Ухвала

від 11.12.2013 по справі 812/7989/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року справа №812/7989/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Юрко І.В., Блохіна А.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі № 812/7989/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перевальський торговий дім» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001162201 від 12.09.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 18.09.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом, який було в подальшому уточнено, мотивуючи свої вимоги тим, що 17 вересня 2013 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 12.09.2013 року № 0001162201, яким визначена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 57991,00 грн. на підставі акту від 21.08.2013 року № 260/12-06/22-01/31364541 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Перевальський торговий дім» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Корат» за лютий 2012 року. Просив суд визнати протиправними дії відповідача по визнанню нечинним правочину, який укладено між ТОВ "Перевальський торговий дім" та ТОВ «Корат» та скасувати податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області № 0001162201 від 12.09.2013 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області від 12.09.2013 року № 0001162201, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Перевальський торговий дім" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 72488,75 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою і просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на положення ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що оскільки позивачем не було надано на підтвердження фактичного отримання товару первинних документів, то він не має права на формування податкового кредиту від ТОВ «Корат».

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Між ТОВ «Перевальський торговий дім» та ТОВ «Корат» укладено договір купівлі-продажу № 02/12-11 від 30 грудня 2011 року. Додатками вказаного договору були дві специфікації № 1 та № 2. Предметом даного договору було передача вугілля кам'яного марки Г у власність позивача зі складу ТОВ «Корат». Вказаний договір було виконано сторонами у повному обсязі у 2012 році (а.с. 30, 47).

З 08.08.2013 року по 14.08.2013 року Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Луганській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Перевальський торговий дім" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Корат» за лютий 2012 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Корат» за лютий 2012 року № 260/12-06/22-01/31364541 від 21.08.2013 року. В акті перевірки вказано на порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і за твердженням податкового органу при відсутності фактичних поставок продукції безпідставно сформовано податковий кредит від ТОВ «Корат» за лютий 2012 року, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 57991,00 грн. (а.с.12 -23).

В акті перевірки відповідачем зроблено висновок про нереальність господарських операцій з отримання товару від ТОВ «Корат» у лютому 2012 року у зв'язку з тим, що товари не могли бути поставлені та не були поставлені ТОВ «Корат». При цьому податковий орган послався на матеріали документальної невиїзної перевірки, а саме на акт перевірки № 420/22-417/34861191 від 26.09.2013 року, складений Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС відносно ТОВ «Данис-трейд» щодо господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, якою встановлено, що діяльність ТОВ «Данис-трейд» має ознаки нереальності здійснення господарських взаємовідносин, зокрема, з покупцями.

На підставі акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.09.2013 року № 0001162201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 72488, 75 грн. з них за основним платежем 57991,00 грн., за штрафними санкціями 14497,75 грн. (а.с. 11).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність прийнятого податкового повідомлення - рішення з наступних підстав.

Проблемним питання даного спору є правомірність сумніву податкового органу щодо реальності господарських операцій, укладених позивачем з ТОВ «Корат» та наявність підстав для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3); якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4); не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Колегія суддів вважає, що позивачем правомірно віднесено сплачені суми до податкового кредиту по фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Корат».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Корат» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 02/12-11, предметом якого визначено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця вугілля кам'яне, кількість та вартість якого визначена у специфікаціях № 1, 2 (а.с. 30, 47).

На підтвердження виконання договору позивачем надано первинні документи, а саме: рахунок-фактуру № КО-0200001 від 02.02.2012 року; видаткову накладну № КО-0200001 від 02.02.2012 року, податкову накладну № 1 від 02.02.2012 року на загальну суму 648000,00, з яких ПДВ 108000,00, розрахунки за отримані позивачем ТМЦ підтверджено випискою по рахунку (а.с.31, 32, 33).

Крім того колегія суддів зазначає, що відповідно до договору купівлі-продажу державного майна (копія якого знаходяться у матеріалах справи) (будівлі, споруди, обладнання) у позивача є у власності нерухоме майно, розташоване за адресою: Луганська область, Перевальський район, селище Байрачки, вул. Шахтарська, 3, (а.с. 87-89).

На підтвердження поставки товару ТОВ «Корат» за зазначеною адресою існує договір між ТОВ «Корат» (покупець) та ТОВ «Данис-трейд» (продавець) від 01.02.2012 року № 01/02-12, згідно якого контрагент позивача зобов'язується передати у власність покупця вугілля кам'яне, кількість та вартість якого визначена у специфікації № 3, та листом ТОВ «Корат» № 01/02 від 01 лютого 2012 року про необхідність поставки вугілля марки Г в кількості 345 тн. Товариством з обмеженою відповідальністю «Данис-трейд» саме за адресою: Луганська область, Перевальський район, селище Байрачки, вул. Шахтарська,3 (а.с. 103 - 105).

Посилання податкового органу на акт перевірки № 420/22-417/34861191 від 26.09.2013 року Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, якою встановлено, що діяльність ТОВ «Данис-трейд» за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, має ознаки нереальності здійснення господарських взаємовідносин з платниками податків, зокрема, з покупцями, є безпідставним, оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі № 2-а-11583/12/2070, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2013 року, адміністративний позов ТОВ «Данис-трейд» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Данис-трейд», в результаті якої складено акт від 26.09.2012 року № 420/22-417/34861191 (а.с. 150 - 153).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутні підстави для здійснення висновку про неправомірність віднесення позивачем сплачених сум до податкового кредиту, оскільки позивачем були надані всі необхідні копії первинних документів, що підтверджують право формування податкового кредиту. З огляду на що посилання апелянта на відсутність фактичних обставин, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій, є необгрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При розгляді даної справи податковий орган не надав жлдного доказу на підтвердження правомірності своїх дій і рішень.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі № 812/7989/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі № 812/7989/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перевальський торговий дім» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001162201 від 12.09.2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Судді: І.В. Юрко

А.А. Блохін