Постанова

від 12.12.2013 по справі 905/3554/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 905/3554/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач) суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" та Приватного науково-виробничого підприємства "Галіс" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 22.10.13 у справі№905/3554/13 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" доПриватного науково-виробничого підприємства "Галіс" простягнення В судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги; від відповідача: Степанюк О.А. - за дов. від 18.06.13.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" у травні 2013 року заявлений позов про стягнення з Приватного науково-виробничого підприємства "Галіс" 48972,83 грн, з яких: 29632,47 грн - основного боргу, 284,69 грн - 3% річних, 19055,67 грн - пені. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості теплової енергії у гарячій воді, наданої у період з жовтня 2010 року до квітня 2013 року за договором №108. При цьому, позивач посилався на приписи статей 525, 526, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України. Рішенням господарського суду Донецької області від 13.06.13, ухваленим суддею Бойко І.А., позовні вимоги задоволені повністю. Суд першої інстанції вказав на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості спожитої теплової енергії у заявленому до стягненні розмірі. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 526, 530, 549, 625, 627, 629, 655 Цивільного кодексу України, статей 193, 216-218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Марченко О.А. - головуючого, Зубченко І.В., Радіонової О.О., постановою від 22.10.13, перевірене рішення суду першої інстанції скасував в частині стягнення 19 553, 00 грн - основного боргу, 12 005, 09 грн - пені, 228,53 грн - 3% річних та відмовив у задоволенні цих вимог. Позовні вимоги задовольнив частково стягнувши з відповідача на користь позивача 10 079,47 грн - основного боргу, 56,16 грн - 3% річних та 7 050, 58 грн - пені. Суд апеляційної інстанції дослідив надані сторонами оригінали примірників додатків №1 до договору купівлі - продажу від 01.01.07 та установив, що примірник наданий позивачем містить механічні виправлення розміру теплового навантаження, проте будь-яких змін в частині визначення такого розміру сторонами не вносилось, додаткових угод до договору від 01.01.07 не підписувалось, тому апеляційний суд визнав необґрунтованим здійснений позивачем розрахунок боргу, виходячи з показника теплового навантаження вказаному у цьому додатку. Водночас, апеляційний суд, дослідивши наданий відповідачем примірник додатку №1 та перевіривши контррозрахунок установив, що борг відповідача за договором від 01.01.07 становить 10 079,47 грн, що є підставою для стягнення з відповідача також 56,6 грн - 3%річних та 7050,58 грн - пені, розмір якої нарахований у відповідності до умов договору та Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території" від 20.05.99 №686-XIY. Суд апеляційної інстанції керувався приписами статей 202, 203, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 601, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 24 Закону України "Про теплопостачання", статей 193, 216-218 Господарського кодексу України. Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів статей 4 7 , 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що судами не надано оцінки розрахунку максимального теплового навантаження відповідно до якого відповідачеві здійснювалось нарахування спожитої теплової енергії у розмірі 0,013333 Гкал/год, а наданий відповідачем розрахунок виходячи з теплового навантаження 0,00721057 Гкал/год, на думку скаржника, є необґрунтованим. Наголошує скаржник і на тому, що визначення в наданому відповідачем додатку №1 теплове навантаження у розмірі 0,00721057 Гкал/год є технічною помилкою. Окрім цього, скаржник вважає, що судами не прийнято до уваги факт отримання відповідачем без зауважень актів - рахунків від позивача, факту сплати відповідачем нарахованих сум спожитої теплової енергії, саме за тепловим навантаженням у розмірі 0,013333 Гкал/год згідно додатку №1 позивача. Від Приватного науково-виробничого підприємства "Галіс" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано. Водночас, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулось Приватне науково-виробниче підприємство "Галіс", в якій просить скасувати постанову у справі в частині стягнення з відповідача 7050,58 грн - пені і прийняти нове рішення про стягнення з відповідача пені у розмірі 288,48 грн. Решту судового рішення скаржник просить залишити без змін. Отже, скаржник не погоджується з постановою у справі в частині стягнення 6762, 10 грн - пені. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник, посилаючись на приписи статті 1 Закону України "Про теплопостачання", частин 1, 3 статті 275 Господарського кодексу України, пункту 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 №630 вказує на те, що апеляційний суд безпідставно застосував в частині нарахування пені положення Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", адже спірні правовідносини виникли з договору купівлі - продажу і на них має поширюватись стаття 343 Господарського кодексу України та Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.01.07 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" - теплопостачальною організацією та Приватним науково-виробничим підприємством "Галіс" - споживачем, укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №108, за умовами якого теплопостачальна організація зобов'язалась продати вчасно та відповідної якості теплову енергію в гарячій воді, а споживач зобов'язався приймати та своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що теплова енергія передається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення в період опалювального сезону, вентиляцію в період опалювального сезону та підігрів холодної води - упродовж року. Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом. Пунктом 3.2.1 договору сторони визначили обов'язок споживача оплати спожиту теплову енергію в обсягах та в терміни, які передбачені цим договором. Згідно з пунктом 6.1 договору розрахунки за теплову енергію та мережну воду, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановленого тарифу: 299,45 грн. за 1 Гкал (включаючи ПДВ в розмірі 20%); 7,08 грн. за 1 тонну мережної води (включаючи ПДВ в розмірі 20%), а відповідно до пункту 4.1.6 договору, у випадку зміни тарифів та цін уповноваженими на це органами, вони застосовуються без додаткового узгодження сторін. За пунктами 6.2, 6.3 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата виконується на підставі актів-рахунків (рахунків), які направляються належним чином споживачеві теплопостачальною організацією, в трьохденний календарний термін з моменту отримання акта-рахунку. Акти-рахунки є підтвердженням кількості відпущеної теплової енергії, та мають бути оформленні споживачем упродовж 3-х календарних днів з дня отримання їх від теплопостачальної організації. З матеріалів справи убачається, що предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" про стягнення з Приватного науково-виробничого підприємства "Галіс" 29632,47 грн - основного боргу, 284,69 грн - 3% річних та 19055,67 грн - пені. