Ухвала

від 13.01.2015 по справі 826/16066/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 року м. Київ К/800/16284/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 року у справі№ 826/16066/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Крахмалопродукт» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2013 року у справі № 826/16066/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0002302260 та № 0002322260 від 23.09.2013 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права, зокрема, абз. 2 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, абз. 2 пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, абз. 2 пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140, п. 138.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірко ТОВ «Торговий дім «Крохмалопродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 року складено акт № 584/26-53-22-02-21/30404368 від 05.09.2013 року, яким зафіксовано порушення: абз. 2 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено доходи на загальну суму 3 902 546,00 грн.; абз. 2 пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та абз. 2 п.п. 140.1.6, п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток в загальній сумі 915 775,00 грн.; п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 86 367,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»: № 0002302260 від 23.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 915 775,00 грн., штрафних санкцій 134 004,75 грн.; № 0002322260 від 23.09.2013 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 86 367,00 грн. штрафних санкцій 21 591,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки податкового органу є неправомірними та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 1.22.2 п 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Пунктом 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: 1) доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; 2) інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно із пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Безповоротна фінансова допомога - це в тому числі сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги (п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Перевіркою відображених у рядку 03 ІД Декларацій «інші доходи» показників за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року в загальній сумі 8 257 016,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мали вплив відображення відсотків банку, отриманих по залишках на розрахунковому рахунку, нарахування умовних відсотків по отриманій фінансовій допомозі, яка повернута у наступному кварталі, позитивне значення курсових різниць, суми безнадійної кредиторської заборгованості тощо.

Підприємство отримувало поворотну фінансову допомогу відповідно до наступних договорів: № 379/1 від 29.06.2011 року, позикодавець ТОВ «ТД Інтеркорн», розмір позики 88 811 681,00 грн., строк позики закінчується 30.09.2011 року; № 415 від 28.12.2011 року, позикодавець ТОВ «ТД Інтеркорн», розмір позики 67 000 000,00 грн., строк позики закінчується 30.04. 2012 року; № 428 від 25.06.2012 року, позикодавець ТОВ «ТД Інтеркорн», розмір позики 95 000 000,00 грн., строк позики закінчується 30.09.2012 року; № 421/1 від 19.03.2012 року, позикодавець ТОВ «ТД Інтеркорн», розмір позики 85 000 000,00 грн., строк позики закінчується 30.06.2012 року; № 395 від 28.09.2011 року, позикодавець ТОВ «ТД Інтеркорн», розмір позики 114 840 000,00 грн., строк позики закінчується 30.12.2011 року; № 52049 від 28.12.2010 року, позикодавець ТОВ «Група Агропродінвест», розмір позики 53 846 000,00 грн., строк позики закінчується 31.03.2011 року; № 2872/1 від 23.03.2011 року, позикодавець ПАТ «Інтеркорн корн процесінг індастрі» розмір позики 38 500 000,00 грн., строк позики закінчується 30.06.2011 року.

Відповідач дійшов висновку, що підприємством занижено показник у рядку 03 ІД Декларацій «інші доходи» на загальну суму 3 537 808,20 грн.

Податковим органом нараховувався дохід за відповідний податковий період по дату повернення коштів. Тобто базою умовного нарахування процентів була сума поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповерненою на початок звітного періоду. Умовні проценти розраховано за кожний день фактичного використання поворотної фінансової допомоги, що залишалась неповерненою на початок звітного періоду.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що поворотну фінансову допомогу в сумі 13 000 000,00 грн. позивач отримав у вересні 2011 року і станом на кінець 3 кварталу 2011 року отриманих коштів не повернув. За підсумками цього звітного періоду позивач включив до складу «інших доходів» умовні відсотки, нараховані за кожен день фактичного використання коштів в сумі 8 280,82 грн. У грудні 2011 року позивач поступово повернув ТОВ «ТД «Інтеркорн» фінансову допомогу в сумі 13 000 000,00 грн. і станом на кінець грудня 2011 року заборгованості по поверненню поворотної фінансової допомоги не було.

