Постанова

від 27.11.2013 по справі 826/16066/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2013 року 14:10 № 826/16066/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., за участю секретаря судового засідання Шевченко М.В., вирішив адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Крахмалопродукт»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002302260 та №0002322260 від 23.09.2013 року

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2013 №0002302260 та №0002322260, якими позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

В обґрунтування позову позивач зазначає, висновки, які містяться в Акті перевірки, є необґрунтованими, зробленими без належного дослідження обстанин, які мають принципове значення для винесення оскаржуваних рішень, та всупереч положенням Податкового кодексу України.

Зазначає, що протиправне збільшення відповідачем доходів позивача на суму умовних процентів є наслідком неправильного застосування податковим органом норм законодавства, які визначають базу для умовного нарахування процентів, період часу, за який вони нараховуються, та процентну ставку.

На думку позивача умовне нарахування процентів у звітному періоді здійснюється на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду. Податковий кодекс України не передбачає нарахування доходів у вигляді умовних процентів на суму поворотної фінансової допомоги, яку було повернуто позикодавцеві протягом звітного періоду.

Також вказує, що заперечення відповідача проти включення до складу витрат сум страхових премій, сплачених за договорами страхування, в яких призначений вигодонабувач, є безпідставними та суперечать положенням законів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

На підставі пп. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI працівниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крохмалопродукт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт № 584/26-53-22-02-21/30404368 від 05.09.2013 року.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, було виявлено порушення позивачем вимог:

- абз 2 п.п. 4.1.6, п. 4.1, ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств від 27 червня 1995 року N 247/95-ВР (зі змінами та доповненнями) та до пп. 135.5.4, п. 135 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями встановлено заниження доходів на загальну суму 3 902 546 грн.;

- абз 2 п.п. 5.4.6, п. 5.4, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 27 червня 1995 року N 247/95-ВР (зі змінами та доповненнями) та абз 2 п.п. 140.1.6, п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями встановлено завищення витрат на загальну суму 267 722,29 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 915 775,00 грн.;

- п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 86 367,00 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 86 367,00 грн.;

За наслідками перевірки винесено податкові повідомлення - рішення форми «Р» № 0002302260 від 23 .09.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 915 775,00 грн., штрафних санкцій 134 004, 75 грн., а всього у розмірі 1 049 779,75 грн.; форми «Р» № 0002322260 від 23 .09.2013р., яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 86 367,00 грн. штрафних санкцій 21 591,75 грн., а всього 107 958,75 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленями-рішенями позивач скористався правом адміністративного узгодження спірних податкових повідомлень рішень, відповідно до приписів ст. 56 ПК України, за результатами якого податкові повідомлення рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Позивач вважаючи рішення відповідача протиправним звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 23.09.2013 року № 0002302260 (прибуток).

У перевіряємому періоді, оподаткування прибутку підприємств здійснювалось на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (до 01.04.2011р.) та Податковим кодексом України (починаючи з 01.04.2011 р.).

Відповідно до пп. 1.22.2 п 1.22, ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 27 червня 1995 року № 247/95-ВР поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Аналогічне визначення містить Податковий кодекс України.

Порядок визначення доходів та їх склад передбачено у ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у п. 135.1. якої зазначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: 1) доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; 2) інших доходів , які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті , за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді , безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Безповоротна фінансова допомога, відповідно до визначення, закріпленого у п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, це в тому числі сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги , що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

З акту перевірки підприємства вбачається, що перевіркою відображених у рядку 03 ІД Декларацій «інші доходи» показників за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року у загальній сумі 8 257 016,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мали вплив відображення відсотків банку отриманих по залишках на розрахунковому рахунку, нарахування умовних відсотків по отриманій фінансовій допомозі яка повернута у наступному кварталі, позитивне значення курсових різниць, суми безнадійної кредиторської заборгованості тощо.»

Під час розгляду справи судом встановлено, що підприємство отримувало поворотну фінансову допомогу відповідно до наступних договорів:

- Договір № 379/1 від 29 червня 2011 року, позикодавець ТОВ «ТД Інтеркорн», розмір позики 88 811 681,00 грн., строк позики закінчується 30 вересня 2011 року.

- Договір №415 від 28 грудня 2011 року, позикодавець ТОВ «ТД Інтеркорн», розмір позики 67 000 000,00 грн., строк позики закінчується 30 квітня 2012року.

- Договір №428 від 25 червня 2012 року, позикодавець ТОВ «ТД Інтеркорн», розмір позики 95 000 000,00 грн., строк позики закінчується 30 вересня 2012 року.

- Договір №421/1 від 19 березня 2012 року, позикодавець ТОВ «ТД Інтеркорн», розмір позики 85 000 000,00 грн., строк позики закінчується 30 червня 2012 року.

- Договір №395 від 28 вересня 2011 року, позикодавець ТОВ «ТД Інтеркорн», розмір позики 114 840 000,00 грн., строк позики закінчується 30 грудня 2011 року.

- Договір № 52049 від 28 грудня 2010 року, позикодавець ТОВ «Група Агропродінвест», розмір позики 53 846 000,00 грн., строк позики закінчується 31 березня 2011 року.

- Договір №2872/1 від 23 березня 2011 року, позикодавець ПАТ «Інтеркорн корн процесінг індастрі» розмір позики 38 500 000,00 грн., строк позики закінчується 30 червня 2011 року.

Податковий орган проаналізувавши укладені позивачем договори фінансової допомоги (безпроцентної позики) дійшов висновку, що підприємством занижено показник у рядку 03 ІД Декларацій «інші доходи» на загальну суму 3 537 808,20 грн.

З акту перевірки підприємства та згідно даних, щодо нарахованих перевіркою сум умовних процентів на суми поворотної фінансової допомоги (том. 1 а.с. 48), вбачається, що податковим органом нараховувався дохід за відповідний податковий період по дату повернення коштів. Тобто базою умовного нарахування процентів була сума поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповерненою на початок звітного періоду. Умовні проценти розраховано за кожний день фактичного використання поворотної фінансової допомоги, що залишалась неповерненою на початок звітного періоду.

Судом проаналізовано укладені позивачем договори про надання поворотної фінансової допомоги, аналіз взаєморозрахунків податкового органу, розрахунки позивача щодо умовного нарахування процентів ТОВ «Торговий дім «Крахмалопродукт» за користування поворотною фінансовою допомогою в 2011,2012 роках.

Так наприклад, стосовно висновків про заниження позивачем доходів за підсумками 4 кварталу 2011 року внаслідок не включення до їх складу умовних відсотків, нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, отриманої на підставі договору № 395 від 28.09.2011 року з ТОВ «ТД «Інтеркорн» суд зазначає наступне.

Поворотну фінансову допомогу в сумі 13 000 000,00 грн. позивач отримав у вересні 2011 року і станом на кінець 3 кварталу 2011 року отриманих коштів не повернув. За підсумками цього звітного періоду позивач включив до складу «інших доходів» умовні відсотки, нараховані за кожен день фактичного використання коштів в сумі 8 280,82 грн. У грудні 2011 року позивач поступово повернув ТОВ «ТД «Інтеркорн» фінансову допомогу в сумі 13 000 000,00 грн. і станом на кінець грудня 2011 року заборгованості по поверненню поворотної фінансової допомоги не було. Тому умовних процентів на поворотну фінансову допомогу за підсумками 4 кварталу 2011 року ТОВ "Торговий дім "Крохмалопродукт" не нараховувало, оскільки як обов'язкову умову для нарахування таких процентів закон передбачає наявність залишку поворотної фінансової допомоги саме на кінець звітного періоду, яким є квартал. З огляду на наведене суд вважає, що висновок податкового органу про заниження доходів за підсумками 4 кварталу 2011 року внаслідок невключення до їх складу умовних відсотків, нарахованих за кожен день фактичного використання поворотної фінансової допомоги протягом жовтня-грудня 2011 року не ґрунтується на законі.

Аналогічні висновки про заниження доходів податковим органом зроблено по вищевказаним договорам, що свідчить про безпідставність збільшення доходів у перевіряємо му періоді ТОВ "Торговий дім "Крохмалопродукт" на суму умовних процентів 3 902 546,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено завищення ТОВ «Торговий дім «Крахмалопродукт» валових витрат на суму витрат зі страхування товару, який продається нерезидентам, з зазначенням у договорах страхування вигодонабувача у разі настання страхового випадку іншої юридичної особи - нерезидента. А саме, перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року встановлено їх завищення на загальну суму в розмірі 267 722,29 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді здійснював страхування ризиків втрати продукції під час перевезення патоки крохмальної та масла кукурудзяного за зовнішньоекономічними договорами, вигодонабувачем у яких є підприємство «V.D.B.» MMC.

Предметом договорів є зобов'язання при настанні страхового випадку відшкодувати Страхувальнику або Вигодонабувачу нанесену матеріальну шкоду, відповідно до умов договорів та «Правил добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу)» СК «Країна» в межах страхової суми, а Страхувальник зобов'язується сплачувати страхову премію у визначеному розмірі та в визначений цим Договором строк.

