Ухвала

від 07.05.2009 по справі 28/23-63

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/23-63

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                            У  Х  В  А  Л  А  

         07.05.09 р.                                                                                               № 28/23-63                                                                                                                                                                 

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є., без виходу в судове засідання, розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод профілювання „Еліпс”, м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Астор ЛТД”, м.Краматорськ

про стягнення 33436грн.69коп.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донецький завод профілювання „Еліпс”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Астор ЛТД”, м.Краматорськ про стягнення 33436грн.69коп.

За приписом п.2 ст.54 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві повинно бути визначено повне найменування сторін; їх поштові адреси; найменування і номери рахунків сторін у банківських установах.

Відсутність повного найменування є порушенням вимог ГПК України, та робить неможливим застосування ст.19 Закону України „Про виконавче провадження”. Такі обставини вимагають повернення позовної заяви без розгляду.

Всупереч вимогам Господарського процесуального кодексу України в наданій позовній заяві вказано найменування відповідача – ООО „Астор ЛТД”, тобто скорочене найменування.

Відповідно до п.2 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано поштових адрес, повного найменування сторін.

Крім того, за приписом п.3 ст.57 Господарського процесуального кодексу України позивачем до позовної заяви повинно бути додано документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку та розмірі.

При цьому, ставки державного мита визначені в Декреті Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. №7-93.

Пунктом 21 ст.103 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” від 25.03.2005р. (далі “Закон”) було внесено зміни, зокрема, до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, згідно з якими встановлено, що із позовних заяв майнового характеру, які подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи судом встановлено, що позивачем заявлені вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Астор ЛТД”, м.Краматорськ заборгованості в сумі 33436грн.69коп., тобто майнові вимоги. Таким чином, приймаючи до уваги зміни внесені Законом до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” сплаті за цими вимогами підлягає державне мито в сумі 334грн.37коп.

Позивачем до позовної заяви надано платіжне доручення №1223 від 28.04.2009р. про сплату державного мита в сумі 334грн.36коп., тобто в меншій сумі, ніж передбачено для даної категорії спорів.

          Відповідно до п.4 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду у випадку ненадання доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

З урахуванням зазначеного, у господарського суду відсутні докази сплати державного мита у встановленому розмірі, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду у відповідності з вимогами п.4 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

На ряду з викладеним, за змістом п.3-1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Позивачем до позовної заяви додане платіжне доручення №1231 від 28.04.2009р. про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118грн.00коп.

Однак, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №361 від 14.04.2009р. „Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ” встановлено, що розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу становить 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Вказана Постанова КМУ набрала чинності  27.04.2009р. Тобто, на момент подання позовної заяви розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу становить 312грн.50коп.

Враховуюче те, що сплачений позивачем розмір відповідних витрат суперечить розміру, встановленому законодавством, у суду відсутні докази сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку.

Відповідно до п.10 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду у випадку ненадання доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що, позивачем не представлено суду належних доказів сплачення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, тому господарський суд повертає позовну заяву без розгляду.

    Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються до суду в оригіналі або належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

         Відповідно до п.5.27 Національного стандарту України „Вимоги до оформлення документів” ДСТУ 4163-2003р., затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7квітня 2003 р. № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів „Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

          Отже, суд доводить до відома, що додані до позовної заяви документи не засвідчені належним чином.

Враховуючи викладене, керуючись п.2 ст.54, п.п.3, 3-1 ст.57, п.2, 4, 10 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву та додані до неї документи Товариству з обмеженою відповідальністю „Донецький завод профілювання „Еліпс”, м.Донецьк без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Додаток: позовна заява б/н від 30.04.2009р. на 2 аркушах з доданими до неї документами, всього на 123 аркушах.

                  Суддя