Оскільки обов'язковою умовою для нарахування таких процентів законодавство передбачає наявність залишку поворотної фінансової допомоги саме на кінець звітного періоду, яким є квартал, відсутні підстави для їх нарахування ТОВ «Торговий дім «Крохмалопродукт».

Враховуючи, що аналогічні висновки про заниження доходів податковим органом зроблено по вищевказаним договорам, колегія суддів погоджується з висновком судів про безпідставність збільшення доходів у перевіряємому періоді ТОВ «Торговий дім «Крохмалопродукт» на суму умовних процентів 3 902 546,00 грн.

Податковим органом встановлено завищення ТОВ «Торговий дім «Крахмалопродукт» валових витрат на суму витрат зі страхування товару, який продається нерезидентам, із зазначенням у договорах страхування вигодонабувача у разі настання страхового випадку іншої юридичної особи - нерезидента.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач у перевіряємому періоді здійснював страхування ризиків втрати продукції під час перевезення патоки крохмальної та масла кукурудзяного за зовнішньоекономічними договорами, вигодонабувачем у яких є підприємство «V.D.B.» LLC.

Предметом договорів є зобов'язання при настанні страхового випадку відшкодувати страхувальнику або вигодонабувачу нанесену матеріальну шкоду, відповідно до умов договорів та «Правил добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу)» СК «Країна» в межах страхової суми, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхову премію у визначеному розмірі та в визначений цим договором строк.

Предметом страхування по цим договорам виступали майнові інтереси ТОВ «ТД «Крохмалопродукт» або вигодонабувача - підприємства «V.D.B.» LLC пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням вантажем, відомості про який визначено договорами.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Підпунктом 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України встановлено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, зокрема будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Згідно із пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Підпунктом 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України не ставиться право платника податку врахувати при визначенні об'єкту оподаткування витрати страхування фінансових ризиків у залежність від настання страхових випадків і отримання чи неотримання страхового відшкодування вигодонабувачем або страховиком.

Відповідно до п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальне виконання зовнішньоекономічних договорів підтверджується вантажними митними деклараціями на експорт товару, копії яких містять матеріали справи.

Сума страхових внесків, сплачених позивачем за договорами страхування продукції, що постачалися на умовах СІР у періоді, що перевірявся складала 237 795,82 грн.

Сума страхових внесків, сплачених за договорами страхування товарів, що постачаються на умовах СРТ у періоді, що перевірявся, складала 29 926,47 грн.

Вказані суми витрат за цими договорами позивачем включено до складу валових витрат податкових періодів другого кварталу 2011-2012 років.

Оскільки, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що умови вищезазначених договорів страхування майна пов'язані із провадженням позивачем господарської діяльності, знаходяться в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діяв на момент укладення таких страхових договорів, з урахуванням приписів пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України колегія суддів вважає, що такі витрати враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та правомірно віднесені платником до складу валових витрат ІІ кварталу 2010 року по ІV квартал 2012 року.

Отже, податкове повідомленням-рішенням від 23.09.2013 року № 0002302260 податку на прибуток в сумі 1 049 779,75 грн. є неправомірним.

З акта перевірки ТОВ «ТД «Крохмалопродукт» вбачається, що податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту за червень 2010 року, вересень 2011 року, квітень 2012 року на загальну суму 86 367,00 грн. у зв'язку з відсутністю під час здійснення перевірки податкових накладних, які зазначені у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за відповідні місяці.

У відповідності до п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем разом із запереченнями до акта перевірки у визначений Податковим кодексом строк надано завірені копії податкових накладних, які зазначені в акті як відсутні.

Проте відповідачем залишено без змін висновки акта перевірки про порушення ТОВ «ТД «Крохмалопродукт» порядку формування податкового кредиту.

З урахуванням цих обставин та положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення від 23.09.2013 року № 0002322260, яким збільшено позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 86 367,00 грн., нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 21 591,75 грн.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості доводів актів перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 року у справі № 826/16066/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак