cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8958/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазавтоматика» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року,
В С Т А Н О В И В :
ТОВ «Нафтогазавтоматика» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000432250 від 28.01.2013 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо нереальності угод, укладених позивачем з його контрагентом ТОВ «Будасістентс», які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Колегією суддів установлено, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Будасістентс» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, за підсумками якої складено акт від 08.01.2013 року №8/22-50/31456899 та виявлені порушення п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 367074 грн.
На підставі проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000432250 від 28.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на суму 458843 грн., в тому числі 367074 грн. - за основним платежем, 91769 грн. - за штрафними санкціями.
Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу, а також результатами його адміністративного оскарження до ДПС у м. Києва та Міністерства доходів і зборів України, позивач звернувся у суд.
Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, судова колегія зважає на таке.
Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання з ПДВ стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім послуг від ТОВ «Будасістентс» за договорами та первинними документами, які не доводять реального здійснення господарських операцій.
Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на викладених в акті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будасітенстс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за серпень 2012 року» від 22.10.2012 року №967/23-317/38077682 висновках контролюючого суб'єкта, згідно з якими, на підставі опрацювання службової записки ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, встановлено, що вказане товариство не знаходиться за податковою адресою. Враховуючи неможливість проведення зустрічної звірки, податковою інспекцією не підтверджено реальність вчинення господарських операцій ТОВ «Будасітенстс» з контрагентами у серпні 2012 року, в тому числі з позивачем.
Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.
Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України.
Відповідно до ст. 198 названого Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як убачається з матеріалів справи, між позивачем, як замовником, та ТОВ «Будасітенстс», як виконавцем, укладено договори №02/07 від 02.07.2012 року, №03/07 від 03.07.2012 року про надання послуг з технічного обслуговування диспетчерських пунктів компресорних станцій УМГ «Прикарпаттрансгаз». Також, між зазначеними сторонами укладено договори №27/07 від 27.07.2012 року, №30/07 від 30.07.2012 року, №31/07 від 31.07.2012 року, згідно з якими за дорученням позивача ТОВ «Будасістентс» виконував послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту контрольно-вимірювальної апаратури (технічне обслуговування системи передачі даних Сумського, Лубенського та Красилівського ЛВУМГ).
Як було встановлено контролюючим органом під час податкової перевірки, за результатами виконання умов зазначених договорів ТОВ «Будасітенстс» виписано позивачу податкові накладні: №22 від 30.07.2012 року, №20 від 30.07.2012 року, №125 від 27.08.2012 року, №146 від 27.08.2012 року, №127 від 27.08.2012 року на загальну суму 2202441,54 грн., в тому числі 367073,59 ПДВ. Сплачену суму ПДВ позивачем віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2012 року.
Водночас, податковим органом не враховано вказані податкові накладі як належний доказ розміру податкового кредиту, з посиланням на відсутність реального характеру господарських операцій, за наслідками яких вони виписані. Такого висновку контролюючий орган дійшов, зважаючи на висновки іншої податкової інспекції, якій не вдалося провести зустрічну звірку господарської діяльності ТОВ «Будасітенстс» з контрагентами за серпень 2012 року.
На спростування доводів відповідача, позивачем до матеріалів справи надано первинну документацію, яка підтверджує дійсне виконання умов зазначених договорів: акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в, розрахунки загальновиробничих витрат до актів, підсумкові відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, акти прийому-передачі матеріальних ресурсів та звіти щодо їх використання під час надання відповідних послуг.
Колегія суддів зазначає, що складені сторонами первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та наказу Мінрегіонбуду «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» від 04.12.2009 року № 554.
На підтвердження оплати за отримані послуги, позивачем надано банківські виписки.
Отже, колегією суддів установлено, що зобов'язання згідно укладених договорів виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазавтоматика" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будасітенстс " у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами.
На підтвердження господарської мети укладання вищезазначених договорів, позивачем доведено суду, що послуги за такими договорами замовлені останнім з метою виконання укладених між ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» договорів про надання послуг, аналогічних із замовленими у ТОВ «Будасітенстс».
Колегія суддів відзначає, що згідно довідки АБ №617506 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності позивача є установлення та монтаж машин і устаткування, діяльність у сфері архітектури, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, електромонтажні роботи, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.
На підтвердження права Товариства з обмеженою відповідальністю «Будасітенстс» на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури позивачем надано копію ліцензії від 29.02.2012 року серії АВ №617302, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що дійсне виконання договору про надання послуг з технічного обслуговування диспетчерських пунктів компресорних станцій УМГ «Прикарпаттрансгаз» №02/07 від 02.07.2012 року, №03/07 від 03.07.2012 року та договорів №27/07 від 27.07.2012 року, №30/07 від 30.07.2012 року, №31/07 від 31.07.2012 року з монтажу, технічного обслуговування і ремонту контрольно-вимірювальної апаратури лінійного виробничого управління магістральних газопроводів) належно підтверджене первинними документами та відповідністю взаємовідносин за цим договором звичайній господарській діяльності даних підприємств.
Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні названим контрагентом, колегія суддів приходить до наступного.
У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.
У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладених контрагент позивача не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.
Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).
Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.
Колегія суддів вважає, що одні лише результати зустрічної звірки контрагента позивача не можуть бути самостійною підставою для встановлення факту фіктивності господарських операцій, укладених між позивачем та цим контрагентом, за умови документального підтвердження їх фактичного здійснення.
Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між останнім та ТОВ «Будасістентс» у липні та серпні 2012 року, а тому не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру цих господарських взаємовідносин.
З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення .
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук
.
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Пилипенко О.Є.
Романчук О.М
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.12.2013 |
Оприлюднено | 17.12.2013 |
Номер документу | 36031092 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Глущенко Я.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні