Постанова

від 12.12.2013 по справі 821/2300/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 р.Справа № 821/2300/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

судді - Жука С.І.

при секретарі: Топор О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Cкадовської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства «Золоте руно, Україна» до Cкадовської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Золоте руно, Україна» звернулося до суду з позовом до Cкадовської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2013 року № 0000112300 та 0000102300.

Свої позовні вимоги ПП «Золоте руно, Україна» обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірні рішення.

В апеляційній скарзі Cкадовська ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача щодо дотримання вимог діючого законодавства за період 1 листопада 2011 року по 31 жовтня 2012 року, результати якої відображені в акті від 5 лютого 2013 року № 1/220/35149277 /т. 1, а.с. 13-41/.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 138.1 ст. 138 ПК України і п.п. 198.3 ст. 198 ПК України, наслідком чого стало заниження 506530,1 гривень ПДВ та 496343,03 гривень податку на прибуток. Зміст порушень полягав у збільшенні податкового кредиту та валових витрат лише на підставі первинної документації без отримання в натурі товарів та послуг від ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» (безтоварні господарські операції).

На підставі вищенаведеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 14 березня 2013 року № 0000102300 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 633162,63 гривень (основний платіж - 506530,1 гривень, штрафні санкції - 126632,53 гривень) та № 0000112300 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму у 589719 гривень (основний платіж - 496343,03 гривень, штрафні санкції - 93375,97 гривень) /т. 1, а.с. 11, 12/.

Відповідно до абз. « 1» п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Висновок про безтоварність вищенаведених господарських операцій позивача було зроблено на підставі того, що вищенаведений контрагент не знаходиться за своєю податковою адресою, не подає звітність, не виконує свої податкові зобов'язання, не має будь-яких ресурсів для здійснення господарської діяльності, товар реалізований позивачу отримував по безтоварному ланцюгу постачання. Зазначені факти задокументовані вищенаведеним актом перевірки. Зазначені факти позивач спростувати не намагався.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, господарські операції повинні призводити до реальних змін майнового стану підприємства (активи, зобов'язання та власний капітал підприємства).

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 ст. 3 вищенаведеного Закону передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частиною 1 ст. 10 того ж Закону передбачено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Таким чином, наявність змін майнового стану підприємства у зв'язку зі здійсненням господарських операцій доводиться виключно достовірними (підтвердженими інвентаризаціями) даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Письмовою ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року було витребувано у позивача докази наявності реальних змін його майнового стану (зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства) у зв'язку зі здійсненням господарських операцій з ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» (дані бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інвентаризацій з їх підтвердженням первинною документацією). Зазначеною ухвалою, також, позивачу було запропоновано обґрунтувати належність наданих ним доказів на підтвердження його позовних вимог.

Вимоги зазначеної ухвали позивач не виконав, тобто належних та допустимих доказів реальності здійснення вищенаведеної господарської операції не надав.

З пояснень позивача вбачається, що в нього взагалі не мається таких достовірних даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій (наявності змін активів, зобов'язань чи власного капіталу підприємства).

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, первинна документація позивача, з метою отримання доказової сили, повинна бути відображена в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності, дані яких повинні бути підтверджені актами інвентаризацій.

Отже, колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що виключно первина документація на отримання товару/послуг є належним та допустимим доказом здійснення господарської операції.

Абзацом 2 п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року N 984 та зареєстрованого в МЮ України 12 січня 2011 року за N 34/18772 передбачено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, акт перевірки є належним та допустимим доказом, який може бути наданий податковим органом на підтвердження наявності порушень норм діючого законодавства платниками податків, у розумінні ст. ст. 69, 70, 71 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Абзацом 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, діючим законодавством встановлена пряма заборона на зменшення податкових зобов'язань у відсутності сукупності достовірних даних (підтверджені інвентаризаціями дані податкового обліку та фінансової звітності) правомірності такого зменшення.

З урахуванням того, що надані сторонами докази (після їх витребування судом) свідчать виключно про безтоварність вищенаведених господарських операцій (докази наявності змін в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства після здійснення зазначених господарських операцій - відсутні взагалі, а відсутність таких змін доведена належними та допустимими доказами), наявністю прямої заборони на необґрунтоване зменшення податкових зобов'язань (діюче законодавство), колегія суддів вважає спірні рішення правомірними.

Отже, колегія судів не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив такі порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Cкадовської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Херсонській області - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову приватного підприємства «Золоте руно, Україна» до Cкадовської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2013 року № 0000112300 та 0000102300 - відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова у повному обсязі виготовлена 16 грудня 2013 року.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І. Жук/