Постанова

від 17.12.2010 по справі 2а-6736/10/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11:09

17.12.2010 р. Справа № 2а-6736/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О.М.

при секретарі судового засідання Бондарь В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Порт-Сервіс", вул. Шевченка, 42/18, м.Миколаїв,54030

доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24/2, м.Миколаїв,54030 за участю в інтересах держави: Прокурора Миколаївської області, вул. Спаська, 28,

м.Миколаїв,54018

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2010 р. №0024942300/0, За участю представників:

директор: ОСОБА_1, посвідчення водія ВЕВ 029 , від 19.07.08 р.;

представник позивача: ОСОБА_2, дов. б/н , від 28.09.10 р.;

представник позивача: ОСОБА_3, дов. б/н , від 27.09.10 р.;

представник позивача: ОСОБА_4, дов. б/н , від 12.10.10 р.;

від відповідача: ОСОБА_5, дов. № 3/9/10-011 , від 11.01.10 р.;

прокурора: Коробченко Д.М., посвідчення № 239 , від 03.02.10 р.;

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Порт-Сервіс звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення від 20 вересня 2010 року № 0024942300/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2014035,0 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1007017,5 грн., та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновок про порушення Позивачем пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 та пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість не відповідає фактичним обставинам та є неправомірним. Податкові накладні були видані платником податку, який поставив товар (продавцем), є в наявності та були надані до перевірки. Придбаний товар використовується у межах господарської діяльності - придбаний незавершений буксир будувався для реалізації іншому підприємству - ДП Іллічівський морський торгівельний порт . Застосованих штрафних санкцій є неправомірним. Визнання господарських угод між суб'єктами господарювання нікчемними на підставі ст.228 ЦК України в акті перевірки з боку відповідача є протиправним, оскільки він не наділений такими повноваженнями. З огляду на зазначене висновок відповідача щодо завищення Позивачем податкового кредиту у сумі 2014035,0 грн. (в т.ч. за лютий 2010 року у сумі 1180702,0 грн. та за квітень 2010 року у сумі 833333,0 грн.) в зв'язку із включенням до податкового кредиту ПДВ часткової оплати за буксир Гермес з обладнанням є неправомірним.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що операція між ТОВ Порт Сервіс та ТОВ Український правовой альянс була операцією без мети настання реальних наслідків та відповідно до частин 1 та 2 ст.215, частин 1 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемною і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю. Перевіркою встановлено, що підприємством ТОВ Порт Сервіс на порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями включено до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 2014035 грн., в тому числі за лютий 2010 року в сумі 1180702 грн., за квітень 2010 року в сумі 833333 грн. по операціях з придбання буксира Гермес з обладнанням у ТОВ Український правовой альянс та використання яких у межах господарської діяльності підприємством не доведено. Прийняте податкове повідомлення-рішення №0024942300/0 від 20.09.2010 р., на суму 2 014035,60 в т.ч. 55 232 грн. за основним платежем та 1007 017,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є правомірним та скасуванню не підлягає.

Прокурор підтримав позицію відповідача та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доводи представників сторін, прокурора, дослідивши всебічно повно та об'єктивно всі обставини справи в сукупності та оцінивши їх, суд дійшов наступного.

На підставі направлень на перевірку від 26.08.2010р. та від 02.09.2010 р., старшим держподатревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ОСОБА_6 згідно п. 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. відповідно до наказу від 26.08.2010 р. № 967 було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Порт-Сервіс". За наслідками перевірки складено акт № 1470/23-300/31096410 від 09.09.2010 р., висновками якого було встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2010 р. на 2 014 035,00 грн., у тому числі:- за лютий 2010 року у сумі 1180702грн, за квітень 2010 року у сумі 833333 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0024942300/0 від 20.09.2010р., на суму 2 014035,60 в т.ч. 55 232 грн. за основним платежем та 1 007 017,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Актом перевірки обґрунтовано висновок про порушення Позивачем пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 та пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість тими обставинами, що під час відображення правових відносин з платником податків ТОВ "Український правовой альянс", за результатами якої визнано нікчемними правочин з ТОВ Порт Сервіс (код 31096410) на загальну суму ПДВ 2012177,50 грн. (за лютий 2010 року на суму ПДВ 1178844,17 грн., за квітень 2010 року на суму ПДВ 833333,33 грн.) перевіркою встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгового обладнання, та інших ресурсів, необхідних для реального виконання зобов'язань ТОВ "Український правовой альянс" за договором. Крім того, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва отримано акт від 07.07.2010 №188/23-105/34858126 (листом від 12.07.2010 №2313/23-00, Миколаївська МДШ Ширяєвське відділення) документальної невиїзної (камеральної) перевірки ПП Стар-Ком (код 34858126) з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів по деклараціям з податку на додану вартість за січень - квітень 2010 року. За результатами перевірки ПП Стар-Ком , в зв'язку з порушенням ст. 203, 215, 216, 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України визнано нікчемним правочин з ТОВ Український правовой альянс (код 33638922) на загальну суму ПДВ 1997817 грн., а саме: за лютий 2010 року на суму ПДВ 1168650 грн., за квітень 2010 року на суму ПДВ 829167 грн. Підприємство ПП Стар-Ком за даною адресою не знаходиться, про що було складено акт № 3 від 15.06.2010 року про обстеження місцезнаходження суб'єкта господарювання за юридичною адресою та було взято пояснення директора ПП СТАР-КОМ гр. ОСОБА_7 (пояснення від 15.06.2010 р.), відповідно до якого він пояснив, що ПП СТАР-КОМ код ЄДРПОУ 34858126 було створено у 2007 році з ініціативи дружини ОСОБА_8 , з якою метою, та яку діяльність буде здійснювати підприємство не цікавився. Реєстрацією підприємства займалася дружина, якій він передав свій паспорт. Отриманням дозволу на виготовлення печатки займалась дружина. Після отримання печатки і до теперішнього часу вона постійно перебуває у дружини. Печатку ПП СТАР-КОМ за прямим призначенням для скріплення підпису ніколи не використовував. Про фінансово-господарську діяльність підприємства ПП СТАР-КОМ і йому нічого не відомо, оскільки він фактично не має ніякого відношення до діяльності підприємства, та яку саме господарську діяльність здійснює підприємство, скільки осіб працює на підприємстві він не знає. Також повідомив, що основних засобів, офісних приміщень, автомобілів, устаткування ПП СТАР-КОМ не мало і не має. Що таке свідоцтво платника ПДВ точно сказати не може, не знає чи є свідоцтво платника ПДВ у ПП СТАР-КОМ . Яка існує звітність суб'єктів господарювання, куди і коли вона подається він не знає, час від часу дружина надає йому якісь документи, вказує місце, де необхідно поставити його підпис, що він і робить, що саме відображено у вказаних документах він не знає, яким чином ним саме та з якою метою складається звітність ПП Стар-Ком він не знає, оскільки до цього не має жодного відношення. Назви підприємства ТОВ Український правовий альянс код ЄДРПОУ 33638922, ТОВ АМ-РЕСТ код ЄДРПОУ 36712893 - він чує вперше, що це за підприємства, де вони знаходяться , яку діяльність здійснюють - він не знає. Про взаємовідносини з вказаними підприємствами нічого повідомити не може. З директорами даних підприємств не знайомий, жодних угод не укладав та нікого не уповноважував це робити від його імені. Працівниками ВПМ ДПІ у Комінтернівському районі до Прокуратури Ширяївського району передано матеріали, щодо відкриття кримінальної справи, передбаченою ст.205 КК України, на даний час проводиться слідство. Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України по ПП Стар-Ком та ТОВ Український правовой альянс (код ЄДРПОУ - 33638922) існує розбіжність по завищенню податкових зобов'язань ПП "Стар-Ком за квітень 2010 року в сумі 829166,60 грн. До перевірки не надано жодних первинних підтверджуючих документів, щодо виникнення податкових зобов'язань по ТОВ Український правовой альянс ( код ЄДРПОУ - 33638922) на суму- 829166,60 грн., в т. ч. за квітень 2010 року в сумі - 829166,60 грн. (податкові накладні; видаткові накладні; рахунки; угоди; платіжні доручення та прибуткові касові ордери, підтверджуючі факт проведення розрахунків; довіреності на отримання продукції; документи підтверджуючі факт транспортування продукції; дебіторська/кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках з даними підприємствами; реєстри виданих податкових накладних). В свою чергу ПП Стар-Ком мало взаємовідносини з ТОВ "Ам-Рест", в якого було придбано буксир "Гермес", згідно договору купівлі - продажу № 01/10 від 10.01.2010 року. При цьому в реквізитах ПП Стар-Ком (код ЄДРПОУ - 34858126) вказано свідоцтво платника податку на додану вартість № 100265696, і.п.н. 348581215318, яке отримано в Ширяївському відділі Миколаївської МДШ 27.01.2010 року, тобто після підписання зазначеного договору. Крім того, встановлено, що ТОВ Ам-Рест (код ЄДРПОУ 36712893) за юридичною адресою відсутнє, існує імовірність фіктивного банкрутства, в ході досудового слідства Прокуратурою Голосіївського району м. Києва встановлено, що невстановлені слідством особи зареєстрували ТОВ Ам-Рест з метою мінімізації податкових зобов'язань суб'єктів підприємницької діяльності та державних підприємств, ухилення від сплати податків, штучного формування податкового кредиту, переведення коштів у готівку та розкрадення державних у особливо великих розмірах використовуючи підроблені документи. Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України по ПП Стар-Ком та ТОВ АМ-РЕСТ ( код ЄДРПОУ -36712893) існує розбіжність по завищенню податкового кредиту ПП "Стар-Ком за квітень 2010 року в сумі 829166,67 грн. ПП Стар-Ком не надано жодних первинних підтверджуючих документів, щодо виникнення податкового кредиту в частині виниклих розбіжностей по ТОВ АМ-РЕСТ (код ЄДРПОУ - 36712893) на суму - 829166,67 грн., в т. ч. за квітень 2010 року в сумі - 829166,67 грн. (податкові накладні; видаткові накладні; рахунки; угоди; платіжні доручення та видаткові касові ордери, підтверджуючі факт проведення розрахунків; довіреності на отримання продукції; документи підтверджуючі факт транспортування продукції; дебіторська/кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках з даними підприємствами; реєстри виданих податкових накладних.). Зазначене на думку Відповідача свідчить про те, що вищезгадані операції не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

З зазначеними доводами суд не погоджується з наступних підстав.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. А статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

З системного аналізу положень Закону України „Про податок на додану вартість» , в тому числі тих, про порушення яких з боку Товариства з обмеженою відповідальністю Порт-Сервіс зазначає ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва в акті № 1470/23-300/31096410 від 09.09.2010 р. та податковому повідомленні -рішенні від № 0024942300/0 від 20.09.2010р., вбачається наступне.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість» визначено поняття податкового кредиту як суми, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно із цим законом. Пункт 1.8 ст.1 цього закону встановлює, що бюджетним відшкодуванням є сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

В підпункті 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість» наводиться перелік позицій, які повинна містити податкова накладна при її заповненні.

Згідно до п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника… У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість» встановлено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В контексті наведених норм права для віднесення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість Закон України „Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентами платника податків або їх постачальниками зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачене законом документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Закон України „Про податок на додану вартість» та інші положення законодавства України не встановлюють та не передбачають відповідальності платника податків за дії інших платників.

Крім того, як вбачається з акту перевірки та його висновків відповідач визнає нікчемною угоду на загальну суму ПДВ 2012177,50 грн. (за лютий 2010 року на суму ПДВ 1178844,17 грн., за квітень 2010 року на суму ПДВ 833333,33 грн.) з огляду на те, що ТОВ Український правовой альянс не має трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгового обладнання, та інших ресурсів, необхідних для реального виконання зобов'язань та на підставі твердження про відсутність виконання робіт ТОВ "Український правовой альянс" за договором. Дані висновки є необґрунтованими, оскільки не підтверджені необхідними доказами, крім того допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_6, що проводила перевірку, підтвердила наявність предмету договору, тобто буксиру Гермес з обладнанням на виробничий території товариства з обмеженою відповідальністю Порт-Сервіс (позивача) та на запитання суду щодо того, яким чином можна визнати угоду нікчемною за наявності в натурі предмету договору свідок ОСОБА_6 нічого пояснити не змогла.

Матеріалами справи підтверджується факт укладання договору з придбання буксира Гермес з обладнанням Позивачем у ТОВ Український правовой альянс ; актом приймання-передачі, проведення безготівкових розрахунків, копії податкових накладних щодо часткової оплати за предмет договору, наявність яких не заперечується відповідачем.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції відповідачем до суду надано не було.

Таким чином висновки акту перевірки щодо порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" відносно включення до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 2014035 грн., в тому числі за лютий 2010 року в сумі 1180702 грн., за квітень 2010 року в сумі 833333 грн. по операціях з придбання буксира Гермес з обладнанням у ТОВ Український правовой альянс з огляду на не доведення підприємством ТОВ Порт Сервіс використання у межах господарської діяльності предмету договору-спростовано позивачем в повному обсязі

Суд вважає за необхідне зазначити, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між ТОВ Порт Сервіс та ТОВ Український правовой альянс .

Згідно пункту 1.3 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до п.10.2 ст.10 цього закону платники податку, визначені у підпунктах „а» , „в» , „г» , „д» п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного судом вбачається, що сама по собі несплата податку прямими постачальниками ТОВ Порт Сервіс або їх контрагентами (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарських операцій по поставці продукції та проведенню розрахунків за неї не впливає на формування податкового кредиту покупцем ТОВ Порт Сервіс .

З урахуванням наведеного, а саме норм Закону України „Про податок на додану вартість» , досліджених судом первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, наявності фактичного проведення господарських операцій з прямим контрагентом - постачальником, належного їх документального підтвердження, в межах сум фактично сплаченого позивачем ПДВ в складі податкового кредиту ТОВ Порт Сервіс правомірно було сформовано податковий кредит.

Закон України „Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. №1251-XII (із змінами і доповненнями) для платників податків статтею 9 не передбачає обов'язку, а статтею 10 не надає права вимагати від інших платників податків будь - які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку, подання звітності, сплати податків до бюджету та інше).

Закон України „Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ або сплату ПДВ до бюджету іншими платниками податків. Зазначені обов'язки згідно Закону України „Про систему оподаткування» , Закону України „Про державну податкову службу в Україні» покладені саме на органи державної податкової служби.

Порушення прямими контрагентами -постачальниками позивача або суб'єктами підприємницької діяльності, з якими ТОВ Порт Сервіс взагалі не мало господарських відносин, порядку здійснення господарської діяльності, не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення ТОВ Порт Сервіс до відповідальності, оскільки будь -яка юридична відповідальність особи згідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач.

В той самий час, органами державної податкової служби по суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють свою господарську діяльність, як вважає відповідач, з порушенням вимог чинного законодавства України, до теперішнього моменту взагалі не були прийняті всі передбачені вимогами чинного законодавства України заходи щодо забезпечення стягнення та надходження до Державного бюджету України сум бюджетної заборгованості з ПДВ, що з вини цих суб'єктів підприємницької діяльності до бюджету не сплачені і не можуть бути сплачені.

Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що пунктом 11 ст.11 ЗУ „Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-XII (із змінами і доповненнями) встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законодавством. З цього приводу спеціальним законом з питань оподаткування , який зокрема установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III (із змінами і доповненнями). Зазначений нормативно -правовий акт передбачає наступні можливості контролюючих органів: визначення суми податкового зобов'язання, нарахування пені та застосування штрафних (фінансових) санкцій (ст.ст.4, 16, 17 ); право податкової застави на активи платника податків, що має податковий борг, та продаж активів, які перебувають у податковій заставі (ст.ст. 8, 10); звернення стягнення на активи платника податків в рахунок його податкового боргу в судовому порядку (ст.ст.3, 7).

Зазначені можливості стосовно вищезазначених суб'єктів підприємницької діяльності органами державної податкової служби реалізовані не були, жодного з доказів вчинення зазначених заходів органами державної податкової служби відповідачем надано не було.

З метою погашення податкових зобов'язань або податкового боргу контролюючими органами в повній мірі не були застосовані судові процедури, визначені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .

Бездіяльність органів державної податкової служби призводить до порушення прав та законних інтересів ТОВ Порт Сервіс , яке згідно до положень та вимог законодавства України має всі законні права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідач в акті перевірки від 09.09.2010р. вказує на привласнення окремими суб'єктами підприємницької діяльності, що беруть участь у ланцюгах поставок, бюджетних коштів в розмірі сум сплаченого у складі ціни товару ПДВ шляхом неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань з ПДВ, завищення сум податкового кредиту, несплати ПДВ до бюджету, наявність у них ознак фіктивності та наміру щодо ухилення від сплати податків.

Суд вважає, що встановлення таких фактів можливе лише у процесуальний спосіб, прямо передбачений законом, зокрема, при розслідуванні злочинів, визначених ст. ст. 191, 205, 212 Кримінального кодексу України. Зазначені обставини мають бути документально підтверджені належними і допустимими доказами.

Але відповідачем не було доведено наявність постанов про порушення кримінальних справ за ознаками ст. ст. 191, 205, 212 Кримінального кодексу України. Відповідачем не надавались до суду вироки судів з кримінальних справ, які набрали законної сили, відносно притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб суб'єктів підприємницької діяльності по господарським операціям.

Відповідно до ст.62 Конституції України належним доказом наявності умислу та вини особи у вчинені злочину може бути лише обвинувальний вирок суду.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обгрунтував.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, стосовно висновків відповідача про порушення частин 1, 5 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем із зазначеними у ОСОБА_5 перевірки постачальниками та покупцями. Суд вважає за необхідне зазначити, що такі посилання відповідача на зазначені норми ЦК України безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Як вбачається із змісту ОСОБА_5 перевірки такий висновок відповідача є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами. Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215, частину 1 статті 216 є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Судом з'ясовано, що жодний із правочинів зазначений в ОСОБА_5 перевірки до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку. В ОСОБА_5 перевірки зазначений договір був визнаний відповідачем таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочину.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають. За таким, викладені відповідачем в ОСОБА_5 перевірки висновки про відсутності у позивача об'єктів, які підпадають під визначення статей 3 - 5 Закону України »Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (надалі -Закон № 334/94-ВР) із змінами та доповненнями та визнання даних, відображених у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період недійсними, а також відсутності об'єктів позивача, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України »Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р № 168/97-ВР (надалі -Закон № 168/97-ВР) та визнання даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період недійсними -не відповідають вимогам статей 215, 216 ЦК України.

Крім того, суд зазначає, що взагалі діюче законодавство не надає права відповідачу визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за перевіряємий період недійсними.

З урахуванням викладеного, стосовно висновків відповідача по ОСОБА_5 перевірки про порушення позивачем частин 1, 5, статей 203, 215, частини 1 статті 216, статті 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, податок на додану вартість є заниженим, суд зазначає наступне.

Вказані дії свідчать про порушення відповідачем ОСОБА_9 оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 р. № 327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205 (надалі - ОСОБА_9), а саме підпунктів 2.4.1, 2.4.2 пункту 2.4 згідно з якими висновок акту виїзної планової перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів, а виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у пункті 4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання -юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08 р. № 584.

При розгляді справи, судом встановлено, що не тільки висновки ОСОБА_5 перевірки викладені з порушенням вимог чинного законодавства. З порушенням норм чинного законодавства складений як сам ОСОБА_5 перевірки, так і викладені в ньому факти, які ґрунтуються на припущеннях, без зазначення будь-яких первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Відповідно із пунктами 1.3, 1.5, 1.6 ОСОБА_9 - результат перевірки оформлюється складанням відповідного акту. Акт, це службовий документ, який не тільки підтверджує проведення виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, але він є єдиним передбаченим законом документом, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушення норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами виїзної планової перевірки в акті викладаються усі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до підпунктів 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 статті 2 ОСОБА_9 результати виїзної планової перевірки групуються за окремими видами податків і зборів (обов'язкових платежів) та у розрізі податкових періодів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 ОСОБА_9 не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, »приховування об'єкта оподаткування» , »розкрадання» , »привласнення» , »описка тощо).

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що дії відповідача при проведенні перевірки та складанні ОСОБА_5 перевірки не відповідають вимогам законодавства.

Акт перевірки був складений із порушенням вимог ОСОБА_9, оскільки як його оформлення, так і викладені в ньому висновки перевірки не підтверджені належним чином, не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, а тому не можуть бути доказами встановлення порушень позивачем.

За таких підстав суд приходить до висновку про те, що зафіксовані ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва в акті № 1470/23-300/31096410 від 09.09.2010 р., заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2010 р. на 2 014 035,00 грн., у тому числі:- за лютий 2010 року у сумі 1180702грн, за квітень 2010 року у сумі 833333 грн., та прийняте на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення № 0024942300/0 від 20.09.2010р., на суму 2 014035,60 в т.ч. 55 232 грн. за основним платежем та 1 007 017,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 та пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість ТОВ Порт-сервіс не відповідає дійсним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства України зважаючи на що, податкове повідомлення-рішення № 0024942300/0 від 20.09.2010р., підлягає визнанню протиправним і скасуванню, а позов задоволенню повністю з поверненням державного мита позивачеві.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва від 20.09.2010 року №0024942300/0.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ "Порт-Сервіс" 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

ОСОБА_9 та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник