Ухвала

від 03.12.2013 по справі 826/6063/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6063/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Степанюк А.Г.,

Пилипенко О.Є.,

при секретарі Воронець Н.В.

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «БЕРЕГ» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000772220 та №0000782220 від 15.02.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду від 25.06.2013 року та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «БЕРЕГ» (код ЄДРПОУ 30329087), з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Адва Естейт» (37703130) за період 01.08.2011 року по 31.01.2012 року.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва за результати проведеної перевірки складено акт від 05.02.2013 року № 63/22.2.09/30329087 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам.

Відповідно до акту було встановлено порушення пунктів 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 зі змінами та доповненнями, в результаті занижено податок на прибуток ТОВ «Телерадіокомпанія «БЕРЕГ» на загальну суму 529130,00 грн., п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6, ст. 198, п. 201.1, п.201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ зі змінами та доповненнями, в результаті встановлено завищено податковий кредит на загальну суму 575141,25 грн.

На підставі акту 05.02.2013 року № 63/22.2.09/30329087 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва №0000772220 та №0000782220 від 15.02.2013 року.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Адва Естейт» були укладені наступні договори на виконання робіт з модернізації кабельних мереж на загальну суму поставки 2 300 566,62 грн., крім того ПДВ 460 113,37 грн., а саме від 01.09.11 №16, від 07.09.11 №07095, від 07.09.11 №07094, від 07.09.11 №07093, від 07.09.11 №07092, від 07.09.11 №07091, від 07.09.11 №07096, від 13.09.11 №07097.

На виконання укладених договорів ТОВ «Адва Естейт» позивачу виписано наступні податкові накладні на загальну суму поставки 2 300 567,26 грн., кім того ПДВ 460 113,37 грн., а саме від 07.09.11 № 147 на суму 65983,22 грн., крім того ПДВ 13196,64 грн., від 07.09.11 № 146 на суму 78602,64 грн., крім того ПДВ 15720,53 грн., від 30.09.11 № 771 на суму 455715 грн., крім того ПДВ 91143 грн., від 30.09.11 №770 на суму 208798 грн., крім того ПДВ 41759,60 грн., від 30.09.11 № 769 на суму 240464 грн., крім того ПДВ 48092,80 грн., від 30.09.11 № 767 на суму 80797 грн., крім того ПДВ 16159,40 грн., від 30.09.11 № 772 на суму 456007 грн., крім того ПДВ 91201,40 грн., від 30.09.11 № 768 на суму 390123 грн., крім того ПДВ 78024,60 грн., від 30.09.11 № 766 на суму 324077,40 грн., крім того ПДВ 64815,40 грн.

Виконання умов договорів підтверджується Актами приймання будівельних робіт на суму поставки 2 300 566,62 грн., крім того ПДВ 460 113,37 грн., в т.ч.: від 30.09.11 № 1 на суму 455715 грн., крім того ПДВ 91143 грн., від 30.09.11 № 1 на суму 208798 грн., крім того ПДВ 41759,60 грн., від 30.09.11 № 1 на суму 240464 грн., крім того ПДВ 48092,80 грн., від 30.09.11 № 1 на суму 80797 грн., крім того ПДВ 16159,40 грн., від 30.09.11 № 1 на суму 456007 грн., крім того ПДВ 91201,40 грн., від 30.09.11 № 1 на суму 390123 грн., крім того ПДВ 78024,60 грн., від 30.09.11 № 1 на суму 324077,40., крім того ПДВ 64815,40 грн., від 07.09.11 № 1 на суму 78602 грн., крім того ПДВ 15720,53 грн., від 01.09.11 № 16 на суму 65983,22 грн., крім того ПДВ 13196,64 грн.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч.платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що подані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які відповідно ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК є прямим і достатнім підтвердженням фактів здійснення господарських операцій.

Фактичне виконання спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується дослідженими судом належним чином складеними податковими накладними, актами приймання будівельних робіт.

При цьому слід враховувати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей, оскільки питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Також, колегія суддів вважає, що висновок спеціаліста, на який посилається відповідач на підтвердження неприналежності підпису в первинних документах, виписаних ТОВ «Адва Естейт» на адресу позивача, ОСОБА_3, не може бути єдиним вичерпним доказом безтоварного характеру проведених господарських операцій, з огляду на наявність в матеріалах справи інших належних доказів, що засвідчують фактичне виконання спірного правочину.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі № К/800/1821/13 (Реєстраційний номер в ЄДР /Review/35394004).

Крім того, на реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Адва Естейт» вказує ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі №826/1920/13-а та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі №826/4776/13-а. З вказаних рішень вбачається, що між ТОВ «Адва Естейт» та відповідними підприємствами здійснювались господарські операції за аналогічний період, та відповідно підтверджено реальність здійснення та фактичне виконання господарських операцій між ними та ТОВ «Адва Естейт», що як наслідок дає суду змогу прийти до аналогічного висновку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст.160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: А.Г.Степанюк

О.Є.Пилипенко

.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Степанюк А.Г.

Пилипенко О.Є.