Постанова

від 12.12.2013 по справі 826/10530/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10530/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Інвест" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Інвест" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої позовні вимоги мотивував тим, що при визначенні завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2008 року відповідачем не враховано строки давності згідно пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України тривалістю 1095 днів; сума від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2008 року документально підтверджена та виникла у зв'язку із набуттям у власність об'єктів нерухомого майна; задекларовані суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, можуть включатись до складу податкового кредиту наступного податкового періоду до повного його погашення, та не можуть бути списані в результаті закінчення терміну позовної давності. Вважає, податкове повідомлення - рішення винесене відповідачем є необґрунтованим і неправомірним та таким що порушує права позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Проте, Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 15 січня 2013 року №0000815522 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ "Н-Інвест" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2008 року у розмірі 2 035 164,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 28 листопада 2012 року №222/15-575.

В Акті перевірки за результатами перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2012 року встановлено, що підприємством ТОВ "Н-Інвест" у рядку 24 податкової декларації задекларовано залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів - за січень 2008 року у розмірі 2 035 164,00 грн., який протягом 1095 днів не було використано; не відобразивши у рядку 23.1 або рядку 23.2 податкової декларації напрямок бюджетного відшкодування, підприємство самостійно відмовилось від належної йому суми бюджетного відшкодування.

Тому, на думку відповідача, в порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, підпунктів 4.6.2, 4.6.3, 4.6.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492, ТОВ "Н-Інвест" завищено значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року на суму 2 035 164,00 грн.

16 листопада 2012 року ТОВ "Н-Інвест" подало до ДПІ у Шевченківському районі м.Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012 року (далі по тексту - податкова декларація) разом з додатком 2 "Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у зв'язному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)" (далі по тексту - додаток 2).

В податковій декларації у рядку 22 "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21 - рядок 18)" та у рядку 24 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду)" позивач задекларував суму в розмірі 2 035 164,00 грн.

Значення рядка 22 податкової декларації перенесено до рядка 3 додатку 2, значення рядка 24 податкової декларації перенесено до рядка 5 додатку 2.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 Податкового кодексу України.

Позивач, у відповідності до вимог законодавства, з 26.09.2007 року зареєстрований платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво платника ПДВ за №100294523 (бланк серії НБ № 284587).

Позивачем, 16 листопада 2012 року засобами телекомунікаційного зв'язку до органу державної податкової служби за місцем реєстрації податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, яка відповідно до квитанції №2 про її отримання зареєстрована в органі державної податкової служби за №9072093609.

У рядку 24 податкової декларації позивачем воображено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 2 035164 гривень.

Відповідно до Додатку 2 до декларації з ПДВ за жовтень 2012 року «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового періоду наступного податкового періоду» (вхідний номер 9072093591 від 16.11.2012року), спірна сума від'ємного значення виникла у позивача у січні 2008року.

Як свідчать обставини справи, при визначенні завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість та при винесенні податкового повідомлення -рішення відповідачем не враховано строки давності, які застосовуються у податкових відносинах.

Відповідно до п. 102.1, ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених п.102.2, ст.102 ПКУ, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених ПК України, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Беручи до уваги встановлений ПК України строк давності для самостійного визначення податковим органом грошового зобов'язання, вважаємо цілком обгрунтованим, що строк давності у 1095 днів розповсюджується як на визначення суми від'ємного значення податку на додану вартість, так і на винесення податкового повідомлення - рішення.

В порушення вищезазначених норм податкового законодавства відповідачем визначено завищення розміру від'ємного значення додану вартість з перевищенням строку давності, з податку на додану вартість за січень 2008року, граничний термін подання якої - 22.02.2008 року. Останній строк для визначення завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість сплинув 22.02.2011року (22.02.2008року + 1095 календарних днів).

Незважаючи на встановлені ПК України строки давності, відповідачем 15.01.2013 року (майже через 5 років після подання податкової декларації з ПДВ за січень 2008 року) зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість та винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, тобто, після закінчення строку давності, що є незаконним та свідчить про перевищення органом державної податкової служби визначених законодавством повноважень.

Судом першої інстанції необгрунтовано вказано, що зменшення відповідачем суму від'ємного значення податку на додану вартість у січні 2008року як описку (помилку) у зв'язку з тим, що про завищення від'ємного значення ПДВ зазначено відповідачем як в акті камеральної, так і в акті позапланової виїзної перевірок. При цьому період, в якому встановлено порушення, визначено відповідачем у податковому повідомленні - рішенні як січень 2008 року. Саме з цього періоду податковим органом розпочався відлік 1095-денного терміну позовної давності.