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію, передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої одною з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір. Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно з пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.07, розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться відповідно до договору, на підставі показів приладу обліку у відповідності до діючих тарифів (цін), які затверджені у встановленому порядку. Частиною 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання" унормовано, що основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Відповідно до приписів статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі статтею 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, при вирішенні господарських спорів суд забезпечує сторонам рівні умови для встановлення фактичних обставин справи та оцінює кожний доказ окремо, та усі докази в сукупності, і в судовому рішення повинно бути повно відображено обставини, які мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають відповідати дійсності і підтверджуватись достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Відповідно до статті 36 цього ж Кодексу письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні. Скасовуючи частково рішення у справі, суд апеляційної інстанції, дослідивши повторно усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам установив, що згідно додатку №1 до договору від 01.01.07 постачання теплової енергії відповідачеві здійснювалося на об'єкт за адресою: вул. Марата, 12, (аптека), загальною площею 139,70 кв.м. Судом апеляційної інстанції також установлено, що позивачем на виконання умов договору від 01.01.07 у період з жовтня 2010 року до квітня 2013 року скеровувались відповідачеві акти - рахунки на загальну суму 60 384,15 грн. Установлено апеляційним судом і те, що згідно актів про залік зустрічних однорідних вимог, сторонами проведено погашення однорідних вимог у зобов'язанні на загальну суму 30 751,15 грн, про що сторони підписали відповідні угоди. Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок боргу зі сплати вартості спожитої теплової енергії, суд апеляційної інстанцій установив, що позивачем при здійсненні розрахунку застосовувався показник теплового навантаження на опалення - 0,013333 Гкал/год. При цьому, апеляційний суд дослідив надані сторонами оригінали додатків №1 до договору від 01.01.07, в якому сторони погодили розмір теплового навантаження та установив, що на примірнику додатку №1 наданого позивачем розмір теплового навантаження механічно виправлений без підписів та відповідних приміток сторін, проте відповідних змін та доповнень до договору сторонами не вносилось. Разом з цим, як установлено апеляційним судом, примірник додатку №1 наданий відповідачем, який підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками, містить визначення розміру теплового навантаження - 0,00721057 Гкал/год. Таким чином, як установлено апеляційним судом, розрахунок вартості теплової енергії має здійснюватись виходячи з теплового навантаження в 0,00721057 Гкал/год. Перевіривши розрахунок боргу суд апеляційної інстанції установив, що заборгованість відповідача зі сплати вартості теплової енергії становить 10 079,47 грн. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи з того, що суд апеляційної інстанції установив факт порушення відповідачем зобов'язання зі сплати вартості спожитої теплової енергії, висновок апеляційного суду про наявність підстав для стягнення з відповідача окрім 10 079,47 грн - основного боргу, 56,16 грн - 3% річних, враховуючи здійснений судом перерахунок, визнається правомірним. Щодо вимог позивача про стягнення пені та вимог касаційної скарги Приватного науково-виробничого підприємства "Галіс", в якій останній не погоджується з постановою у справі в частині стягнення апеляційним судом пені у розмірі 6762, 10 грн, то відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, неналежне виконання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Обов'язок учасника господарських відносин сплатити пеню за порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, передбачено також і статтею 230 Господарського кодексу України. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як установлено судом апеляційної інстанції, та підтверджується матеріалами справи, пунктом 7.2.5 сторони погодили, що за ухилення від виконання зобов'язання за актами - рахунками за теплову енергію, а також за їх несвоєчасне оформлення відповідно пункту 6.3 договору, споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення у відповідності до Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" №686-ХІY від 20.05.99. Згідно з частиною 3 статті 1 вказаного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу. Відтак, укладаючи договір від 01.01.07 сторони визначили Закон, який має застосовуватися у випадку порушення споживачем своїх зобов'язань, при цьому, враховується і те, що вказаний пункт договору є дійсним, а відтак підлягає виконанню сторонами на умовах визначених ним. Наведеним спростовується твердження Приватного науково-виробничого підприємства «Галіс» про безпідставність застосування апеляційним судом при стягненні пені положень Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". З огляду на установлений судом факт порушення відповідачем строку оплати за спожиту теплову енергію, суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок пені, правомірно стягнув з відповідача пеню у розмірі 7 050, 58 грн. Інші доводи скаржників також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи та ґрунтуються на незадоволені оцінкою зібраних у справі доказів, між тим виходячи з приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переоцінка доказів знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відповідно до частини 2 статті 111 7 названого Кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Таким чином, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційних скарг не вбачається. Витрати за розгляд касаційних скарг покладаються на скаржників. Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.10.13 у справі №905/3554/13 залишити без змін.

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" та Приватного науково-виробничого підприємства "Галіс" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець