відобразив у первинних документах господарські операції, яких фактично не було, у зв'язку з чим прийшов до висновків, зміст яких наведено вище. Проте з такими висновками суд не погоджується виходячи з наступного. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України). Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу. Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Відповідно до п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій. Згідно з п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. Відповідно до підп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Норми такого ж змісту містить і Податковий кодекс України (норми якого в частині оподаткування податком на прибуток набрали чинності з 01.04.2011р.), зокрема в п.138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. Згідно з пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція – це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи – платника податку. Як вбачається зі змісту акта перевірки від 25.09.2013 року в основу висновків про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами покладено акти про неможливість проведення зустрічної звірки. Висновки про укладення згаданими вище контрагентами-постачальниками позивача нікчемних правочинів зроблено без дослідження первинних документів цих контрагентів, використовуючи лише облікові справи вищезгаданих контрагентів. На переконання суду, використана відповідачем при перевірці ПП «Лео-Рембуд» інформація без дослідження у контрагентів відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не може свідчити про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та невідповідність правочинів вимогам законодавства. Надані представником позивача документи, а саме договори, податкові накладні, акти виконаних робіт встановленої форми і змісту в цілому свідчать про виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Надані позивачу роботи надалі були передані контрагентам – замовникам, що засвідчується належним чином оформленими актами виконаних робіт, як первинно обліковими документами, в яких чітко зазначено якого саме виду надаються послуги (виконуються роботи), розкритий зміст наданих послуг (виконаних робіт) та є вказівки, що ці послуги (роботи) надаються на виконання умов договору, укладеного між позивачем та його контрагентами. Такі докази є підставою для внесення змін у бухгалтерський та податковий облік по наданих послугах (виконаних роботах), і доводять факт їх використання у господарській діяльності позивача. Відповідач безпідставно не взяв до уваги надані до перевірки документи первинного бухгалтерського і податкового обліку, копії яких було долучено до матеріалів справи. Відхиляючи посилання відповідача на акти ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, суд надає перевагу належним письмовим доказам (первинним документам), якими підтверджується реальність господарських операцій, що відбувалися на виконання договорів щодо виконання будівельних і ремонтних робіт з ТОВ «Вайз Юніон ЛТД» №010 від 01.06.2012 року, договору № 012 від 01.06.2012 року, №029 від 01.07.2012 року; договорів з ТОВ «Конді 50» № 011 від 29.06.2011 року, №009 від 29.06.2012 року, № 008 від 29.06.2012 року, договорів з ТОВ «Будівельна компанія «Адена» №015 від 01.03.2013 року, № 011 від 07.02.2013 року, №113 від 12.12.2012 року, №114 від 12.12.2012 року, № 83 від 30.10.2012 року, № 87 від 30.10.2012 року, № 97 від 03.12.2012 року, № 100 від 03.12.2012 року, №№ 102-106, №№ 108-110 від 11.12.2012 року, № 114 від 05.03.2013 року, № 111 від 12.12.2012 року (том І, а.с. 39-151). Також суд бере до уваги те, що про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Вайз Юніон ЛТД,» ТОВ «Конді 50» та ТОВ «Будівельна компанія «Адена» свідчить й те, що укладення перелічених вище договорів зумовлене необхідністю виконання договірних зобов'язань ПП «Лео-Рембуд» перед замовниками останнього, а саме: ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч», ТОВ «Нестле України», ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Шувар», яким надалі і було передано результати виконаних ремонтних і будівельних робіт. Копії договорів, а також актів приймання виконаних будівельних робіт акт податковий накладних долучено до матеріалів справи (том І, а.с. 154-248, том ІІ, а.с. 1-27). Дослідивши долучені позивачем до матеріалів справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, та враховуючи, що спір щодо їх змісту та форми відсутній, суд приходить до висновку, що відсутні будь-які підстави для визнання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вайз Юніон ЛТД,» ТОВ «Конді 50» та ТОВ «Будівельна компанія «Адена» безтоварними. Аналогічно відсутні підстави для визнання безтоварними господарських операцій щодо подальшої реалізації придбаних у вказаних підприємств робіт на ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч», ТОВ «Нестле Україна» та на ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Шувар». Суд враховує, що безтоварність вищеописаних господарських операцій відповідачем належними та допустимими засобами доказування так і не була доведена. У зв'язку з тим, що досліджувані господарські операції є реальним та належним чином задокументовані, суд приходить до висновку, що позивачем було вірно визначено та задекларовано суми податкового кредиту з податку на додану вартість та розмір податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а висновки відповідача про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не знайшли свого підтвердження. Що стосується посилань позивача на те, що коригування облікових даних платників податків та відображення відповідних змін в програмному продукті «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» можливе лише після складення податкового повідомлення-рішення та узгодження його у встановленому законом порядку, то суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно. Відповідно до ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим же Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим же Кодексом. Згідно з п. 75.1. ст. 75 цього ж Кодексу органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Згідно з п. п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 цього ж Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Згідно з п. 2.21. Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення. Згідно з п. 2.23. цих же Методичних рекомендацій у разі якщо результати такої перевірки оскаржуються платником у судовому порядку, юридичний підрозділ передає структурному підрозділу, що здійснював перевірку платника, копії рішень судових органів, якими змінено суми ПДВ, визначені за результатами перевірки. Структурний підрозділ, що здійснював перевірку платника ПДВ, на наступний день після отримання вказаних рішень складає Довідку про зміну результатів перевірки платника ПДВ за наслідками оскарження у судовому порядку у розрізі періодів, операцій з одним контрагентом і сум ПДВ та реєструє в АС «Аудит». Судом враховуються обґрунтування позовних вимог позивача щодо зобов'язання відповідача відновити детальну інформацію по позивачу в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», внесену на підставі акта перевірки від 25.09.2013 року №247/23-40/35721336, оскільки лише після підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення. Сторонами визнається факт неприйняття податкових повідомлень - рішень за наслідками податкової перевірки та складання за її результатами акта перевірки від 25.09.2013 року № 247/23-40/35721336. Положення вищевказаних Методичних рекомендацій дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Сама по собі здійснена податковим органом податкова кваліфікація операцій за відсутності податкового повідомлення-рішення не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом лише після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку. Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 ПК України та його узгодження. Отже, підсумки перевірки позивача неправомірно відображені в автоматизованій системі співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні – адже такі могли бути відображені лише за умови узгодження податкового зобов'язання. А відтак, позовні вимоги про зобов'язання відповідача відновити інформацію, змінену на підставі висновків акта перевірки від 25.09.2013 року №247/23-40/35721336 слід задовольнити. Відповідно до вимог ст. 94 КАС України суд присуджує позивачу понесені ним документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України. Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, – ПОСТАНОВИВ: адміністративний позов задовольнити повністю. Зобов'язати державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області привести дані обліку приватного підприємства «Лео-Рембуд» (м. Львів, вул. Стрийська, 106/67; ідентифікаційний код: 35721336) у відповідність з даними податкових декларацій, що були подані ним за період з 01.01.2012 року по 30.04.2013 року. Зобов'язати державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та з Інформаційно-аналітичної системи «Податковий блок» відомості, внесені на підставі акта від 25.09.2013 року №247/23-40/35721336 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Лео-Рембуд» з питань господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Вайз Юніон Лтд» за період з 01.01.2012 року по 30.04.2013 року, з товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Адена» за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Конді 50» за період з 25.06.2012 року по 31.03.2013 року» та відновити стан платника приватного підприємства «Лео-Рембуд», який мав місце до її внесення. Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Повний текст постанови виготовлено 16 грудня 2013 року. Суддя                                                                                Москаль Р.М.