Ухвала

від 20.05.2014 по справі 821/2300/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2014 р. м. Київ К/800/1439/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Золоте руно Україна»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року

у справі №821/2300/13-а

за позовом Приватного підприємства «Золоте руно Україна» (надалі - ПП «Золоте руно Україна»)

до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (надалі - Скадовська ОДПІ ГУ у Херсонській області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У червні 2013 року позивач звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Скадовської ОДПІ ГУ у Херсонській області №0000112300 та 0000102300 від 14 березня 2013 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Скадовської ОДПІ ГУ у Херсонській області №0000112300 та 0000102300 від 14 березня 2013 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом було проведено перевірку позивача щодо дотримання вимог діючого законодавства за період 1 листопада 2011 року по 31 жовтня 2012 року.

За підсумками перевірки складено акт №01/220/35149277 від 05 лютого 2013 року, у висновках якого зазначено порушення позивачем вимог пп.138.1 ст. 138; пп.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , внаслідок чого ПП «Золоте руно Україна» занижено податок на додану вартість та податок на прибуток.

На підставі вказаного акту відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення - рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, в силу приписів абз."1" п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.138.4, п.138.6-п.138.9, пп.138.10.2-пп.138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, пп.138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, господарські операції повинні призводити до реальних змін майнового стану підприємства (активи, зобов'язання та власний капітал підприємства).

За змістом ч.1 ст.3 та ч.1 ст.10 вказаного Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Отже, наявність змін майнового стану підприємства у зв'язку зі здійсненням господарських операцій доводиться виключно достовірними (підтвердженими інвентаризаціями) даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Положення ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинна документація позивача, з метою отримання доказової сили, повинна бути відображена в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності, дані яких повинні бути підтверджені актами інвентаризацій.

Абзац 2 пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У відповідності до ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених визначеними документами. Дане положення врегульоване абз.2 п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача ґрунтуються на підставі того, що контрагент не знаходиться за своєю податковою адресою, не подає звітність, не виконує свої податкові зобов'язання, не має будь-яких ресурсів для здійснення господарської діяльності, товар реалізований позивачу отримував по безтоварному ланцюгу постачання.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року було витребувано у позивача докази наявності реальних змін його майнового стану: зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, у зв'язку зі здійсненням господарських операцій з ТОВ "Управління спеціальних машин №11" - дані бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інвентаризацій з їх підтвердженням первинною документацією. Також позивачу було запропоновано обґрунтувати належність наданих ним доказів на підтвердження його позовних вимог.

Разом з тим, вимоги даної ухвали ПП «Золоте руно Україна» не виконало, тобто належних та допустимих доказів реальності здійснення вищенаведеної господарської операції не надало.

Судом також встановлено, що з пояснень позивача вбачається, що в нього взагалі не мається таких достовірних даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій - наявності змін активів, зобов'язань чи власного капіталу підприємства.

Оскільки надані сторонами докази свідчать виключно про безтоварність вищенаведених господарських операцій, наявністю прямої заборони на необґрунтоване зменшення податкових зобов'язань, то винесені податковим органом податкові повідомлення-рішення є цілком правомірними.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Золоте руно Україна» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В.Вербицька

---

О.В.Муравйов