20 лютого 2008 року подано до органу державної податкової служби податкову декларацію з ПДВ за січень 2008 року, в якій задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ поточного звітного податкового періоду у розмірі 3 305 167 гривень (ряд.18.2 декларації за січень 2008року).

Причиною виникнення від'ємного значення податку на додану вартість, що піддягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, у розмірі 3 305 167гривень за податковою декларацією з ПДВ за січень 2008 року, є набуття у власність позивачем об'єктів нерухомого майна - нежитлових приміщень -апартаментів, які знаходяться за адресою: Україна, АРК Крим, м.Ялта, вул.Свердлова, буд.13/2 на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі - продажу від 28.01.2008 року, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю «ІТМ-Пульсар».

Так, 04 жовтня 2007року між ВАТ «Укргазбанк» (далі - Кредитор), ТОВ «Н-Інвест» (далі - Поручитель) та ТОВ «ІТМ-Пульсар» (далі - Позичальник) укладено договір поруки за №73, відповідно до умов якого позивач зобов'язується перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником зобов'язань по кредитному договору №178 від 04.10.2007 року, укладеному Кредитором з Позичальником, згідно з яким Позичальнику відкрито відновлювальну відкличну кредитну лінію на поповнення обігових коштів із загальним лімітом 19 831 000,00 гривень строком з 04 жовтня 2007 року по 08 жовтня 2007 року зі сплатою 20% річних.

Відповідно до п.2.1 договору від 04.10.2007 року №73 у випадку невиконання Позичальником зобов'язань по кредитному договору Кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов'язань по договору до Позичальника та позивача.

Пунктом 2.2 договору від 04.10.2007 року №73 позивач зобов'язаний не пізніше 2-х днів з дати письмової вимоги перерахувати суму заборгованості Позичальника за кредитним договором на рахунки, на яких враховується заборгованість Позичальника в Київській регіональній дирекції ВАТ АБ «Укргазбанк».

У зв»язку із невиконанням Позичальником - ТОВ «ІТМ-Пульсар» - своїх зобов'язань за кредитним договором та враховуючи вимоги договору поруки від 04.10.2007 року №73, 10 жовтня 2007 року ВАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до позивача з письмовою вимогою за № 401-113/8666 про сплату заборгованості ТОВ «ІТМ-Пульсар» перед ВАТ АБ «Укргазбанк» у розмірі 19 841 866,30гривень, у тому числі за основним боргом - 19 831 000,00 гривень, за нарахованими процентами - 10 866,30 гривень.

На виконання умов укладеного договору поруки від 04.10.2007 року №73 та з урахуванням письмової вимоги ВАТ АБ «Укргазбанк» від 10.10.2007 року №401-113/8666 позивачем перераховано в адресу ВАТ АБ «Укргазбанк» грошові кошти в якості виконання зобов'язань ТОВ «ІТМ-Пульсар» за кредитним договором у розмірі 19 841 866,30 гривень відповідно до платіжних доручень: - від 05.10.2007 року №2 у розмірі 19 831 000,00 гривень з призначенням платежу «погашення суми кредиту згідно кредитного договору № 178 від 04.10.2007року договору поруки №73 від 04.10.2007 року Без ПДВ»; - від 05.10.2007 року №3 у розмірі 10 866,30 гривень з призначенням платежу «погашення суми процентів згідно кредитного договору №178 від 04.10.2007 року договору поруки №73 від 04.10.2007 року. Без ПДВ».

Пунктом 4.1 договору поруки від 04.10.2007 року №73 в разі викона зобов'язання перед ВАТ АБ «Укргазбанк» позивач має право зворотної вимоги до ТОВ «ІТМ-Пульсар» в розмірі виконаного зобов'язання.

TOB «ІТМ-Пульсар» листом від 27.10.2007 року за №10/7 підтверджено існування зобов'язань перед позивачем по сплаті грошових коштів в сумі 19 841 866,30 гривень, які виникли згідно договору поруки №73 від 04.10.2007 року та кредитного договору №178 від 04.10.2007 року.

З метою забезпечення повного та своєчасного виконання існуючих зобов'язань, між позивачем та TOB «ІТМ-Пульсар» 26.10.2007 року укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за №8159.

Відповідно до п.1.1 іпотечного договору від 26.10.2007 року TOB «ІТМ-Пульсар» передає, а позивач - приймає у іпотеку нежитлові приміщення - апартаменти, які знаходяться за адресою: Україна, АРК Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, буд. 13/2, на забезпечення виконання зобов'язань TOB «ІТМ-Пульсар» перед позивачем, що виникли із виконання позивачем зобов'язань перед ВАТ АБ «Укргазбанк» за кредитним договором. Цим же договором накладено заборону на відчуження об'єктів нерухомого майна, що знаходяться в іпотеці у позивача.

Листом від 05.11.2007 року №11/01 позивач звернувся до TOB «ІТМ-Пульсар» з вимогою про усунення порушення з пропозицією у 30-денний термін сплатити суму зобов'язання у розмірі 19 841 866,30 гривень на користь позивача та попередженням, що у разі невиконання зазначеної вимоги, позивач розпочинає процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором. Проте, заборгованість TOB «ІТМ-Пульсар» не сплачена.

Позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовними вимогами про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 26.10.2007року, у вигляді нежитлових приміщень у будівлі за адресою Україна, АРК Крим, місто Ялта, вул. Свердлова, 6.13/2, що належать на праві власності TOB «ІТМ-Пульсар».

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.12.2007 року по справі № 19/547-07 позовні вимоги TOB «Н-Інвест» задоволено повністю, звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 26.10.2007року, визначено спосіб реалізації нерухомого майна на користь позивача в рахунок задоволення зобов'язань в розмірі 19 831 000,00гривень шляхом укладення договорів купівлі -продажу.

На виконання рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2007 року по справі №19/547-07, наказу Господарського суду Київської області від 08.01.2008року № 19/547-07, вимоги державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві від 21.01.2008року між позивачем та TOB «ІТМ-Пульсар» укладено договори купівлі - продажу нерухомого майна на загальну суму 19 831 000,00 гривень, у тому числі ПДВ - 3 305 166,67 гривень.

На виконання укладених договорів купівлі - продажу, позивачем придбано нежитлові приміщення (апартаменти), що підтверджується наданою TOB «ІТМ-Пульсар» податковою накладною від 28.01.2008року № 1 на загальну суму 19 831 000,00 гривень, у тому числі ПДВ - 3 305 166,67 гривень.

Сума податку на додану вартість у розмірі 3 305167 гривень при придбанні нерухомого майна відображено позивачем у рядку 10.1 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року.

Враховуючи те, що у січні 2008року товариством не здійснювалось поставка товарів (робіт, послуг), то різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту має від'ємне значення (ряд.18.2 декларації за січень 2008року).

Відповідно до пп.5.9.2 Порядку №166 якщо в результаті розрахунку зщаяення різниці рядків 18 і 19 менше 0, то платник повинен заповнити рядок 21 декларації.

Позивачем, у рядку 21 декларації за січень 2008року відображено суму у розмірі 3 305 167 гривень. В той же час, відповідно до п.5.11 Порядку № 166 якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

В наступних податкових деклараціях сума від'ємного значення податку на додану вартість, що виникла у січні 2008року у розмірі 3 305 167 гривень, за вирахуванням відповідних сум позитивного значення по поточним деклараціям, переносилася позивачем до рядків 23.1, 26 декларацій з ПДВ з січня 2008року по лютий 2011року (включно) та до рядків 21.2,-22 та 24 декларацій з ПДВ з березня 2011 року по жовтень 2012року (включно) та у жовтні 2012 року склала 2 305 164 гривень.

При цьому в актах камеральної (акт від 18.11.2012року № 222Д5-575) та позапланової виїзної (акт від 29.03.2013року № 85Д5.6-27) перевірок відповідачем у повному обсязі підтверджено задекларовані показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2008року та жовтень 2012року, що унеможливлює зменшення від'ємного значення як різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Судом першої інстанції необгрунтовано не взято до уваги висновку акту позапланової виїзної перевірки (акт від 29.03.2013року № 85Д5.6-27), хоча зазначена перевірка проводилась відповідачем з цього ж питання, що і камеральна в рамках розгляду первинної скарги товариства на податкове повідомлення - рішення.

У матеріалах перевірок зазначено, що позивачем безпідставно визначено залишок від'ємного значення податку на додану вартість у рядку 22 декларації за жовтень 2012 року у розмірі 2 035164гривень, оскільки товариством не було використано цей залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування ТІ включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, протягом 1095 календарних днів, з дати виникнення, що призвело до завищення від'ємного значення у рядку 24 декларації за жовтень 2012 року, що є необгрунтованим.

Загальні строки позовної давності встановлені цивільним законодавством. Водночас, як вказано в ч. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України, до податкових та бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

У Податковому кодексі України застосуванню позовної давності у 1095 календарних днів присвячено дві норми: 1) п.43.3, ст.43 ПК України, відповідно до якого обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми; 2) п.102.5, ст.102 ПК України, який встановлює, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, термін позовної давності у 1095 календарних днів розповсюджується на повернення суми сум грошового зобов'язання та надміру сплачених грошових коштів.

Правила повернення надміру сплачених коштів в межах установлених строків стосуються тільки переплати, а дія Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (наказ Держказначейства від 10.12.2002 року № 226) та Порядок взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (наказ від 21.12.2010 року № 974/1597/4994) не поширюється на механізм врахування від'ємного значення податку на додану вартість.

Якщо ж за результатами діяльності у платника податку виникає від'ємне значення з податку на додану вартість, то, за певних умов, у такого платника податку виникає право на бюджетне відшкодування або на подальше врахування такого від'ємного значення у складі податкового кредиту наступних періодів.

Згідно з п.200.1, ст. ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У разі якщо виникає позитивне значення, така сума після врахування від'ємного значення попереднього періоду (за наявності), підлягає статі до бюджету та відображається у рядку 25 Декларації.

При від'ємному значенні суми, відповідно до п.200.3, ст.200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Водночас, відповідно до п.200.4, ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді платник податку (за наявності від'ємного значення у попередньому періоді) декларує від'ємне значення, то він повинен: або задекларувати бюджетне відшкодування (при виконанні передбачених ПК України умов); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування зарахувати до складу податкового кредиту наступного періоду.

Судом першої інстанції необгрунтовано зазначено, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він не має права на бюджетне відшкодування на підставі п.200.5, ст.200 ПК України.

Вирішальною ознакою декларування суми податку на додану вартість до відшкодування з бюджету є наявність фактичної сплати грошовими коштами сум податку постачальникам у попередніх податкових періодах при придбанні товарно -матеріальних цінностей (робіт, послуг).

Проте, позивачем в адресу постачальників податок на додану вартість не сплачувався, що підтверджується банківськими виписками від 05.10.2007 року №2 у розмірі 19 831 000,00 гривень з призначенням платежу «погашення суми кредиту згідно кредитного договору №178 від 04.10.2007 року та договору поруки №73 від 04.10.2007 року. Без ПДВ» та від 05.10.2007 року №3 у розмірі 10 866,30 гривень з призначенням платежу «погашення суми процентів згідно кредитного договору № 178 від 04.10.2007року та договору поруки №73 від 04.10.2007року. Без ПДВ».

Як наслідок, позивач не мав права декларувати до відшкодування суми податку на додану вартість у зв'язку із відсутністю фактичної його сплати постачальнику у попередніх податкових періодах.

Якщо від'ємне значення відображається правомірно (у зв'язку з відсутністю у платника податку права на бюджетне відшкодування), то строків давності для його відображення не передбачено.

Це, зокрема, підтверджується і листом Державної податкової служби України від 12.01.2012 року №808/7Д5-3417-16, в якому зазначено, що платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення.

Зазначена позиція позивача підтверджується і сталою судовою практикою з цього питання.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.10.2012 року по справі №К/9991/47835Д2, ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013року по справі № 2а-15927Д2/2670 зазначається, що п.102.5, ст.102 ПК України встановлюється виключно порядок (можливість) повернення із бюджету надлишково сплачених грошових коштів, тобто «переплати», а суми, задекларовані платником податку в якості залишку від'ємного значення, які після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не підпадають під визначення «переплата», тобто такі суми податку на додану вартість не можуть бути списані в результаті закінчення терміну давності, а підлягають включенню де» податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім цього, судом першої інстанції не було враховано, що відсутність порушення податкового законодавства при складанні податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2008року та жовтень 2012 року підтверджено Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 03.06.2013 року по адміністративній справі № 761Д2618ДЗ -п щодо притягнення директора TOB «Н-Інвест» ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності відповідно до ст.163 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вищезгаданою постановою Шевченківського районного суду м.Києва провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.І, ст.163 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_3 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не доведено правомірність своїх дій.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 серпня 2013 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Інвест" - задоволити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 серпня 2013 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Інвест" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 15 січня 2013 року №0000815522

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 17 грудня 2013 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено - 16 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.