Згідно вказаних типових договорів, предметом страхування виступали майнові інтереси ТОВ «ТД «Крохмалопродукт» або Вигодонабувача - підприємства «V.D.B.» MMC пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням вантажем, відомості про який визначено договорами.

Реальне виконання зовнішньоекономічних договорів підтверджується вантажними митними деклараціями на експорт товару, копії яких містять матеріали справи.

Сума страхових внесків, сплачених позивачем за договорами страхування продукції, що постачалися на умовах СІР у періоді, що перевірявся складала 237 795,82 грн.

Сума страхових внесків, сплачених за договорами страхування товарів, що постачаються на умовах СРТ у періоді, що перевірявся, складала 29 926,47 грн., що не заперечувалося представником відповідача під час розгляду справи.

Вказані суми витрат за цими договорами позивачем включено до складу валових витрат податкових періодів другого кварталу 2011, 2012 років.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.4.6 п. 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Підпунктом 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України встановлено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, зокрема будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку ; та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Згідно п.п. 138.10.3.п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Таким чином суд приймає до уваги посилання позивача про те, що податковим законодавством витрати на страхування ризиків транспортування продукції включаються до складу витрат підприємства. Обмеження для таких витрат у випадку призначення Вигодонабувача законом не передбачені.

Разом з тим, норма пп. 140.1.6. п. 140.1 ст.140 Податкового кодексу України не ставить право платника податку врахувати при визначенні об'єкту оподаткування витрати страхування фінансових ризиків у залежність від настання страхових випадків і отримання чи неотримання страхового відшкодування Вигодонабувачем або Страховиком.

Натомість пунктом 140.5. ст. 140 ПК України встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Оскільки, умови вищезазначених договорів страхування майна пов'язані із провадженням позивачем господарської діяльності, знаходяться в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діяв на момент укладення таких страхових договорів, то за приписами пп. 5.4.6 п. 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України такі витрати враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та правомірно були віднесені підприємством до складу валових витрат ІІ кварталу 2010 року по VI квартал 2012 року.

Вказане свідчить, що висновки ДПІ у Дніпровському районі про те, що ТОВ "Торговий дім "Крохмалопродукт", завищено витрати на суму 267 722,29 грн. страхових платежів є неправильними, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а також нормах діючого законодавства України.

Отже, збільшення позивачу податковим повідомленням-рішенням від 23.09.2013 р. № 0002302260 податку на прибуток в сумі 1 049 779,75 грн. є неправомірним.

Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 23.09.2013 року № 0002322260.

З акту перевірки ТОВ «ТД «Крохмалопродукт» вбачається, що позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 86 367,00 грн., а саме:

- червень 2010 р.- 66 650,00 грн.;

- вересень 2011р. - 11 956,00 грн..

- квітень 2012р.-7 761,00 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов у зв'язку із відсутністю під час здійснення перевірки податкових накладних які зазначені у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за відповідні місяця, а саме:

- податкова накладна № 06161 від 16.06.2010 року на суму ПДВ 33 325,00 грн., податкова накладна №06172 від 17.06.2010 р. на суму ПДВ 33 325грн. виписані ТОВ «Інвестнафтопродукт» код ЄРДПОУ 36404672.

- податкова накладна №29 від 28.09.2011р, на суму ПДВ 11 956,44 грн. виписана ВТП «ІГЛС» код ЄРДПОУ 32737254.

- податкова накладна №65 від 07.04.2012 р, на суму ПДВ 7 761.23 грн. виписана ПП «Валга» код ЄРДПОУ 30285569.

Під час розгляду справи представник позивача повідомив, що в ході перевірки податковий орган не звертався про надання цих документів. Причини, за якими зазначені вище податкові накладні не були знайдені серед наданих для перевірки документів, не відомі. Про те, що перевіркою зазначені податкові накладні вважаються відсутніми стало відомо лише після ознайомлення з Актом перевірки.

Згідно п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем разом із запереченнями до Акту перевірки були подані завірені копії податкових накладних, які зазначені в акті як відсутні (копії вказаних накладних також містять матеріали справи), проте представник відповідача не надав відповіді щодо причин відмови від врахування наданих документів та за залишення без змін висновку Акту перевірки про порушення ТОВ «ТД «Крохмалопродукт» порядку формування податкового кредиту.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 86 367,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 21 591,75 грн. було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 23.09.2013 року № 0002322260, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Крахмалопродукт" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0002302260 від 23 вересня 2013 року з податку на прибуток на загальну суму 1 049 779,75 грн. та № 0002322260 від 23 вересня 2013 року з податку на додану вартість на загальну суму 107 958,75 грн.

Судові витрати в сумі 2294,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Крахмалопродукт» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій