Ухвала

від 28.11.2013 по справі 2а-7664/10/1870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року м. Київ К/9991/19600/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011

у справі № 2а-7664/10/1870

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Сумихімпром"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Сумихімпром" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Суми про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001642306/0/71328 від 16.09.2010, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2009 року на суму 17028 грн., за листопад 2009 року на суму 25767 грн., за грудень 2009 року на суму 8592 грн., за січень 2010 року на суму 25793 грн., за лютий 2010 року на суму 27704 грн., на загальну суму 104 884 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 25 694 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010 та складено акт № 7074/ 35 /05766356/ 64 від 08.09.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0001642306/0/71328 від 16.09.2010, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 131334 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 25694 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.10 ст. 10, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1. пп. 7.7.2, пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за: жовтень 2009 року на 17028 грн. (згідно бази "Облік податків і платежів" сума податку на додану вартість, що підлягає зменшенню по особовому рахунку платника, відшкодована з бюджету на розрахунковий рахунок 23.12.2009); листопад 2009 року на 25767 грн. (згідно бази "Облік податків і платежів" сума податку на додану вартість, що підлягає зменшенню по особовому рахунку платника, відшкодована з бюджету на розрахунковий рахунок 30.12.2009); грудень 2009 року на 8592 грн. (згідно бази "Облік податків і платежів" сума податку на додану вартість, що підлягає зменшенню по особовому рахунку платника, відшкодована з бюджету на розрахунковий рахунок 05.02.2010); січень 2010 року на суму 25793 грн.; лютий 2010 року на суму 27704 грн.; червень 2010 року на суму 26450 грн.

Позивачем оскаржено податкове повідомлення - рішення в частині зменшення ВАТ „Сумихімпром" сум бюджетного відшкодування на загальну суму 104884 грн., та накладення штрафних санкцій на суму 25694 грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП „Тріанон" (Постачальник) та ВАТ „Сумихімпром" (Покупець) було укладено договір купівлі - продажу аміаку рідкого технічного.

За результатами виконання господарських операцій з поставки аміаку технічного рідкого ПП „Тріанон" виписано рахунки-фактури, які було досліджено судами.

Фактичне транспортування придбаного товару здійснено зі складу Постачальника за замовленням ВАТ „Сумихімпром" перевізником ТОВ „Компанія „ВІАЛ", та підтверджено товарно-транспортними накладними, в яких вантажовідправником зазначено ПП „Тріанон", вантажоодержувачем ВАТ „Сумихімпром", пункт завантаження м. Сєвєродонецьк, пункт розвантаження м. Суми.

Придбаний у ПП „Тріанон" аміак рідкий технічний було отримано позивачем та оприбутковано на складі останнього, що підтверджується накладними з відбитком печатки ВАТ „Сумихімпром".

Оплата за поставлений товар була здійснена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а ПП „Тріанон" було надано позивачу податкові накладні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованих до відшкодування сум податку на додану слугував висновок контролюючого органу про завищення сум податкового кредиту з посиланням на відсутність даних про дотримання контрагентами постачальників позивача податкової дисципліни, зокрема, сплати до бюджету сум податку на додану вартість.

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування від фактичної сплати сум податку на додану вартість до бюджету іншим платником податку - постачальником товару по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована.

Відповідачем не доведено факту несплати контрагентом позивача податку на додану вартість до бюджету, та не надано доказів фіктивності або безтоварності господарських операцій за угодою між ВАТ „Сумихімропм" та його контрагентом.

Оскільки судами встановлено реальність господарської операції, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову у зв'язку з правомірним формуванням суми податкового кредиту, а відтак і правомірність формування суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 у справі № 2а-7664/10/1870 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 у справі № 2а-7664/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко