Ухвала

від 11.12.2013 по справі 2а-6736/10/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/71402/12

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника відповідача Бончик Н.І.,

представника прокуратури Чубенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 року

у справі № 2а-6736/10/1470

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс» (далі - позивач, ТОВ «Порт-Сервіс»)

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС)

за участю прокуратури Миколаївської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Порт-Сервіс» звернулось у вересні 2010 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2010 року № 0024942300/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 014 035,00 гривень та застосування штрафних санкцій на суму 1 007 017,50 гривень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Прокуратура Миколаївської області заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача або заперечень на касаційну скаргу не надала.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі шляхом заміни Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва його правонаступником Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (а.с.229).

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби підлягає заміні її правонаступником Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління мін доходів у Миколаївській області.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень на перевірку від 26.08.2010 року та від 02.09.2010 року відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складений акт № 1470/23-300/31096410 від 09.09.2010 року, в якому встановлено заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2010 року в розмірі 2 014 035,00 гривень, у тому числі за лютий 2010 року 1 180 702,00 гривні, за квітень 2010 року 833 333,00 гривні.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 20.09.2010 року № 0024942300/0, яким визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 014 035,00 гривень основний платіж та 1 007 017,50 гривень штрафні санкції, а всього в розмірі 3 021 052,50 гривні.

Судами встановлено, що підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання стало порушення, на думку відповідача, позивачем вимог пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4., пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , оскільки під час відображення правових відносин з платником податків ТОВ «Український правовий альянс» визнані нікчемними правочини з позивачем на загальну суму ПДВ 2 012 177,50 гривень, оскільки ТОВ «Український правовий альянс» не має трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгового обладнання та інших ресурсів, необхідних для реального виконання зобов'язань за договором.

Також податковий орган послався на те, що відповідно до акту камеральної перевірки ПП «Стар-Ком» від 07.07.2010 року № 188/23-105/34858126 встановлена розбіжність за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів по деклараціям з податку на додану вартість за січень-червень 2010 року. За результатами камеральної перевірки ПП «Стар-Ком», у зв'язку з порушенням ст. ст. 203 , 215 , 216 , 228 , 626 , 629 , 650 , 655 , 658 , 662 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ), визнаний нікчемним правочин з ТОВ «Український правовий альянс» на загальну суму ПДВ 1 997 817,00 гривень. Встановлено, що ПП «Стар-Ком» за юридичною адресою не знаходиться, про що складений акт від 15.06.2010 року, та взято пояснення директора Жуматіна І.О., відповідно до яких ПП «Стар-Ком» створене у 2007 році, а метою та діяльністю підприємства він не цікавився, про фінансово-господарську діяльність підприємства йому нічого не відомо, ніякого відношення до діяльності підприємства він не має, яку діяльність здійснює підприємство та скільки осіб працює на підприємстві він не знає. Також згідно пояснень директора ПП «Стар-Ком» підприємство не має основних засобів, офісних приміщень, автомобілів, устаткування та інших ресурсів. Відповідач послався на те, що згідно системи автоматизованого співпоставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України по ПП «Стар-Ком» та ТОВ «Український правовий альянс» існує розбіжність по завищенню відомостей податкових зобов'язань ПП «Стар-Ком» на суму 829 166,00 гривень за квітень 2010 року. До перевірки не було надано жодних документів щодо виникнення податкових зобов'язань по ТОВ «Український правовий альянс».

В свою чергу ПП «Стар-Ком» мало правові відносини з ТОВ «Ам-Рест», у якого був придбаний буксир «Гермес», згідно договору купівлі-продажу № 01/10 від 10.01.2010 року. У зазначеному договорі вказані реквізити ПП «Стар-Ком» як платника ПДВ відповідно свідоцтва отриманого 27.01.2010 року, тобто після підписання договору. Також податковий орган послався на те, що ТОВ «Ам-Рест» за юридичною адресою не перебуває та існує імовірність фіктивного банкрутства.

Згідно системи автоматизованого співпоставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України по ПП «Стар-Ком» та ТОВ «Ам-Рест» існує розбіжність по завищенню відомостей податкових зобов'язань ПП «Стар-Ком» на суму 829 166,67 гривень. До перевірки не було надано жодних документів щодо виникнення податкових зобов'язань по ТОВ «Ам-Рест».

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Суди попередніх інстанцій встановили, що для віднесення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі не виконання контрагентами платника податків або їх постачальниками зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на віднесення сум для складу податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом вимоги та є документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Крім того, суди встановили помилковість висновків акту перевірки щодо нікчемності правочину на загальну суму ПДВ 2 012 177,50 гривень з посиланням на відсутність у контрагента позивача ТОВ «Український правовий альянс» трудових та інших ресурсів, оскільки ці висновки не підтверджені доказами, а свідок ОСОБА_4, яка проводила перевірку, у судовому засіданні підтвердила наявність в натурі предмету договору - буксиру «Гермес».

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які правильно встановили фактичні обставини щодо правочину між позивачем та ТОВ «Український правовий альянс», його фактичне виконання (реальність, платність, використання придбаного товару в господарській діяльності та ін.), що підтверджується дослідженими судами договором, актом приймання-передачі, проведенням безготівкових розрахунків, копіями податкових накладних, наявність яких відповідачем не заперечується.

Крім цього, суди встановили виникнення права у позивача на податковий кредит, що є наслідком фактичного проведення господарських операцій , які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між позивачем та ТОВ «Український правовий альянс».

При розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлена невідповідність дій відповідача при складанні акту перевірки, оскільки зазначений акт містить припущення, викладені в ньому висновки не підтверджені належним чином, не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є порушенням вимог пунктів 1.3, 1.5, 1.6, підпунктів 2.3.1-2.3.4 п. 2.3. ст. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2008 року № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за 925/11205.

Відповідач посилається на те, що правочини вчинені контрагентами позивача по першій-третій ланці ланцюга постачання мають ознаки нікчемності, проте ці доводи суди попередніх інстанцій вірно вважають не доведеними, оскільки вони не підтверджені доказами, не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи та ґрунтуються на припущеннях відповідача та суперечать вимогам ст. 203 , ч. 1, 2 ст. 215 , ст. 228 ЦК України , ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 14 Конституції України , Закону України «Про державну податкову службу в Україні» , якими не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Суди правильно зауважили на неприпустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків та складання актів з такими висновками, що вже визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними» .

Невиконання контрагентами позивача по ланцюгам постачання своїх зобов'язань по сплаті податків, в тому числі не включення ними до податкової декларації сум податкових зобов'язань по вчиненим правочинам, не сплата сум ПДВ до державного бюджету та вчинення інших податкових порушень, не свідчить про відсутність у них цих податкових зобов'язань та не є підставою для позбавлення позивача права на включення нарахованих та сплачених ним сум податків на додану вартість до податкового кредиту.

Порушення податкової дисципліни контрагентами не можуть тягнути відповідальність для позивача, та обмежувати його у праві на включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки відповідальність за порушення законодавства несе порушник, а не третя особа - позивач, який виконав всі передбачені законом умови щодо включення цих сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач виконав всі передбачені законом умови щодо включення цих сум до складу податкового кредиту та має документальні підтвердження його розміру.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Здійснити заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління мін доходів у Миколаївській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління мін доходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 року у справі № 2а-6736/10/1470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько