Ухвала

від 05.12.2013 по справі 2а-7736/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 05 грудня 2013 року                                         м. Київ                    К/800/23303/13 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року у справі № 2а-7736/10/2670 за позовом першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах Держави в особі: Міністерства оборони України, управління Західного оперативного командування Міністерства оборони України, Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Головного управління статистики у м. Києві, Печерської районної у м. Києві державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю “ТД “Моріус” про скасування державної реєстрації, - в с т а н о в и л а : У листопаді 2008 року перший заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах Держави в особі: Міністерства оборони України, управління Західного оперативного командування Міністерства оборони України, Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Головного управління статистики у м. Києві, Печерської районної у м. Києві державної адміністрації звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “ТД “Моріус”, в якому просив: скасувати державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності з моменту його створення; визнати недійсними установчі документи, свідоцтво №37738465 від 26.10.06 р. про реєстрацію платником ПДВ та свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що засновники відповідача фактично не мають ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності відповідача, а діяльність, спрямована на нанесення шкоди економічним інтересам держави, та заборонена законом. Також, позивачі стверджують, що при реєстрації відповідача була відсутня дійсна воля і волевиявлення осіб, яких зазначено в реєстраційних документах. У зв'язку  із цим, з посиланням на ч. 2 ст. 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, позивачі вважають, що існують правові підстави для ухвалення рішення суду про скасування державної реєстрації ТД “Моріус”, визнання недійсними установчих документів, свідоцтва платника ПДВ та свідоцтва про державну реєстрацію товариства, через порушення закону, допущені при його створенні, які не можна усунути та здійснення відповідачем діяльності, що заборонена законом. Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2011 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року рішення суду першої інстанції  скасоване в частині відмови в задоволенні позову про реєстрацію платником ПДВ та свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. Провадження у справі в цій частині вимог закрите. В іншій частині постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2011 року залишена без змін. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю “ТД Моріус” зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 03.10.2006 р. за адресою м.Київ вул. П.Лумумби 15-А код за ЄДРПОУ 34614064. Дане підприємство взяте на облік в ДПІ у Печерському районі м. Києва 04.10.2006 р. за № 42501. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва відповідачу було видане свідоцтво платника ПДВ № 37738465 від 26.10.2006 р. За результатами прокурорської перевірки, проведеної слідчим відділом військової прокуратури Західного регіону України, було порушено кримінальну справу № 200005-08 по факту розтрати службовими особами Стрийської госпрозрахункової дільниці Західного оперативного командування бюджетних коштів шляхом зловживання своїм службовим становищем та по факту службового підроблення за ознаками злочинів, передбачених ст. 191 ч. 5 та ст. 366 ч. 2 КК України. За твердженням Першого заступника військового прокурора Західного регіону України, між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (Замовник) та Стрийською госпрозрахунковою дільницею Західного оперативного командування (Підрядник) було укладено договір підряду № 49 від 15.06.2007 р., за умовами якого Підрядник зобов'язувався у визначений в договорі строк провести капітальний ремонт їдальні, а Замовник прийняти та оплати виконання робіт.  За твердженням прокурора відповідач незаконно отримав суму бюджетних коштів за умовами вищевказаного договору, оскільки виконання ремонтних робіт фактично не проводилося, а засновник та керівник ТОВ “ТД Моріус” не має безпосереднього відношення до створення та функціонування даного підприємства. Зазначені обставини, на думку прокурора, дають підстави для скасування державної реєстрації ТОВ “ТД Моріус” з моменту створення підприємства та визнання недійсними установчих документів, свідоцтва платника ПДВ та свідоцтва про державну реєстрацію даного    товариства. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не доведено, наявності обставин та підстав для скасування державної реєстрації юридичної особи відповідача, передбачених Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”. Змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що скасування свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ та свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності не можуть бути самостійними позовними вимогами, з огляду на те, що у справі за позовними вимогами про припинення юридичної особи (скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності) визнання зазначених документів недійсними законом не вимагається. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного. Відповідно ст. 5 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15.05.2003р. №755-IV (далі - Закон України №755- IV),    державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах     Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців визначений вищевказаним законом та включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору для проведення державної реєстрації, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці, та перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації. Згідно ч.3 ст.25 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”  за відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки. Перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає та будь-якого обов'язку державного реєстратора засвідчуватися у справжності наміру засновників займатися підприємницькою діяльністю та сплачувати податки не містить. Запис про проведення державної реєстрації юридичної особи може бути визнаний недійсним у випадках наступного усування обставин, що згідно зі статтею 27 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” були підставою для відмови у державній реєстрації, тобто підстави, які унеможливлюють засвідчення факту створення юридичної особи. Статтею 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)    передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам    - правонаступникам або в результаті ліквідації. Юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (п. 2 ч. 1 ст.110 ЦК України). Частиною другою статті 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” №755-IV передбачені підстави для постановлення        судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, а саме: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням. Судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів порушення закону відповідним реєстраційним органом під час державної реєстрації відповідача, а    також доказів на підтвердження його фіктивної діяльності. Також, позивачами не було надано доказів на підтвердження здійснення ТОВ “ТД Моріус” забороненої законом діяльності, або ж заподіянню ним шкоди економічним інтересам держави внаслідок незаконного перерахування бюджетних коштів в сумі 1 158  300,00 грн. Відповідно до частини 2 статті 110 ЦК України вимога про ліквідацію юридичної особи на підставі         визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи. Відповідно п.17 ст.11 Законом України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зважаючи на те, що засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, передбачених Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру проводиться виключно державним реєстратором,    вимоги даного позову в частині скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ “ТД Моріус” з моменту її створення, є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Щодо частини вимог про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ та свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, слід зазначити наступне. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Податкові органи, у випадках, встановлених законом, можуть звертатися до суду з позовом про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи підприємця. Так, положення п. 17 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” щодо права органів державної податкової служби звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, пункт 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України про можливість визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи, частини 6 та 7 ст. 59 Господарського кодексу України щодо скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання та позбавлення його статусу юридичної особи у зв'язку з прийняттям Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” слід розуміти, як право на позов про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи підприємця (статті 22, 38, 46 Закону). Вимоги про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про реєстрацію підприємства та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість не можуть бути самостійними позовними вимогами, оскільки в силу положень законодавства щодо припинення юридичної особи установчі документи, свідоцтво платника ПДВ, первинні документи суб'єкта господарювання підлягають правовій оцінці у справі за позовними вимогами про припинення юридичної особи (скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності). Визнання зазначених документів недійсними законом не вимагається. Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірних висновків про відмову в задоволенні вимог в частині скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та про закриття провадження у справі стосовно вимог про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про реєстрацію підприємства та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ “ТД Моріус” на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.     Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд  касаційної  інстанції  відхиляє  касаційну  скаргу  і залишає рішення без змін,  якщо відсутні підстави  для  скасування судового рішення. Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, - у х в а л и л а : Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2011 року, змінену ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року, та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді: